План.

1. Характеристика географічного положення.

2. Особливості природи материка

3. Загальна характеристика населення та культури Північної Америки.(с\р)

4. Загальна характеристика туристської індустрії. Основні туристські райони і центри.

Крайня північна точка материка — мис Мерчісон на півострові Бутія (71°50' пн. ш.). На південь Північна Америка простягається до 7° 12' пн. ш. (мис Марьято), де вона вузьким перешийком поєднується з Південною Америкою. Південна, звужена и розчленована частина материка відома під назвою Центральної Америки.

Північна Америка досягає найбільшої ширини в помірних широтах. Крайня західна її точка — мис Принца Уельського на Алясці (168° зх. д.), крайня східна точка на півострові Лабрадор — мис Сент-Чарльз (55° 40' зх. д.).

Біля берегів Північної Америки лежать крупні острови и архіпелаги. На півночі —це Гренландія и Канадський Арктичний архіпелаг. На схід від Північної Америки — острів Ньюфаунд­ленд, на південний схід — Великі та Малі Антильські і Багамські острови. Багато островів прилягає до Північної Америки на північному заході та заході: Алеутські, Королеви Шарлотти, Ванкувер, архіпелаг Олександра. Сама північна острівна точ­ка Північної Америки — мис Морріс-Джесеп в Гренландії (88°39' с. ш.). Це найближча до полюсу суша північної півкулі.

Площа материка разом з островами 24 250 тис. км², пло­ща островів 3890 тис. км².

Найширша та масивна Північна Америка між 70 и 30° пн. ш . На крайній півночі та півдні суша сильно розчленована водними басейнами. Всі основні орографічні зони Північної Америки витягнуті вздовж простягання самого континенту. На заході, вздовж Тихого океану, від Аляски до Центральної Америки на 9 тис. км тягнеться система Кордильєр; на сході - менш грандіозна система Аппалачских гір. Меж ними від Північного Льодовитого океану до Мексиканської затоки простягається неперервна смуга високих і низьких рівнин.

Положення у всіх широтах північної півкулі та значні перепади висот створюють різноманіття ландшафтів в Північній Америці.

Поздовжнє простягання гір і рівнин зумовило розвиток меридіонального повітрообміну , обмежує вплив океанів, створює значні (сильніші, ніж на інших материках) атмосферні контрасти, обумовлює своєрідний прояв географічної зональності.

За географічним положенням та особливостями розвитку Північна Америка має багато спільного з Євразією. Цим мате­рикам властиві схожі закономірності кліматоутворення і однакові типи клімату, схожі типи зональних ландшафтів, рельєфу и т. д. Але відмінності в розмірах та конфігурації, в орографії, в співвідношенні структурних елементів створюють географічну специфіку кожного з материків. Північна Амери­ка схожа на Євразію, але в той же час володіє властивими лиш їй неповторними географічними ознаками.

В арктичному поясі знаходиться лише одна природна зона арктичних пустель. До складу території входить Гренландія й острови Канадського Арктичного архіпелагу. Тут випадає мало опадів (100 - 250 мм) за рік. Лише в південно-східній частині о. Гренландія вона становить 500-1000 мм/рік.

Взимку середня температура повітря в січні нижча - 32 °С, а у внутрішній частині о. Гренландія – 40...-44°С. Середні температури січня коливаються від 0°С до +4°С, але навіть у липні на більшій частині Гренландії вона опу­скається нижче 0°С. Декілька місяців узимку панує полярна ніч, а влітку — полярний день.

За таких кліматичних умов, в місцях, які влітку звільняються від снігу, дуже бідна й розріджена рослинність. Вона складається виключно з мохів і лишай­ників. Основними представниками тваринного світу є перш за все велика кількість риб в оточуючих водах, а також морські ссавці - тюлені й моржі, які в свою чергу є їжею для найбільшого хижака півночі - білого ведмедя. У Гренландії і на островах Канадського Арктичного водиться вівцебик. На Канадському Арктичному архіпелазі водиться ще одна рідкісна тварина арктичний вовк

Південніше у субарктичному кліматич­ному поясі лежать дві природні зони — тундра й лісотундра.

Зона тундри займає північну частину Аляски, узбережжя моря Боффорта та Гудзонової затоки. Тут на тундрово-болотних ґрунтах ростуть мохи й лишайники. Південніше з'являються чагарники. Скрізь панує багатовікова мерзлота.

Рослинний і тваринний світ зони тундри дуже добре пристосувався до її суворих природних умов. Рослинність тут низько­росла, стелиться по землі і в люті зими, ніби ковдрою, вкривається снігом. Мохи, лишайники, чагарники, карликові дерева є їжею для багатьох тварин, особливо північного оленя карібу. Серед мохів і лишайників, у чагарниках знаходить собі поживу лемінг.

