2. Колективні бесіди, консультації

Вони можуть бути як планові, так і незаплановані. Про тему, час, місце проведення батьків повідомляють заздалегідь. Консультації вимагають детальної підготовки (тема, форма - диспут, бесіда, демонстрація різних матеріалів), відповідного оформлення приміщення.

3. День відкритих дверей.

У школу запрошуються всі батьки, які можуть відвідати уроки, прослідкувати режим всієї школи, спостерігати за дітьми в різних ситуаціях. Батьки повинні мати змогу отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, класним керівником, шкільним лікарем, представниками органів дитячого самоврядування.

Батьків треба познайомити з правилами поведінки: не заходити під час уроку; не робити зауважень в присутності інших; не давати наказів вчителю та іншим працівникам; не приділяти надмірної уваги своїй дитині.

4. БАТЬКІВСЬКІ КОНФЕРЕНЦІЇ. Основне їх завдання — обмін досвідом сімейного виховання, розповсюдження і впровадження кращих традицій сімейного виховання.

Робота по підготовці конференції проводиться заздалегідь.Оголошується тема. Виступи батьків повинні бути добре продумані,емоційні,слід розкрити живий досвід сім'ї,а не загальні фрази.

5.Усні журнали. 6.Читацькі конференції.

7.Педагогічні гуртки. 8.Вечори запитань та відповідей.

Індивідуальна робота з батьками Перевагою якої являється те, що на одинці з вчителем, батьки відверто розповідають йому про свої проблеми. Це породжує правило: зміст залишається між вчителем і батьками. Вчитель повинен дуже уважно вислуховувати побажання батьків і не виконувати їх тільки тоді, коли вони шкодять дитині.

1. Індивідуальні бесіди, консультації.

В ході яких батьки отримують відповіді на запитання, що їх цікавлять.

В бесіді з батьками вчитель повинен не наказувати,не стверджувати,а радити, домовлятися про спільні дії, методи впливу на дитину. Такі бесіди і консультації можуть проводитися і з навчальною метою (виконання домашнього завдання), і з виховною.

2. ЗАПРШЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ. з метою інформування їх про успіхи школяра у навчанні та поведінці, приносячи цим самим радість матері і батькові, ознайомлення з умовами навчання, знайомства з учителями, які працюють у певному класі, з'ясування можливих причин, які ведуть до появи певних труднощів у діяльності дитини безпосередньо в школі, надання допомоги у подоланні труднощів.

3. Знайомство з життям учня в сім'ї.

Перш ніж відвідати родину, треба мати початкові відомості про неї та її зв'язки зі школою (особова справа учня, класний журнал, бесіди з учителями, з самим учнем), з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями, товаришами, продумати запитання, щоб отримати відомості, які вчителю необхідно отримати (звички, стан здоров'я, рівень розвитку, чи є своя кімната і місце для виконання домашнього завдання).

Головне завдання відвідування сім'ї школяра - вияснити, чи все можливе робиться в сім'ї для правильного виховання дитини.

4. УЧНІВСЬКИЙ ЩОДЕННИК. Щотижневе перевіряючи і заповнюючи щоденники, класний керівник інформує батьків про хід навчальної роботи їхніх дітей. Не слід перетворювати його на книгу скарг. Не робити записів на зразок „крутився на уроці, а не виконував завдання". Побільше писати позитивного

№31. Поняття про систему освіти. Принципи побудови системи освіти, її структура і основні компоненти.

Система освіти - це сітка освітньо-виховних закладів країни і органів управління ними, побудована згідне певних принципів і яка відповідає даній соціально-економічній формації, національним традиціям.

У Конституції України в ст. 53 записано:

"Кожен має право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою.

В законі України "Про освіту" в ст. 4 визначено "Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державного управління".

Cистема освіти залежить від таких факторів:

1. Від політики держави в галузі освіти.

2. Рівня розвитку виробництва і вдосконалення його науково-технічних основ.

3. Від Історичного досвіду і національних традицій.

4. І четвертий фактор - педагогічний.

