- •Розвиток управлінської школи.
- •Етапи розвитку стратегічного управління в зарубіжних країнах.
- •Стратегічне управління підприємством на Україні.
- •2.1. Методологічні підходи до розробки і прийняття стратегічного управлінського рішення.
- •2.2. Наукові основи прогнозування
- •2.3. Методи прогнозування
- •3.1. Сутність стратегічного управління підприємством і його відмінність від оперативного управління.
- •3.2. Принципи складання стратегій
- •3.3. Елементи стратегічного управління і їх суть
- •Сутність та процес стратегічного планування
- •4.2. Процес формування стратегії
- •4.3. Система стратегічного управління: визначення місії і цілей, оцінка й аналіз середовища, вибір стратегії, виконання та контроль стратегії
- •Глава 4. Визначення місії і цілей організації
- •Поняття та характеристика елементів місії
- •4.2. Визначення суті, види і принципи формулювання цілей організації
- •4.3. Визначення цілей організації
- •4.4. Організація встановлення цілей
- •Питання до Змістовного модулю 4.
- •Глава 5. Середовище господарської організації та методи аналізу і прогнозування його розвитку
- •5.1. Аналіз макрооточення
- •5.2. Аналіз безпосереднього оточення
- •5.3. Аналіз внутрішнього середовища
- •5.4. Методи аналізу середовища
- •5.5. Прогнозування змін середовища організації
- •Тема 6. Вибір стратегії
- •6.1. Підходи до формування стратегії
- •6.2. Визначення стратегії організації
- •6.3. Модель життєвого циклу товару
- •6.4. Модель життєвого циклу попиту
- •Тема 7. Виконання та контроль стратегії
- •7.1. Розробка стратегічного плану організації
- •7.2. Стратегічні зміни
- •7.3. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін
- •7.4. Стратегічні зміни в організаційній культурі
- •7.5. Типи стратегічних змін
- •7.6. Впровадження стратегічних змін в організації
- •7.7. Контроль реалізації та оцінки стратегії
- •Тема 8. Визначення конкурентноспроможності організації
- •8.1. Дослідження конкурентної ситуації у галузі
- •8.2. Методологічний підхід до аналізу конкурента
- •8.3. Виявлення конкурентних переваг організації
- •8.4. Визначення конкурентного статусу організації
- •8.5. Аналіз портфеля продукції
- •8.6. Побудова матриці "привабливість - конкурентна позиція"
- •Питання до Змістовного модулю 8.
- •Тема 9. Організаційне, соціально-психологічне та інформаційно-політичне забезпечення стратегічного управління
- •9.1. Організаційні питання реалізації стратегічних планів організації
- •9.2. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління
- •Мотиваційний процес і мотиваційні фактори
- •Тема 10. Конфлікти і методи їх вирішення
- •10.2. Стратегії поведінки а конфліктних ситуаціях
- •10.3. Стратегія управління конфліктом
- •10.4. Стиль управління конфліктами
10.2. Стратегії поведінки а конфліктних ситуаціях
Людина, що знаходиться в конфліктній ситуації, для більш ефективного розв'язання проблеми повинна вибрати певний стиль поведінки. При цьому враховується також стиль людей, залучених в конфлікт, а також причини конфлікту.
Всесвітньо відомі К.У. Томас і Р.Х. Кілменн виділили п'ять типових стратегій (стилів) поведінки в конфліктних ситуаціях:
Пристосування (зміна своєї позиції, зміна поведінки, згладжування протиріч).
Компроміс (врегулювання розбіжностей через взаємні уступки).
Співпраця (спільне вироблення рішення, що задовольняє інтереси всіх сторін).
Ігнорування, ухиляння від конфлікту (прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її).
Суперництво, конкуренція (відкрита боротьба за свої інтереси, наполегливе відстоювання своєї позиції).
Певна річ, стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, в якій особа хоче задовольнити власні інтереси та інтереси іншої сторони. Представляючи це в графічній формі, отримаємо сітку Томаса - Кілменна, що дає змогу проаналізувати конкретний конфлікт і вибрати оптимальну стратегію поведінки (рис. 37).
