2. Облік за фактичною собівартістю

Метод обліку фактичних втрат полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Принципи обліку фактичних витрат:

• повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво;

• облікова реєстрація їх у період виникнення в процесі виробництва;

• локалізація витрат за даними виробництв, характером витрат, об’єктами та носіями витрат;

• віднесення фактичних виробничих витрат на об’єкти їх обліку та калькулювання;

• порівняння фактичних показників з плановими.

Недоліки:

• виключається можливість оперативного контролю;

• виявлення та усунення причин перевитрат, порушень у технологічних процесах;

• пошук та мобілізація внутрішніх виробничих резервів.

Облік по фактичній собівартості проходить за трьома напрямами:

• базовий варіант;

• в цінах минулого періоду;

• в планових цінах.

Базовий варіант обліку фактичної собівартості відображає фактичні витрати без будь-яких коректив і розраховується за формулою:

В_Ф=Q_Ф*Ц_Ф, де:

В_Ф – фактичні витрати;

Q_Ф – фактична кількість;

Ц_Ф – фактична ціна.

Недоліки:

• відсутність нормативів для контролю за кількістю ресурсів;

• відсутність можливості аналізу відхилень;

• складність процедури розрахунку цін при обміні послуг між підрозділами;

• трудомісткість перерахунку на кожну одиницю ресурсів, що використовуються;

Переваги – простота.

Облік фактичної собівартості в цінах минулого періоду визначається за формулою:

В=Ц_МП* Q_Ф+В_Х, де

В – витрати;

Ц_МП – середня ціна минулого періоду;

Q_Ф – фактична кількість;

В_Х – відхилення витрат за рахунок ціни.

Недоліки:

• використання в якості нормативу середньої ціни за минулий період, що не сприяє контролю за витратами;

• відсутність нормативів щодо кількості використовуваних ресурсів;

• «стрибки» собівартості як наслідок неможливість створення резервів.

Переваги:

• спрощення порівняння витрат за різні періоди;

• можливість контролю;

• спрощення ведення обліку.

Облік фактичних витрат в планових цінах проводиться за формулами:

В_ЗФ=В_ЗП+В_З+В_Ч, де:

В_ЗФ, В_ЗП – фактичні і планові витрати на зарплату;

В_З, В_Ч – відхилення витрат, викликані зміною ставок.

В_мФ=В_мП+В_q+В_ц, де

В_мФ, В_мП – фактичні і планові витрати на матеріали;

В_q, В_ц – відхилення витрат, викликані зміною кількості ціни на матеріали.

Недоліки:

• відсутність можливості контролю накладних витрат

• «стрибки» собівартості як результат відсутності резервів.

Переваги:

• відсутність відхилення цін;

• можливість порівняння витрат різних періодів;

• можливість планування прямих витрат;

• можливість порівняння фактичних і планових значень.