V. Підсумки заняття:

Незважаючи на те, що територія України на початку ХХ ст. входила до складу двох євро-пейських імперій – Російської та Австро-Угорської, економічний, політичний та культурний розвиток відбувався. Хоча цей розвиток був неоднаковим, тому що жодна з імперій не бажа-ла посилення будь-яких позицій самої України. Тому розвиток відбувався під контролем того чи іншого уряду. А здобутки українського народу використовувалися на користь інших держав.

VІ. Домашнє завдання: опрацюйте сторінки підручника: 1, 281-315.

Тема заняття 9: Україна в роки Першої світової війни. Українська державність в

1917-1921 Рр. Культура і духовне життя в Україні в 1917-1921 рр.

Перша світова війна (1914-1918 рр.) мала загарбницький характер з боку обох ворогую- чих блоків – Антанти та Троїстого союзу )згодом Четвертний союз), які вели боротьбу за світове панування. Українські землі були об'єктом експансії (захоплення) цих блоків. В супереч власній волі український народ був втягнутий у війну і саме для нього війна стала братовбивчою. Із самого початку війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, а самі українці змушені були відстоювати чужі інтереси. Військові дії 1914 р. На території України воєнні дії вів Південно-Західний фронт, який простягувався на 450 км від Івангорода до Кам'янця-Подільського. Його командувачем був генерал М.Іванов, а з 1916 р. – О.Брусилов.На Південно-Західному фронті розгорнулася перша на території України грандіозна битва, яка отримала назву Галицької. Вона тривала 33 дні – від 10 серпня до 13 вересня 1914 р. В результаті цієї битви російські війська оволоділи Сх. Галичиною, Північ. Буковиною та вийшли до карпатських перевалів. Росмійська армія вступила до Львова, Чернівців. Австро-угорські війська втратили 400 тис. вояків, із яких 100 тис. полоненими. Тільки термінова допомога Німеччини не дала остаточно розгромити ці війська. Отже, надії німецького командування утримувати фронт лише силами Австро-Угорщини зазнали краху.

Коли розгорнулися бої на західноукраїнських землях, зросла загроза з півдня України. У Чорне море в кінці липня 1914 р. через протоку Дарданелли увійшли німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау». У ніч з 15 на 16 жовня 1914 р. німецько-турецький флот обстріляв Севастополь, Одесу, Феодосію. Наприкінці 1914 р. війна велася за міста Борислав, Дрогобич, Стрий, але більшу частину часу тривала позиційна війна.

Позиційна війна – боротьба на с уцільних, стабільних фронтах із доброю обороною. Характеризується високою щільністю військ і розвиненим інженерним забезпеченням позицій.

Воєнні дії в 1915-1917 рр. В лютому 1915 р. російські війська захопили фортецю Перемишль, яка оборонялася з початку війни. Армія вийшла на основні перевали Карпат (весна 1915 р.). Почалися запеклі бої за гору Маківку (брав участь і легіон УСС). В травні 1915 р. російсь-кі війська захопили Маківку. Але ці бої стали переломними для наступних подій. Німецько-австро-угорські війська перейшли у наступ біля поселення Горліце і завдали нищівного удару російським військам. Захопили м. Галич, де усуси вивісили синьо-жовтий прапор.

У червні 1915 р. почався загальний відступ російських військ. Восени 1915 р. фронт закріпився на лінії Кам'янець-Подільський-Тернопіль-Дубно.

Навесні 1916 р. почалася наступальна операція, яка отримала назву Брусиловського про-риву. У ході цього наступу російські війська оволоділи Чернівцями, Коломиєю, Луцьком, Бродами. Унаслідок цього прориву айстро-угорська армія втратила більше 1 млн вояків убитими і пораненими, понад 400 тис. потрапило в полон. Російська армія при цьому втратила 500 тис. осіб. На цьому наступальні операції військ Південно-Західного фронту припинилися за браком резервів.

З початком 1917 р. німецькі й айстро-угорські війська почали наступ у районі Львова-Станіслава-Чернівців. Лінія фронту стабілізувалася. Більша частина Західної України знову опинилася під айстро-угорською та німецькою окупацією.

