6.3.3. Примiщення охорони здоров’я

6.3.3.1. Примiщення пунктiв здоров’я, медпунктiв, особистої гiгiєни жiнок, парильнi (сауни), приміщення для iнга­ляторiїв, фотаріїв, ручних та ножних ванн, примiщення для вiдпочинку та психологiчного розвантаження необхiдно приймати вiдповiдно до вимог СНиП 2.09.04–87.

6.3.3.2. На пiдприємствах з обліковою чисельнiстю працюючих більше 300 чоловік повиннi передбачатись фельд­шерськi пункти охорони здоров’я.

6.3.3.3. При обліковiй чисельностi вiд 50 до 300 працюючих повинен бути передбачений медичний пункт.

Площу медичного пункту необхiдно приймати: 12 кв.м — при обліковiй чисельностi вiд 50 до 150 працюючих, 18 кв. м — вiд 151 до 300.

6.3.3.4. Пункти здоров’я повинні бути розміщені на першому поверсі адміністративних, побутових або виробничих будівель та забезпечені зручним під’їздом санітарного автомобіля.

6.3.3.5. Розміщення та розміри дверей у приміщенні пункту здоров’я повинні прийматися з урахуванням можливості переміщення хворих на носилках.

6.3.3.6. Приміщення особистої гігієни жінок слід розміщувати у вбиральнях із розрахунку 75 працюючих на одну установку. В цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання та умивальник.

6.3.3.7. Примiщення та мiсця вiдпочинку в робочий час i примiщення психологiчного розвантаження необхiдно розмi­щувати, як правило, при гардеробних домашнього одягу i пунктах охорони здоров’я.

При допустимих параметрах повiтря робочої зони у виробничих примiщеннях та вiдсутностi контакту з речовинами 1 i 2 класiв небезпеки допускається передбачати мiсця вiдпо­чинку вiдкритого типу у виглядi майданчикiв, що розташовані у цехах на площах, що не використовуються з виробничою метою.

6.3.3.8. В примiщеннях для вiдпочинку та психологiчного розвантаження при обгрунтуваннi можуть бути передбаченi пристрої для приготування та роздачi спецiальних тонiзуючих напоїв, а також мiсця для занять фiзичною культурою.

6.3.3.9. Рiвень звукового тиску в примiщеннях i мiсцях для вiдпочинку, а також в примiщеннях психологiчного розвантаження не повинен перевищувати 65 дБА.

6.3.4. Примiщення пiдприємств громадського харчування, торгiвлi, служби побуту

6.3.4.1.При чисельності працюючих у змiну більше 200 чоловік необхідно передбачати їдальню, яка працює, як правило, на напівфабрикатах; до 200 чоловік — їдальню-роздавальню.

При чисельності працюючих в зміну менше 30 чоловік замість їдальні-роздавальні допускається передбачати кімнату прийому їжі.

6.3.4.2. Чисельність місць у їдальні необхідно приймати із розрахунку одне місце на чотирьох працюючих в зміну або найчисельнішу частину зміни.

6.3.4.3. Площа кімнати прийому їжі повинна визначатись з розрахунку 1 кв.м на кожного відвідувача, але не менше 12 кв.м. Кімната прийому їжі повинна бути обладнана умивальником, стаціонарним кип’ятильником, електричною плиткою, холодильником. При чисельності працюючих до 10 чоловік у зміну замість кімнати прийому їжі допускається передбачати в гардеробній додаткове місце площею 6 кв.м для встановлення столу прийому їжі.

6.4. Вимоги до улаштування освітлення

6.4.1. Загальні вимоги

6.4.1.1. Освітлення виробничих, адміністративних і побутових приміщень виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО). Норми освітленості при штучному освітленні на робочих поверхнях наведені у додатку 3.

6.4.1.2. Для живлення світильників загального освітлення повинна застосовуватись напруга не вище 380/220 В змінного струму при заземленій нейтралі і не вище 220 В змінного струму при ізольованій нейтралі і постійного струму.

6.4.1.3. В приміщеннях без підвищеної небезпеки для усіх стаціонарних світильників допускається застосовувати напругу не вище 220 В.

Світильники з люмінесцентними лампами на напругу 127–220 В допускається встановлювати на висоті менше 2.5 м від підлоги, а також для місцевого освітлення, якщо виключено контакт з їх струмоведучими частинами у разі дотику.

6.4.1.4. Для живлення світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами розжарювання повинна застосовуватись напруга:

– в приміщеннях без підвищеної небезпеки — не вище 220 В;

– в приміщеннях з підвищеною небезпекою — не вище 42 В;

– в особливо небезпечних — не вище 12 В.

В приміщеннях вологих, особливо вологих, жарких та з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп для місцевого освітлення допускається лише в арматурі спеціальної конструкції.

6.4.1.5. Для живлення переносних електросвітильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою повинна застосовуватись напруга не вище 42 В, в особливо небезпечних — не вище 12 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме, коли небезпека ураження електричним струмом підвищується наслідком тісноти, незручного положення робітника, стикання з великими металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота в котлах, цистернах, бочках та інших ємкостях) для живлення ручних світильників повинна застосовуватись напруга не вище 12 В.

6.4.1.6. Контроль освітленості у приміщеннях та на робочих місцях повинен виконуватись не рідше одного разу на 12 місяців та після реконструкції освітлювальних установок.