22.4. Комп'ютерна залежність

Ви тут! І я тут! І взагалі все тут! І диво тут! І таємниця тут! І недосяжне тут!

Борис Пастернак

Ще однією формою адиктивної поведінки в сучасних умовах стає комп'ютерна залежність. В якості нової форми хворобливої ​​пристрасті (Cyber ​​Disorder) вона незабаром займе своє місце в підготовчому п'ятому перегляді Діагностичного і статистичного посібника (DSM-V) американської класифікації психічних розладів, поряд з іншими нехімічними варіантами адиктивної поведінки - гемблінг, любовними, сексуальними аддикциіями, адикціями уникнення відносин, витрати грошей і работоголізм.

Технологічний розвиток цивілізації призвело до широкого використання комп'ютерів у повсякденному житті, і людство вступило в «еру користувачів». Їх застосування внесло і продовжує вносити очевидні переваги в професійну і навчальну діяльність, однак робить і негативний вплив на психічне функціонування людини.

Дослідження операторів-програмістів дозволили виділити 22 стани при роботі з комп'ютером:

1) азарт;

2) зосередженість;

3) захват, замилування;

4) злість;

5) зацікавленість;

6) страх, переляк;

7) цікавість, допитливість;

8) хвилювання, занепокоєння;

9) невпевненість;

10) незадоволеність;

11) полегшення;

12) засмучення;

13) байдужість;

14) радість;

15) роздратування, досада;

16) розчарування;

17) розгубленість, замішання;

18) рішучість;

19) спокій, незворушність;

20) здивування;

21) задоволення, задоволення;

22) хороший настрій.

Іншими словами, людина знаходить у комп'ютері співрозмовника, компаньйона, друга, одушевляє його.

Деякі з цих станів виявилися чітко пов'язаними з віком досліджуваних осіб і часом, що витрачаються для роботи на комп'ютері. У підлітків і юнаків переважали радість, азарт і зацікавленість. У молодому дорослому віці додатково зазначено поява зосередженості, хвилювання і занепокоєння. У більш зрілому віці частенько зустрічалися невпевненість, розгубленість і страх. Встановлено також, що стан «комп'ютерної тривожності» підсилюється в міру збільшення часу роботи і більш властиво жінкам.

У літературі описуються наступні нормативні особливості роботи на комп'ютері, які можуть мати відношення до формування комп'ютерної залежності або виникнення інших проблемних станів психіки у користувачів:

1) одночасність декількох видів діяльності переплітаються, що мають відношення до одних і тих же об'єктів;

2) часті зміни фокусу уваги (з клавіатури на екран, на самому екрані в межах основних і додаткових програм, баз даних тощо);

3) поєднання дій, спрямованих на сам комп'ютер і об'єкти, що знаходяться в навколишній реальності;

4) часті збої, зумовлені змістом роботи, управлінням комп'ютером або недосконалістю існуючих технічних пристроїв (наприклад, якістю телефонних ліній);

5) існування в комп'ютерному просторі (cyberspace) - віртуальної реальності, що забезпечує тотальне насичення зорового, слухового та кінестетичного аналізаторів і таким чином створює потужні передумови для «обману» свідомості, змішуючи її з істинною реальністю;

6) поява так званої «усно-письмової мови» в ситуації комп'ютерної комунікації.

До позитивних ефектів комп'ютерної діяльності належить посилення інтелектуальних можливостей людини. Вона розвиває прогностичні функції логічного мислення за рахунок попереднього продумування і складання алгоритму дії і забезпечує адекватну спеціалізацію пізнавальних процесів - сприйняття, мислення і пам'яті. Комп'ютерна діяльність формує більш досконалу ділову мотивацію в вирішенні професійних завдань (престижні, статусні, економічні мотиви), підвищує рівень самооцінки, емоційну і когнітивну задоволеність і навіть формує такі позитивні особистісні риси, як діловитість, точність, акуратність, впевненість в собі, які можуть бути перенесені в інші області життєдіяльності.

У полярному світі людської психіки кожен з цих позитивних ефектів, природно, стикається зі своєю протилежністю. Спрощення розв'язання задач за допомогою комп'ютера знижує вимоги до інтелектуальних здібностей. Процес прийняття рішення зводиться до його формально-логічного компоненту. Через надмірну спеціалізацію та утруднення в перенесенні результатів в інші сфери діяльності знижується гнучкість пізнавальних процесів - сприйняття, мислення і пам'яті. Позитивні риси особистості трансформуються у педантизм, надмірну пунктуальність, ригідність і відчуженість. Змінюється мотиваційна сфера, в якій починають переважати примітивно-ігрові або деструктивні спонукання. Деструктивність, породжувана комп'ютерною діяльністю, проявляється в таких специфічних формах активності як запровадження «вірусу» в комп'ютерну програму або у феномені «хакерства». Крім того, загострюються властиві невротичні прояви або дисгармонічний особистісний розвиток.

