4.2. Визначення суті, види і принципи формулювання цілей організації

На основі визначення місії організації встановлюються її цілі, які повинні бути сконцентровані на самому важливому. Власне, як свідчить досвід, мистецтво постановки цілей і є мистецтвом управління. Німецькі спеціалісти В. Зігер і Л. Ланг зазначають, що повинна бути повна ясність в ієрархії цілей.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Чим більше людей мають можливість брати участь у виборі і визначенні цілі, тим менше буде потрібно зусиль для їх переко­нання в майбутньому. Спущені "зверху" цілі - це погані цілі, тому що це "чиїсь цілі", вони нікому не цікаві, оскільки кожен має свої особисті.

Потрібно зазначити, що постановка цілей - непросте завдання. На­віть сьогодні багатьом керівникам стає незрозумілим, в чому ж причина того, що організація, яку вони очолюють, не може досягти поставленої цілі, адже перераховано низку цілей, які повинні "працювати" на кінце­вий результат і ін., але результату немає. Причиною цього, насамперед, є факт простого набору цілей, "вирваних" із загального контексту розвит­ку організації. Наукове визначення цілей передбачає їх класифікацію і відповідне розміщення їх по значимості. Іншими словами, потрібно по­будувати "дерево цілей", де б кожна наступна мета випливала із попере­дньої. Безумовно, цілі повинні носити конкретний характер і бути вимір­ними, що дозволить в майбутньому здійснювати контроль за їх виконан­ням. Значно легше досягти мети, коли вони будуть диференційовані в часі. Цілі, в більшості випадків, поділяють на довгострокові (5 і більше років), середньострокові (від 1 до 5), короткострокові (до року).

Розподіл цілей за термінами має дуже принципове значення, оскіль­ки ці цілі дуже відрізняються за змістом. Так, для короткострокових ці­лей присутня більша конкретизація і деталізація; для довгострокових цілей — навпаки, така деталізація є зайвою.

Потрібно зазначити, що в кожній організації, тим більше в галузі, встановлюються свої індивідуальні цілі.

Проте в самому загальному вигляді в управлінській практиці існує чотири сфери, в яких організації встановлюють свої цілі:

1) доходи організації;

2)робота зі співпрацівниками;

3)потреби і благополуччя співробітників;

4)соціальна відповідальність.

У свою чергу, у сфері доходів, головно, встановлюються цілі за таки­ми показниками:

• прибутковість, рентабельність та ін.;

• положення на ринку (доля ринку, обсяг продажу, доля ринку від­носно конкурентів та ін.);

• продуктивність виробництва;

• фінансові ресурси (обіг грошей в організації, розмір оборотного капіталу тощо);

• потужності організації;

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

• розробка, виробництво продукції і поновлення технології, що описуються в таких показниках, як величина витрат на виконан­ня проектів у галузі НДР, термін пуску в дію нового устаткуван­ня, терміни просування нового продукту на ринок, якість продук­ції тощо.

У сфері роботи зі співпрацівниками:

• людські ресурси (плинність кадрів, підвищення кваліфікації та ін.).

Водночас потрібно зазначити, що цілі можуть носити характер зрос­тання, стабілізації та скорочення.

Цілі зростання відображають співвідношення між темпами зміни обсягу продажу та прибутку організації і галузі загалом. Досягнення стабільного зростання передбачає, що організація розвиватиметься та­кими ж темпами, як і галузь загалом.

Мета скорочення ставиться тоді, коли за низкою причин організація вимушена розвиватись повільнішими темпами, ніж уся галузь, хоча таке скорочення немає нічого спільного із кризовим явищем.

Потрібно зазначити, що за критерієм "зміст діяльності організації" цілі діляться на економічні та неекономічні. Економічні цілі виражають­ся у кількісних і якісних показниках господарської діяльності. До нееко­номічних належать організаційні, наукові, соціальні, технічні цілі тощо.

В організаціях, які мають багатоступеневу форму управління, форму­ється ієрархія цілей. Так, цілі вищого рівня носять узагальнюючий характер і триваліший горизонт їх реалізації, а цілі нижчого рівня є засобами досягнення цілей вищого рівня.

Ієрархія цілей відзначається важливістю в тому, що вона встановлює "зв'язність" організації і забезпечує орієнтацію діяльності всіх підрозді­лів на досягнення цілей вищого рівня.

Що стосується вимог до цілей, то потрібно дотримуватись таких пра­вил (принципів):

1) цілі повинні бути досяжними, але не заниженими, що дозволить ефективно використати людські ресурси, технічні засоби тощо;

2) цілі повинні бути гнучкими у відповідності до тих змін, які мо­жуть виникнути в оточенні. Тут можна застосувати такий вислів: "Погані ті цілі, які не можна поміняти";

3) цілі повинні бути вимірними - в іншому випадку вони будуть породжувати непорозуміння в організації;

4) цілі повинні бути конкретними, з чітко визначеними термінами виконання і виконавцями;

5) цілі повинні бути сумісними. Це особливо важливо для великих організацій, де сумісність між цілями різних структурних під­розділів є особливо важливою;

6) цілі повинні бути сприйнятними, в першу чергу для тих, хто їх буде виконувати.

Змістовний модуль 4. Стратегічне планування і його сутність.

Певна річ, що при встановленні цілей надзвичайно важко звести воє­дино різнонаправлені інтереси суб'єктів впливу. Так, власники організа­ції ставлять за мету досягти високих прибутків; співробітники хочуть отримати високу зарплату; покупці - доброякісний продукт за невисоку ціну та ін.

Тому суб'єкт управління організації повинен так скласти цілі, щоб вони відповідали інтересам всіх суб'єктів впливу.