1.Промисловість

У промисловості на частку обробних галузей припадає 76% . У структурі промисловості головна роль належить ма­шинобудуванню, із галузями НТП. Друге місце належить хімічній промисловості, із низькою питомою вагою гірничо- хімічної промисловості.

Останнім часом відбулися деякі зміни в територіальній структурі промисловості. У прибережних містах виникли підприємства, що орієнтуються на імпортну сировину. Виріс промисловий потенціал Півдня Італії. Промисловість тут роз­міщена дисперсно, значний промисловий центр - Неаполь. Традиційна галузь району - туризм. Острови Капрі, Іск'я - міжнародні курорти.

2 Сільське господарство Італії

Італія має високопродуктивний аграрний сектор. Проте продовольством вона задовольняє свої потреби на 75%. У сільському господарстві поширена орендна форма господарю­вання, воно дає 10% ВВП.

На півдні Італії так званий земельний голод призвів до масових міграцій сільського населення в промислові райони Півночі. Участь Італії в західноєвропейській аграрній інтеграції привела до спеціалізації країни на овочівництві, плодів­ництві, що зумовило скорочення виробництва зерна і м'яса.

На півночі країни ґрунтово-кліматичні умови сприя­ють землеробству. Інтенсивність землеробства Півдня стри­мується його багатоукладністю. Головна галузь сільсько­го господарства - рослинництво, що дає 60% товарної сільгосппродукції. Італія щорічно збирає 14 млн тонн овочів і 6 млн тонн фруктів. Рослинницькою галуззю є зер­нове господарство, вирощують пшеницю твердих сортів, ячмінь, кукурудзу. Якщо овочі вирощують в основному на Півночі, то зернові - на Півночі і Півдні. Серед країн За­хідної Європи Італія виділяється вирощуванням винограду, оливок, цукрового буряку, тютюну, зі збору якого вона зай­має І місце серед країн Європи. Тваринництво дає 20% товарної продукції і спеціалі­зується на виробництві молока і м'яса, але повністю не задо­вольняє потреби населення.

3.Транспорт Італії

Головна роль у зовнішніх зв'язках країни належить морському транспорту. Морські порти - Генуя, Венеція, Трієст та ін. Вони забезпечують експортно-імпортні переве­зення не тільки Італії, але і Німеччини, Швейцарії, Австрії, дунайських країн. Флот Італії має 1500 суден і займає 10-е місце у світі за обсягом тоннажу. Внутрішні перевезення здійснює залізничний транспорт. Довжина залізничних ліній - 22,5 тис. км. Залізничні лінії ма­ють меридіанний напрямок уздовж східного і західного узбе- рвжжя Апеннінського п-ва. Головна залізнична магістраль - Мілан — Болонья - Флоренція - Рим. Паралельно їй проходить першокласна "Автострада Сонця". За кількістю автодоріг Іта­лія поступається в Західній Європі тільки Німеччині. Більше 90% пасажирів і 60% вантажів перевозить автотранспорт. Ав­топарк Італії має 25 млн автомобілів. В останнє десятиліття ве­лику роль став відігравати трубопровідний транспорт.

4.Економічні зв'язки

Країна виступає як постачальник на світовий ринок про­дукції машинобудування (42% експорту), а також продукції га­лузей спеціалізації - текстильної, швейної, взуттєвої, винороб­ної; поставляє оливкову олію, маслини, овочі, виноград, цит­русові, фрукти. Італія займає 6-е місце у світі за обсягом торгівлі.

В імпорті машини й устаткування складають лише 20%. Дефіцит зовнішньої торгівлі компенсується прибут­ками від туризму, фрахтом морських суден, грошовими пе­реказами з-за кордону.

Основні торгові партнери Італії - країни Європейського Союзу (57% експорту і 56% імпорту), СІЛА і Японія. 35% зовнішньоторговельного обороту припадає на нафтогазоносні країни Близького Сходу і країни Латинської Америки.