1. Сутність та процес стратегічного планування

Реалізація стратегічного управління вимагає обов'язкової розробки стратегічного планування, яке б відрізнялось від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання за будь-яких умов. Автори підручника "Основи менеджменту" (М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі) процес стратегічного планування розглядають як послі­довне виконання найбільш важливих управлінських функцій, за допомо­гою яких плани перетворюються

в реальну дійсність (рис. 7).

Рис. 7. Процес стратегічного планування

Розкриємо суть кожної з функцій.

Місія розкриває основну мету організації. Вироблені на її основі цілі служать критеріями для всього наступного процесу прийняття управлін­ських рішень. Місія є точкою відліку для вибору альтернативних управ­лінських рішень. Аналіз і оцінка зовнішнього середовища представляє процес, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролю­ють зовнішні по відношенню до організації фактори, щоб визначити можливості загрози для організації.

Управлінське обстеження сильних і слабких сторін організації здійс­нюється з метою, щоб виявити, чи організація володіє внутрішніми сила­ми, щоб скористатись зовнішніми можливостями, а також виявлення слабких сторін, які можуть ускладнити проблеми, пов'язані із зовніш­ньою небезпекою. При цьому при обстеженні в основі пропонується ви­користовувати такі функції: маркетинг, фінанси, виробництво, людські ресурси, культуру й образ організації. Після того, як керівництво органі­зації співставить інформацію про зовнішнє середовище і внутрішні силь­ні і слабкі сторони, воно може приступати до вибору альтернативи, за якою буде здійснювати свою діяльність. їх вибір, як правило, обмежуєть­ся чотирма: ріст, обмежений ріст, скорочення і поєднання.

Розглянувши стратегічні альтернативи, керівництво зупиняє свій погляд на одній із стратегій, яка дозволить підвищити довгострокову ефективність організації.

Стратегічне планування має тоді смисл, якщо воно реалізується. Ме­ханізмом такої реалізації, насамперед, служать тактика, політика, проце­дура.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Двома широковідомими інструментами реалізації стратегічного плану є бюджет, який передбачає розподіл ресурсів для досягнення ме­ти, та метод управління по цілях, суть якого полягає у виконанні зав­дань, доведених керівництвом по вертикальній ієрархії "зверху вниз".

Заключним етапом стратегічного планування є контроль і оцінка стратегії, суть якої полягає в порівнянні результатів роботи з цілями і використовується як механізм зворотного зв'язку для їх користування.

4.2. Процес формування стратегії

Якщо звести воєдино всі міркування щодо стратегії організації, то залежно від обраного об'єкта стратегічного управління розрізняють:

• загальну стратегію;

• бізнес-стратегію;

• функціональну й операційну стратегію.

Розглянемо коротко суть кожної з них.

Загальна стратегія - це стратегія багатогалузевої організації. Відпо­відальним за розробку такої стратегії є керівництво вищого рівня.

Бізнес-стратегія - це стратегія вузькоспеціалізованої організації або самостійного господарського підрозділу у межах диверсифікованої орга­нізації. Відповідальними за формування такої організації є генеральні директори або керівники підрозділів, хоча рішення переважно приймає корпоративне керівництво.

Функціональні стратегії розробляють для кожної функціональної структури організації (маркетингу, виробництва, фінансів, кадрів тощо). Головне завдання функціональних стратегій - забезпечити розв'язання завдань, сформульованих на бізнес-корпоративному рівні. Відповідають за формування такої стратегії керівники відповідного підрозділу.

Операційна стратегія є конкретизацією стратегічних ініціатив до управління основними операційними одиницями при розв'язанні поточ­них завдань.

Схематично стратегію корпоративної організації можна розглядати як сукупність вищезгадуваних видів стратегій, сформованих на різних рівнях організаційної ієрархії (рис. 8).

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Рис. 8. Піраміда розроблення загальної стратегії організації (за А. Томпсоном)

Розробка бізнес-стратегії для самостійних господарських підрозділів і незалежних вузькоспеціалізованих організацій здійснюється аналогічно (рис. 9).

Потрібно ще раз зазначити, що формування і впровадження корпора­тивної стратегії здійснює вище керівництво. Це воно формує загальний напрям розвитку на тривалу перспективу, визначає основні сфери діяль­ності організації тощо.

Уточнюються і затверджуються стратегічні плани на нарадах вищого керівництва. У диверсифікованій організації вищому керівництву важко врахувати особливості різних елементів ринку й ін., тому повноваження щодо розробки і впровадження стратегії передаються керівникам підроз-ділів.

Правда, до розробки стратегій практикують залучати консультантів (внутрішніх і зовнішніх), забезпечуючи найліпшу організацію формуван­ня стратегії.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Рис. 9. Піраміда розроблення бізнес-стратегії (за А. Томпсоном)