Дихальна недостатність

І ступінь – задишка при фізичному навантаженні, непостійний периоральний ціаноз. П/Д = 2,5:1.

ІІ ступінь – задишка в спокої, постійна, постійний периоральний ціаноз, ціаноз кінцівок. П/Д = 2-1,5:1.

ІІІ ступень – виражена задишка (ЧД більше норми на 100%), генералізований ціаноз. АТ знижений.

VI ступень – фаза метаболічних і функціональних порушень органів і систем організмів.

Класифікація (1978 р.)

Форма (тип):

1) вогнищева пневмонія

2) сегментарна

3) крупозна

4) інтерстиціальна

Перебіг:

- гостра (до 6 тиж)

- затяжна (від 6 тиж. до 8 місяців)

Тяжкість:

- неускладнена

- ускладнена (токсичні, кардіореспіраторні: гнійні, позалегеневі)

Клініка і діагностика:

1. катаральні явища верхніх дихальних шляхів,

2. перкусія: вкорочення перкуторного звуку над ураженою ділянкою,

3. аускультація: послаблене дихання, може бути бронхіальне дихання, вислуховується дрібно- та середньо міхурцеві хрипи (локальні, дзвінкі); над ураженою ділянкою.

Бронхофонія посилена.

4. Рентгенограма органів грудної клітки залежить від форми пневмонії:

- затемнення сегменту, вогнищеві тіні;

- при крупозній пневмонії часто бачимо плеврит;

- при інтерсиціальній пневмонії (глуха пневмонія): ячеїсті легені, розширення кореня, перибронхіальна інфільтрація;

- при стафілококовій пневмонії – можуть утворюватись булли, абсцес (порожнина з рівнем рідини);

- при мікоплазменній пневмонії (глуха, рідко хрипи)– на рентгенограмі бачимо «сніжну бурю».

Диференційний діагноз

1. бронхіти;

2. туберкульоз легень;

3. вроджена патологія легень;

Лікування.

Обов’язково госпіталізуються:

1) діти до 3 років;

2) діти з ускладненою пневмонією;

3) хворі з ДН ІІ-ІІІ ст.;

4) хворі з неблагоприємним преморбідним фоном (рахіт, гіпотрофія, імунодефіцит);

5) при неефективності терапії 24-36 годин.

а) Етіотропне лікування:

Вибір першого антибіотика практично завжди відбувається емпірично (стартова емпірично вибрана терапія).

При підозрі на позалікарняну гостру пневмонію призначають антибіотик групи пеніцилінів 7-10 днів.

При неефективності антибіотика протягом 2 діб його замінюють антибіотики групи цефалоспоринів ІІІ покоління та амінозгюкозиди.

б) Патогенетичне лікування:

1) протизапальні (мефенамінова кислота, аспірин, ортофен) припарати;

2) антиоксиданти (вітамін Е 5-15 мг/добу, галаскорбін 0,25-05 г/добу, унітіол внутрішньом′язево по 0,1 мг/кг);

3) інгібітори протеоліза (амбен, контри кал, годрокс, пармидин) при загрозі деструкції, ДВС-синдромі;

4) бронхолітики, трентал;

5) гепарин при ДВС;

6) кисень в інгаляціях;

7) дезінтоксикаційна терапія

в) Симптоматична лікування

г) Фізіотерапія методи:

- інгаляції;

- ЕВТ на грудну клітку 3 дні та електрофорез з еуфіліном, з хлоридом кальція

- в стадії розрішення – СВЧ, масаж грудної клітки.

Диспансерне спостереження за хворими, які перенесли гостру пневмонію проводить дільничний педіатр в перші 6 міс після одужання:

• у віці до 3 міс – 2 рази на місяць

• до 1 року – 1 раз в місяць

• від 1 року до 3 років – 1 раз в 2 місяці

• старше 3 років – 1 раз в квартал.