6.Переключення.

Педагогічна дія одного методу зв'язана з тим, що переключаючи учня або цілий колектив на нові види діяльності, педагог збуджує нові переживання, створює нові установки поведінки і таким чином підсилює свою дію на свідомість, почуття і вольову сферу школярів. Висновок.

22. Сутність та завдання розумового виховання. Шляхи розумового виховання.

Розумове виховання філософи вважають провідним у системі виховання молоді. Мудрість, розум завжди високоморальні, красиві, всебічні у відображенні реальної дійсності. Головне завдання розумового виховання в школі - формування творчої мислячої особистості.

Питанням розумового виховання у вітчизняній педагогіці і психології багато займались Л.С.Виготський, Л.В.Занков, Д.Б.Ельконін, П.П.Блонський. (розкрити коротко)

В.О.Сухомлинський говорив, що глибоко помиляються вчителі, які вважають, що, коли дітей оточує природа, то уже в цьому факті криється могутня сила розумового розвитку. Але природа стає могутнім джерелом виховання лише тоді, коли людина пізнає її, проникає у причинно-наслідкові зв’язки. Необхідно вчити дитину абстрактному мисленню і природа стає засобом мислення і цілеспрямованого навчання. У книзі "Серце віддаю дітям" він дає прекрасні зразки позакласної роботи з розумового виховання. Це:

• мандрівки до джерела мислення і мови, до чудової краси природи;

• милування природою, її творення; ○ творення казок - джерело думки і слова;

• відсутність жорсткого регламенту пізнання; ○ подорож у світ праці;

• слухання музики природи; створення Куточка Мрії, Кімнати Казок, Острова Чудес.

Розум людини розвивається з перших місяців і до кінця життя. Розумове виховання здійснюється і тоді, коли дитина грається, і тоді, коли вона займається працею, і тоді, коли знайомиться з новими предметами та явищами дійсності. Але всю повноту значення розумове виховання одержує в умовах навчання і освіти, збагачення своєї пам’яті знанням усіх тих багатств, які надбало людство.

Мета розумового виховання – забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду.

Завдання розумового виховання

1) Одержання знань, формування загальнонаукових умінь, навичок; культури розумової праці; пізнавального інтересу.

2) Інтелектуальний розвиток. 3) Формування наукового світогляду.

Завдання розумового виховання інколи розуміють спрощено, намагаючись "вкласти" у дитячу голову якомога більше знань про навколишній світ. Проте справа зовсім не в "багатознанні^". Набагато важливіше виробити в дитини загальні способи пізнавальної діяльності - уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, а також подбати про те, щоб у неї з'явилася жага до нових знань, потреба оволодівати інтелектуальними умінням.

1) Глибоке оволодіння знаннями–важлива передумова розв’язання завдань розумового виховання.

На основі отримання знань формуються такі навчальні уміння, навички:

-загальні, які використовують під час вивчення будь-яких навчальних предметів (уміння читати; уміння слухати; уміння усно формулювати і викладати свої думки; уміння писати; уміння працювати з книжко);

-спеціальні, необхідні для оволодіння знаннями в певній галузі (читати ноти, технічні креслення, карти, користуватись словниками, довідниками, записувати формули)

Важливим завданням розумового виховання є формування в учнів

Культура навчальної праці характеризує якість розумової діяльності учнів і передбачає:

• правильне планування навчальної праці, чітку її організацію;

• дотримання правил навчальної гігієни;

• раціональні прийоми роботи з книгою та іншими джерелами інформації;

• самоконтроль;

• своєчасну корекцію своїх дій;

• самоаналіз результатів розумової праці;

• виявлення причин викритих вад та їх усунення в циклі навчальної діяльності.

Необхідною умовою … є

Пізнавальний інтерес - інтерес до пізнання, у процесі якого відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними знаннями, уміннями, навичками, з допомогою яких учень отримує освіту. Інтерес стимулює школярів шукати відповіді на запитання, що виникають у ході навчальної діяльності, читати додаткову літературу, вибирати для себе творчі, збільшеної складності завдання; сприяє активній участі у позакласній і позашкільній діяльності. Інтерес примушує людину активно прагнути до пізнання, активно шукати способи та засоби задоволення “жадоби знань”. Інтерес робить людину більш діяльною, енергійною і стійкою в пошуках нових знань, нових способів роботи.

Способи формування пізнавального інтересу.

1. Розкриття значення знань 6. Пізнавальні ігри.

2. Цікавість матеріалу . 7. Емоційність викладання.

3. Створення проблемних ситуацій. 8. Використання наочності.

4. Ефект парадоксальності, подиву 9. Порівняння і аналогії.

5. Навчальні дискусії. 10. Застосування комп’ютерів тощо

2) Роз. вих. вимагає і спеціальної роботи по інтелектуальному розвитку учнів. Розумна людина - це людина, яка вміє думати, розмірковувати, самостійно робити висновки, виявляти "силу суджень".

