57. Структура колективу. Проблема лідерства (офіційний і неофіційний лідери)

к правило, в школі всі учні об'єднуються в єдиний загальношкільний колектив, організація і функціонування якого має надзвичайно важливе педагогічне значення. Однак, безпосереднього переходу від загальношкільного колективу до кожного окремого учня здебільшого не буває. Цей перехід опосередковується за допомогою первинних колективів у вигляді навчальних груп, бригад, загонів, гуртків тощо, що є складовими загальношкільного колективу.

Клас є постійним первинним колективом, що систематично об'єднує учнів приблизно одного віку для спільної навчальної і позакласної роботи.

Тимчасовими первинними колективами в умовах школи є різноманітні групи, бригади, колективи художньої самодіяльності тощо.

В структурі виховного колективу велику роль відіграють органи учнівського самоврядування: учнівський комітет (рада), старости в класах, а також в гуртках художньої самодіяльності.

Ці органи і "лідери" вважаються формальними в учнівських колективах. Крім цих "формальних" структур, в колективах керують і "неформальні" структури, які офіційно не обираються і не призначаються, але реально впливають на колективну діяльність і громадську думку. їх називають "малими групами" і "неформальними лідерами".

Якщо формальні структури колективу (старости, учнівські колективи, ради гуртків тощо) ґрунтуються на ділових, соціальних відносинах, то основою неформальних "малих груп" і "лідерства" окремих учнів слугують відношення психологічні - особиста симпатія і антипатія, а також вузько групові інтереси і прагнення. На жаль, не рідко неформальні "малі групи" і "лідери" мають більш реальний авторитет, ніж формальні структури. Неформальні об'єднання і лідери користуються досить великою повагою серед учнів, а тому їхній вплив є не лише реальним, але й визначальним. А, отже, з боку педагогів школи, офіційних формальних структур доводиться докладати чимало зусиль, щоб спрямувати процес виховання у правильне русло. Мова повинна йти не про протиставлення ділових стосунків особистим, а про правильний і здоровий розвиток міжособистісних стосунків і використання з цією метою зміцнення ділових відносин. Те ж саме стосується і лідерства в класному колективі. Навряд чи варто допускати, щоб офіційно вибраним лідером був малоавторитетний учень, який не користується підтримкою своїх однокласників. А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та інші педагоги спеціально наголошували, що до органів самоврядування колективу повинні входити авторитетні і шановані школярі. Тому поява неформального лідера можлива лише тоді, коли ці педагогічні умови не виконуються.

Якщо в загальношкільному масштабі слабо ведеться робота, спрямована на організацію виховного колективу, то й первинні колективи не стають повноцінною виховною силою. У них не утворюються необхідні зв'язки з іншими первинними колективами та громадськими організаціями, з'являються неформальні "малі групи" і "лідери", вони замикаються в групових інтересах.

58. Етепи розвитку колективу. Основні методи успішної діяльності в колективі

У своєму розвитку колектив проходить три основні стадії (етапи).

На першій стадії розвитку колектив характеризується такими ознаками:

• він лише починає створюватись;

• члени колективу недостатньо знають один одного;

• вихованці неповною мірою усвідомлюють завдання;

• відсутня ініціатива в конкретній діяльності;

• відсутній актив.

Провідною тактичною лінією діяльності вчителя є забезпечення системи вимог і організація діяльності на засадах єдиноначального керівництва і педагогічного авторитаризму.

Виходячи з ознак колективу на цій стадії і тактичної лінії діяльності вихователя, можна визначити такі напрями його роботи:

• вивчення членів колективу;

• забезпечення знайомства вихованців між собою;

• висунення конкретних завдань перед вихованцями;

• організація спільної діяльності, спрямованої на виконання означених завдань;

• сприяння формуванню активу.

На цій стадії розвитку колективу взаємини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу як на колектив загалом, так і на кожного члена колективу зокрема. Вихователь у своїх діях не має змоги спиратися на помічників (актив) з числа вихованців. Тому доводиться виявляти авторитаризм і діяти за принципом єдиноначальства. Вихователь одноосібно визначає конкретні завдання кожному вихованцеві колективу, керує виконанням цих завдань і перевіряє та оцінює результати.

З цього приводу А.С. Макаренко в одній зі своїх лекцій про виховання говорив: "Така вимога, висловлена у формі, що не припускає заперечень, необхідна на початку в кожному колективі. Я не уявляю собі, щоб можна було дисциплінувати розладнаний, знервований колектив без такого холодного тону вимоги окремого організатора. А потім це йде значно легше"1.

Схематично структуру діяльності первинного колективу на першій стадії можна подати так (рис. 3.6).

Класному керівникові в роботі з колективом, який знаходиться на першій стадії розвитку, доводиться розв'язувати низку педагогічних завдань. Простежимо логіку дій педагога на цій стадії в контексті певних ситуацій.

Як довго колектив може перебувати на першій стадії залежить від багатьох чинників: від віку членів колективу; від обізнаності вихователя з теорією та технологією формування і розвитку колективу; від рівня соціально-психологічного розвитку членів колективу; від уміння педагога правильно визначити перспективну мету діяльності колективу.

У процесі життєдіяльності колективу на першій стадії в ньому визрівають ознаки (соціальні, психологічні), які піднімають його на вищий щабель.

Колективу на другій стадії розвитку властиві такі ознаки:

• сформувався актив;

• більшість вихованців підпорядковується меншості;

• члени колективу усвідомлюють свої завдання;

• актив починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації колективної діяльності.

Провідна тактична лінія керівника: здійснювати керівництво колективом на демократичних засадах з опорою на актив. Тут діє принцип: "Ми вирішили разом з активом".

Відповідно до такого статусу колективу педагог організовує свою діяльність у таких напрямах:

• продовжує вивчати вихованців (їх розвиток постійно перебуває в динаміці);

• навчає членів активу здійснювати керівні функції;

• сприяє формуванню органів самоврядування;

• спільно з активом, органами самоврядування визначає перспективні лінії та завдання діяльності колективу на перший період.

На другій стадії розвитку взаємини між педагогом (керівником) і вихованцями базуються на засадах демократизму і принципі паралельних впливів на особистість вихованців (поєднання безпосереднього й опосередкованого впливів).

З цього приводу А.С. Макаренко розмірковував: "Друга стадія розвитку цієї вимоги, коли на ваш бік перейшли перший, другий, третій, четвертий активісти, коли навколо вас організовується група хлопчиків або дівчаток, які свідомо хочуть підтримати дисципліну.

Я поспішав з цим. Я, незважаючи на те, що ці хлопчики або дівчатка мають багато недоліків, намагався швидше набрати таку групу активістів, які підтримували мої вимоги своїми вимогами, що їх вони висловлювали на загальних зборах, у своїй групі, своїми думками.

...Цей шлях від диктаторської вимоги організатора до вільної вимоги кожної особи від себе на фоні вимог колективу, цей шлях я вважаю основним шляхом у розвитку дитячого колективу"1.

Схематична структура діяльності первинного колективу на другій стадії має такий вигляд (рис. 3.7).

На другій стадії розвитку колективу починає діяти принцип паралельної дії: педагог впливає на вихованців через актив і одночасно тактовно і ненав'язливо здійснює безпосередній вплив. Це дієвий, але водночас і доволі тонкий інструмент фор-