МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Комплекс завдань та методичні вказівки

до курсових проектів з дизайну архітектурного середовища

громадських будівель і споруд

для студентів Інституту архітектури

III – V курсів

Затверджено

на засіданні кафедри дизайну

архітектурного середовища

Протокол № від р.

Львів – 2008

Комплекс завдань та методичні вказівки до курсових проектів з дизайну архітектурного середовища громадських будівель і споруд для студентів Інституту архітектури III – V курсів / Укл.: В.І. Проскуряков, Б.В. Гой та інші. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2008. – 144 с.

Укладачі: Проскуряков В.І., д. арх., проф.,

Гой Б.В., канд. арх., доцент,

Яців М.Б., канд. арх., доцент,

Ковальчук Х.І., канд. арх., доцент,

Харитонова А.А., канд. арх. ОДАБА

Богданова Ю.Л., асист.,

Кубай Р.М., ст. викл.,

Шуляр В.А., ст. викл.

Черпінська І.С., асист.

Проскуряков О.В., магістр, аспірант каф. ДОА

Відповідальний за випуск: Проскуряков В.І., д. арх., проф.

Рецензенти: Черкес Б.С. – директор Інституту архітектури, д. арх., проф., Рудницький А.М. – д. арх., проф.

ЗМІСТ

Вступне слово

Структура і виконавці

Розділ 1. Багатофункціональні комплекси, які містять театральні зали, й інші заклади культури в Українських містах з історично сформованим центром 12

Розділ 2. Український драматичний театр на 800 місць 39

Розділ 3. Музей 55

Розділ 4. Критий ринок 63

Розділ 5. Церква 69

Розділ 6. Будинок товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка "Просвіта" 81

Розділ 7. Виставкові споруди 85

Розділ 8. Фізкультурно-оздоровчий комплекс 94

Розділ 9. Бібліотека 105

Додаток А. Засади проектування у історично сформованому архітектурному середовищі 114

Додаток Б. Організація світлового середовища громадських будівель 119

Додаток В. Класифікація зелених насаджень за їх призначенням 134

Список використаних джерел

Вступне слово

Кафедра дизайну архітектурного середовища у найстаршій архітектурній школі в незалежній Україні - інституті архітектури Національного університету " Львівська політехніка" відкрилася далеко не першою.

Це сталося тільки у листопаді 2003 року. Значно пізніше, аніж подібні заходи відбулися в архітектурних школах Києва, Харкова, Полтави та Дніпропетровська. Хоча як спеціальність, дизайн архітектурного середовища культивувався в нашій школі вже декілька років.

Відкриття кафедри - підготовка установчих та акредитаційних документів, ознайомлення із досвідом діяльності подібних кафедр в університетах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Полтави, Відня показало, що не тільки навчальні площі, технічна, технологічна, комунікаційна забезпеченість навчального процесу, кількісний склад викладацького та навчально-допоміжного персоналу відіграють визначальну роль в освітньому процесі архітекторів-дизайнерів.

Головним рушієм розвитку професії архітектора-дизайнера в нашій архітектурній школі є і залишається назавжди не тільки те, що всі ці школи об'єднує:

- спільна назва професії, затверджені міністерством спеціальності, програми, навчальні плани, спільні акції, лекції, дисципліни, але й те, що прийнято називати освітньою традицією архітектурної школи, серед складових якої історичний досвід, загальна культура та рівень освіти педагогічного колективу в цілому, спеціалізація кожного науковця-освітянина, спадкоємний розвиток принципових складових навчальної методики школи з урахуванням найкращого з світового досвіду, унікальний творчий простір і інші.

Тому у мене, від початку, визріла ідея створити в Інституті архітектури кафедру з дещо відмінними рисами від таких кафедр в наших школах, тобто кафедру з деякою специфікою викладання, організації навчання, метою.

Ідея повстала не тому, що ми у Львові якось по-іншому сприймаємо і бачимо професію архітектора-дизайнера. Чи тому, що наша школа має свій власний абсолютно унікальний шлях в цій освітній галузі.

