13.2. План семінарського заняття Семінарське заняття 10

Питання для обговорення

1. Поняття міжнародної міграції робочої сили, її економічна природа, рушійні сили і етапи розвитку.

2. Масштаби, форми і основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів.

3. Види міжнародної міграції.

4. Міжнародний ринок спеціалістів високої кваліфікації (“золотих комірців”) і проблема “відпливу умів”.

13.3. Термінологічний словник

Міжнародна організація праці (МОП) – заснована у 1919 році, а з 1946 р. є спеціалізованим закладом ООН. До складу МОП входять 150 держав. МОП регулює трудові відносини: сприяє забезпеченню соціальної справедливості для трудящих, розроблює трудові стандарти, регламентує питання соціального страхування та забезпечення тощо.

Міжнародна організація з міграції (МОМ) – заснована у 1949 році як Міжнародна організація зі справ біженців (МОБ), пізніше її повноваження були розширені, і з 1989 р. вона перейменована у МОМ. До неї входять 81 держава, 46 з яких – члени, 35 – спостерігачі. МОМ здійснює регулювання міжнародних міграційних процесів і захист прав мігрантів.

Праця – фактор виробництва, фізична і розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату.

Рееміграція – повернення на батьківщину населення, що раніше емігрувало.

Світовий ринок праці – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

13.4. Інформаційні джерела

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учеб. пособие. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2003. – 2-е изд. - С. 102-114.

2. Киреев А. Международная экономика. Учеб. пособие. - М.:МО, 2001. - С. 321-340.

3. Международные экономические отношения. Учебник. / Под общ. ред. В.Е.Рыбалкина. - М.:МО, 1998. - С.149-164.

4. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2001. – С.158-215.

5. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. - Чернівці, Рута, 2003. - С. 116-125, 145-152.

Тема 14. Світова валютна система і міжнародні валютно-фінансові відносини

14.1. Методичні поради до вивчення теми

Валютна система – це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством чи міжнародними угодами. Це сукупність двох елементів:

1. валютного механізму - правові норми та інструменти, що їх представляють як на національному так і на міжнародному рівнях;

2. валютних відносин – повсякденні зв’язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних та грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків.

Національна валютна система – це форма економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Міжнародна(регіональна) валютна система - це специфічна організаційно-економічна форма відносин ряду країн у валютній сфері, спрямована на стимуляцію інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливань курсів національних валют та їх взаємну ув’язку. Існує в межах певних інтеграційних об’єднань. Яскравим прикладом міжнародної (регіональної) валютної системи служить Європейська валютна система.

Світова валютна система:

• це форма організації міжнародних валютних ( грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю;

• це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства;

• включає міжнародні організаційні інститути та комплекс міжнародно-договірних і державно-правових норм, що забезпечують функціонування валютних інструментів.

Головне завдання світової валютної системи полягає у:

• ефективному опосередкуванні платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

• створенні сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

• забезпеченні безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Світова валютна система склалась до середини XIX ст. Характер її функціонування і стабільність залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства, розстановки сил та інтересам ведучих держав.

Хоча світова валютна система переслідує глобальні світогосподарські цілі та має особливий характер функціонування , вона тісно пов’язана з національними валютними системами, діє як грошова система окремих країн і виконує східні функції.

Функції світової грошової системи

• здійснює платежі для покриття угод між суб’єктами господарювання;

• забезпечує стійку одиницю вартості и стандарт відкладених платежів.

Основна відмінність функціонування світової грошової системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді. Операції з іноземною валютою звичайно здійснюються на ринку іноземної валюти.

Основними етапами створення світової валютної системи є:

• становлення, формування передумов, визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв’язок з попередньою системою;

• формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи;

• створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв’язки її елементів.

Криза світової валютної системи – загострення валютних протиріч, різке порушення її функціонування, що проявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму зміненим умовам виробництва.

Криза світової валютної системи веде до знищення старої системи та заміни її новою, яка забезпечує відносну валютну стабілізацію. У своєму розвитку світова валютна система до сучасного часу пройшла чотири етапи.