Школа має закласти основи мислення. Оволодіти цим учень може лише за умови освоєння таких мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, систематизація.

Необхідно сформувати у дітей інтелектуальні уміння:

• уміння запам’ятовувати навчальну інформацію;

• навчити операціям мислення - порівняння, аналізу, узагальнення, синтезу;

• навчити встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

• раціонально здійснювати мислительні операції, бути уважним;

• необхідно навчити дитину виділяти головне, суттєве;

• використання спеціальних вправ на розвиток уваги, пам’яті.

3) На основі одержання знань, формування загальнонаукових умінь, навичок, культури розумової праці, формування пізнавального інтересу, інтелектуального розвитку формується науковий світогляд.

Світогляд - специфічна форма свідомості людини, яка включає в себе систему знань, поглядів, переконань та ідеалів, в яких виражається її ставлення до розвитку природи, до суспільства, інших людей,її позицію і поведінку в різних сферах життя. Світогляд має свою структуру: знання, погляди, переконання, ідеали.

Знання - об’єктивний компонент світогляду, який являє собою систему наукових істин, які мають форму описово-констатуючого судження особистості. Знання - знаряддя мислення. Оволодіння науковими знаннями - основа для вироблення в кожної людини наукового світогляду, але самі по собі знання не завжди визначають світогляд людини. Засвоєння основ знань, накопичених людством, значною мірою здійснюється в системі освіти, шляхом наслідування досвіду старших поколінь, самоосвіти. В процесі набуття знань у школяра формуються погляди, ставлення, переконання, ідеали.

Погляди - це судження, уявлення людини, пов’язані з тлумаченням тих чи інших природних чи суспільних явищ, вираження свого ставлення до них. Наприклад: знання - треба берегти природу, але це не значить, що людина не буде нищити її, більш дієвим є погляди, які показують негативне ставлення до тих людей, які гублять природу.

Звичайно погляди мають велике значення для світорозуміння і впливають на поведінку людини. Але прямого переходу від поглядів до правильних вчинків не завжди можна досягти. Іноді у людини погляди і судження бувають правильні, але вони не підкріплені відповідними діями і вчинками. Найбільш дієвим компонентом світогляду людини є її переконання.

Переконання - це сукупність глибоко осмислених і емоційно пережитих ідей, які визначають міцність життєвих позицій особистості, характер її діяльності і поведінки.

Органічним компонентом світогляду є ідеал особистості. Ідеали - усвідомлення найвищої досконалості, це те, що стає метою діяльності, життєвим прагненням особистості.

Шляхи розумового виховання.

• Стихійне сприйняття явищ і процесів навколишньої при­родної та соціальної дійсності.

• Систематичне навчання побудоване на основі принципів розвиваючого навчання.

• Позакласна та позашкільна робота.

• Вплив: позиції педагога, сім’ї, довкілля, засобів масової інформації.

• Включення людини у систему самоосвіти.

У режимі дня дитини немає особливої графи "розумове виховання". Воно здійснюється і тоді, коли дитина грається, і тоді, коли вона займається працею, і тоді, коли вона за допомогою дорослих знайомиться з новими предметами та явищами дійсності.

Великі можливості формування наукового світогляду закладено в навчальному процесі. Кожний навчальний предмет робить свій внесок у формуванні наукового світогляду. Предмети природничого циклу сприяють формуванню системи понять явища і процеси природи, про її закономірності. Предмети гуманітарного і суспільного циклу знайомлять з етапами розвитку людських цивілізацій, сутністю явищ, що в них відбувалися. Під час трудового навчання учні знайомляться з розвитком економіки і виробничих відносин. Засвоєння сукупності всіх цих предметів сприяє формуванню цілісного наукового світогляду. Тому вчитель повинен здійснювати міжпредметні зв’язки. Це дає змогу розкрити наукову картину світу, показати його єдність. Адже сформувати науковий світогляд учнів у ці­лому засобами лише одного навчального предмета немож­ливо.

Відповідну роль відіграє позакласна виховна робота. Виховні заходи збагачують учнів світоглядними поняттями, уявленнями, ідеями, теоріями, сприяючи формуванню поглядів і переконань.

Засобами розумового виховання є широкий спектр предметів, які використовуються у системі пізнавальної діяльності люди­ни: книги, комп'ютерна техніка, лабораторне обладнання, пись­мове приладдя та ін.

№ 23.Поняття про мораль, морально-етичні норми, що історично склались в народі. Сучасне уявлення про суть і завдання морального виховання. Дисципліна і культура поведінки.

Мораль- система поглядів, норм, принципів, правил, що регулюють

поведінку людей

ЕТИКА - наука, що вивчає мораль, установлений порядок, норми поведінки людей.

