- •Розвиток управлінської школи.
- •Етапи розвитку стратегічного управління в зарубіжних країнах.
- •Стратегічне управління підприємством на Україні.
- •2.1. Методологічні підходи до розробки і прийняття стратегічного управлінського рішення.
- •2.2. Наукові основи прогнозування
- •2.3. Методи прогнозування
- •3.1. Сутність стратегічного управління підприємством і його відмінність від оперативного управління.
- •3.2. Принципи складання стратегій
- •3.3. Елементи стратегічного управління і їх суть
- •Сутність та процес стратегічного планування
- •4.2. Процес формування стратегії
- •4.3. Система стратегічного управління: визначення місії і цілей, оцінка й аналіз середовища, вибір стратегії, виконання та контроль стратегії
- •Глава 4. Визначення місії і цілей організації
- •Поняття та характеристика елементів місії
- •4.2. Визначення суті, види і принципи формулювання цілей організації
- •4.3. Визначення цілей організації
- •4.4. Організація встановлення цілей
- •Питання до Змістовного модулю 4.
- •Глава 5. Середовище господарської організації та методи аналізу і прогнозування його розвитку
- •5.1. Аналіз макрооточення
- •5.2. Аналіз безпосереднього оточення
- •5.3. Аналіз внутрішнього середовища
- •5.4. Методи аналізу середовища
- •5.5. Прогнозування змін середовища організації
- •Тема 6. Вибір стратегії
- •6.1. Підходи до формування стратегії
- •6.2. Визначення стратегії організації
- •6.3. Модель життєвого циклу товару
- •6.4. Модель життєвого циклу попиту
- •Тема 7. Виконання та контроль стратегії
- •7.1. Розробка стратегічного плану організації
- •7.2. Стратегічні зміни
- •7.3. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін
- •7.4. Стратегічні зміни в організаційній культурі
- •7.5. Типи стратегічних змін
- •7.6. Впровадження стратегічних змін в організації
- •7.7. Контроль реалізації та оцінки стратегії
- •Тема 8. Визначення конкурентноспроможності організації
- •8.1. Дослідження конкурентної ситуації у галузі
- •8.2. Методологічний підхід до аналізу конкурента
- •8.3. Виявлення конкурентних переваг організації
- •8.4. Визначення конкурентного статусу організації
- •8.5. Аналіз портфеля продукції
- •8.6. Побудова матриці "привабливість - конкурентна позиція"
- •Питання до Змістовного модулю 8.
- •Тема 9. Організаційне, соціально-психологічне та інформаційно-політичне забезпечення стратегічного управління
- •9.1. Організаційні питання реалізації стратегічних планів організації
- •9.2. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління
- •Мотиваційний процес і мотиваційні фактори
- •Тема 10. Конфлікти і методи їх вирішення
- •10.2. Стратегії поведінки а конфліктних ситуаціях
- •10.3. Стратегія управління конфліктом
- •10.4. Стиль управління конфліктами
Стратегічне управління підприємством на Україні.
Розвиток вітчизняної системи управління потрібно розглядати в контексті багатонаціональної російської держави, оскільки Україна упродовж багатьох століть була у складі Російської імперії, а потім у складі СРСР.
Для повнішого розуміння суті розвитку управління, його концепційних засад варто ширше розглянути всю його спадщину і зробити критичний аналіз: все краще взяти на озброєння, а гірше – відкинути. У цьому зв’язку, очевидно, справедливим буде зазначити, що розвиток економіки не міг здійснюватись без відповідної управлінської концепції.
Так, у 20-ті роки ХХст., коли відбувався перехід від «воєнного комунізму» до нової економічної політики, широко розгорнулись дискусії щодо співвідношення плану та ринку: яким повинно бути перспективне планування – директивним чи індикативним.
Прихильники директивного планування ( Ф. Вінник, І. Фалькевич, С. Струмилін) забезпечували позитивну роль ринку, розглядаючи плани як регулятор виробництва. Але цей напрям планування був формою жорстокого державного регулювання економіки в колишньому СРСР. При директивному плануванні товаровиробнику визначають, скільки і яку продукцію потрібно виготовити, кому, коли і за яку ціну продавати. Цьому процесу відповідала адекватна централізована система постачання ресурсів. В основі цієї форми планування передбачалось досягнення результатів всупереч економічній логіці. Більш ніж 70-річна практика довела, що така система відносин між державою і товаровиробником не могла забезпечити збалансованості економіки.
Чому? По-перше, жорсткий контроль сковує товаровиробників у пошуках варіантів освоєння нових видів продукції, знищує стимули для саморозвитку.
Змістовний модуль 1. Еволюція розуміння та передбачення майбутнього підприємства.
__________________________________________________________________________________________________________________
По-друге, для збалансованості розвитку економіки через план треба розраховувати не лише на прямі, а й опосередковані витрати на одиницю продукції.
Прихильники ж індикативного планування (П.Фомін, О.Звоницький) відстоювали ринковий механізм господарювання, відхиляючи диктатуру плану. Вони вважали, що планування неможливе без прогнозу, а розробка плану має залежати не від довільно вибраної мети, а від об’єктивних закономірностей і умов розвитку. Тому невипадково у 1929-1933рр. індикативна форма планування увійшла у світову господарську практику, за допомогою якої можна запобігти виникненню в економіці кризових явищ.
Проте органи влади в Україні не могли зважитись на індикативне планування, і всякі намагання вчених довести протилежне виявились зайвими.
Протягом усього періоду, починаючи з 30-х років аж до проголошення курсу переходу до ринкової економіки (початок 90-х років), відбувається подальший розвиток адміністративної системи управління виробництвом і розподілом продукції, централізоване забезпечення кожного підприємства матеріально-технічними ресурсами, планування «від досягне туго». Проте об’єктивні закони економіки «взяли гору», починаючи з 90-х років, пріоритет вже надавався ринковому саморегулюванню. Під впливом об’єктивних реалій відпала необхідність складання п’ятирічних планів і спрощено структури річних планів.
У 1993 році в Україні було запроваджено індикативне планування, яке носило орієнтувальний, рекомендаційний характер і було основою для вироблення регуляторів ринку. Правда, частина плану залишалася директивною. Це стосувалось заходів, які фінансувалися з бюджету (проведення соціальних, науково-технічних, економічних та інших національних програм).
Звичайно, в Україні ще не відпрацьований механізм стратегічного управління, але заслуговує на увагу те, що товаровиробники отримали економічну свободу і таке управління буде розвинуто, але заслуговує на увагу те, що товаровиробники отримали економічну свободу і таке управління буде розвинуто, але з урахуванням сучасних його особливостей, досвіду інших передових країн світу, в тому числі Західної Європи.
Змістовний модуль 2. Основи прийняття стратегічних рішень.
__________________________________________________________________________________________________________________
План
2.1. Методологічні підходи до розробки і прийняття стратегічного управлінського рішення.
2.2. Наукові основи прогнозування.
2.3. Методи прогнозування змін.
Змістовний модуль 2. Основи прийняття стратегічних рішень.
__________________________________________________________________________________________________________________