Створення легіону Українських січових стрільців. У серпні-вересні 1914 р. з ініціал-тиви Бойової управи Головної української ради в Сх. Галичині розпочалося формування легіону Українських січових стрільців (УСС), який брав участь у війні на боці Троїстого (Четвертного) союзу. Уряд Австро-Угорської імперії побоювався, що патріотичні настрої українців можуть перерости в національно-визвольний рух проти режиму. Тому було дозволено сформувати лише олин легіон загальною чисельністю 2 тис. осіб ( із 30 тис. добровольців). До лав УСС увійшли члени спортивно-фізкультурних організацій «Січ» та «Сокіл».Українські січові стрільці (усуси) двічі складали військову присягу: на вірність Австро-Угорській імперії і на вірність Україні. Легіон УСС став зародком Української національної армії. Мето. Діяльності УСС була боротьба за незалежність України.

Структура легіону. Протягом 1914-1916 рр. формується структура легіону УСС за авст-рійською моделлю. У вересні 1914 р. легіон налічував 2500 осіб. Осередком УСС спочатку був Львів, а згодом – Стрий. Усіх легіонерів було поділено на два батальйони (курені) та один напівбатальйон (напівкурень). Курені ділилися на сотні по 220 осіб. До складу сотні входили 4 чоти (взводи). Чоти складалися з 4 роїв. Один рій налічував 10-15 стрільців. У бойових умовах сотня налічувала 100-150 вояків, 2 ремісників, писаря та його помічника. Очолював курінь отаман (майор), а на вс і посади нижче призначались добровольці на влас-ний розсуд: командира сотні називали хорунжим або сотником (капітан, пізніше – лейте-нант). Командування Легіоном здійснював полковник або ж підполковник австрійської армії, часто – українець за походженням.

Символіка.

Легіону для «полкового» розрізнення було призначено синій колір петлиць на комір і золотий приборний метл для зірочок, галунів та ґудзиків. Штаб-офіцери на петлицях носили широкий галун кольору при борного металу із зірочками, гаптованої зі срібної кані-телі. Але в 1915 р. міністерство оборони Австрійської імперії видало наказ, за яким у добро-вольчих формуваннях мали використовуватися замість шестипроменевих зірочок чотири-променеві (як у військових урядовців), і чіпляти їх слід не трикутником, а в ряд. УСС спочат-ку виконали, а згодом повернулися до «армійських» зірочок, хоча унтер-офіцериносили їх в ряд. Наприкінці 1916 р. для всієї армії введено новий однострій, на якому не передбачалися кольорові петлиці – їх замінили кольорові смужки. Усуси почали використовувати жовто-блакитні вузькі стрічки. Знаки розрізнення кріпилися на комір.

Українські січові стрільці мали жовто-блакитний прапор. Сам прапор був блакитним поло-тнищем із золотистим обрамленням. На ньому зображувався Архістратиг Михаїл з одного боку, а з іншого – емблема УСС. Символом УСС стала червона калина. Гімном УСС стала пісня «Гей, у лузі калина похилилася», слова і музику якого створив Левко Лепкий.

Участь УСС у воєнних діях Першої світової війни. Активну участь в Першій світовій війні українські січовики взяли з 1915 р. в боях за гору Макіївку. У червні у складі айстро-угорських військ увійшли до м. Галич, де в знак перемоги вивісили свій прапор. До листопа-да 1915 р. УСС під шаленим артилерійським вогнем відбивав безперервні атаки противника. За це німецьке командування відзначило, що полк УСС – «найкращий підрозділ із усієї австро-угорської армії». Однак його втрати були настільки великими, що полк відвели на переформування у тил.

Протягом серпня-вересня 1916 р. полк УСС відзначився стійкістю, витримуючи артиле-рійський вогонь та атаки противника. Бойовим завданням полку було прикриття залізничної колії Підгайці-Бережани на Тернопільщині. Слави і великих втрат усуси набулиі захищаючи гору Лисоню. Опинившись у кільці великих сил прот ивника, полк УСС не мав жодних шансів на перемогу. Лише 150 стрільців і 16 старшин вирвалися з оточення.

Боротьба за автономію України відбувалася в І та ІІ Державній Думі. Основними вимогами Української думської громади були надання політичної автономії Україні в етнографічних межах і запровадження укр. мови в школах, судах і місцевих адміністративних органах.

