4. Відмінності в політиці управління персоналом залежно від моделі ринку праці

Існує два типи моделей ринку праці на мікрорівні (бюрократична та патерналістська) залежно від:

• відносин між організацією та найманими працівниками;

• зобов’язань адміністрації організації щодо зайнятості працівників;

• ставлення й інтересу працівників до роботи або до організації;

• стандартів і методів контролю продуктивності;

• взаємин між менеджерами та працівниками в процесі вирішення проблем;

• характеру відбору й набору персоналу;

• критеріїв просування працівників по службі;

• типу організаційної структури;

• характеру розподілу функцій, закріплення обов’язків і відповідальності;

• формування оргструктури навколо окремих осіб або груп працівників;

• ставлення адміністрації організації до витрат на робочу силу;

• збігу цілей працівників і організації;

• характеру системи прийняття рішень.

У бюрократичній моделі управління персоналом:

1. наявна жорстка ієрархічність;

2. зв’язки між підрозділами, розміщеними на одному рівні організаційної структури, здійснюються через центр;

3. використовуються жорсткі посадові інструкції;

4. підлеглим видаються вичерпні завдання;

5. у працівників виховуються та стимулюються ретельність (старанність) і виконавська дисципліна;

6. головне для підлеглого – зробити так, як сказав начальник;

7. бюрократична модель спирається на організаційну структуру, викликає опір людей організаційній структурі, підкоряє людей оргструктурі, проектується та впроваджується в практику, долаючи опір людей та підлаштовуючи їхні характери під структуру.

Патерналістська модель управління персоналом:

1. дає простір горизонтальним зв’язкам;

2. дає змогу працівникам самим формувати свою посаду, незважаючи на інструкції;

3. створює умови, за яких підлеглому лише ставляться завдання; як він буде їх виконувати – це вже його справа;

4. стимулює ініціативу, творчий підхід до справи;

5. формулює головну мету для працівника – розв’язати проблему, надати результат;

6. дає змогу виконавцю самому брати участь у постановці завдання, яке йому належить виконувати;

7. кількість контрольованих показників зводить до мінімуму; завдання в ній видаються в загальному вигляді без вичерпних інструкцій;

8. спирається на мікрокультуру організації, викликає опір людей культурі, залучає людей до культури, створюється та впроваджується в практику самими працівниками.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Дати визначення поняттям "стратегія та політика управління персоналом".

2. Охарактеризувати пасивну політику управління персоналом.

3. Дати характеристику реактивній політиці управління персоналом.

4. Охарактеризувати превентивну політику управління персоналом.

5. У чому полягає основна відмінність відкритої та закритої політики управління персоналом?

6. Які умови ефективності закритої та відкритої політики управління персоналом?

7. Які фактори внутрішнього та зовнішнього середовища впливають на формування політики управління персоналом?

8. Охарактеризувати бюрократичну та патерналістську моделі внутрішньофірмового ринку праці.

Література: [2], с. 136-197; [7], с. 25-46; [8], с. 110-122.