Завдання управлінського обліку
Основними завданнями управлінського обліку є:
збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства;
перевірка законності та доцільності господарських засобів та коштів, ефективне використання майна;
підведення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності управлінських та технологічних рішень;
складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників, а також інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.
Отже, в процесі ведення бухгалтерського обліку одержується узагальнююча інформація про стан господарювання; про стан взаєморозрахунків підприємства з іншими підприємствами та на їх підставі визначаються результати господарювання; надається користувачам для прийняття рішень повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. (Рис. 2.1)
Рис 2.1. Модель системи управління підприємством
Отже, облік займає одне з найважливіших місць в управління підприємством.
Характеристика основних методів управлінського обліку
Методи управлінського обліку – це способи, за допомогою яких ведеться облік.
Методи управлінського обліку класифікують за різними ознаками, які схематично зображено на рис. 3.1. (стрілки на схемі показують можливість схожості ознак):
Рис. 3.1. Класифікація методів управлінського обліку
Таблиця 3.1
Коротка характеристика системи управлінського обліку
|
Назва |
Основні риси |
Переваги |
Недоліки |
|
Облік за фактичною собівартістю Базовий варіант |
Відображає витрати без коректив: ВФ=QФ*ЦФ, де: ВФ – фактичні витрати; QФ – фактична кількість; ЦФ – фактична ціна |
Простота |
відсутність нормативів; відсутність можливості аналізу відхилень; складність процедури розрахунку цін; трудомісткість перерахунку; «стрибки» собівартості |
У цінах минулого року |
Витрати розраховуються за формулою: В=ЦМП* QФ+ВХ, де В – витрати; ЦМП – середня ціна минулого періоду; QФ – фактична кількість; ВХ – відхилення витрат за рахунок ціни |
спрощене порівняння витрат за минулі періоди; можливість контролю; спрощене проведення обліку |
використання в якості нормативу середньої ціни минулого року; відсутність нормативів щодо кількості використовуваних ресурсів; неможливість створення резервів |
|
У планових цінах |
Прямі витрати відображають в планових цінах |
усунення коливань цін; можливість порівняння затрат; можливість планування прямих витрат |
відсутність можливості контролю змінних витрат; коливання собівартості |
|
Облік за нормативною собівартістю |
Під нормативними витратами розуміють їх середнє або скориговане значення за минулі періоди |
можливість контролю; можливість аналізу причин відхилень прискорення розрахунку витрат відсутність необхідності калькулювання собівартості по кожній партії окремо |
невідповідність нормування сучасним вимогам; відсутність можливості точного планування |
|
Облік за плановою собівартістю |
типові величини, засновані на майбутніх прогнозах; прямі змінні витрати плануються за видами продукції |
Глибша обґрунтованість планових величин, що забезпечує точність прогнозу й ефективність контролю |
Відносна складність |
|
|
Простий директ-костінг |
розподіл витрат на змінні та постійні на продукцію відносяться лише змінні витрати. На центр витрат відносяться лише змінні витрати на ведення основної діяльності цього центру витрат; за кожним видом товарів розраховується сума покриття; додаткові можливості: розрахунок планового та фактичного маржинального прибутку; розрахунок сум покриття внутрішнього обороту підприємства; встановлення мінімально допустимого маржинального прибутку; багаторівневий дірект-костінг |
відносна простота; інформація для ціноутворення в короткостроковому періоді |
відсутня інформація для ціноутворення в довгостроковому періоді; ринкова ціна на товар не завжди відома, що ускладнює планування маржинального прибутку; наявність у числі постійних витрат таких, які можна безпосередньо віднести на конкретний виріб |
|
Розрахунок покриття постійних витрат |
Система є логічним продовженням та поглибленням простого директ-костінгу; витрати поділяють на прямі і непрямі, а також на постійні і змінні чистий прибуток є різницею від реалізації та податками з обороту постійні витрати при необхідності можна розділити на групи та розрахувати відповідні суми покриття |
наявність інформації для ціноутворення в короткостроковому та довгостроковому періодах; наявність інформації для аналізу інвестицій; наявність інформації для оптимізації обсягу виробництва в умовах ресурсних обмежень; наявність інформації для вибору технологічного процесу та способу організації виробництва; наявність інформації для контролю, планування витрат та результатів; знаходження критичного обсягу виробництва з метою оцінки ризику; зменшення ступеня недооцінки запасів у порівнянні з простим директ-костінгом |
не завжди легко провести виокремлення групи виробів в собівартість продукції включаються прямі постійні витрати, які насправді виникають не в результаті виробництва продукції, а служать підтримці виробничих потужностей; складність класифікації витрат |
|
Урахування планових витрат |
розробляється ієрархія об’єктів витрат, що включає в себе напрями діяльності, центри відповідальності, види витрат, види товарів, причому всі витрати є прямими для будь-якого об’єкта; витрати діляться на такі групи; прямі та непрямі для заданого об’єкта; постійні та змінні відносно обсягу діяльності; грошові та не грошові; за факторами, що визначають розмір витрат |
немає необхідності розподіляти непрямі постійні витрати; всі витрати розглядаються як прямі, що дає більше можливостей для контролю; наявність інформації для оптимізації обсягу випуску в умовах обмежених ресурсів; наявність інформації для оптимізації структури виробництва в умовах обмежених ресурсів |
важко проводити оцінку запасів; не завжди можна знайти об’єкт, для якого витрати є прямими; складність методу |
|
Урахування планових витрат |
на відміну від директ-костінгу використовуються не фактичні, а планові значення; на відміну від обліку по повній плановій собівартості фактичні витрати порівнюються з плановим лише в змінній частині; в собівартості продукції включаються лише змінні витрати |
розширення можливостей для контролю в порівнянні з простим директ-костингом; зрозумілість, наглядність |
|