- •Розвиток управлінської школи.
- •Етапи розвитку стратегічного управління в зарубіжних країнах.
- •Стратегічне управління підприємством на Україні.
- •2.1. Методологічні підходи до розробки і прийняття стратегічного управлінського рішення.
- •2.2. Наукові основи прогнозування
- •2.3. Методи прогнозування
- •3.1. Сутність стратегічного управління підприємством і його відмінність від оперативного управління.
- •3.2. Принципи складання стратегій
- •3.3. Елементи стратегічного управління і їх суть
- •Сутність та процес стратегічного планування
- •4.2. Процес формування стратегії
- •4.3. Система стратегічного управління: визначення місії і цілей, оцінка й аналіз середовища, вибір стратегії, виконання та контроль стратегії
- •Глава 4. Визначення місії і цілей організації
- •Поняття та характеристика елементів місії
- •4.2. Визначення суті, види і принципи формулювання цілей організації
- •4.3. Визначення цілей організації
- •4.4. Організація встановлення цілей
- •Питання до Змістовного модулю 4.
- •Глава 5. Середовище господарської організації та методи аналізу і прогнозування його розвитку
- •5.1. Аналіз макрооточення
- •5.2. Аналіз безпосереднього оточення
- •5.3. Аналіз внутрішнього середовища
- •5.4. Методи аналізу середовища
- •5.5. Прогнозування змін середовища організації
- •Тема 6. Вибір стратегії
- •6.1. Підходи до формування стратегії
- •6.2. Визначення стратегії організації
- •6.3. Модель життєвого циклу товару
- •6.4. Модель життєвого циклу попиту
- •Тема 7. Виконання та контроль стратегії
- •7.1. Розробка стратегічного плану організації
- •7.2. Стратегічні зміни
- •7.3. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін
- •7.4. Стратегічні зміни в організаційній культурі
- •7.5. Типи стратегічних змін
- •7.6. Впровадження стратегічних змін в організації
- •7.7. Контроль реалізації та оцінки стратегії
- •Тема 8. Визначення конкурентноспроможності організації
- •8.1. Дослідження конкурентної ситуації у галузі
- •8.2. Методологічний підхід до аналізу конкурента
- •8.3. Виявлення конкурентних переваг організації
- •8.4. Визначення конкурентного статусу організації
- •8.5. Аналіз портфеля продукції
- •8.6. Побудова матриці "привабливість - конкурентна позиція"
- •Питання до Змістовного модулю 8.
- •Тема 9. Організаційне, соціально-психологічне та інформаційно-політичне забезпечення стратегічного управління
- •9.1. Організаційні питання реалізації стратегічних планів організації
- •9.2. Соціально-психологічне забезпечення стратегічного управління
- •Мотиваційний процес і мотиваційні фактори
- •Тема 10. Конфлікти і методи їх вирішення
- •10.2. Стратегії поведінки а конфліктних ситуаціях
- •10.3. Стратегія управління конфліктом
- •10.4. Стиль управління конфліктами
Тема 7. Виконання та контроль стратегії
7.1. Розробка стратегічного плану організації
Основне призначення стратегічного плану - це чітко та системно описати сформовану стратегію, зорієнтовану на досягнення мети. Щоб надати практичної значущості стратегічному плануванню діяльності організації, останнє умовно ділять на дві стадії:
розробка стратегії діяльності (стратегічне планування);
визначення тактики реалізації обраної стратегії.
Особливістю тактичного планування є те, що тактика являє собою набір короткотермінових стратегій, орієнтованих на досягнення найближчих цілей. Тому тактичні результати проявляються дуже швидко, що свідчить про те, правильно чи неправильно вибрана тактика. Правда, тактичні плани вимагають орієнтирів, якими є програми, проекти, які регламентують конкретні заходи для реалізації певного процесу.
