Складові елементи дослідження:

Об'єкт - педагогічні явища, факти.

Предмет - окремі сторони педагогічних явищ, фактів.

Мета - ціль, яку поставив дослідник.

Завдання - конкретизовані цілі з урахуванням предмета дослідження.

Гіпотеза - передбачення того, як протікатиме досліджуваний процес.

Методика дослідження – прийоми, засоби, з допомогою яких будуть розв'язані задачі дослідження, перевірена гіпотеза, отримані достовірні наукові факти.

Отримання та аналіз наукових фактів.

Втілення у практику результатів дослідження.

Існують такі групи методів науково - педагогічних досліджень:

І. Методи вивчення досвіду (емпіричні)

1). Спостереження - це більш або менш продовжене в часі споглядання явищ, процесів, об'єктів, які вивчаються. Розкрити важливість, довготривалість, універсальність методу, чим він відрізняється від епізодичного споглядання, якою може бути фіксація явищ та недоліки методу.

Вимоги до спостереження: чіткість мети, систематичність, різнобічність, достатня кількість фіксованих фактів, своєчасність, об'єктивність, простота і економність запису.

2). Опитування ( бесіда, анкета, інтерв'ю, тестування) .

Бесіда - розкрити важливість методу і вимоги до бесіди (викликати повагу і довір'я, доброзичливий тон, чіткі та ясні питання, непомітна фіксація, можливість відхилення від плану). Види бесіди - індивідуальна, групова.

Анкетування - розкрити його важливість, позитивне і недоліки. Вимоги до анкетування (це вимоги до запитань). Анкетування є - відкрите; - закрите; -напіввідкрите.

Інтерв 'ю - розкрити відмінність бесіди та інтерв'ю.

Тестування – короткі стандартизовані запитання, результати підсумовують в кількісних показн.

3). Експеримент — науково-поставлений дослід, що проводиться в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах, тобто дослідник активно втручається в навчально-виховний процес. Це основний метод педагогічних досліджень.

Види експерименту

- за місцем проведення ( природний, лабораторний) - за тривалістю (тривалий, короткочасний).

- в залежності від мети, яку передбачає експеримент (констатуючий, перетворюючий)

4). Вивчення шкільної документації - дослідження педагогічних явищ, процесів по тих даних, які містяться в документах (особові справи, характеристики, журнали, протоколи педрад...).

5). Аналіз результатів діяльності (щоденник, саморобки, зошити...)

6). Метод узагальнення незалежних характеристик.

7). Педагогічний консиліум – спеціальна нарада, зібрання педагогів…

8). Метод рейтингу – оцінка діяльності компетентними суддями (експертами).

II. Методи роботи з літературою

- бібліотечно-бібліографічні - логічної обробки матеріалу - творчої діяльності

III. Математичні – - реєстрування - статистичні методи

• ранжування - розклад зібраних даних у певній послідовності (спад чи зростання).

ВИСНОВОК. Навіщо ж вчителю володіти системою методів науково-педагогічних досліджень?

4.Дидактика - теорія освіти і навчання. Основні поняття дидактики. Дидактика і методики окремих навчальних предметів.Завдання дидактики в умовах відродження національної школи

Дидактика - частина педагогіки, яка вивчає теорію освіти та навчання. Дає відповіді на запитання: Чому навчати? Як навчати? В яких формах?

В ході історичного розвитку значення терміна „дидактика" мінялось. Перші паростки дидактики з’явилися в надрах народної педагогіки. Адже діяльність людей тісно пов’язана з пізнанням навколишнього світу, оволодінням надбаннями старших поколінь. Люди усвідомлювали, що без розумового розвитку і вивчення досвіду своїх попередників рух вперед у соціальному плані неможливий. Тому люди завжди прагнули до знань: "Вік живи-вік учись", "Хто знання має, той мур ламає", "Знання робить життя красним"…

В кінці ХІХ ст. ним почали позначати теорію навчання. Вперше таке значення терміна дається в працях видатного німецького педагога Адольфа Дістервега, а саме в його книзі "Керівництво до освіти німецьких вчителів". Швейцарський педагог Й.Г.Песталоцці був одним із основоположників дидактики початкового навчання. Його ідею розвиваючого навчання К.Д.Ушинський назвав "великим відкриттям Песталоцці". Він глибше розкрив принцип наочності, розширив зміст освіти в початковій школі, розробив дидактичні основи трудового навчання, де він сформулював положення дидактики розвиваючого навчання у вигляді конкретних правил і рекомендацій. Наприклад: йти в навчанні від простого до складного, від відомого до невідомого, від близького до далекого, досягати доступності у навчанні, міцності знань.

Я.А.Коменський і його „Велика дидактика", Ж.Ж.Руссо, К.Д.Ушинський (оволодіння системою наукових знань+розвиток розумових здібностей) та інші.

Предметом дидактики - є зміст освіти, принципи, методи, організаційні форми і засоби навчальної діяльності. Основні поняття дидактики.

Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів, спрямований на оволодіння знаннями, уміннями і навичками, розвиток їхніх інтелектуальних можливостей, озброєння методами самостійної пізнавальної діяльності.

Освіта - процес і результат систематизованих знань і зв'язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності.

Самоосвіта — діяльність людини, спрямована на задоволення потреб у знаннях.

Принципи навчання - вихідні положення, які визначають діяльність учителя і пізнавальну діяльність учнів.

Методи навчання - шлях або спосіб взаємодії учителя і учнів, в результаті чого учні одержують ЗУНВР.

Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що проходить у встановленому порядку і певному режимі.

Зміст освіти - система дидактично опрацьованих знань, умінь, навичок, які вивчаються в навчальному закладі.

Знання - це цілісна система понять про закони розвитку природи, суспільства, людського мислення, що виробило людство в процесі історичного розвитку.

Уміння - здатність до діяльності на основі наявних знань.

Навички - діяльність, елементи якої доведені до автоматизму.

Дидактика, як і вся педагогіка нерозривно пов'язана з рядом інших наук. Особливо тісно пов'язана з методиками викладання окремих предметів. Дидактику можна плідно розвивати, спираючись на дані окремих методик. В той же час окремі методики мають своєю основою дидактику. Відноситься як теорія до практики.

Методики і дидактика мають спільний об’єкт наукового дослідження – процес навчання. Дидактика досліджує загальні закономірності, принципи, методи навчання, а методика виділяє те, що є специфічним для кожного окремого предмета.