2) Фотограф і фотоапарат як цілісна творча система;

Об’єктив фотоапарата не є чимось універсальним в процесі відображення. Тільки в руках мислячого суб’єкта він стає інструментом, з допомогою якого може бути створений твір публіцистики, мистецтва. Саме тому об’єктив інколи називають «суб’єктивом». Водночас, щоб показати правду життя, потрібно досконало володіти технікою. Саме про таке майстерне володіння фотографією свідчать знімки кращих репортерів світу та їхні висловлювання з цього приводу. «Потрібно володіти фотоапаратом зі швидкістю рефлекса, — зазначав французький фоторепортер Картьє-Брессон. — Останнє — проблема розуму і почуття». «Я стараюсь, наскільки це можливо, забути про техніку, — говорив англійський фотомайстер Маккален. — Я використовую фотоапарати, як користуються за обідом ножем і виделкою». Порівняння дещо гротескне, але воно яскраво засвідчує момент підсвідомого застосування фототехніки професійними репортерами. Тільки за цих умов можна говорити про мобілізацію всіх зусиль на відбір матеріалу і зосередження думки над його осмисленням. Фотографія, завдяки своїй техніці, стала принципово новим видом зображення. Тоді як у різних видах образотворчого мистецтва (скульптурі, живописові, графіці) творчою матеріальною силою є рука, що реалізує в матеріалі побачене й осмислене художником, з процесу фотографічного відображення, тобто з процесу перенесення на плівку відрізка предметного простору, схопленого об’єктивом, рука як творчий елемент виключена. Художник не прив’язаний технікою свого мистецтва до об’єкта зображення так, як фоторепортер. Він може вільно інтерпретувати простір і форму згідно з баченням, уявленням чи творчим методом. Фотоапарат документально відтворює те, що потрапляє в поле зору об’єктива, він завжди вірний натурі, і ця його особливість виступає як закономірність: «Фотографія впливає на нас як «природний» феномен, як квітка чи сніговий кристал, краса яких невіддільна від їх рослинного чи теллуричного походження. Старанно виконаний малюнок може дати нам більше відомостей про предмет, але він ніколи не буде володіти ірраціональною силою фотографії, яка примушує нас вірити в її реальність». Якщо припустити, що в фотографії пряме відображення забезпечується властивостями апаратури, то в чому ж виявляється момент творчості? З одного боку, — постійний об’єкт відображення — реальна дійсність, яку фотограф не може трансформувати засобами своєї техніки, як це робить художник. Адже два художники представлять нам різні малюнки певного об’єкта відповідно до індивідуального бачення. Однак, індивідуальне бачення — риса об’єктивна, вона безпосередньо пов’язана з індивідуальними особливостями діяльності суб’єкта. Скільки б людей не спостерігали одну й ту ж подію, вони при її описі використають багато різних моментів, деталей і повторяться хіба що в головному. У фотографії індивідуальне, а, значить, творче виявляється в правильному виборі об’єкта знімання й обов’язковому знаходженні незвичайного ракурсу, що дозволяє знімати «не з рівня очей», тобто, не так як бачать об’єкт звичайні люди.