Джерелом успішного виконання планів є правила і процедури, які розробляються керівниками і спеціалістами організації. Так, правила конкретно вказують, що і як потрібно робити чи діяти в конкретній ситуації. Але потрібно нагадати, що "сліпе" дотримання правил може породити небезпеку догматизму, непорозуміння з керівництвом, особливо коли спеціалісти високої кваліфікації, які добре розуміють свою справу, сприймають обмеження, що викладені в правилах, у формі наказу. Тому не випадково керівництво своїм підлеглим повинно пояснити суть правил, а якщо потрібно - внести в них уточнення.
Далі. Набір правил, які регламентують виконання того чи іншого процесу, представляє собою процедуру.
Щоб звести вищесказане воєдино, розглянемо приклад. Землекористувач або власник землі поставив перед собою стратегічну мету - забезпечити родючість грунту, захистити його від процесів ерозії і дефляції. Для цього, насамперед, він повинен виконати такі тактичні дії:
провести ґрунтові та інші обстеження;
розробити проект використання земель;
забезпечити авторський нагляд за реалізацією проекту;
знайти можливості інвестиційного забезпечення.
У свою чергу, складений проект використання земель знайде своє місце в стратегії, за умови дотримання певних правил його розробки, а саме:
встановлення оптимального складу земельних угідь;
обгрунтування системи сівозмін і впорядкування їх території;
впорядкування природних кормових угідь (сіножаті, пасовища);
передбачення заходів із охорони грантів і довкілля від антропогенного впливу тощо.
Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.
Наведені правила регламентують, що, як і коли робити в конкретній ситуації для досягнення поставленої мети.
Продовжуючи думку, треба відзначити, що розробка проекту здійснюється за певною процедурою. Наприклад, обґрунтування системи сівозмін передбачає низку таких процедур:
розподіл орних земель на технологічні гранти за крутизною схилів;
обґрунтування структури посівних площ, що забезпечує бездефіцитний баланс гумусу в гранті;
виділення екологопридатних земель для вирощування сільськогосподарських культур;
обґрунтування ефективності запроектованих сівозмін;
розрахунок розміру податку на землю тощо.
За часовим виміром планування, яке розробляє організація, ділиться на такі види:
основні напрямки діяльності, змістом яких є стратегія організації на 10-15 і більше років;
план розвитку організації на період 1-5 років як продовження і уточнення основних напрямків її діяльності;
тактичний план, що регламентує поточну діяльність організації.
За рівнем управління розрізняють стратегічні плани всієї організації
та окремих стратегічних господарських центрів (СГЦ), що входять до її складу. Сформульовані класифікації планів формують такі види стратегічного плану: генеральний план, план розвитку організації і плани СГЦ.
Генеральний план, як відзначає Г. Кіндрацька, - основа всіх інших планів і характеризує основне призначення організації, її цілі та стратегії. Хоч і структура цього плану чітко не передбачає кількість розділів та їхнього змісту, однак генеральний план здебільшого містить таку інформацію: місія та цілі організації, аналіз стану і перспектив розвитку зовнішнього середовища організації; аналіз стану та прогноз конкурентоспроможності кожного СГЦ; аналіз внутрішнього середовища організації; цілі окремих СГЦ; аналіз портфеля організації; плани заходів і бюджети для реалізації функціональних стратегій; ресурси, необхідні для реалізації стратегії; основні етапи реалізації стратегії; оцінка обраної стратегії.
Досить привабливою структурою генерального плану є структура, яку запропонував Р. Фатхутдінов, зміст якої представлений таким чином:
Вступ.
Передмова.
Опис організації.
Стратегія маркетингу.
Стратегія використання конкурентних переваг організації.
Стратегія оновлення продукції, що випускається.
Стратегія розвитку виробництва.
Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.
Стратегія забезпечення виробництва.
Стратегічний фінансовий план організації.
Стратегія міжнародної діяльності організації.
Стратегія розвитку системи менеджменту.