Змістовний модуль 10. Стиль управління при реалізації стратегїї підприємства.
Розвиваючи думку з цього приводу, вважаємо за необхідне висловити деякі міркування щодо доцільного використання того чи іншого способу вирішення конфлікту залежно від конкретної ситуації.
1. Пристосування:
найбільш важливою задачею є відновлення спокою і стабільності, а не вирішення конфлікту;
предмет розбіжності більш істотний для опонента, ніж для вас;
є ймовірність більш складних проблемних ситуацій у порівнянні з тією, яка розглядається тепер, а поки необхідно зміцнити взаємне довір'я;
існує можливість дозволити підлеглим діяти на власний розсуд з тим, щоб вони набули вміння і навичок, отримуючи уроки з власних помилок;
необхідно визнати власну неправоту;
відстоювання своєї точки зору вимагає багато часу і значних інтелектуальних зусиль;
вас не особливо хвилює те, що трапилося;
ви хочете зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми;
ви відчуваєте, що важливіше зберегти хороші взаємовідносини, ніж відстоювати свої інтереси;
ви розумієте, що результат набагато важливіший для іншої людини, ніж для вас.
2. Компроміс:
у сторін однаково переконливі аргументи;
необхідний час для врегулювання складних проблем;
необхідно прийняти термінове рішення при дефіциті часу;
співпраця і директивне затвердження своєї точки зору не приводять до успіху;
обидві сторони володіють однаковою владою і мають взаємовиключні інтереси;
вас може задовольнити тимчасове рішення;
задоволення вашого бажання має для вас не дуже велике значення, і ви можете дещо змінити поставлену спочатку мету;
компроміс дасть змогу вам зберегти взаємовідносини, і тому вважається за краще отримати хоч щось, ніж усе втратити.
3. Співпраця:
необхідно знайти спільне рішення, якщо кожний з підходів до проблеми дуже важливий і не допускає компромісних варіантів;
основною метою обговорення є набуття спільного досвіду роботи, отримання широкої інформації;
необхідна інтеграція точок зору і зближення думок співробітників;
Змістовний модуль 10. Стиль управління при реалізації стратегїї підприємства.
важливим є посилення особистої втягнутості кожного в діяльність і групової згуртованості;
у вас тісні, тривалі і взаємозалежні відносини з іншою стороною;
у вас є час опрацювати проблему, що виникла;
ви і ваш опонент хочете поставити на обговорення деякі ідеї і попрацювати над виробленням рішення.
4. Ігнорування:
розбіжності неістотні порівняно з більш важливими задачами;
необхідний час для відновлення спокою і створення умов для тверезої оцінки ситуації;
вивчення ситуації і пошук додаткової інформації про природу конфлікту є більш важливими, ніж негайне прийняття рішення;
предмет суперечки не має відношення до справи, відводить у сторону і є симптомом інших, більш серйозних проблем;
підлеглі можуть самі успішно врегулювати конфлікт; в напруженість дуже велика, і ви відчуваєте необхідність її ослаблення;
ви знаєте, що не можете або не хочете вирішити конфлікт на свою користь;
у вас мало влади для розв'язання проблеми або для її вирішення бажаним для вас способом;
намагатися негайно вирішити проблему небезпечно, оскільки відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію.
5. Суперництво:
потрібні швидкі і рішучі заходи у разі непередбачених і небезпечних ситуацій;
у разі вирішення глобальних проблем, пов 'язаних з ефективністю діяльності (при впевненості керівника в своїй правоті);
йде взаємодія з підлеглими, що віддають перевагу авторитарному стилю;
результат дуже важливий для вас, і ви робите велику ставку на своє вирішення проблеми, що виникла;
ви володієте достатнім авторитетом для прийняття рішення, і виглядає очевидним, що ваше рішення є найкращим;
ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і що вам немає чого втрачати.
Отже, з вищесказаного випливає, що стратегія поведінки в кожній конкретній ситуації є неоднозначна. Проте завжди потрібно займати мудру, виважену позицію, яка вигідна всім сторонам.
Змістовний модуль 10. Стиль управління при реалізації стратегїї підприємства.