ІІ.. Принципи побудови системи освіти в Україні – основні положення, які визначають побудову системи освіти в Україні. В Законі України "Про освіту" в ст. 5 визначено основні принципи освіти.

1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

1. Рівніст умов кожної людини для повної реалізації її здібностей і таланту, всебічного розвитку.

2. Гуманізм, демократизм.

3. Приорітетність загальнолюдських духовних цінностей над політичними і класовими інтересами.

4. Органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями.

5. Незалежність державної системи освіти від політичних партій, інших громадських і релігійних організації.

6. Науковий, світський. характер освіти у державних навчально-виховних закладах.

8. Інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв'язок з освітою інших країн.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти.

10. Єдність і наступність системи освіти.

10. Безперервність і різноманітність освіти, відповідність світовому рівню.

12. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в системі освіти.

Ш. Структура основні компоненти системи освіти.

В розділі ІІ Закону України "Про освіту" визначена система освіти.

В Україні встановлюється єдина структура системи освіти, що включає:.

ДОШКІЛЬНЕ ВИХОВАННЯ.

Мета. Забезпечення психічного здоров'я дітей, їх повноцінний, розвиток, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для навчання в школі.

Заклади. Дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові; дошкільні заклади компенсуючого /для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку/ та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки, школи-садки.

ЗАГАЛЬНА СЕРЕДНЯ ОСВІТА.

Мета. Забезпечення всебічного розвитку дитини як особистості, розвиток нахилів, здібностей, талантів, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину і суспільство, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Заклади. Середня загальноосвітня школа трьох ступенів:

І - початкова, яка дає початкову освіту,

ІІ - основна, яка дає неповну середню освіжу,

ІІІ- старша, яка дає повну середню освіту.

Для розвитку здібностей, талантів дітей створюються профільні класи, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї; навчально-виховні комплекси, школи, класи із заочною формою навчання, вечірні школи.

Для дітей, які не мають необхідних умов для навчання і виховання в сім'ї, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, дитячі будинки сімейного типу, школи для дітей з вадами у фізичному чи розумовому розвитку, санаторного типу, спеціальні школи.

професійна освіта

Мета. Здобуття громадянами робітничої професії.

Заклади. Професійно-технічні училища, професійні училища різних рівнів /денні, вечірні відділення/, комплекси, професійно-технічні училище - радгосп, -завод.

ВИЩА ОСВІТА

Мета. Забезпечити фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання спеціальності, підвищення кваліфікації, вдосконалення професійної підготовки, перепідготовки, підготовку наукових кадрів. Здійснюється на базі повної загальноосвітньої середньої освіти.

Заклади: училища/технікуми/, коледжі, інститути, консерваторії, академії університети.

ПІДВИШЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, ПЕРЕПІДГОТОВКА КАДРІВ

Мета. Поглиблення професійних знань, одержання нової спеціальності на основі набутої, поглиблення досвіду практичної роботи. Заклади: факультети підвищення кваліфікації: при вищих навчальних закладах, на виробництві; навчально-курсові комбінати, які можуть мати денні, вечірні відділення, філіали.

ПОЗАШКІЛЬНЕ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ

Мета. Розвиток здібностей і талантів дітей, задоволення їх інтересів, духовних запитів. Заклади: клуби і центри дитячої і юнацької творчості, спортивні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки та інші заклади.

САМООСВІТА ГРОМАДЯН

Мета. Самоосвіта громадян здійснюється через лекторії, бібліотеки, центри, клуби, телерадіонавчальні програми тощо.

№ 32. Органи управління освітою. Внутрішкільне керівництво і контроль. Національна доктрина розвитку освіти України про управління освітою.

Управління – цілеспрямована діяльність суб’єктів управління, спрямована на забезпечення оптимальної роботи навчально-виховних закладів.

1.Принципи управління:

• Демократизації.

• Гуманізації.

• Поєднання колегіальної з персональною відповідальністю.

• Науковості.

• Цілеспрямованості.

• Оперативності, конкретності.

• Ініціативи і активності. (Розкрити)

2.Органи Управління освітою. (Закон України „Про освіту”, ст..10-14.)