Організація реалізації стратегії фірми.
Додатки.
Звичайно, кожний із розділів, у свою чергу, також має відповідну структуру.
Так, у розділі "Опис організації'" розкриваються такі питання:
цілі організації;
організаційно-правова форма;
особливості Статуту організації;
зв'язки із зовнішнім середовищем, авторитетними партнерами, компаніями тощо;
характеристика товарів, що виробляються, їх конкурентоспроможність на конкретних ринках;
техніко-економічні показники діяльності організації за попередній період і на майбутнє, інші відомості, що не представляють комерційної таємниці.
У розділі "Стратегія маркетингу" розглядаються такі питання:
концепція стратегічного управління;
функції і завдання відділу маркетингу;
технологія і результати стратегічної сегментації ринку;
стратегія ціноутворення, прогнози цін на товари;
стратегія охоплення ринків;
стратегія розробки нових товарів;
вибір ресурсної стратегії;
а вибір методів і способів розповсюдження товарів;
стратегія стимулювання збуту товарів;
вибір стратегії реклами товарів;
вибір стратегії розвитку фірми на перспективу;
нормативи конкурентоспроможності товарів.
Аналогічно описаній структурі розділів описується структура решти
розділів відповідно до їх суті.
План розвитку організації представляє уточнення генерального плану, в якому відображаються орієнтовно такі моменти: перспективи удосконалення виробництва; перехід на випуск нової продукції; застосування нової технології та ін.
Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.
Тобто такий план є орієнтиром для формування диверсифікації організації, ліквідаційного плану, який визначає види діяльності, від яких доцільно відмовитися; плану НДДКР, який містить заходи з розробки нових товарів і технологічних процесів.
Стратегічний план СГЦ розглядають із таких позицій: співвідношення та включення стратегії СГЦ у план розвитку організації; освоєння нових видів діяльності (нових СГЦ) або нових сфер діяльності для діючих СГЦ; повної перебудови господарських процесів певного СГЦ. Відмінності формування стратегічних планів СГЦ і організації полягають у тому, що існує підпорядкованість основних елементів бізнес-стратегії загальній орієнтації. Треба відзначити, що стратегічний план СГЦ може деталізуватись у формі бізнес-плану. Правда, між цими документами хоч і є спільні риси, але і є відмінності. Так, якщо стратегічний план охоплює комплекс цілей організації, то бізнес-план - тільки одну з них, пов'язану із створенням або розвитком бізнесу. Бізнес-план має чітко визначений період, по завершенні якого сформульовані в плані цілі та завдання мають бути виконані. При цьому одним із основних факторів якості планів є ступінь дотримання наукових підходів до управління і принципів планування. Якщо планові показники не будуть достатньо обгрунтовані, то найкраща робота на наступних етапах не дасть задовільних результатів. Часто трапляється, що легше виробити будь-який продукт, ніж спланувати його виробництво. Свого часу Ф. Бекон висловив думку, що "для повного вдосконалення треба, щоб підготовка була важчою самої справи".
До принципів планування відносяться наступні:
ранжування об'єктів планування за їх важливістю;
варіантність планів;
збалансованість планів;
узгодженість планів з параметрами зовнішнього середовища;
адаптивність планування;
наступність стратегічних і тактичних планів;
соціальна орієнтація планів;
економічна обґрунтованість планових показників з урахуванням невизначеності майбутніх ситуацій;
забезпечення зворотного зв'язку системи планування в циклі управління;
автоматизація системи планування;
забезпечення в міру поміркованих планових показників.
Отже, резюмуючи вищесказане, відзначимо, що якщо керівництво організації вирішило такі питання: Що робити? Як робити? Для кого робити? З якими затратами і де робити? Коли і кому робити? Що це дає? - дотримуючись принципів планування, то вони забезпечили розробку системи стратегічних планів.
Змістовний модуль 7. Стратегічні зміни на підприємстві та їх типи.