Зовсім ні. Навіть при факті того, що першими архітекторами-дизайнерами у Національному університеті "Львівська політехніка" можна було би назвати першого її ректора - архітектора Ю.3ахарієвича, який спроектував і збудував Головний корпус в 1877 році, а потім розробив для нього не тільки архітектурні оздоби і прикраси, але також системи освітлення, опалення, вентиляції, меблі, чи професора І.Левинського, що побудував цілу інфраструктуру підприємств по виготовленню любої складової архітектурного середовища в 1810 - 1919 роках своєрідного протобаугауза - потреби і відмінності проросли з інших причин.

Вони виникли з того, що з інституту покликаного випускати архітекторів - проектувальників, де термін проектувальник (designer) — конципірує усю галузь професії від художника до технолога, та від матеріалознавця до світлотехніка і фізика, в останні десятиліття почали часто виходити архітектори

- "діячі", "організатори", "науковці" (безперечно я не маю на увазі, що всі), котрі, на мій погляд, в межах завдання пострадянської архітектурної освіти не мають як найвищого фундаментального рівня архітектурної освіти, так і глибини спеціальної. Які набуваються тільки заходами і методами спеціальної системи підготовки.

До такого висновку я прийшов ще тоді, коли вів, час від часу архітектурно - театральний факультатив, в межах типового освітнього курсового та дипломного проектування, розмірковуючи яким чином слід вчити студента, щоби він водночас опанував фах архітектора, технолога, сценографа і декоратора сцени і врешті решт переконався, що сумістити професії архітектора і архітектора-дизайнера надзвичайно складно, тому що на архітектурне середовище вони дивляться під відмінними кутами зору.

Архітектор-дизайнер повинен оволодіти професійними навиками, які б дозволяли йому бути беззаперечним ідейним натхненником, лідером,

керівником не тільки архітектурно-проектного, але і архітектурно-технологічного процесу, що потребує не тільки загальноосвітніх знань але і спеціальних в певних галузях, що гарантує йому можливість контролювати процес від перших пошукових ескізів до реалізації задуму в натурі.

Виходячи з такого бачення завдання цієї професії, ми - керівництво інституту архітектури почали створювати спеціальну методику навчання і виховання саме архітекторів-дизайнерів.

Формування викладацького колективу практично було затверджено наприкінці 2003 року. До педагогів, що працювали в інституті архітектури за спеціальністю ДАС до виникнення кафедри дизайну архітектурного середовища були долучені запрошені з інших кафедр і установ архітектори: Ю. Джигіль з інституту "Містопроект", М.Яців з кафедри "Архітектурні конструкції", програміст В. Анісімов, викладачі В. Думальський, І. Пестрій, Р.Кубай, В.Шуляр, аспіранти останнього року навчання Ю.Богданова і Х.Ковальчук.

Такі запрошення, так само як і принципи за якими підбиралися викладачі, що вже викладали для архітекторів-дизайнерів, але в період коли спеціальність існувала в кафедрі "Архітектурне проектування" потребують пояснення.

Так, Ю. Джигіль, кандидат архітектури, наш випускник, автор багатьох будівель у Львові був запрошений вести заняття з питань типології архітектурних будівель і архітектурного середовища тому, що я глибоко переконаний в тому, що архітектор - дизайнер, в першу чергу, архітектор і потребує фундаментальної архітектурної освіти. Кандидат архітектури М. Яців був запрошений для поглиблення знань майбутніх спеціалістів в галузі питань світла, освітлення, світлового середовища, акустики, з питань конструювання і матеріалознавства. Тому, що, я рахував і рахую, що архітектор-дизайнер - це єдиний спеціаліст, який бачить майбутній об'єкт-будівлю, конструкцію, форму, середовище не тільки як візуалізовану ідею, що формується за законами аранжування, комбінаторики, проектних технологій, але і як рішення, що мають вагу, колір, міру, світло, минуле і майбутнє - тобто розвиток в часі.