У ІІ Думі громада домагалася автономії України, амністії для політичних в'язнів, свободи слова, преси, українізації школи і державного управління. Також громада вимагала утво-рення кафедр укр. мови, літератури й історії в університетах, запровадження укр. мови у вчительських семінаріях.

Надалі боротьбу за повну свободу і національне самовизначення України продовжувало «Товариство українських поступовців» (Юркевич, Донцов, Грушевський, Петлюра, Липи-нський, Шемет), група «самостійників» на чолі з Міхновським. Боротьба за незалежність України продовжувалася і в період Першої світової війни (1914-1918 рр.). В 1916р. ТУП виступило з вимогою надати Україні національно-культурні права, у т.ч. право автономії.

Депутати ІУ Думи вимагали відновити «малоросійську пресу», порушували питання про автономію України, вимагали повернути із заслання всіх українців, засуджених за політику. В Харкові у 1915 р. була створена «юнацька спілка», яка відстоювала автономію України, але закликала до відкритої терористичної боротьби проти Росії.У Львові в 1914 р. була утворена політична організація – Союз Визволення України (СВУ), метою якої було сприяння поразки Російської імперії і відродженню незалежної Української держави. СВУ орієнтувалася на Німеччину й Австро-Угорщину. СВУ видавав вісники, «Кобзар» Т.Шевченка, «Історію України» М.Грушевського, праці Костомарова, Антоновича, Вовка та ін. З початком Першої світової війни і подальшими революційними подіями перед Україною постала реальна можливість відстояти свою незалежність. На кінець 1916р. економіка країни була зруйнована війною, гроші знецінилися і виробництво почало набувати натурального характеру. Була запроваджена царським урядом продрозкладка селянських господарств з метою постачання армії і запроваджено карткову систему постачання населення продуктами першої необхідності. Держкошти розкрадалися, велике виробництво призупинилося, зарплата робітникам не виплачувалася місяцями. Це зумовило масовий характер революційного руху, в якому брали участь різні верстви населення. 24 лютого 1917 р. в Петрограді почався страйк, який переріс у Лютневу револю-цію. В результаті цих подій цар Микола ІІ зрікся престолу, а 2 березня утворений Тимча-совий уряд. В країні склалося двовладдя: з одного боку, діяли місцеві органи Тимчас. Уряду, а, з іншого боку – ради робітничих і солдатських депутатів, які мали реальну владу у промис-лових центрах і прифронтовій смузі. Уряд Керенського спробував ліквідувати ради, тому в країні почався терор (літо 1917 р.). Авторитет Т.У. почав падати. В серпні відбулася спроба державного перевороту під командуванням Л.Корнилова з метою встановлення особистою диктатури. Більшовики зіграли головну роль у розгромі його військ, після чого отримали більшість у Петроградській Раді.

Українська державність 1917-1921 рр.

Створення та діяльність ЦР.

Події в Петрограді привели до виникнення Української Центральної Ради (4 березня 1917 р.) в результаті угоди між ТУП і Братством самостійників на чолі з М.Міхновським. Завданням ЦР було проголошення об'єднання всіх українських сил. Головою Ради був обраний професор М.С.Грушевський. ЦР складалася з представників різних партій: Української партії соціалістів-революціоне-рів (УПСР), Укр. соціал-демократична робітнича партія (УСДРП), ТУП. Авторитет ЦР серед населення в цей період зростав, так як українські партії різних політичних напрямків об'єд-нувалися навколо національної ідеї - побудови Української держави. 15 червня 1917 р. ЦР утворила Генеральний Секретаріат, який повинен виконувати функції виконавчого органу. У першому складі ГС переважали члени УСДРП, а в ЦР найбільше було членів УПСР.

Протягом своєї діяльності ЦР прийняла 4 Універсали:

• І Універсал прийнятий 10 червня 1917р. і проголошував автономію України у складі Росії.

• ІІ Універсал прийнято 3 липня 1917р. в наслідок переговорів ЦР і Т.У. Тим. уряд зро-бив деякі поступки щодо автономії України, але склад Ген. Секретаріату мав затверд-жуватися Т.У. За інструкцією Т.У. територія впливу ГС обмежувалася 5 губерніями: Київською, Подільською, Волинською, Полтавською і частково Чернігівською. Ген.Сек. перетворювався на орган місцевого управління, а Рада позбавлялася законодавчих повноважень.