Зона лісотундри займає долину річки Юкон на Алясці, від гирла річки Маккензі простягається на південний схід уздовж південного узбережжя Гудзонової затоки. Лісотундра зай­має і всю середню частину півострова Лабрадор. Цікаво, що у Північній Америці лісотундра найдалі у світі опускається на південь. У Канаді вона майже досягає географічної ши­роти Києва.

Помірний кліматичний пояс займає в Північній Америці, як і в Євразії, найбільшу площу. Найбільше тут і природних зон.

На півночі помірного поясу суцільною смугою з північного заходу на південний схід простяглася зона хвойних лісів (тайга), яка має два осередки: пригудзонова тайга, що прилягає до Гудзонової затоки та тихоокеанська, яка розташована за крайньому заході помірного поясу в межах помірного морського клімату. Температура повітря влітку перевищує +16 °С, а взимку коливається від - 16 °С до -24 °С. Кількість опадів із заходу на схід зростає від 250 мм до 1000-2000 мм на острові Ньюфаундленд. На бідних підзолистих ґрунтах у зоні росте багато суто американських видів хвойних дерев. Особливо багато різних видів сосен. Поширені також біла й чорна ялини, бальзамічна ялиця, американська модрина. На західному узбережжі Канади, по схилах гір і долинах річок, ростуть ситхінська ялина, дугласова ялиця, західна туя і різні види сосен.

Тваринний світ зони хвойних лісів схожий на тваринний світ тайги Євразії. Тут зустрічаються лосі, олені вапіті, куниці, канадська рись, бурий ведмідь, лісовий бізон, скунс.

На заході помірного кліматичного поясу в гірських районах поширена тихоокеанська тайга (в штатах Орегон і Каліфорнія) для якої характерний помірний морський тип клімату з середніми температурами січня 0...+8°С, а липня – +16...+24°С. Середня річна кількість опадів становить 1000-2000 мм/рік. Ґрунти – підзолисті. Флора представлена переважно хвойними породами дерев: туя, секвоя, секвоядендрон, сосна. Крім велетенських секвой досить цікавим видом є сосна Ламберта (діаметр стовбура цього дерева перевищує 1 метр. Могутня крона сосни досягає заввишки більше 50 метрів. Сосна Ламберта, хоча і поступається багатьом деревам США висотою, але має найбільші у світі шишки, їхня довжина — більше півметра).

Південніше озера Вінніпег та довкола Великих Американських озер із заходу на схід проходить зона мішаних лісів. Узимку й улітку тут тепліше і дещо вологіше, ніж у зоні тайги.

Південніше зони мішаних лісів у Північній Америці природні зони простяглися не в широтному напрямі (із заходу на схід), а в меридіональному (із півночі на південь). Це явище не характерне для Євразії та інших материків. Тому природні зони широколистих лісів, лісостепів, степів, напівпустель і пустель знаходяться у двох кліматичних поясах - помірному й суб­тропічному.

Зона широколистих лісів помірного кліматичного поясу простяглася по обидва боки Аппалачів. Узимку тут середня температура повітря близько О °С, а влітку перевищує +24 °С. Опадів випадає багато (1000-2000 мм). За таких сприятливих для росту дерев умов, виросли густі ліси з великим розмаїттям рослин. Тут зустрічаються десятки видів дуба, багато каштанів, буків, лип, кленів, листопадні магнолії. Навесні будь-кого вразить цвітіння знаменитого тюльпанного дерева.

У західному напрямі річна кількість опадів спочатку знижується до 500-1000 мм. Тут панують лісостепи. Ще західніше кількість опадів зменшується до 250-500 мм. У цьому районі з півночі на південь простяглися степи. У внутрішніх районах Кордильєр опадів ще менше 100-250 мм. Це напівпустелі й пустелі помірного кліматичного поясу.

Зона лісостепу витягнулася меридіональною смугою від верхів'я річки Атабаски аж до узбережжя Мексиканської затоки. Північна половина зони знаходиться в помірному кліматичному поясі, південна — в субтропічному. Тут у минулому різнотравні лучні степи чергувалися з дрібнолистими лісами, але внаслідок господарської діяльності людини природних формацій майже не залишилось.Те ж саме можна сказати і про розміщені західніше прерії (американські степи). Типовими представниками рослинного світу є: ковила, пирій, бізонова трава. З представників фауни слід відмітити бізонів, які збереглися лише у заповідниках, в межах гірських територій типовими представниками є антилопа вилоріг і олень мазам. Крім того слід відмітити наявність великої кількості гризунів (ховрахи, лучні собачки, степові тхори тощо). Серед хижих можна назвати таких: койоти (степові вовки) і лисиці.

