А.И. Костюк. Базы данных и знаний: Курс лекций. Таганрог: Изд-во трту, 1999. 175 с. 2.

Додаткова література

Системы управления базами данных; Партыка Т.Л., Попов И.И., Голицына О.Л.; Форум; 2006 г.; 4000; 432 стр.;

Питання до самоконтролю:

1. Описати елементи логічної структури даних в БД.

2. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на реляційну модель.

3. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на мережну модель.

4. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на ієрархічну модель.

Завдання до самостійної роботи.

Скласти конспект за планом теми.

Методичні рекомендації: При вивченні даної теми треба звернути увагу на поняття: база даних, запис, поле, елементарне поле, складне поле, текстове, бінарне, типи даних користувачів.

Тематичний контроль: Семінар №2, диференційований залік.

Самостійна робота №5

Тема: Проектування логічної моделі даних.

Питання до самоконтролю:

1. Описати елементи логічної структури даних в БД.

2. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на реляційну модель.

3. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на мережну модель.

4. Описати особливості перенесення концептуальної моделі даних на ієрархічну модель.

Логическая структура БД (рис. 1.21) предполагает следую­щие уровни рассмотрения БД:

• база даних - включає одну або декілька підбаз (файлів, таблиць, масивів), кожна з яких складається з агрегатів даних (записів, документів) - record. Запис ідентифікується внутрішнім номером (ISN - internal sequential number, BH3 - внутрішній номер запису, SDN - sequential document number і ін.);

• запис (документ) - сукупність різнотипних і різно-структурних даних, що описують (що відносяться до) об'єкт реального миру, елемент наочної області АІС. Запис складається з полів (field);

• поле - іменований елементарний або складовий фрагмент запису (документа), що містить інформацію про певний аспект (аспектах) елементу (елементів) наочної області;

• елементарні (що мають фіксовану або обмежену довжину) і не містять вхідних в них структур даних;

• складові (групові) поля, що утворюються як агрегати елементарних і також мають фіксовану і обмежену довжину (рідше змінну або невизначену, що пов'язане з кількістю входжень елементу в агрегат);

Мал. 1.21. Основні елементи логичної структури даних в БД: — поля записів табличних (реляційних) баз даних (ORACLE, FoxPro, Acesss); 2 — поля записів (документівв) постреляційних БД (ADABAS); 3 — поля документів ІПС (STAIRS, Dialog, IRBIS, ISIS); 4 — дані, які мо­муть бути пов’язані з полями бази даних

• текстові - поля змінної (невизначеної) довжини і складної внутрішньої структури (звично це ієрархічна послідовність типу розділ-підрозділ-речення-слово);

• бінарні - дані, що інтерпретуються як поля, проте звично що фізично не входять до складу записів БД. Необхідно відзначити, що поля даного типу (BLGB - Binary Large Object) фактично є даними, до обробки яких ця СУБД ще не «доросла», і тому робота з ними покладається на користувача (прикладні програми). Зокрема, в системах FoxBase і Clipper великі текстові (так звані MEMO) поля також не

• обробляються системою і фактично опиняються в статусі BLOB;

• типи даних, визначувані користувачем. Далеко не всі сучасні СУБД підтримують типи даних, визначені користувачем. Поки тільки СУБД Ingres включає такий механізм. Ця система надає програмісту можливість визначати власні типи даних і операції над ними і використовувати їх в операторах SQL. Для визначення нового типа даних необхідно написати і відкомпілювати функції на мові Сі, після чого зібрати редактором зв'язків деякі модулі Ingres. Відзначимо, що введення нових типів даних є по суті

• зміною ядра СУБД. Важливе також те, що в Ingres типи даних, визначувані користувачем, можуть бути параметрізованнимі.

• Визначення нового типу даних зводиться до вказівки його імені, розміру і ідентифікатора в глобальній структурі, що описує типи даних. Щоб з новим типом даних можна було використовувати функції, які реалізують стандартні операції (порівняння, перетворення в різні формати і т. д.), програміст повинен розробити їх самостійно (інтерфейс функцій приречений). Покажчики на ці функції є елементами глобальної структури. Як тільки новий тип даних визначений, всі операції виконуються над ним, як над даними стандартного типу. Дозвіл користувачу створювати власні типи даних по суті є одним з кроків розвитку реляційних СУБД у напрямі об'єктно-реляційних систем.

• Поля, вказані в заштрихованих прямокутниках (див. мал. 1.21), відносяться до фактографічних АІС, інші - до документальних.