- •Передмова
- •Розділ 1 що таке фольклор і що таке фольклор український
- •1.1. Народна творчість
- •Запитання
- •1.2. Спроби
- •1.3. Відмінності фольклору від літератури
- •1.4. У пошуках
- •1.5. Світовий фольклор
- •1.6. Фольклор України
- •2.1. Фольклористика
- •2.2. Феномен донаукової стадії
- •2.3. Сучасна збирацька
- •2.4. Джерелознавство
- •2.5. Текстологія: специфічне наповнення
- •2.6. Текстологія:
- •2.7. Текстологія:
- •2.8. Текстологія:
- •2.9. Текстологія:
- •3.1. Функції теоретичної
- •3.2. Слов'янський шлях
- •3.3. "Міфологічна" теорія я. Грімма.
- •3.4. О. О. Потебня як "молодший міфолог"
- •3.5. Теорія "історичного переходу
- •3.6. "Антропологічна" школа
- •3.7. Спроби синтезу
- •3.8. Своєрідність українського внеску
- •3.9. Кризові явища
- •4.1. "Фінська"
- •4.2. Ортодоксальний фрейдизм
- •4.3. Неофрейдизм: теорія "архетипів",
- •4.4. Ідеї російського
- •4.5. Структурний аналіз міфів
- •За методикою к. Леві-Строса
- •4.6. Поширення структурного аналізу
- •Наративом і ритуалом
- •4.7. Синтез
- •4.8. Формульна теорія епосу
- •4.9. Семіотико-лінгвістичні дослідження
- •4.10. Марксистсько-ленінська
- •4.11. Марксистсько-ленінська
- •4.12. Марксистсько-ленінська
- •4.13. "Концептуальна школа"
- •4.14. Світова фольклористика
- •4.15. Світова фольклористика
- •4.16. Прогноз постання
- •Жанровий поділ українського фольклору: усна проза й паремії
- •5.1. Принципи
- •5.2. Проза казкова і неказкова ("Sage"),
- •5.3. Історичний переказ
- •5.4. Міфологічна легенда:
- •5.5. Християнська легенда:
- •5.6. Легенди про
- •5.7. Казкова проза й паремії:
- •З погляду "теорії кліше"
- •Деякі спільні характеристики
- •5.8. Казка чарівна
- •5.9. Казки про тварин,
- •5.10. Мала казкова проза:
- •5.11. Паремії:
- •5.12. Паремії: прислів'я та приказки.
- •6.1. Жанрова диференціація
- •6.2. Билини:
- •6.4. Думи: класичне ядро
- •6.5. Думи про Хмельниччину,
- •6.6. Своєрідність думового епосу
- •6.7. Християнська народна епіка:
- •6.8. Проблема
- •6.9. Балада історична
- •6.10. Жанр балади в українців.
- •7.1. Специфіка вивчення народних
- •7.2. У пошуках прихованого змісту
- •7.3. Позакалендарна громадська
- •7.4. Поезія індивідуальних ритуалів:
- •Та їхня структура
- •7.5. "Народні драми"
- •7.6. Драматургічні елементи
- •7.7. Ліричні пісні
- •7.8. Українські
- •7.9. Дитячий фольклор
- •З поетики українського фольклору
- •8.1. Шляхи вивчення
- •Запитання
- •8.2. Поетика часу
- •Українського фольклору
- •Що зустрічаються в жанрах українського фольклору
- •Запитання
- •8.3. Фольклорні прийоми
- •Запитання
- •Історія фольклору. Фольклор і література
- •9.1. До питання про історію
- •9.2. Фольклор і література,
2.7. Текстологія:
датування, локалізація, атрибуція
Тепер текстолог ставить перед собою завдання визначити текст у часі та просторі, а також прив'язати його до певного суб'єкта усної традиції (або атрибутувати).
Датування тексту може здійснюватися, виходячи з внутрішніх прикмет його, відомих нам обставин його "зовнішньої" історії, а також шляхом вивчення його матеріального втілення, запису. Найвірогідніший час постання запису, деталі, варіанта, версії, редакції, твору знаходимо десь на перехрещенні двох допоміжних датувань – terminus ante quem, або дати, раніше якої не могло з'явитися певне явище, та terminus post quem, або дати, пізніше котрої не міг виникнути текст.
Палеографічне (або неографічне) дослідження запису дозволяє отримати лише terminus post quem. Справді, коли на папері рукопису польового запису знаходимо водяний знак, повний відповідник якого в певному альбомі філіграней датований 1832 р., річ ясна, що даний запис міг бути створений тільки після цієї дати. Аналіз внутрішніх особливостей тексту та його "зовнішньої" історії може дати матеріал для обох допоміжних датувань. Найпростіший приклад. У славнозвісній збірці "руської трійці" "Русалка Дністровая" надруковано баладу про загибель Довбуша ("Гей попід гай зелененький..."). Відомо, що цій книжці, що вийшла 1837 р. "у Будим" (Будапешті), передувала спроба видати 1834 р. іншу збірку під назвою "Зоря" з тими самими фольклорними текстами. Ураховуючи молодий вік М. С. Шашкевича, І. М. Вагилевича, Я. Ф. Головацького, можна з певністю датувати цей запис часом не пізніше початку 30-х рр. XIX ст. З іншого ж боку, саму баладу, що зберігає деякі правдиві деталі відображеної в ній історичної події, створено було після вбивства О. В. Довбощука-Довбуша, яке сталося 1745 р., а той варіант, котрий знаходимо в "Русалці Дністровій" – після арешту та страти в Чернівцях його товаришів.
Завдання встановлення місця запису, або локалізації, виникає, головним чином, якщо текст не паспортизований або якщо паспортизація викликає сумнів. Завдання це надзвичайно складне, навіть складніше за датування. Щоправда, діалектні особливості дають можливість широкої локалізації, проте лише в тому випадку, коли їх не згладжено в запису. Іноді допомагають згадані в тексті географічні назви. Коли дія пісні відбувається в Києві або в Полтаві, це, як правило, нам мало що дає, проте якщо з'являються назви населених пунктів, відомих лише мешканцям певної місцевості, або такі ж назви гір, лісів, долин – та ще в незвичних контекстах, тоді сумніву в місцевім походженні варіанта не виникає. Коли, приміром, пісня починається словами "Загуду, загуду, у Щасновці не буду..." і має помітку "З Чернігівщини" (Чубинський, т. 5, с. 451), не підлягає сумніву, що цей запис зроблено десь у теперішньому Бобровицькому районі, у самій згаданій Щасновці або неподалік.
У літературознавчій текстології наступне завдання, атрибуція, передбачає присвоєння анонімного твору певному авторові. Оскільки ж у фольклорі явище авторства дуже своєрідне (див.: 1.3), тому й наповнення терміна "атрибуція" тут ширше, а в дослідників більш вдалими і доказовими виходять атетези – доведення неможливості атрибувати твір певному авторові. Так, фахівці аргументовано доводять, що одна пісня не була складена гетьманом Іваном Мазепою, а інша – розбійником Устимом Кармелюком. Що ж до власне атрибуції, то у фольклористиці так називають і присвоєння певного варіанта думи в непаспартизованому записі тому чи іншому кобзареві або ж не менш копіткі дослідження, що дають можливість віднести певну групу пісень у збірнику до репертуару певного не названого публікатором співця. У російському ж епосознавстві атрибуцією називають навіть "визначення "вчителя" того чи іншого билинного співця"33.
Окрему проблему становить атрибуція запису певному фольклористові, що дозволяє, у свою чергу, зробити деякі важливі висновки – щодо якості запису, іноді місця, часу записування тощо. Інколи в цій ділянці фольклористичної текстології відбуваються маленькі, але справжні відкриття. Порівняно недавно з'ясовано було, наприклад, що О. О. Потебня не лише віддавав свої записи пісень до збірок А. Л. Метлинського, М. В. Лисенка і П. П. Чубинського, але й сам склав і підготував до друку збірку, у науці відому досі за ім'ям спонсорки – "Українські пісні, видані коштом О. С. Балліної" (СПб., 1863). Це видання серед трьох "учених праць" молодого тоді філолога називає в офіційному поданні попечитель Харківського навчального округу К. Фойхт у відповідь на запит (з грифом "Секретно") Міністерства народної освіти про "моральні та вчені достойності п. Потебні"34. Запит викликано публікаціями в російській реакційній пресі про українофільські виступи О. О. Потебні під час закордонного відрядження; відгук К. Фохта про вченого був прихильний, водночас об'єктивно оцінював його політичні настрої. У такому контексті свідчення про авторство збірки сумніву не викликає.
ЗАПИТАННЯ
Для самоперевірки. Локалізацією тексту у фольклористичній текстології називають...
... установлення його місця на хронологічній шкалі.
... виправлення помилкових написань географічних назв на правильні.
... установлення місця запису.
... кодування в шифрі рукописного запису місця його зберігання в архіві.
Відмінникові. Сучасна дослідниця доводить, що ім'я та прізвище Марусі Чурай у середині XVII ст. мали звучати як "Маря Чураївна"35. Чи можна це вважати аргументом на користь датування легенди про цю полтавську співачку XIX ст., коли форми "Маруся Чурай" відповідали ономастичній нормі?