3. Позиція та індивідуальна поведінка

Елементом індивідуальної поведінки в організаціях є позиція, тобто комплекс пе­реконань і відчуттів щодо певних ідей, ситуацій, інших осіб. Позиція відіграє важли­ву роль, оскільки вона є механізмом, завдяки якому більшість людей висловлюють свої почуття. Позиція складається з трьох компонентів. Емоційний компонент відображає від­чуття й емоції індивіда стосовно ситуації. Когнітивиий (пізнавальний) компонент є результатом знань індивіда про ситуацію. Зазначимо, що пізнання теж є індивідуаль­ним. Нарешті, уявний компонент визначає, як індивід поводитиметься в конкретній ситуації.

Люди намагаються дотримуватися послідовності в узгодженості цих трьох пози­цій. Проте інколи зовнішні обставини призводять до конфліктів. Конфлікт, який може виникнути між власними позиціями індивіда, називають когнітивним дисонансом". Наприклад, особа пообіцяла собі ніколи не працювати на велику корпорацію, а прагнула розпочати власну справу і бути сама собі господарем. На жаль, певні фінан­сові проблеми змусили її відмовитись від цих намірів і влаштуватись па роботу у велику компанію. Отже, виникає невідповідність - емоційний і пізнавальний компо­ненти сприйняття суперечать уявному компоненту (поведінці індивіда). Для пом'як­шення дисбалансу, який, звичайно, є неприємним відчуттям для більшості людей, особи, потрапивши в подібну ситуацію, перекочують себе, що це тимчасово і зміниться в найближчому майбутньому. Вони також можуть змінити свої переконання і вирішити, що працювати в корпорації набагато приємніше, ніж вони вважали.

Ставлення до роботи

Задоволення роботою. Задоволення роботою означає те. що робота людині подобається, й особа може самореалізуватись, виконуючи її. Дослідження задоволе­ності роботою свідчать, що особистісні чинники, такі як індивідуальні потреби і праг­нення, формують цю позицію поряд з чинниками організаційними, такими як стосунки зі співробітниками і керівництвом, умови праці, виробнича політика і зарплата.

Працівник, задоволений умовами праці, буде рідше пропускати роботу, допома­гатиме організації своїм внеском і працюватиме там. На противагу йому, незадоволений працівник буде пропускати роботу частіше, співпрацівники викликатимуть у нього стрес і він шукатиме нове місце праці.

Однак, на відміну від думки більшості менеджерів, задоволення роботою не обов’язково приведе до ліпшого її виконання.

Відданість організації. Відданість організації — це позиція, яка відображає прив’язаність особи до організації. Віддана особа схильна вважати себе часткою органі­зації (наприклад, вона так заявляє від імені фірми: "Ми виготовляємо високоякісні товари", не звертає: увагу на незначні непорозуміння і вважає, що працюватиме в цій організації ще довго. Водночас особа, що не с відданою організації, схильна вважати себе аутсайдером (наприклад, говорити про організацію так: "Вони не платять праців­никам достатньо"), висловлювати незадоволення з приводу багатьох речей і не вважати себе працівником цієї організації на тривалий період.

Дослідження свідчать, що відданість залежить від віку працівника, терміну роботи в організації, упевненості в збереженні робочого місця і можливості брати участь в ухваленні рішень. Працівники, які віддані організації, мають більш передбачувану поведінку, планують довше працювати в організації і докладають більше зусиль для виконання завдання. Хоча важко давати організаціям якісь поради щодо культивування відданості працівників, та деякі рекомендації все ж можна зробити; якщо організація ставиться до працівників чесно, винагороджує їх, гарантує працевлаштування, то її працівники мають усі підстави бути задоволеними і відданими. Надання працівникам права висловлювати власну думку теж сприяє відданості.

Емоції і настрої в організаціях

Дослідники нещодавно знову зацікавилися емоційною складовою позиції. Нага­даємо, що емоційна складова відображає відчуття та емоції. Якщо менеджери вва­жають, що людські емоції і відчуття змінюються з дня на день, то сучасні дослідження свідчать: хоча певні тимчасові коливання і трапляються, однак простежується стійка схильність щодо порівняно стабільних і передбачуваних настроїв та емоційних станів. Деяким особам, наприклад, притаманні позитивні емоції. Вони порівняно піднесені й оптимістичні, вважають свій добробут забезпеченим і сприймають речі в позитивному світлі. Отже, вони завжди в доброму гуморі. Інші люди, яким притаманні негативні емоції, с протилежностями до попередніх. Вони загалом пригнічені й песи­містичні, бачать лише негативні сторони речей. У них переважно поганий настрій.

Звичайно, як зазначено вище, тимчасові відхилення можуть траплятися і в найха­рактерніших представників того чи іншого типу. Люди, яким притаманна позитивна емоційність, можуть бути в поганому настрої, якщо вони отримали неприємну звістку. Аналогічно, люди, яким притаманні негативні емоції, теж інколи бувають у доброму гуморі, якщо їм посприяли в кар'єрі або ж результати їхньої діяльності були високо оцінені. Однак вплив цих подій тимчасовий. Через деякий час усе знову стає па свої місця.