Разом з тим ми з колегами переконані, що слід найсерйознішу увагу приділити досягненню студентами якнайбільшої мистецької виразності проектних рішень і вільному володінню різноманітними виражальними засобами.

3 іншої сторони, на нашу думку, майбутні архітектори-дизайнери, повинні навчитися вільно аналізувати завдання, інтерпретувати їх і вміти фантазувати. Для цього першого, архітектор Р.Кубай, покликаний вчити їх не "креслити" чи "малювати проект", а зображати його. А запрошена Богданова і Ковальчук, наукові зацікавлення яких простягаються окрім історії і теорії архітектури в сфери суміжних видів мистецтва, повинні забезпечувати опанування студентами значно більшого об'єму знань ґенези естетичних, мистецьких, філософських аспектів архітектури.

Набутий в попередні роки досвід засвідчував, що праця над проектами в галузі Дизайну в незалежності від того чи великий це проект, чи маленький, потребує спеціальних проробок в суміжних галузях - знань фактур, складу і властивостей матеріалів конструкцій і оздоб, обов'язково потребував спеціального часу на макетування та додаткових ескізів. Тобто того, без чого можуть обходитися студенти інших спеціальностей. Саме тому дизайн архітектурного середовища це спеціальна галузь розвиток якої не можливий без використання сучасних технологій і особливо комп'ютерних, які роблять освітній процес компактним, спадкоємним, заощаджувальним, ефективним. Цією ділянкою на кафедрі займався програміст В.Анісімов перевага якого перед іншими була в тому, що він представляв "нову хвилю" людей з монітором. Тих, хто вчить архітекторів комп'ютерним програмам на засадах ігрових методів освіти, які першим впроваджував Крістофер Квік автор багатьох програм для Apple Macintosh. наприкінці XX ст. Тепер на кафедрі цю діяльність продовжили захистивши кандидатську дисертацію доцент Б. Гой та лаборанти-аспіранти А. Кучер і І. Черпінська, а також майбутні викладачі, аспіранти Д.Ярема, І. Копиляк, С. Іванов.

Якщо врахувати, що інші педагоги прийшли на кафедру за покликанням (І. Пестрій, В. Шуляр і ін.) стає зрозумілим, що освітньою доктриною кафедри стає як персоніфіковане навчання, так і допомога кожному студенту в знаходженню свого індивідуального шляху і мети в професії Дизайнера. Перша ж проблема, з якаю ми зіштовхнулися від самого початку полягала в тому, що молоді люди не вміли професійно спілкуватися. Тобто не вміли ілюструвати свої думки малюнками і ескізами, їх привчали, а вони привчилися, спілкуватися виключно на вербальному рівні. Тому ми і почали з вирішення в освіті цієї проблеми. Тому що глибоко переконані - архітектор-дизайнер в першу чергу ілюстратор проекту і в яких й б абстрактній та умовній формі він не викладав свої думки, повинен так їх донести до колег, замовника, журі, користувача, щоби ті змогли вірно і однозначно їх сприймати, а не перекручувати. Другою річчю, яка нам від початку не подобалася було те, що студенти сприймали свою роботу над проектом і сам проект як набір креслень, малюнків - планів, розрізів, фасадів, а не як роботу з середовищем, яке має свій власний сенс, підтекст, алгоритм і які треба для прогресу в роботі відшукати.

Тому ми вирішили перед семестровими проектами виконувати із студентами попередні завдання, які б надавали їм можливості, потім, в проектуванні, відразу набувати проектний темп водночас із усвідомленням того, що вони працюють із матеріальними складовими середовища.

Перша така вправа зводиться до того, що в майбутньому середовищі студент вибирає один або декілька об'єктів і опрацьовує їх - обмірює, замальовує, визначає матеріал, аналізує форму. Після двох - трьох тижнів ми переходимо до роботи над фрагментами середовища. Це серія невеликих завдань. Наприклад - виявити просторові зв'язки в середовищі. Його домінанти, плани, їх характеристики. Студенти вчаться формувати гіпотезу ґенези досліджуваного середовища. Чому, як і ким воно формувалося, вчаться аналізувати його елементарні складові та інші.

