6

Самостійна робота з теми 1.2. Ціннісні орієнтири особистості. Планування ділової кар’єри менеджера

1. Реактивна життєва позиція особистості

Реактивна життєва позиція - особистої місії немає ні в свідомості, ні в підсвідомості - є залишки або зачатки відповідальності. Якщо вже щось в житті відбувається, то виконуються відповідальні дії різного зусилля (поки грім не вдарить, мужик не перехреститься).

Девіз - роблю тільки тоді, коли виникає потреба.

2. Умови вдосконалення саморозвитку особистості

Теоретично найбільш ефективний шлях саморозвитку, коли менеджер працює над собою відразу по трьох напрямах. Але на практиці такий шлях здійснити неможливо. Робота в будь-якому з цих напрямів є складним і психологічно важким завданням.

Умови вдосконалення

Якщо поставити питання директорові якого-небудь підприємства про умови для саморозвитку менеджерів, то, швидше за все, можна почути у відповідь: «А хіба для цього потрібні спеціальні умови? Адже це саморозвиток. Хто хоче, той і займається. Для того, щоб удосконалюватися, менеджерові не потрібні тренажери, спортзал або якась апаратура. Він може цим займатися удома в кріслі, на дивані або на роботі за столом». Насправді, звичайно, все це не так просто. Для саморозвитку потрібні і певні умови, і певні ресурси. До двох найбільш важливих груп умов відносяться культурні і особові, які певною мірою взаємозв`язані.

Умова 1. Організаційна культура у вигляді традицій, норм і ціннісної орієнтації може стимулювати і підтримувати ініціативу працівників в самовдосконаленні, а може, навпаки, її повністю блокувати. Наприклад, до перших відноситься інноваційна культура, а до других - бюрократична.

Умова 2. Вищі керівники можуть бути прикладом новатора, що саморозвивається, а також прикладом обережного консерватора. Домінуючий стиль керівництва компанією грає виключно важливу роль в цьому питанні. Якщо він стимулює участь менеджерів в обговоренні проблем підприємства, підтримує ініціативу, демонструє зацікавленість в залученні персоналу до вирішення актуальних проблем, принципово не відкидає ризик і не заперечує проти критики традиційного порядку, створюється сприятливе морально-психологічне середовище для саморозвитку.

Для вирішення цього завдання будь-якому менеджерові важливо також мати деякі ресурси:

• час для заняття саморозвитком;

• доступ до інформації;

• методична забезпеченість виробничих умов, тобто набір заходів, учбово-тренувальних технологій і повчальних програм, які менеджер може використовувати для свого професійного розвитку.

Мова йде не про обов`язкові для всіх заходи або курси підвищення кваліфікації, а про програми, які пропонуються зацікавленим працівникам компанії. Менеджер, що займається самовдосконаленням, вибирає з пропонованого набору лише те, що вважає для себе корисним і необхідним, що відповідає його потребам і планам професійного зростання.

Створення умов і ресурсів для саморозвитку, звичайно, вимагає визначених, іноді значних, фінансових витрат. Для керівників, схильних економити на персоналі, слід відмітити, що компанія, в якій є менеджери, що саморозвиваються, має серйозний потенціал зростання; компанія, в якій кількість таких менеджерів постійно збільшується, є перспективною; компанія, в якій більшість менеджерів займаються самовдосконаленням, є вже організацією, що навчається. Тому створення організаційних умов і ресурсів для саморозвитку менеджерів є ефективною формою інвестування компанії у свій власний розвиток. http://toplutsk.com/articles-article_375.html