Зона пустель і напівпустель займає значні території на південному заході США та півночі Мексики. Клімат помірний континентальний. Середня температура січня становить 0...-4°С, середня температура липня – +24...+32°С, середня річна кількість опадів 100-250 мм/рік. Ґрунти бурі та сіро-бурі. Рослинний світ представлений такими видами: полин, кактуси, агави тощо. Серед тваринного світу слід виділити велику кількість видів плазунів, серед них знаменита гриму­ча змія, є декілька видів ящірок, зокрема, отруйна – отрутозуб, трапляється степовий удав та ін.

Значна кількість природних зон представлені в межах субтропічного поясу, а саме природні зони помірного кліматичного поясу, які простяглися в меридіональному напрямку у внутрішніх районах Північної Америки, знайшли своє продовження у субтропічному кліматичному поясі. Це зони широколистих лісів, лісостепів, степів, напівпустель і пустель.

Однак кліматичні умови в перерахованих природних зонах дуже відмінні від своїх аналогів помірного поясу, а виходячи з цього можна передбачити відповідні зміни в інших компонентах природних комплексів, а саме ґрунти, флора та фауна. Влітку в субтропіках Північної Америки середня температура повітря коливається від +24 °С до +32 °С, на тихоокеанському узбережжі – +16...+24 °С. В зимовий період на півночі — від 0 °С до +8 °С, а на півдні — від +8 °С до +16 °С.

За цих умов, на південному сході, де випадає за рік 1000 - 2000 мм опадів, домінують мусонні ліси. На червоноземних і жовтоземних ґрунтах ростуть перевиті ліанами вічнозелені дуби, магнолії і численні види сосен. По долинах річок з'являється болотний кипарис.

Тваринний світ у зоні мусонних лісів дуже цікавий. Поряд із тваринами зони широколистих лісів помірного поясу мешкають представники тропічного кліматичного поясу - алігатори, кайманові черепахи, пелікани, фламінго, колібрі. Останній птах величиною як наш джміль. Безліч видів цих міні­атюрних пташок в'ється навколо кві­тучих кущів. Улітку колібрі прони­кають аж на Аляску. При цьому вони можуть використовувати як транс­портний засіб гусей чи інших великих птахів. Серед інших птахів цієї зони можна виділити каролінського папу­гу.

Степи і лісостепи помірного клі­матичного поясу в субтропічному змінюються саванами й рідколіссям. Природний світ тут майже не зберігся. Уся територія освоєна. Пе­реважають сільськогосподарські ла­ни.

Далі на захід кількість опадів зменшується. Тут поширені субтропічні пустелі й напівпустелі. В 70-ті роки XX ст. в каліфорнійській пустелі знайшли найстаріші рослини планети. Це креозотовий чагарник (7 тис. років) і один із видів чорниць (13 тис. років).

Взагалі у Каліфорнії в горах Сьєрра-Невада, які розташовані в субтропічному кліматичному поясі і мають більш зволожені західні схили і посушливі східні, знаходиться чи не найбільше рослинних див нашої планети. Так, у посушливих гірських районах Каліфорнії ростуть остисті сосни. Висота цих дерев не перевищує 10м. Товщина ж стовбура може досягати 3 м, окремі дерева досягають віку 5 тис. років. Це найдавніші дерева на нашій планеті.

Західні схили гір Сьєрра-Невада обернені до Тихого океану. Тут у субтропічному кліматі створилися умови для росту найбільших дерев світу - секвой. У штаті Каліфорнія росте дерево-рекордсмен — велетенська секвоя. Вона має навіть власну назву - "Генерал Шерман". Маса цього дерева досягає 6167 т. У США існує Національний реєстр великих дерев, до якого внесено 750 секвой. Секвої висаджено й у нас в Україні на Південному узбережжі Криму.

На узбережжі Тихого океану в субтропіках усе ще зберігся і найбільший птах Північної Америки — каліфорнійський кондор. Розмах його крил досягає З м, а маса — 12 кг.

Далі на південь територія Північної Америки різко звужується. Тому тропічний і особливо субекваторіальний кліматичний пояси займають невелику площу. Упродовж усього року, крім високогір'їв, температура повітря тут вища +20 °С. А ось опадів у різних частинах цих кліматичних поясів випадає різна кількість. У субекваторіальному поясі — більше 3000 мм за рік. Східне узбережжя тропічного поясу одержує їх також багато (від 1000 до 3000 мм за рік). Менше опадів на західному узбережжі (від 500 до 1000 мм). Півострів Каліфорнія дуже посушливий (100 - 250 мм). Не даремно його називають "розпеченою сковородою".

Лише на зволоженому східному узбережжі Мексики панують вологі тропічні ліси з велетенських дерев різних видів, перевитих ліанами. Ростуть також бамбуки.