Адиктивний потенціал, що міститься в комп'ютерній діяльності, проявляється:

1) надмірною захопленою роботою в Інтернеті - власне пошуком інформації (нетаголізм, Web Addiction);

2) хворобливою залежністю від відеоігор (Videoplays Addiction);

3) зануреним спілкуванням on-line з друзями по мережі (Chat Addiction).

З цими формами комп'ютерної залежності вже стикаються у своїй діяльності психологи-консультанти, волонтери служб невідкладної телефонної допомоги та психотерапевти, а також керівники організацій, що використовують у своїй діяльності Інтернет в надлишку, якщо в співробітників з'являється патологічна пристрасть до перебування у віртуальному світі - Інтернеті.

Надмірна захопленість роботою в Інтернеті, що складається в пошуку нової інформації, серед іншого розширює можливості активного фантазування, ототожнення себе з персонажами віртуального світу або програвання сексуальних фантазій. Через необмежений доступ до інформації та «інформаційного вампіризму» користувача він нерідко створює ілюзорне відчуття власної могутності. Особлива небезпека стати залежним від Інтернету підстерігає тих, для кого комп'ютерні мережі виявляються майже єдиним засобом комунікації зі світом.

Хвороблива залежність від відеоігор. В даний час відеоігри як форма комп'ютерної діяльності отримують все більш широке поширення, причому не тільки серед представників підростаючого покоління, для яких гра є провідною діяльністю, але й серед осіб більш старшого віку. Для багатьох комп'ютерні ігри стають єдиною метою роботи з комп'ютером.

Серед комп'ютерних ігрових програм виділяються два різновиди:

1. програми розважального та тренінгового типу;

2. програми навчального і розвиваючого типу.

Перші не вимагають особливого рівня інтелектуального розвитку і, в основному, призначені для тренування рухових навичок і швидкості сенсомоторних реакцій.

Разом з тим, комп'ютерна гра являє собою новий тип гри, що вимагає не тільки певної зрілості сенсомоторних навичок, але й уміння довго спостерігати за своїми діями і аналізувати їх результати. Тому потрібно спеціальне навчання навичкам взаємодії з комп'ютером, розуміння незмінності та черговості дій, що управляють комп'ютерною програмою, неможливості пропуску дій або заміни однієї дії іншою.

Небезпека, що виявляється в хворобливій залежності від ігор, полягає в безконтрольній комп'ютерній ігровій діяльності. Встановлено, що свого роду побічними ефектами відеоігор є надмірна залученість, наростання агресивності (особливо у дітей), підвищений рівень тривожності за відсутності можливості реалізувати ігрову пристрасть.

Поглинене спілкування з друзями по мережі в якості варіанту аддиктивної залежності дає можливість знайти собі віртуального співрозмовника, практично такого, який задовольняє всі критерії. Важливо, що при цьому не дається ніяких зобов'язань підтримувати з ним спілкування в подальшому. Ця форма комп'ютерної залежності призводить до нехтування особистісними контактами в реальному житті і має специфічні вікові особливості.

Діти через надмірне С7ш/-захоплення (спілкування з однолітками з аналогічними інтересами, «тусовки» в так званих «Chat Rooms») часто просто не можуть зупинитися і через це нерідко спізнюються або зовсім пропускають заняття в школі, і навіть при наростанні явищ шкільної дезадаптації не в змозі припинити роботу в мережі: деякі прокидаються вранці з думкою про Інтернет.

Виникнення залежності при спілкуванні по мережі з однолітками у дітей сприяє добре відомий фахівцям з психології розвитку феномен «уявного друга». Розвиток символічної гри і активної уяви призводить до появи (за деякими даними у 65% дітей) «уявних друзів» (тварин, однолітків, живих або неживих істот), які виконують кілька функцій: є компаньйонами в грі уяви, з'являються у відсутності реальних друзів або в ситуаціях вимушеного чи добровільного усамітнення, стають конфідентами для вираження дітьми своїх таємних почуттів і виявляються залученими в обговорення моральних норм і санкцій.