- ІІІ Універсал, прийнятий 7 листопада 1917р. В ньому проголошувалося про створе-ння Української Народної Республіки на території, яка була заселена в основному украї-нцями. Скасовувалося різне поміщицьке землеволодіння, установлювався 8-годинний роб. день, запроваджувався держконтроль над виробництвом; вимагали розпочати мирні переговори для припинення війни, скасовувалася смертна кара. Проголошувалася сво-бода слова, преси, віросповідання, зборів, союзів, страйків; недоторканість особи і житла. Проголошувалося право застосування нац. мов, різним народностям надавалася націо-нально-персональна автономія. Це були конституційні основи держави, хоча країна залишалася у федеративному зв'язку з Росією. Пізніше в роз'ясненні оголошувалося, що це тільки наміри, які не здійснюватимуться найближчим часом.

• ІУ Універсал датований 9 січня, насправді прийнятий 11 січня 1918р. не Централь-ною Радою, а її Комітетом – Малою Радою. ЦР проголошувала УНР самостійною, вільною, суверенною державою українського народу, що хоче жити в мирі і злагоді з усіма сусідами.

Універсал завершив процес розвитку українського національно-визвольного руху, відкинувши ідеї автономії і федералізму. Він містив засади державного будівництва. Період з грудня 1917 р. і до січня 1919 р. був складним. Сама Центральна Рада не мала єдності і точилася боротьба між різними точками зору, напрямами, різними прихильниками. В цей період почалася боротьба між більшовиками і ЦР. В результаті в грудні 1917 р. прого-лошено радянську владу у Харкові, сформовано більшовицький уряд на чолі з Артемом (Сергєєвим). Створений уряд також називався УНР. Боротьба ЦР з більшовиками та їх при-хильниками привела до розстрілу 300 червоногвардійців на “Арсеналі”. А в бою під с.Кру-тами навпаки, захищаючи ЦР, загинула молодь – студенти і гімназисти старших класів у кількості 300 чол., а в Києві протягом 5 днів артилерійського вогню по житловим кварталам і проведенням розстрілів загинуло 3 тис. чол.

В умовах війни влада більшовиків утрималася недовго. Їй на зміну прийшла окупаційна влада австро-німецького командування. Між Ц.Р. та новою владою також існували конфлік-ти. 29 квітня 1918 р. Центральною Радою була прийнята Конституція УНР. Президентом УНР був обраний М.С.Грушевський. Державною мовою стала українська. Державним гер-бом – тризубець блакитного кольору на синьому тлі. Розроблені норми самоврядування і судочинства. В цей же день УЦР була розпущена австро-німецьким окупаційним команду-ванням.

30 квітня 1918 р. було здійснено переворот і створена Українська держава П.Скоропад-ського. Була встановлена республіка з авторитарною формою правління гетьмана П.Скоро-падського. Було здійснено ряд реформ: упорядковане місцеве самоуправління, відновлена приватна власність на землю, відновлювалася власність на заводи, фабрики, відновилася свобода торгівлі; реформована фінансова система; відкривалися державні навчальні заклади і т.д.; підписувалися договори з різними державами. Але влада П.Скоропадського проіснувала до 14 грудня 1918 р. (Скоропадський зрікся вла-ди). В листопаді 1918р. була створена Директорія – верховний орган УНР, яку передбачалося відновити шляхом анти гетьманського повстання. Метою Директорії було ліквідувати геть-манський режим. Головою Директорії був обраний В.Винниченко, отаманом військ УНР С.Петлюра Ф.Швець, П.Андріївський і А.Макаренко. В грудні 1918 р. відновлено УНР з республіканською формою державного устрою. Але Директорії не вдалося в умовах війни організувати місцеві органи влади, так як діяли ради робітничих і селянських депутатів, що підтримували більшовиків. Серед керівництва Дирек-торії не було єдності. Військова реформа не була здійснена. Тому у другій половині 1919 р. було запроваджене авторитарне правління С.Петлюри. Під час очолювання Директорії Пет-люрою на місцях панували отамани (отаманщина). Вони запроваджували стан облоги, ус-тановлювали цензуру, забороняли збори, здійснювали єврейські погроми. Найвідомішою по-дією цього часу було підписання Акту Злуки із ЗУНР 3січня (22 січня за новим стилем) 1919 р.