Тваринний світ представлений тропічними видами — броненосці, мавпи, кажани, папуги, колібрі, черепахи, крокодили. Серед хижаків виділяється типова тварина Америки — пума. Район її проживання величезний — від південної частини Канади до Вогняної Землі в Південній Америці. Ця тварина живе у

Серед птахів можна виділити зем­ляну зозулю, товстодзьобого папугу, кетсаля. Останній у доколумбовій Мексиці вважався священним. При­чина у надзвичайній його красі. Він має яскраве червоне, зелене, жовте й біле оперення. І нині птах настільки популярний, що навіть грошова оди­ниця Гватемали дістала назву кетсаль. Вражаючими рослинами тропіч­них пустель і напівпустель Мексики є кактуси. їх безліч видів. Деякі з них величезні за розмірами. Усіяні довгими й гострими колюч­ками, вони створюють іноді непрохідні зарості. У Мексиці кактуси використовують для різних потреб і навіть у їжу.

До інших зелених див Мексики, які ростуть у тропічних пустелях і напівпустелях, належить дерево сіріо. Воно має висоту понад 10 м. Замість гілок у нього щось на зразок щупалець восьминога чи хобота слона. Ці "гілки" тягнуться до сонця, а іноді загинаються донизу. Звичайного для нас листя на дереві немає. Стовбур і "гілля" вкриті колючками.

А ось у вологих субекваторіальних лісах Центральної Америки росте дерево, що світиться (його кора містить багато фосфору). В темряві від стов­бура й гілок випромінюється блакитне світло. Уночі під кроною дерева так видно, що навіть можна читати.

Північноамериканський рекреаційний регіон, що включає США та Канаду, як і Європа, виділяється дуже високим рівнем розвитку туризму та відпочинку, чому особливо сприяє високий рівень економічного розвитку.

В США на організацію і проведення дозвілля витрачається більше 10% національного доходу, а число відвідувань різноманітних територій та місць відпочинку обчислюється вже міл­ьярдами. Надходження від обслуговування рекреантів більш ніж вдвічі перевищують доходи фермерів країни, хоч площі сільськогосподарських земель почти в 10 раз переважають рекреаційні.

В країні за останні 20-30 років різко зросла рекреа­ційна мобільність населення, значно розширився соціальний склад рекреантів. В той же час витрати на дозвілля і характер його проведення регламентується відношенням до певної соціальної групи американського суспільства. Так, в структурі бюджету сімей високооплачуваних робітників доля витрат на туризм та відпочинок в 12 раз більше, ніж в бюджетах сімей з низькими доходами.

В США створена найбільша в світі рекреаційна інфраструктура. В готелях та мотелях кількість місць перевищує 5,5 млн. Роль мотелів постійно збільшується, що пов’язано з ростом чисельності автомобілів та підвищенням рухомості населення. В обслуговуванні туристів (прямо чи опосередковано) зайнято 4 млн. чоловік. Створено потужне промислове виробництво товарів рекреаційного призначення, особливо спеціалізованих засобів «автовідпочинку» (пікапи, трейлери, кемпери и т. п.).

Велика питома вага Північної Америки у світовому туристському русі пов'язана із такими сприятливими факторами:

- вигідним географічним положенням регіону між трьома океанами: Атлантичним, Тихим і Північним Льодовитим;

- величезною територією, з надзвичайно різноманітними ландшафтами, багатими рекреаційними ресурсами, різноманіттям історичних, культурних і господарських об'єктів;

— високим ступенем господарського розвитку країн, у тому числі туристської інфраструктури, включаючи усі види транспорту, що сприяє пересуванню і розміщенню туристів, організації сервісу.

Важливу роль зіграв і той факт, що тривалий час після Другої світової війни США були провідною капіталістичною країною, поряд з Канадою мали найбільш високий життєвий рівень населення у світі. Слід зазначити і те, що цей англомовний район сприяє припливу туристів практично з усіх країн, де говорять англійською мовою.

Основні туристські потоки в Північній Америці, як і в Європі, носять внутрішньо регіональний характер, тобто між США і Канадою. Здійснюється великий обмін туристами з країнами Центральної Америки, насамперед з Мексикою. З заокеанських районів основним постачальником туристів у Північну Америку є Європа, Азія також бере активну участь у цьому процесі.

Сезонність прибуттів закордонних туристів у Північну Америку чітка й аналогічна Європейській, що пов'язано з розташуванням двох цих регіонів приблизно в однакових кліматичних поясах.

Середня тривалість перебування туристів у цілому, відповідно до статистичних звітів, невелика, тому що досить значна частина відвідувачів з Канади і Мексики прибуває в США, а зі США в Канаду усього на кілька днів, багато хто ж є просто екскурсантами, тобто тривалість їхнього перебування не перевищує 24 годин. Туристи через океан проводять у Канаді і США в середньому біля двох тижнів.