Тільки після цього, з набутим невеликим досвідом роботи з середовищем студенти включаються в курсові проектування. Ця робота виглядає як паралельна праця над ескізом, макетом, матеріалом. Ці роботи ведуться одночасно. В макеті перевіряються рішення в просторі і вимірах, а підбір матеріалів сприяє ефективному переходу від художнього образу до реального.

На початку кожної нової теми поруч із роботою над об'єктом (побудовою простору, організацією дії, їх оформленням) вивчається середовище. Від початку в ньому шукаються асоціації, які впливають на проектне рішення, асоціації, які мають історію, стилістику, алгоритми, пропорції, колір, матеріал.

Таке проектування потребує від студента, постійного індивідуального розвитку і поза стінами Інституту. Ми експериментуємо і при складанні навчальних програм, заохочуємо до футуристичного проектування, до реалізації деяких концептуальних проектів.

В цілому в організаційному і методологічному плані роки освіти слід розглядати як комплекс певних умов, вимог і заходів, які завжди мають місце в навчальних закладах, що повстали на традиціях, або сформували свої власні, які слід спадкоємно розвивати, але які, при необхідності слід також модернізувати.

На кафедрі ми нікого не збираємося вчити під примусом, тобто ми навчаємо тих хто дійсно хоче цього. Завдання викладача сприяти цьому і допомагати, а не заступати студента у його навчанні. Завдання викладача визначити мету, а завдання студента знайти рішення. При цьому чим більше студент зробить помилок під час свого творчого пошуку - тим краще, їх залишиться значно менше в його подальшому професійному житті. Завдання педагогів підштовхнути студента на шлях до вирішення навчальної проблеми таким чином, щоби студент думав, що він сам все опанував і досягнув. Важливим аспектом освітнього процесу є також атмосфера в середовищі навчального колективу, розуміння, що до певного часу слід захищати студентів від жорстоких реалій, що існують на ринку праці. Захищати також для того, щоби студенти, на певному етапі, навчилися самостійно думати вирішувати навчальні питання і нести за них відповідальність. Щоби навчилися не паразитувати (при першій же потребі перекладати відповідальність на педагога), а вирішувати все самостійно. В планах кафедри також спробувати допомогти всім студентам після захисту диплому знайти місце праці. Але не відразу. Для деяких ми спробуємо відкрити майстерні, лабораторії при університеті, під його дахом, для того, щоб випускники ще деякий час попрацювали під нашим наглядом. Щоби вони в реаліях ринку не розгубилися в перші найскладніші роки навчання в освіті зійшовши на примітивний раціоналізм. Навпаки, творчо зміцніли і були готові до професійних колізій. Ми будемо готувати спеціалістів у всіх можливих на даний час напрямках, напрямках які представляють і розвивають відповідні спеціалісти. Довкола яких можливим є утворення спеціальних творчих навчальних груп. Творчі групи, за нашим розумінням, відрізняються від типових навчальних не іншими дисциплінами - на кафедрі "Дизайн архітектурного середовища" всі проходять предмети, що є в загальній програмі. А розвитком і поглибленням знань в тих галузях дизайну, в яких є актуальна потреба на даний час. Кількісна величина таких груп не має значення - якщо на даний момент в країні є більша потреба в спеціалістах з більшою обізнаністю в ергономіці, ландшафтному дизайні, інтер'єрі і меблях, сценографії і монументальному мистецтві, ми будемо спеціально розвивати саме ці напрямки. Як і всі інші. Хоча ці напрямки можуть цікавити і не всіх студентів. Щоби виконати це, в години проектування за уніфікованими програмами, вказівками, завданнями на проектування, всі метод матеріали індивідуалізуються. За погодженням як викладачів, так і студентів. Терміни до таких програм плануються строком на один семестр. Завідувач кафедри в розробці індивідуального характеру програм і завдань на проектування надає викладачу - експерту повну свободу діяльності. А відслідковує і аналізує тільки результат - проекти. Встановлює - чи досягнутий кінцевий результат, чи ні.