Радянська Україна. Боротьба, яка тривала протягом 1918-1919 рр. закінчилася перемогою більшовиків. 1919 р. увійшов у історію України встановленням радянської форми державно-сті. Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви дер-жави - УНР. Згідно з декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду вона дістала назву «Українська Соціалістична Радянська Республіка» (УСРР), а сам уряд з пе­реїздом до Харко-ва зазнав значних змін (на чолі уряду, за рекомендацією В.Леніна, став Х.Раковський; український уряд, за російським шаблоном, став називатися Радою народних комісарів (РНК), а його підрозділи – народними комісаріатами; Тимчасовий уряд перетворився на пос-тійний). Ради існували переважно в губернських містах, а на місцевому рівні діяли військо-во-революційні комітети (ревкоми), які були опорними пункта­ми більшовизму і захищали диктаторський режим в Україні. Цю ж фун­кцію виконували і комітети незаможних селян (комнезами), які активно створювалися радянською державою на селі. Вони були покликані внести розкол у найчисленнішу верству суспільства - селянство, ізолювати замо­жних селян і цим сприяти реалізації більшовицьких планів. Юридичне оформлення радянської державності на теренах України відбулося 10 березня 1919 р., коли III Всеукраїнський з'їзд рад (Харків) прийняв першу Конституцію УСРР. Цей документ закріпив радянський лад в Україні, перемогу «диктатури пролетаріату». Центральним завданням ці­єї диктатури Основний Закон УСРР визначив здійснення переходу від бур­жуазного ладу до соціалізму, після чого диктатура, а слідом за нею держа­ва мали зійти з історичної арени, поступитися місцем вільним формам співжиття. Проголошувалося скасування приватної власності, влада робіт­ничого класу (диктатура пролетаріату), свобода слова, зібрань і союзів тільки для трудового народу. Влада трудя-щих мала здійснюватися через систему рад робітничих, се­лянських та червоноармійських депутатів. Центральними органами визна­чено Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) та РНК, до компетенції яких входили всі загальнодержавні питання.

Політика більшовицької влади після повернення в Україну за­лишилася без принципових змін, проте в методах її запровадження Москва вдається до іншої тактики: в резолюції ЦК РКП(б) «Про Радянську владу на Україні» від 29 листопада 1919 р. зазначалося, що «РКП стоїть на точці зо­ру визнання самостійності УСРР». Але на практиці, звісно, робилося все для того, щоб Україна не мала дійсної незалежності. За російським шаблоном була скроєна не тільки перша Конституція УСРР, а й вся модель соціально-економічно'ї політики РНК України. Запроваджува-ний економічний курс одер-жав назву «воєнного комунізму». Його складовими були: • націоналізація всіх підприємств; • заборона свободної торгівлі, запровадження карткової системи роз­поділу продуктів; • мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробницт-вом, запровадження загальної трудової повинності; • введення продовольчої розкладки (здійснювали продзагони і комітети бідноти. При цьому норма особистого споживання визначалася державою).

Війна з радянською Росією продовжувалася. 16 січня 1919 р. Директорія УНР оголосила стан війни . Під натиском Червоної армії Директорія змушена була залишити Київ, перебра-вшись до Вінниці, а потім – до Проскурова (Хмельницький) і Рівного. Армія Директорії не могла протидіяти наступу більшовиків і зазнавала поразок. Влітку 1919р. відповідно до договору між урядами УНР і ЗУНР, УГА влилися в армію УНР, але між Директорією та урядом Є.Петрушевича не було узгодженості в питанні ведення війни. Фактично армії були роз'єднані, наступаючи у різних напрямках: УГА – на Київ, а армія УНР – на південь. 5 листопада 1919 р. УГА припинили опір і перейшли на бік Денікіна. А війська УНР під командуванням Петлюри продовжували боротьбу, але не маючи підтримки від населення, залишилися без ресурсів і перейшли до партизанської тактики. Така тактика дала можливість здійснити “зимовий похід” по тилах денікінської і Червоної армії, що продовжувався понад 5 місяців. Навесні 1920 р. перейшли в райони, зайняті поляками і були роззброєні. Український народ після держави Скоропадського пережив режим Денікіна. Антинародна політика білого режиму викликала опір населення. В тилу Добровольчої армії виникали чис-ленні повстання (Н.Махно, Зелений). Це полегшило наступ радянській армії, у складі якої були частини Латиської стрілецької дивізії і бригада Червоного козацтва під командуванням В.Примакова. Наприкінці березня 1920 р. Україна була очищена від денікінців радянськими військами. Тільки Крим залишався під контролем білогвардійців.