Суттєвого впливу на широке використання рекреаційних ресурсів завдає високо розвинута транспорт­на інфраструктура. Відпочинок на «колесах» став переважаючою формою. Внаслідок високого попиту на відпочинок, с одного боку, та жорсткої конкуренції з боку промисловості, житлового, транспортного будівництва та сільського господарства, з іншого, уряд США змушений приділяти все більше, дослідженням і охороні рекреаційних ресурсів. В країні діє урядова комісія кадастру ресурсів для заміського відпочинку, проводяться численні дослідження в галузі рекреації.

В 1973 г. був прийнятий Національний план розвитку заміського відпочинку, в проаналізовано рекреаційний фонд США, види рекреаційної діяльності, надаються рекомендації по координації діяльності державних органів у вирішенні рекреаційних проблем.

Рекреаційний фонд США , під яким розуміються використовувані та потенціальні території для організації масового відпочинку населення, складає 196,2 млн. га, або 57% загальної площі державних земель. На сьогодні використовується 52 млн. га. Але внаслідок нерівномірного розподілу рекреаційних земель по території США (на гірські та тихоокеанські штати, де проживає близько 15% населення, припадає 72% земель рекреаційного фонду), то в країні відчувається певний дефіцит рекреаційних зон, особливо для короткочасного відпочинку. Дана проблема загострюється приватною власністю на землі рекреаційного призначення. Фонд приватних рекреаційних земель - в основному лісові території — складає 200 млн. га; а відповідно вони недоступні для масового відвідування. Крім того державі належить лише 6% від загальної протяжності берегової лінії.

Держава викупляє землі у приватних власників, проводить так званий «нульовий цикл» освоєння (меліорація, дороги), а надалі приватні власники організовують систему рекреаційного обслуговування та управління нею.

США мають широко розвинуті міжнародні туристські зв’язки, особливо з Канадою та Мексикою (Канада – 64% прибуттів до США та 50,7% прийнятих туристів зі США; Мексика – 13% прибуттів).

Рекреаційно-туристські ресурси та районування території сша.

На території США представлені майже всі кліматичні пояси, які в значній мірі вплинули на виділення рекреаційно-туристських мікрорайонів.

Мінімальна температура повітря зафіксована в межах плоскогір’я Юкон — 64 градуси, максимальна— +56,7 градусів в Долині Смерті на південному заході США.

Серед орографічних ресурсів слід виділити перш за все наявність на території країни таких гірських систем: Аппалачі – на сході країни (г. Мітчел 2037 м) та Кордильєри (г. Мак-Кінлі – в межах Аляски та г. Уітні 4418 м – в межах хребта Сьєрра-Невада)– на заході.

Найкрупнішими парками є Йєллоустоунський та Йосемітський природні і ландшафтні заповідники, національний природний парк Секвойя, Глейшер, Великий Каньйон в Колорадо. Гранд Каньйон—це одна з наймальовничіших річкових долин в світі. Йосемітський національний парк розташовується в межах масиву Сьєрра-Невада, цікавими для туристів є геологічні пам’ятки: гранітні куполи з найбільшим в світі гранітним монолітом Ель-Капітал, 730-метровий Йосемітський водоспад та гігантські секвої, що збереглися лише в межах цього парку.

Представлені парки і в межах Аляски серед яких особливо виділяється Деналі-парк, що розташований поблизу найвищої точки материка г. Мак-Кінлі, а також парк Глейшер; в межах цих парків зберігається недоторкана природа арктичних територій США (льодовики та флора і фауна).

До основних типів рекреаційних територій відносяться національні парки та унікальні природі об’єкти, що охороняються, національні ліси, рекреаційні зони, природ­ні парки и зони відпочинку окремих штатів, парки і зони відпочинку окремих округів і муніципалітетів, заповідники, національні морські узбережжя.

Особливої уваги заслуговує досвід США з організації національних парків, яких нараховується 38 при середній площі одного 325 тис. га. Територія їх складає 10% всього, рекреаційного фонду. Практично до кожного національного парку прокладені автошляхи. Щорічно більше 200 млн. чоловік відвідують національні парки. Популярність парків, однак, несе в со­бі й певну загрозу. Принцип загальнодоступності суперечить завданням охорони природи, тим більше, що більшість національних парків виконують функції збереження зникаючих та рідкісних видів флори та фауни.

Основне рекреаційне навантаження припадає на рекреаційні території, що прилягають до осередків урбанізації, які відповідно забезпечують організацію короткочасної рекреації (національні рекреаційні зони, природні парки і зони відпочинку окремих штатів, округів та муніципалітетів). Так, якщо в національних парках навантаження, складає більше 15 відвідувань за рік /га, національних лісах близько 3, то в приміських зонах відпочинку більше 115 відвідувань за рік /га.

Особливою формою рекреаційного використання території є туристські тропи, що прокладаються в унікальних районах. Найбільшою популярністю користують­ся Аппалачська (3200 км) та Тихоокеанська (3680 км) живописні тропи.

На території США виділяються декілька районів, відрізняються за складом ресурсів та переважаючим типам ос­воєння.

1) Схід США та Нова Англія - як найбільш заселений та індустріалізований район має незначні, у порівнянні з іншими районами запаси рекреаційних ресурсів. Основою рекреаційних систем пізнавального типу виступають культурно-історичні ресурси міст, історичні парки і монументи, а також індіанські резервації. Національні парки, туристські тропи, заповідники та природні рекреаційні зони, які приуроче­ні до важкодоступних для створення поселень та сільськогосподарського освоєння районів Аппалачів, гранітного масиву Адірондак, східної частини острова Лонг-Айленд, ущелини річки Делавер, моренно-озерного ландшафту в північній Міннесоті і Вісконсині та ін. Головними центрами є: мм. Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Балтимор, Бостон, Плімут. Важливими ресурсами є також міські пляжі та окремі пляжні містечка поширені по всьому узбережжі Сходу – Лонг-Біч, Вредлі-Біч, Рівєра-Біч, Вірджинія-Біч та інші, які використовуються переважно для організації короткочасної рекреації місцевого населення.

Філадельфія — місто розташоване в місці злиття річок Делавер та Скулкіл. Воно є одним зі значних туристських центрів Сходу США, що пов’язано з певними історичними подіями. Це перша столиця США, заснована в 1682 г., звідси США робили перші кроки на шляху до незалежності. Найбільше притягують туристів Історичний музей під відкритим небом (в порту), Інститут Франкліна, а також головна реліквія – дзвін Свободи, крім того значна кількість старих архітектурних пам’яток, музеїв тощо.

Вашингтон — столиця США (з 1800 р.) що, розташована на Атлантичному узбережжі, характеризується наявністю величезної кількості різноманітних суспільно-історичних ресурсів, серед яких Капітолій (побудований в 1792 р.) та бібліотека Конгресу, де зберігається близько 26 млн. книг, 36 млн рукописів та архіви 23президентів, Білий дім, Пентагон, монумент Вашингтона, Національна галерея мистецтв, Музей природничої історії, Національний музей американської історії, Національний музей повітроплавання та космонавтики, Меморіал Лінкольна, Меморіал Джеферсона, величезна кількість пам’ятних місць, пов’язаних з визначними особами країни.

Бостон – це найбільший економічний центр Сходу після Нью-Йорку та важливий науково-культурний центр США. В передмістях розташовані Гарвардський університет та Масачусетський технологічний університет (головні осередки сучасних наукових досліджень), крім того в Бостоні розташована найбільша в США консерваторія. Важливим рекреаційним об’єктом є національні пляжі на мисі Код.

Нью-Йорк - «Велике яблуко» чи «місто, що ніколи не спить» — одна з найбільших столиць бізнесу, індустрії розваг, світової культури. Тут зосереджені правління найбільших фірм, банків, страхових суспільств. Нью-Йоркська фондова біржа - один з головних світових центрів фінансових операцій. Нью-Йорк розташований в гирлі річки Гудзон з численними затоками і протоками. Центральна частина Нью-Йорка - Манхетен. Це невеликий гранітний острів, витягнутий уздовж ріки на 21 км. На південному краї острова розташований парк «Баттері», відкіля починається найдовша вулиця міста Бродвей, знаменита своїми численними театрами, яскравими, захоплюючими шоу, що сіяє рекламою. У цій же частині острова, повторюючи стародавній захисний вал зі стіною, проходить знаменита своїми банками і фондовою біржею Уолл-стріт, що є символом економічної могутності США. У південній частині Манхетену зосереджене все ділове життя Нью-Йорка. Безліч бізнесменів приїжджає сюди не тільки з інших регіонів США, але і з усього світу. Старі голландські будинки, вулиці, бруковані кругляком південніше Уолл-стріт, розкішні особняки в Гринвіч Віллідж, Китайський квартал і блискаючі в центрі міста вежі хмарочосів, фешенебельні магазини на 5-й Авеню, знаменита статуя Волі формують вигляд Нью-Йорка. Головними об'єктами огляду є хмарочоси Манхетену (у тому числі будинок секретаріату ООН і руїни і пам’ятний знак на місці Эмпайер Стейт Билдинг), будинку автостанції, Колумбійського університету і Рокфеллер-центра, театрально-розважальний район Бродвея, «вулиця банків» Уолл-стріт, грандіозний Бруклинский міст, довжина якого складає близько 2 км, форт Лафайєтт, Метрополітен-опера, будинок Ф.Д. Рузвельта, численні музеї (Музей сучасного мистецтва, Музей примітивного мистецтва, Музей американських індіанців, Музей Гугенхайма, Музей природної історії і т.д.). Туристи роблять також екскурсії на катерах по чи Гудзону на автобусах уздовж набережної.