У житті підлітка захоплення чатом стає лідируючим. Коло інших інтересів звужується. Зацікавленість і емоційне пожвавлення в бесіді виникає лише при порушенні комп'ютерної теми: в цей момент підліток перетворюється - у нього частішає дихання, з'являється блиск в очах і червоніє обличчя. Діалог перетворюється на монолог: він може подовгу розповідати про переваги тієї чи іншої системи, про можливості, що відкриваються при роботі з комп'ютером. Підлітки майже не помічають навколишнього світу, не відгукуються на реакції співрозмовника (елементи афективно звуженої свідомості), в ситуаціях вибору в переважній більшості випадків перевага віддається діяльності, що має відношення до комп'ютера. Спілкування з реальними однолітками обмежується, вони починають ділитися, перш за все, за ознакою наявності комп'ютера. Весь вільний час і кишенькові гроші витрачаються на удосконалення програм. Широко поширені випадки, коли підлітки залишаються голодними, відкладаючи гроші, що даються батьками на обід, на покупку чергового компакт-диска або якоїсь деталі для модернізації комп'ютера. Відзначаються труднощі засипання, надмірна екзальтація. Спроби батьків обмежити спілкування підлітків з комп'ютером викликають бурхливу реакцію протесту («За комп'ютер діти стоять на смерть»). При вимушеній перерві виникає почуття спустошеності, нудьги («Не знаю, куди себе подіти»; «Так ніби зіскочив з їдучого поїзда»). Чат набуває характеру надцінного захоплення з явним збитком для інших видів діяльності, насамперед спілкування з реальними людьми, і вираженою афектною напругою.

Аналогічні тенденції характерні і для проявів залежності в юнацькому віці. Віддалення від однолітків і звуження кола інтересів прогресує. Мотив заробляння грошей з використанням комп'ютера, що з'являється в цей час, збільшує час роботи на ньому, а зароблені гроші витрачаються на удосконалення та забезпечення комп'ютера. Відзначаються значні труднощі у взаєминах з протилежною статтю, вкрай низькою виявляється мотивація створення власної сім'ї.

У молодому віці надмірне захоплення комп'ютерної діяльністю стає характерним для осіб з вираженими рисами інфантилізму, такими як слабо розвинене почуття обов'язку, відповідальності, прагнення до розважальних заходів, негайного задоволення своїх бажань і т.д. Наприклад, дорослий чоловік, проживаючи з дружиною і дитиною в одній кімнаті, може грати на комп'ютері цілі ночі безперервно, не звертаючи уваги, що створює незручності для решти родини. Або психолог-консультант в робочий час замикається в кабінеті і годинами грає на комп'ютері, в той час як його безуспішно розшукують клієнти.

Розпізнавання комп'ютерної залежності в телефонному консультуванні проводиться з використанням прийомів активного вислуховування. Консультативна бесіда стосується з'ясування наступних обставин, що мають відношення до болючої пристрасті:

1) наявності потреби у все більшому часу роботи на комп'ютері для досягнення задоволення;

2) зниження ефективності роботи на комп'ютері за аналогічний проміжок часу;

3) наявності наступних ознак (двох або більше), що виникають при припиненні або значному зменшенні часу роботи на комп'ютері:

• занепокоєння (метушливості);

• тривоги;

• зниженого тла настрою, почуття спустошеності;

• нав'язливих думок про комп'ютер;

• активних дій, що вживаються для відновлення роботи на комп'ютері (серед яких - конфлікти в сім'ї і на роботі, часті відвідування знайомих, що мають комп'ютер, у невідповідний час, незважаючи на реакцію господарів, вчинення крадіжок комп'ютерів та комплектуючих складових, зневага сімейними та службовими обов'язками, порушення міжособистісних контактів і т.п.),

• зменшення або зникнення перерахованих вище ознак при поновленні роботи на комп'ютері;

4) наявності непереборного бажання і / або безуспішних спроб припинити або контролювати роботу на комп'ютері;

5) великої кількості часу посвяченого діяльності, що має відношення до забезпечення роботи на комп'ютері (купівля літератури та комплектуючих, пошуки нових програм тощо);

6) припинення, скорочення або видозміни актуальних раніше видів соціальної діяльності;

7) продовження роботи на комп'ютері, незважаючи на явні психологічні проблеми (депривації сну, сімейні проблеми, подружні конфлікти, запізнення на роботу і ранкові зустрічі, зневага службовими обов'язками, зниження продуктивності в навчанні або роботі і т.п.).

За кордоном існує декілька центрів підтримки інтернет-адиктів, один з яких заснований Кімберлі Янг, найвідомішим дослідником комп'ютерної залежності. У Рунеті на сьогоднішній день є Служба анонімної допомоги користувачам Інтернету, що пропонує психологічну підтримку он-лайн за допомогою ICQ - мережного аналога служби невідкладної телефонної допомоги та «Віртуальної психологічної служби». Як би не були хороші ці віртуальні служби психологічної допомоги, більшість фахівців рекомендують очну індивідуальну і / або групову психотерапію з акцентом на роботі з образами, емоціями, оскільки залежні особи, як правило, відчувають значні труднощі в емоційному плані. Враховуючи певні труднощі у здійсненні міжособистісних взаємодій і соціальної адаптації в осіб, що страждають інтернет-залежністю, в лікуванні краще використовувати саме групові варіанти психотерапії.