14.15Філософська думка в Україні

Українська філософська думка розвивалась в органічному зв'язку з всесвітнім філософським процесом. Становлення української філософсь­кої думки відбулося в рамках культури Київської Русі.Філософська свідомість в Київській Русі склалась в результаті діа­логу традиційної міфопоетичної свідомості і візантійського християнства, насиченого елементами давньогрецької філософіїФілософія ХІУ-ХУІ ст.

Це період послаблення значення Києва як центра Києворуської держави, татаро-монгольської навали. Татаро-монголи були присутні на українських землях менше 100 років, українські землі на початку XIV ст. увійшли до складу Великого Литовського князівства. В результаті по­стійних руйнувань і насильства, в свідомості стало домінувати уявлення про мшіущість матеріально-земних благ.Класичний період розвитку української філософії: ХУІІ-ХІХ ст.

Засновником, української класичної філософської традиції висту­пив Г.Сковорода (XVIII ст.). Він вважав, що Головне в людині — не стіль­ки його "теоретичні" пізнавальні можливості, скільки емоційно-вольове єство його духу — серце — з якого виростає і думка, і прагнення і світо­відчування. Українська "університетська" філософія XIXст.Українська світоглядна культура цього періоду зберігає свою екзістенціа-льно-гуманістичну спрямованість, але розвивається під сильним впливом західноєвропейської філософії. Коцюбинський — засновник в україн­ській літературі жанру "потоку свідомості", що змальовує багатоплановий плин людської психіки, глибини несвідомого.ідея органічної зрощеності люди­ни з природою, наповненості природи людськими смислами

Дмитро Чижевський вперше здійснив систематизацію історико-філософського процесу в Україні (започаткували цей напрям дослідження Кл.Ганкевич та В.Щурат). Його загальне бачення становлення й розвитку історії української філософії відзначає реальний початок історико-філософського українознавства як самостійної галузі. Важливо, що в своїх працях він, крім "фахових" філософів, репрезентує також і "не філософів". Це викликало навіть різку критику. Проте, на думку І.Мірчука, нашій духовній енергії у формі філософського мислення властиві, сказати б, не "вертикальні", а переважно "горизонтальні" тенденції розвитку. Духовна творчість українського народу репрезентує і своєрідний світогляд, і оригінальну метафізику, в який визначається становище людини в світі та її ставлення до Бога, філософію моралі й добре розвинене естетичне почуття, які здобули втілення в творах мистецтва тощо. Наслідком зауваженої "горизонтальності" українського філософського мислення є деяка слабкість суто філософської літератури, але натомість глибинна філософічність притаманна культурі в цілому.

Одним з прихильників думок Платона був П. Д. Юркевич. Він як філософ намагався знайти незмінну ідею об'єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкривається не тільки мисленням, а й серцем, оскільки пошук істини пов'язаний з релігійними і моральними прагненнями людини. Юркевич (1826 - 1874) справив особливий вплив на духовне становлення своїх сучасників, викладав філософію в Київській духовній академії, а з 1863 року - у Московському університеті, де очолив кафедру філософії. За життя філософа були надруковані 12 його праць.