Атлантик-Сіті заснований у 1854 р. і є популярним місцем відпочинку заможних американців. Саме тут у 1921 р. був проведений перший конкурс «Міс Америка». У 1930-і роки Атлантик-Сіті став популярним місцем для ігорного бізнесу, батьківщиною класичної гри «Монополія». У 1976 р., коли законом був легалізований ігорний бізнес, тут відкрилося перше казино, після чого місто стало «Лас-Вегасом Сходу» — столицею ігорного бізнесу. Також Атлантик-Сіті притягує численних гостей своїми чудовими пляжами.

2) Приозерний (головні центри – Чикаго, Детройт, Сент-Луїс, Мілуокі, Буфало)

це територія, що прилягає до Великих озер та межиріччя Огайо і Міссісіпі, головними напрямками туризму є водний та пізнавальний туризм на базі культурно-історичних ресурсів міст та природоохоронних об’єктів. Крім того представлена розгалужена мережа рекреаційних парків та рекреаційних зон для організації короткочасної рекреації – Ватерло, Бріктон, Балд Монтайн, Холлі та інші. Значну кількість туристів приваблює також унікальна пам’ятка природи – Ніагарський водоспад. Взагалі водний туризм в районі набув значного розвитку – для організації рекреаційної діяльності на воді використовуються майже всі водні об’єкти, а саме озера та річки Міссісіпі та Огайо, які поєднані з озерами штучним каналом. Організовано багато пляжів, особливо в межах міст. Так в межах Чикаго створено 31 пляжну зону. Багато таких зон створено біля Детройта – Ері-біч, Детройт-біч, Рено-біч, провінційний рекреаційний парк Холідей-біч та інші. Важливими для розвитку туризму в районі є суспільно-історичні ресурси міст.

Чикаго є найбільшим містом району і дуже цікаве для туристів, адже воно є батьківщиною хмарочосів, найцікавішими з яких є Монабанк Білдінг – найстаріший у світі – 1891 року, башта Сірса – довгий час була найвищою спорудою світу. Також в межах міста є багато музеїв, найцікавішими з яких є музей науки та музей природничої історії. Формуванню значного потоку туристів сприяє також транспортна інфраструктура, а особливо створення найбільшого в світі аеропорту О'Хара, через який проходить близько 60 млн. туристів щороку. З кожним роком місто збільшується в розмірах, що призвело до утворення єдиного мегаполісу Чіпітс у якому всі містечка створюються суцільну систему розселення, розділену парками та зонами відпочинку.

3) Захід США Для невеликих міст гірських штатів туристичний бізнес часто головне джерело прибутків. У Кордильєрах багато національних парків. Туристів сюди приваблюють велична краса природи, незаймані екзотичні ландшафти зі своєрідним рельєфом, флорою та фауною. Це такі національні парки як Йєллоустонський, Гранд-Каньйон, Глетчер, що включає гірський пояс Кордильєр, як го­ворилось вище, володіє великими площами добре збережених природних комплексів та деякі інші. Тут знаходиться велика частина національних парків, в тому числі самий великий за площею Йєллоустонський, що славиться грандіозними (більше 10 тис) гейзерами; Йосемитский, визначним об’єктом якого є реліктові гігантські секвої, які збереглися лише в цьому куточку земної кулі; «Гранд Каньйон», відомий глибоким (1,5 км) каньйоном роки Коло­радо. Практикують як літні, так і зимові види відпочинку, спорту, мисливства, рибальства. В Сіетлі знаходиться Вашингтонський університет. Місто є значним культурним центром, а весь Північний Захід — важливим районом туризму.

Крім того це основний район гірськолижного туризму, в якому розміщені такі курорти: Вінтер парк (біля Денвера) – типовий зимовий курорт з великою кількістю готелів та гірськолижних спусків різної складності, лижний сезон триває близько 6-ти місяців, загальна кількість трас більше 120. Ще один курорт був створений наприкінці 90-х років в м. Солт Лейк Сіті – Парк Сіті а для проведення зимової олімпіади було створено прекрасну інфраструктуру, обладнано 93 траси, споруджено 14 підйомників і т.д.

4) В центрі США, де обширні степові простори повсюдно освоєні, на берегах крупних водосховищ розміщуються приміські рекреаційні зони. В штаті Арканзас на базі джерел мінеральних створені найвідоміші в США бальнеологічні курорти – Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Хот-Спрінгс. Крім того національні парки та парки і зони відпочинку окремих штатів. Серед суспільно-історичних ресурсів дуже цікавим об’єктом є гігантські горельєфи 4-х президентів на горі Рашмор та деякі інші монументи розкидані по всій території району.

