4. Ринок фінансових послуг та його роль у перерозподілі фінансових ресурсів

Розглядають фінансові установи на сучасному етапі у світлі двох ключових концепцій: сфера надання фінансових послуг і фірма, що надає фінансові послуги – це бізнес, що постачає фінансову продукцію і послуги. Загальні категорії цієї продукції та послуг включають операційні рахунки (наприклад, поточні ра­хунки), портфельні послуги (наприклад, позики і депозити), стра­хування, банківська діяльність інвестиції (наприклад, підписання цінних паперів і угоди брокера, дилера), послуги довіреної особи, фінансове планування, обробка інформації, даних.

Сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх фірм, що надають фінансові послуги. Або сфера надання фінансових послуг – об'єднання таких традиційних і сегментованих галузей промисловості, як банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит, фінанси. Крім того, сфера надання фінансових послуг включає не­фінансові корпорації, які зайняті у виробництві та наданні фінансових послуг.

Для ринку фінансових послуг, щоб бути повністю досконалим, треба, по-перше, всім учасникам мати доступ на ринок і будь-кому з учасників не мати контролю над цінами; по-друге, інформація відносно фінансових активів повинна бути легко доступною для всіх учасників; по-третє, не повинно бути пе­решкод щодо вільної торгівлі фінансовими активами; і, по-четверте, не повинно бути спотворення, перекручування у стяг­ненні податків, зборів. Якщо ці умови існують, то ціни на фінансові активи точно і швидко відображають інформацію про фінансові активи, ринок фінансових послуг можна вважати ефективним.

У конкурентоспроможному світі банки – просто звичайні посередники, які відпо­ві­да­ють потребам і можливостям позичальників та кредиторів. Сфера надання послуг, у якій працюють комерційні банки, знаходиться у стані змін. Зміни в цій сфері пов'язані з такими ключовими факторами: технологія, інновації (включаючи реформу щодо страхування депозитів), ризик, змагання за клієнтів і аде­кватність капіталу.

Згідно з Вебером, одне з визначень технології – це “тех­нічний метод досягнення практичної цілі”. Взагалі технологія – це будь-який засіб перетворення вихідних матеріалів (люди, інформація чи фізичні матеріали) для отримання бажаної продукції чи послуг.

Існує п'ять первинних бар'єрів розвитку ринків фінансових послуг – ціна (засіб управління в межах інтересу); обмеження виробництва; організаційні обмеження; географічні обмеження і податки.

З того часу, як фірми, що надають фінансові послуги, три­мають портфелі фінансових активів і заборгованості, їх чиста вартість (активи – борги) чуттєва до непередбачених змін. Так як фактичні зміни рівні очікуваним змінам плюс непередбачені зміни, то очікувані зміни повинні бути включені в раціональні портфельні рішення. Відповідно, лише непередбачені зміни впливають на вартість. Управління ризику одне з головних завдань фінансового управління фірм, що надають фінансові послуги.

У сучасній сфері надання фінансових послуг змагання за клієнтів стало жорстким. Коли банки мали монополістичну владу, то не було потреби в розвитку маркетингової діяльності, але в умовах конкурентної боротьби виробничий розвиток і маркетинг – кри­тич­ні фактори успіху для фірм, що надають фінансові послуги. Так як стандартна економічна модель ринкової структури припускає виживання продукції з найбільш низькою вартістю, то клієнти повинні мати вигоду з більш низьких цін і більш широкого вибору фінансової продукції і послуг як росту змагання.

Адекватність капіталу – це здатність компенсувати неочікувані збитки, що вини­ка­ють через різноманітні ризики фінансової діяльності. Кредитний ризик, процентний ризик і ризик ліквідності – три основні ризики внутрішньої діяльності фінансових установ. Кредитний ризик – це ризик непогашення позички чи невиконання зобо­в'язань. Процентний ризик – це вірогідна втрата доходу фінансової установи в результаті зміни рівня процентної ставки. Ризик ліквідності – це здатність (нездатність) фінансової установи відповідати за зобов'язаннями.

Усі п'ять компонентів – технологія, інновації, ризик, клієнти і адекватність капіта­лу – не повинні розглядатись ізольовано, адже вони взаємопов'язані один з одним. Наприклад, технологічні і регулюючі зміни впливають на змагання за клієнтів; змагання діє на технологічні досягнення, адекватність капіталу; інновації; ризик і т. д.

Загалом ринок фінансових послуг, як індикатор економіки, покликаний швидко реагувати на будь-які зміни та забезпечувати якісний перетік фінансових ресурсів у галузі, які є найбільш ліквідними та знаходяться на стадії економічного зростання. Ринок реагує на будь які зміни: спад виробництва, зниження попиту та конкуренції, міжга­лу­зе­ву конкуренцію, технічний прорив і інше. Реакція ринку фінансових послуг є миттєвою і відображається однозначно – відтік капіталу, збільшення ліквідної застави, страхування.

Щоправда деякі послуги фінансових посередників ніяк не реагують на зміни, вони залишаються стабільними. Перш за все це притаманне таким послугам як касове обслуго­вуван­ня, обов’язкове страхування та ін.

Отже, можна зробити підсумок, що ринок фінансових послуг є інструментом регулювання переливу фінансових ресурсів та заповнення вільних ніш, а внутрішня конкуренція забезпечує постачання високоякісних та оптимально вартісних послуг, сегментує ринок по споживачах та продавцях фінансових послуг, що спрощує вибір та додає надійності.