Принципи і норми моралі регулюють відношення людей один до одного, до суспільства, держави, сім’ї. В ході розвитку суспільства мінялись моральні устої людей, і поняття про добро і зло, справедливість.(Приклади)

В сучасних умовах на перший план висуваються загально-людські цінності, тому і мораль починає займати своє місце і стає дійсно найбільш значимим регулятором поведінки.

Через мораль і політику виражаються два способи регуляції поведінки (пояснити).

Протягом століть народ створював і удосконалював певні морально-етичні норми:

- повага і любов до вільної праці. Священне право на вільну працю народ виборював століттями. У праці він відстоював честь і гідність. Тому основою нар. пед. ставало трудове виховання.

"Праця - душа всього життя". Навіть народження дитини сприймалось як поява нового трудівника Народне виховання вимагає привчання до праці з раннього дитинств . Ледарі завжди засуджувались. "Ледащо на віник та на смітник годяще". "Тяжко тому жить, хто не хоче робить". Основні галузі господарства - землеробство, скотарство, рибальство,...

- риси високого громадянства - одна із прекрасних рис, що єднала укр. народ, що любив Батьківщину, рідну землю. Народ-вчив: „Краще їсти хліб із золою, аніж із чужиною"," Де рідний край, там і рай".

Люди прекрасно розуміли, що лише спільними силами можна досягти своєї мрії. Тому утверджувались такі цінності, як колективізм, взаємовиручка, побратимство.” Де гурт, там і сила," Побратимство ніколи не припинялось на Україні і вважалося святим скарбом.

Особливо простежувалось серед запорізьких козаків. Чудовим засобом посилення патріотичних почуттів були думи, легенди, казки, пісні..

• утвердження ідеалів краси, добра, гуманності

Існував звичай платити добром за добро, а хто його порушував, піддавався загальному осудові. Шанобливі звертання „Добродій, Доброго здоров’я)

Народ про моральні якості - "чесному всюди честь, хоч і під лавкою ,” Добро стратиш - наживеш, честь утратиш-пропадеш".

Український народ прагнув завжди до краси у всіх видах діяльності (впорядкованість садиби, оселі, досконалість виробів, гармонія з природою, писанки, пісня, рушник, дума, музика, танок –все це створювало національний образ народу - митця.

Знання свого родоводу. Найбільшою вихователькою підростаючих поколінь була сім"я. Українці кажуть: ”Від родини йде життя людини", "Без сім’ї нема щастя на землі", 3 давніх - давен розглядали сім’ю як

святиню, а вих. дітей - святий обов"язок батьків... Увага і повага до сім’ї, до роду не приходить сама по собі. Її треба виховувати. Саме це і є той природний, надійний шлях, яким дитина змалку усвідомлює свою приналежність до родини, роду, а через них –до рідного народу, української нації.

Суть морального виховання в педагогіці розглядають як цілісний процес, спрямований на формування

•моральної свідомості

•моральних почуттів

моральної поведінки( звичні форми поведінки)

Моральна свідомість (розкрити: знання, переконання, оцінка)

- Моральні почуття - це переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, робить. Шк.. вік - найсприятливіший. Моральні. почуття - ніби "сторож^” правильної мор. поведінки.

Моральна свідомість та мор_. почуття стають основою для формування у дітей звичних форм поведінки. Необхідно зауважити , що формування мор. звичок дуже довгий процес.

Завд. вихов. – (у Концепції національного вихов.)

Дисципліна – виконання людиною вимог, правил, розпоряджень, які встановлені в тій чи іншій сфері суспільного життя. А.С.Макаренко: „Дисципліна – це кодекс деяких обов’язкових положень, які необхідні для зручності, для порядку”. Шкільна дисципліна – це певним чином встановлений порядок життя школи, який забезпечує узгоджену, продуктивну діяльність учнів, вчителів, керівників. Коменський „Школа без дисципліни – млин без води”.

Основою дисципліни є вимога. Організація вимог – організація всього життя дітей. Є три стадії розвитку вимог (розкрити).

Зміст шк.. дисципліни визначається тими нормами і вимогами, які встановлені правилами для учнів та внутрішнім розпорядком школи. Якщо правила поведінки стають звичними і визначають дії і вчинки школяра, то вони перетворюються на якість особистості, яку називають дисциплінованістю.

Культура поведінки: культура спілкування;

культура побуту;

культура зовнішнього вигляду (розкрити)

№24. Характеристика змісту морального виховання. Концепція громадянського виховання.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Зміст морального виховання.

-Виховання моральної свідомості та громадянської відповідальності

Серцевиною процесу морального виховання є формування моральної свідомості. Свідомість – властивий людині спосіб осмисленого ставлення до об′єктивної дійсності. Адже людське буття є не що інше, як спосіб діяльного, доцільного ставлення до оточуючого світу.