5) Флорида (мм. Орландо, Маямі,).

Півострів Флорида перетворився в крупний міжнародний курорт, на який припадає більше 16% загальної кількості прибутків індустрії туризму в США та притягує щорічно більш ніж 40 млн. туристів. Курортників і туристів приваблюють м'який клімат, розкішна рослинність і чудові пляжі східного узбережжя, є кілька національних парків, океанаріумів і розважальних комплексів.

Маямі – це найбільший морський курорт і одночасно одне з найбільших міст США, яке має надзвичайно значні запаси суспільно-історичних ресурсів, а також надзвичайно розвинену інфраструктуру (більше 800 закладів розважального характеру). Важливим ресурсом району є також розважальні тематичні парки – Діснейворлд та ще 25 тематичних парків і 19 парків водних розваг в Орландо, океанаріум “будинок Фліпера” в Майамі та Буш Гарден на околицях. Цікавим об’єктом є архітектурний комплекс Арт Деко створений в 20-і роки ХХ ст.. в стилі модерн. Для туристів з СНД особливо цікавим об’єктом є м. Сент-Пітерсберг, що було засноване російськими емігрантами в кінці ХІХ ст. На мисі Канаверал – космодром Дж. Кеннеді. В передмістях Майямі цікавим об’єктом показу є ферма по розведенню крокодилів Гаторленд. З об’єктів природозаповідного фонду найбільше туристи відвідують національний парк Еверглейдс, в якому охороняється багато видів птахів.

6) Узбережжя Мексиканської затоки (мм. Новий Орлеан, Мемфіс, Даллас, Білоксі).

На узбережжі Мексиканської затоки розташовані численні приморські курорти, серед яких виділяється Галвестон з 50-кілометровим піщаним пляжем.

Білоксі — один із провідних туристських центрів півдня країни на узбережжі Мексиканської затоки заснований в 1699 р., що досить багатий на природні та суспільно-історичні ресурси пов’язані переважно з періодом громадянської війни в США.

Новий Орлеан — унікальне місто США зі своєю історією, досить тривалою як для штатів та визначними місцями. Місто щорічно приймає велику кількість туристів, яких приваблює сукупність різноманітних ресурсів, а особливо карнавали, фестивалі і т.п. Крім того це музеї, собори, стадіон (найбільший в світі), джаз-клуби тощо.

7) Тихоокеанське узбережжя (мм. Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Лас-Вегас).

Десятки приморських курортів розташовані на Тихоокеанському узбережжі Каліфорнії, які розростаючись разам з великими містами утворили суцільну урбанізовану зону – мегаполіс Сан-Сан, що починається від Сан-Франциско і закінчується в Сан-Дієго. Серед найвідоміших пляжних територій, що стали курортами можна назвати Санта-Барбару, Лонг-Біч, Сан-Дієго, Санта-Круз, Манхетен-Біч, Малібу, Імперіал-Біч, Лагуна-Біч, Фермоза, Редондо та інші.

На території штату Невада в 1931 р. були дозволені всі види азартних ігор. Його міста Лас-Вегас і Ріно здобули світову славу своїми казино і нічними клубами, які працюють упродовж року 24 години на добу. Лас-Вегас став містом з мільйонним населенням. Щороку його відвідують понад 20 млн. туристів, а їх обслуговуванням зайняті 100 тис. працюючих. І хоча місто віддалене від тихого океану, входить до цього району за рахунок спільної транспортної та туристської інфраструктури.

Серед суспільно-історичних ресурсів міст особливо цікавими є:

В Сан-Франциско парк “Золоті ворота”(площа 400 га), Стенфордський та каліфорнійський університети, найбільший в країні Чайнатаун та й взагалі архітектура міста є досить цікавою, адже формувалась під впливом різних народів і культур.

В Лос-Анджелесі цікавими є цілі райони - Голівуд, Беверлі-Хілз в яких проживають кінозірки та найбагатші люди США. Крім того важливим ресурсом є розважальні парки Діснейленд та Пацифік Оушен.

В Сан-Дієго один з найбільших зоопарків країни та цікава архітектура міста.

8) п-ів Аляска (центри пригодницького туризму, мм. Анкорідж, Фербанкс, Джуно).

До крупних рекреаційних районів США зі значними перспективами відноситься Аляска. Тут індустрія туризму займає третє місце в економіці по об’єму валового прибутку після гірничо видобувної промисловості і риболовства. Серед найбільш цікавих об’єктів можна назвати тематичний парк “Клондайкська золота лихоманка” та велику кількість національних парків та зимових курортів.