Культура і духовне життя в Україні в 1917-1921 рр. Національно-демократична революція 1917-1920 рр. активізувала визвольний рух україн-ців. В результаті цих подій виникла вільна преса, розвивалися різноманітні напрямки в мистецтві і громадському житті. Але в період гетьманського правління в Україні була відтворена цензура, яка обмежувала вільну пресу. Більшовики також обмежували свободу преси, закривалися реакційні видання, введена цензура в театрах і т.д.

Культурно-освітня діяльність. Під впливом Лютневої революції 1917 р. пожвавилася діяльність громадських організацій. Виникло близько 50 приватних і кооперативних видавництв («Друкар», «Колодязь», «Час»), нових газет, творчих об'єднань, літературних журналів («Шлях», «Книгар», «Літературно-науковий вісник»), які друкували твори і статті українських учених, письменників, критиків. Зусиллями української інтелігенції почалося поширення діяльності культосвітніх організацій – «Просвіт», які поширювали українські книги, газети, журнали.

Школа. З 1917 по 1920 рр. відбувалася ломка старої системи народної освіти, відбувався пошук нових форм та методів навчання, які б відповідали змінам в суспільстві. Зусиллям Української Центральної Ради в короткий термін на приватні і суспільні кошти були засновані 53 українські гімназії, складені нові навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації школи. В період гетьманату українізація системи освіти продовжувала-ся. В російських школах вводилася для обов'язкового вивчення українська мова, історія та географія України. В Україні в цей період функціонувало 150 українських гімназій. В період Директорії УНР українізація відбувалася ще швидше. Але зі швидкою зміною політичних подій та ситуацій закріпити досягнуті результати не вдалося. У 1919 р. українізація освіти була перервана.

Академія наук та національні університети у період Української держави. У 1918 р. була відкрита Українська Академія наук (УАН). Її президентом було обрано академіка Петроградської академії наук В.Вернадського. Під його головуванням були розроблені головні документи академії: про створення УАН, про Статут УАН, про штати УАН і про кошти УАН. В листопаді 1918 р. гетьманським урядом були підписані ряд законів, пов'язаних зі створенням УАН, затверджені гетьманом П.Скоропадським Статут, штати УАН і первинний склад академіків. УАН вважалася найвищою державною науковою установою в Українській державі. Академія мала три відділи: історико-філологічний, фізико-математичний, соціальний. До складу Академії увійшли не чисельні за штатами інститути – Інститут прикладної механіки (17 чол.), Фізичний інститут (21 чол.), Геодезичний інститут (15 чол.), Ботанічний сад (24чол.), Акліматизаційний сад (39 чол.).

Перший склад Академії призначив сам гетьман. До Академії увійшли 12 чол.: Д.Багалій, А.Кримський, Н.Петров, С.Смаль-Стоцький, В.Вернадський, С.Тимошенко, Н.Кащенко, П.Тутковський, М.Туган-Барановський, Ф.Тарановський, В.Косинський і В.Левицький.

Перед УАН ставилася задача об'єднання наукових сил України і розвитку української науки. Приорітетними проблемами повинні були стати вивчення історії України, історії національного мистецтва, мови, літератури, природних багатств України, народного побуту, статистики, географії, етнографії і т.д. Академіки одержували ранг товариша (заступника) міністра. Заробітна плата сплачувалася у розмірі 1500 крб.

