1. Розкрийте сутність кореспондентських відносин між банками.

Кореспондентські міжбанківські відносини — це різноманітні форми співробітництва між двома банками, які базуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень; договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками. Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, коли один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку. Причини актуальності кореспондентських відносин:

- необхідність знання права і звичаїв торгівлі країн;

- необхідність знання особливостей іноземних ринків;

- ведення рахунку і розрахунків в інвалюті;

- географічна віддаленість;

- інший часовий пояс;

- знання іншого ринку.

Державний експортно-імпортний банк України у даний час встановив кореспондентські відносини з 355 банками світу. Розрахунки ведуться через 52 рахунки ностро у ВКВ, а також 5 рахунків у російських і білоруських рублях. Рахунки у ВКВ відкриті в банках 22 країн світу (Європа, Північна Америка, Азія, Ав­стралія). Рахунки в закордонних банках потребують постійного спостереження за їх станом. Тому в умовах ще недостатньо розвинутої інфраструктури це може принести Державному експортно-імпор­тному банку України додаткові проблеми. Корвідносини використовуються при здійсненні угод з метою: - звернутися за консультацією про торгові і правові звичаї безпосередньо до партнера у відповідній державі; - одержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;- рекомендувати партнера як адресата-референта; - рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб; - включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Мета кореспондентських відносин — використання для надання послуг клієнтам банку (здійснення базисних операцій):

- платіжний оборот;

- проведення комерційних операцій:

- платіжний оборот без документів;

- документарні операції;

- платежі по чеках;

- надання гарантій.

2. Що таке транспортні договори?

У ст.6 Закону України “Про транспорт” від 10.11.1994 р. виз-начено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та по-шти, надання інших транспортних послуг здійснюють залізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх ста-тутами. Транспортні договори поділяються на основні (догово-ри про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, до-говори буксирування), та допоміжні (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під’їзних колій тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залеж-но від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділя-ються на:

1)         залізничні;

2)         внутрішніми водними шляхами (річкові);

3)         морські;

4)         автомобільні;

5)         повітряні. На морському транспорті перевезення та буксирування

бувають:

1)         каботажні — між портами України;

2)         міжнародні — між іноземними портами.

Зміст та укладення договорів про перевезення ван-тажів. Договір про перевезення є оплатний і двосторонній. Договір про перевезення конкретного вантажу є реальним, то-му що вважається укладеним в момент здачі вантажу транс-портній організації для перевезення.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверд-жується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості