Облік за нормативною собівартістю

Облік за нормативною собівартістю – це організація методології обліку, при якій зміни собівартості, допущені перевитратами, й економія засобів розкривається не тільки шляхом подальшого вивчення звітних калькуляцій, а й щоденно в процесі виконання плану на підставі первинної документації і первинних облікових записів.

Завдання обліку за нормативною собівартістю:

• своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства;

• оперативний аналіз витрат на виробництво;

• виявлення неврахованих резервів.

Принципи системи оперативного обліку:

• нормування витрат і обов’язкове складання нормативних калькуляцій по кожному виробу;

• систематичне виявлення відхилень фактичних витрат матеріалів і заробітної плати;

• постійний та своєчасний облік змін норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

• попередній контроль на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виявлення, їх склад;

• щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм.

Нормативний метод обліку витрат виробництва дозволяє своєчасно виявляти і встановлювати причини відхилень фактичних витрат від діючих норм основних витрат і кошторисів витрат на обслуговування і управління.

Облік змін норм потребує своєчасного уточнення нормативів. Зміни норм групують за причинами, найменуванням виробів, їх однорідних групах, цехах.

Облік відхилень від норм

Важливим і обов’язковим є систематичний облік у процесі виробництва відхилень від норм витрат.

Таблиця 5.1

Структура відхилень у системі нормального обліку

Калькулювання за нормативним методом

Нормативна калькуляція собівартості виробу відображає технічний рівень якого досягло підприємство на певну дату.

Фактична собівартість продукції при нормативному методу обліку обчислюється за допомогою формули:

Ф = Н ± В ± З, де

Н – поточні витрати за встановленими нормами;

В – відхилення від діючих норм;

З - зміни діючих норм витрат.

Фактичну собівартість визначають за допомогою:

• індексів відхилень;

• відношенням факту до норми.

Переваги нормативного обліку:

• можливість поточного нормативного обліку шляхом обліку відхилень від норм витрат;

• відокремлений облік змін норм;

• укрупнення об’єктів обліку;

• охоплення значної частини витрат;

• можливість рідше здійснювати інвентаризацію.

2. Оцінка методів управлінського обліку витрат для вирішення завдань контролінгу

Аналіз вищевказаних методів обліку витрат показує, що найбільш відповідними для цілей контролінгу є системи обліку за плановою собівартістю (стандарт – костінг) в порівнянні з різними варіантами обліку за скороченою собівартістю, оскільки саме ці системи забезпечують максимум інформації для прийняття управлінських рішень.

Використання вищевказаних методів обліку витрат не дасть потрібного ефекту в управлінні витратами, як що на підприємстві не буде створено система розробки бюджетів, яка дозволить не тільки визначити планові витрати, а й оцінити виконання плану.

Питання для самоконтролю

1. Що таке управлінський облік і чим він відрізняється від фінансового?

2. Які основні завдання управлінського обліку?

3. Яким чином класифікуються методи обліку витрат, що використовуються в системі контролінгу?

4. Дайте характеристику недолікам різних методів управлінського обліку.

Література

1. Данилочкина Н.Г. Контроллинг как инструмент управления: предприятием. — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. — 279 с.

2. Пушкар М.С. Контролінг: Монографія. – Тернопіль, 1997. – 146 с.