2.2. Попередники наукового менеджменту (т. Гоббс, Дж. Стюарт, а. Сміт, Дж. Мілл, р. Аркрайт і ч. Беббідж)

Несвідомі пошуки теоретичних підходів до управління почалися в епоху становлення капіталізму. Першими до цієї проблеми звернулися філософи.

Перш за все, вони намагалися дати відповідь на запитання: що є рушійною силою, яка спонукає людей до активних дій? Англієць Томас Гоббс у 1651 р. і його співвітчизник Джеймс Стюарт у 1767 р. доводили, що основний мотив людської поведінки полягає у прагненні влади. Цей висновок, не такий вже далекий від істини, було зроблено тоді, коли капіталізм ще не в значній мірі проявив себе, і вчені, в більшості випадків, аналізували поведінку аристократії.

Ще один англійський філософ Ієремія Бентам у книзі «Введення в принципи моралі та законодавства» відстоював думку, що мотивами людської поведінки виступають користь і задоволення.

Відомий англійський економіст Адам Сміт у своєму «Дослідженні про природу і причини багатства народів» (1776) та інших працях сформулював принцип «економічної людини», головною метою якої є прагнення до збагачення і задоволення особистих потреб. Правда, подальші дослідження спростували тезу Сміта, бо виключно до збагачення прагнуть лише 12% людей, у той час як до слави – майже 40%.

Дослідження проблеми мотивації продовжив на початку XIX ст. інший відомий англійський економіст Джеймс Мілл.

Ситуація, спричинена промисловою революцією кінця XVIII - початку XIX ст., призвела до того, що разом з емпіричними методами в управлінні стали впроваджуватись прикладні розробки та експерименти, результати яких допомагали виміряти норму виробітку та винагороди, оптимальні швидкості роботи обладнання, обсяги випуску продукції, вдосконалювати організацію виробництва та праці. Концепцію контролю і розрахунку останнього створив А. Сміт.

Англієць Річард Аркрайт, якого офіційно вважають винахідником прядильної машини, об'єднав під дахом своєї фабрики всі процеси текстильного виробництва і ввів ієрархічний принцип його організації. На основі розподілу праці, планування розташування обладнання, координації роботи машин і персоналу, забезпечення дисципліни йому вдалося домогтися безперервності протікання технологічних процесів. Це дозволяло суттєво зекономити на витратах виробництва і досягти чималих успіхів у боротьбі з конкурентами.

По суті, Аркрайт заклав основи того, що можна назвати індустріальним управлінням або, кажучи сучасною мовою, організацією виробництва. Одночасно Аркрайт сформулював дисциплінарний «кодекс» фабричної системи за різноманітні порушення у вигляді сукупності штрафних санкцій, які фіксувалися у спеціальній книзі та зводилися до відрахувань із заробітної плати.

Важливий крок у розвитку теорії і практики управління було зроблено винахідником першої обчислювальної машини Чарлзом Беббіджем. Він розробив методику вивчення витрат робочого часу при здійсненні різних операцій, порівняльного аналізу роботи однопрофільних підприємств, виявлення шляхів підвищення ефективності праці на основі вивчення даних статистики, а також застосування преміальної системи оплати праці. Результати своїх досліджень і практичні рекомендації Беббідж помістив у книзі «Про економію матеріалів і обладнання», яка стала першою у світі публікацією в галузі наукового управління. Але проблема наукового управління як цілісної системи була вирішена тільки в XX ст.