Для бідних учнів та студентів Гетьман П.Скоропадський увів стипендії в гімназіях та інститутах. У Києві, Кам'янець-Подільському були засновані університети, а в діючих університетах відкриті кафедри української мови та літератури, історії. Відкрилися Національна бібліотека, Національний архів, Національна галерея мистецтв, Національний театр, Український історичний музей.

Політика більшовиків щодо культури та освіти. Побудова нового суспільства вимагала ліквідацію неграмотності і малограмотності, що передбачало обов'язкове навчання, форму- вання нових кадрів та фахівців для народного господарства і управлінського апарату, роз- витку науки. Радянська влада прагнула побудувати нову школу, де історію, літературу та інші гуманітарні предмети пропонували викладати на основі ідей соціалізму; освіта стала світською; скасовувалося викладання Закону Божого. Була створена єдина трудова школа двох ступенів, навчання в яких поєднувалося з трудовим (професійним) вихованням.

У 1920 р. була створена республіканська комісія по боротьбі з неписемністю, яку очолив Г.Петровський. Видавалися підручники, розроблялися навчальні програми, створювалися школи і пункти ліквідації неписемності (лікнепи). Це дало свої результати: наприкінці 1920 р. грамотних було близько 52 %.

Були змінені правила прийому до вищих навчальних закладах: робітники та селяни отримували переваги при прийомі до вузів, держава забезпечувала їх гуртожитком та стипендією. Також були створені робітничі факультети (робітфаки), які готували робітників та селян до вступу у вузи. Число університетів та інститутів в країні збільшилося у 2 рази (діяло 38 вузів, в яких навчалося 57 тис. студентів).

Велика увага приділялася політичній освіті. Друкувалися радянські газети та журнали, в яких пропагувалися ідеї марксизму-ленінізму. Видавалися твори К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна. У 1920 р. був створений Інститут К.Маркса і Ф.Енгельса, який займався вивченням і виданням творів засновників наукового комунізму.

Література і мистецтво. Протягом даного періоду в літературі і мистецтві існували різні школи і методи художньої літератури: революційно-романтичний (П.Тичина, В.Сосюра, М.Бажан та ін.); об'єднання «неокласиків» (М.Рильський), символісти тощо. У 1920 р. була створена Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка намагалася захистити літературу від адміністративного втручання.

В грудні 1917 р. була відкрита Академія мистецтв, членами якої стали художники М.Бойчук, А.Мурашко, Г.Нарбут.

В 1917-1921 рр. змінилося і театральне мистецтво. В часи гетьманату був заснований Український театр драми і опери; театр «Березіль»; виникли різні творчі колективи. У 1920 р. Лесь Курбас поставив свій знаменитий спектакль «Гайдамаки».

Церковне життя. В період з 1917-1921 рр. українське духовенство прагнуло створити Українську автокефальну православну церкву, але Російська православна церква не хотіла втрачати контроль над єпархіями в Україні. Більшовики також боролися з впливом релігії і церкви на маси, тому проголосили відокремлення церкви від держави. Освіта стала світською. Більшовики не дозволили створювати автокефальної церкви, тому боротьба за її створення стала частиною українського національно-визвольного руху.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Коли почалася Перша світова війна і які очновні блоки приймали в ній участь?

2. Яка роль відводилася Україні в геополітичних планах різних воюючих сторін?

3. Прослідкуйте на карті військові події і вкажіть яка територія України спочатку

опинилася в колі військових подій Першої світової війни?

4. Назвіть основні битви в Україні протягом 1914-1917 рр. Вкажіть їх на карті.

7. Які наслідки отримала Україна після Першої світової війни?

8. Коли і з якою метою була створена Центральна Рада? Хто її очолював?

9. Про що свідчать прийняті документи – Універсали? В чому їх відмінність?

10. Чому ні Тимчасовий уряд, ні уряд більшовиків не погоджувалися з прийняттям цих

документів? До чого це привело?

11. Чому уряд ЦР зазнав поразки?

12. Дайте характеристику Українській державі П.Скоропадського.

13. Що таке Директорія? Хто її очолив? Яку політику проводила Директорія?

15. Чому в літературі та мистецтві з'явилося багато напрямків? Перелічте основні.

16. За часів правління якої влади найбільше приділялася увага розвитку культури?

17. Чому радянська влада вела боротьбу з церквою та релігією?