Таким чином імпровізації тут можливі в напрямку тактики ведення навчання, а не в концептуальному плані. Планується утворення на семестр часу навчальних груп з студентів різних курсів - наприклад з тих, хто паралельно виконує бакалаврську, дипломну чи магістерську роботу за близькими темами. Групи можуть утворюватися із студентів різних курсів об'єднаних єдиним напрямком проектування. Це саме стосується і викладачів. Вони також можуть утворювати семестрові колективи, інтегрувати в єдині завдання автономні і роздрібнені теми і навпаки. Наприклад такий експеримент був проведений на заняттях проектування із студентами п'ятого курсу за темою інтер'єр громадської будівлі. Під тему були об'єднані автономні завдання на розробку інтер'єри окремих громадських будівель - банків, театрів, супермаркетів, кінотеатрів, музеїв, виставкових споруд, клубів, міських холів, народних домів і інші. Водночас в одній аудиторії, в єдиному колективі студентами однієї навчальної групи виконувалися 18 різних завдань, метою, яких було напрацювання розуміння композиції і вміння конструювати, організовувати і оздоблювати інтер'єр громадської будівлі.

Всі ці заходи ми організовуємо тільки з однією метою - підготувати наших учнів до жорстоких вимог дотримання нормативних рекомендацій, і в той же час навчити їх вільно фантазувати. Чому треба вчитися творчої фантазії? А тому, що фантазії студентів в перших своїх проектах це факт відсутності знань та проектної дисципліни. Чим складніше проектне завдання, методика його виконання, чим вища культура педагогів і студентів, тим більше в проекті обмежень, тим краще і ефективніше працює фантазія, і завдання істинної повної освіти архітекторів-дизайнерів полягає в тому, щоби виховати студентів не майстрами-ремісниками, а майстрами-митцями, що є високоосвіченими професіоналами. I які з повагою ставляться до своєї освіти.

Поруч із аудиторними заняттями і працею в майстернях, ми вирішили запрошувати наших студентів на будівельні майданчики своїх об'єктів, в інтер'єри реально створюваних просторів, на монтаж декорацій в театрах, збірно-розбірних конструкцій з переконаністю, що навіть тільки присутність наших учнів при процесах реалізації проектів в натуру виховує їх зацікавленість до самих процесів, а також до їх різноплановості та складності.

Таку форму освіти ми рахуємо однією з головних в отриманні нових знань в галузі дизайну. Сьогодні, на початку 2008 року кафедра утворилася з спеціалістів, які або колись вчилися в мене: Р.Кубай, Ю.Богданова, Х.Ковальчук, Б.Гой і інші, або з тих з ким мені довелося в минулому попрацювати: Ю.Джигіль, М.Яців і інші.

Такі "цехові" умови співпраці, коли викладацький колектив об'єднує спільна ідея, спадкоємність, естетично-творчих поглядів, на засадах яких ми вибудовуємо траєкторію концепції освіти архітектора-дизайнера, на мій погляд, абсолютно допустимі на початках становлення професії у Львові.

Ми приймаємо на нашу кафедру студентів, які не просто так собі поступали в Інститут архітектури, і спеціальність вибрали по чутках, лише написавши заяву. Більшість з тих хто приходить до нас свідомі свого вибору і свого часу закінчили художні школи, училища, відвідували факультативи, або відзначилися на загальнопостановчому першому курсі. Приходять - ті, хто прагне не архітектурної освіти взагалі, а прагне вищої освіти архітектора-дизайнера. Хто в майбутньому буде корисним українському суспільству в широкому спектрі цієї професії. Що ми також рахуємо цінним в освіті архітектора-дизайнера - коли після освіти, з нашої кафедри вийдуть також правдиві скульптори, конструктори, графіки. Правдиві митці і вийдуть вони такими тільки завдяки освіті архітектора-дизайнера, а не всупереч їй.

Віктор Проскуряков,

доктор архітектури, професор,

декан ІАРХ, завідувач кафедри ДАС