3.Внутрішкільне керівництво і контроль

Керівництво роботою загальноосвітньої школи здійснюють: директор, його заступники з навчальної та виховної роботи, помічник директора з господарської частини. Їх права і обов’язки визначені Законом України про загальноосвітню школу.

Директора призначає і звільняє засновник. Обов’язки:

- забезпечує реалізацію державної освітньої політики;

- видає накази та розпорядження;

- організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль, відповідає за якість і ефективність.

- створює умови для творчого зростання педагогічних працівників....

Заступник директора з навчальної роботи (розкрити)

Заступник директора з виховної роботи....

Помічник директора...

Внутрішкільне керівництво і контроль здійснюють також і органи громадського самоврядування: збори загальноосвітнього закладу; рада навч. закладу, яку обирають збори.

4.Контроль – систематична, цілеспрямована перевірка роботи вчителя адміністрацією школи.

Види контролю:

• класно-узагальнюючий

• фронтальний

• тематичний

• персональний

• оглядовий

Форми контролю:

- колективна - взаємоконтроль

- самоконтроль - адміністративний плановий контроль

- адміністративний позаплановий контроль.

Методи контролю:

- спостереження - перевірка документації

- опитування - тестування

- ретроспективний розбір.

Конролюють: навчальний процес, виховний, методичну роботу, психологічний стан , умови навчально-виховного процесу.

№33. Історія розвитку школи і педагогіки України: виховання у східних слов’ян, перші зразки рукописної та друкованої педагогічної літератури. Братські школи України.

Історія вихов. у східних слов’ян сягає у часи відокремлення слов’янської мовної сім’ї від індоєвропейського масиву. У У-УІ ст.. нашої ери завершилось розселення слов’ян і поділ на 3 групи – східну, західну і південну.

Основою виховання: праця, оволодіння знаряддями праці, пізніше – язичницька релігія.

Писемність виникла ще до введення християнства у Київській Русі - (докази).

Виникненню писемності сприяло:

• становлення феодального способу виробництва;

• зростання міст як центрів економічного, культурного і політичного життя;

• потреба князів у грамотному державному апараті.

Перша – двірцева школа князя Володимира, за рахунок князівської казни навчалось щорічно 300 дітей двірцевої знаті.

Перші рукописні книги: (ІХ – ХІІ ст.)

• Ілларіона „Слово про закон благодать”- визначено виховний ідеал – захисник країни;

• „Ізборник” Іоанна – християнська мораль, у передмові – найперша пам’ятка методики читання;

• Нестор „Сказання про Бориса і Гліба” – патріотичне виховання; „Повість минулих літ” – перша історична книга.

Перші друковані книги (ХУІ – ХУІІ ст..):

• „Азбука” І. Федорова (1574 р.); - розкрити!

• Граматика „Адельфотес” Арсенія Еласонського;

• „Азбука” Лаврентія Зизанія – 1596 р.

• „Граматика” Мелетія Смотрицького – 1619 р.

• Словник „ Лексикон славеноросскій і імен толкованіє” Памви Беринди.

Розкрити значення книги у розвитку освіти.

Братські школи: історія виникнення релігійних організацій – братств!

• братські школи - національна гордість, цінне надбання світової пед. думки.

• Навчались діти шкільного віку, сироти – на повному утриманні;

• Діяльність регламентувалась шкільним статутом;

• Застосовувалась класно-урочна система;

• Гуманний підхід до дітей;

• Вимоги до вчителя;

• Прийом учня до школи проходив на основі угоди між школою, батьками і учнями.

У 1632 р. Утворився новий тип навч. закладу, який мав назву „Києво-могилянський колегіум”. Навчання тривало 12 років: 4 класи молодші – фара (підготовчий клас), інфіма, граматика і синтагма – навчались по року (читати, писати на слов’янській, грецькій і латинській мовах, арифметику, нотний спів).

У двох середніх класах(піїтика і риторика) вчили складати вірші. Промови.

У двох старших класах студенти вивчали діалектику, геометрію, логіку, астрономію. У 1701 році колегія одержала статус вищого навчального закладу – Києво-Могилянська академія.