4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Дайте визначення поняттю «пневмонія».

2. Класифікація пневмонії.

3. Назвіть основні етіологічні чинники виникнення пневмонії.

4. Які основні клінічні прояви пневмонії?

5. Класифікація та клініка синдрому дихальної недостатності.

6. Вкажіть основні діагностичні критерії пневмонії.

7. З чим необхідно диференціювати бронхіти?

8. Лікування пневмонії.

9. Невідкладна допомога при дихальній недостатності.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

1. Участь у демонстрації хворого викладачем.

2. Самостійна курація хворого.

3. Складання плану обстеження.

4. Диференціальна діагностика, оцінка результатів лабораторно-інструментальних досліджень.

5. Складання плану лікування.

6. Засвоєння практичних навичок з надання невідкладної допомоги при гіпертермії та гострій дихальній недостатності.

7. Оформлення результатів практичної роботи.

5.Зміст заняття Гостра пневмонія

Гостра пневмонія – гостре запальне захворювання легень, яке характеризується інфільтративними змінами легеневої тканини і дихальною недостатністю.

Етіологія. Найчастішими збудниками є: пневмококи (60-70%), гемофільна паличка (40-50%), стафілокок (10%), ентеробактерії (10%). Труднощі етіологічної розшифровки гострої пневмонії пов’язані з високою частотоюносійства в носоглотці здорових дітей умовно-патогенної мікрофлори, яка і являється основним етіологічним агентом при запаленні легень.

Новонароджені: - стрептококи, str. pneumoniae, анаероби (пептострептококи), лістерії;

• ε. coli;

• цитомегаловірус, герпес;

• мікоплазма.

1 міс – 1 рік: - str. pneumoniae, стафілококи;

- РС-вірус, пара грип, цитомегаловірус;

- мікоплазми, хламідії.

1 рік – 5 роки - пневмокок, гемофільна паличка, стафілокок;

- РС-вірус, аденовірус, грип.

Старше 5 років - пневмокок, гемофільна паличка;

- грип, пикорнавірус;

- мікоплазма, хламідії

Для розвитку гострої пневмонії важливим елементом є фон, стан здоров’я дитини.

Сприяють розвитку пневмоній: рахіт, гіпотрофія, анемія, аномалії конституції, вроджені вади, дефекти імунітету, штучне вигодовування на ін.

Патогенез. Інфекційні агенти частіше проникають в легені бронхогенним (аерогенним) шляхом.

Менше значення має гематогенний шлях (частіше при сепсисі, внутрішньоутробній пневмонії).

Лімфогенний шлях частіше спостерігається при переході інфекції з легень на плевру.

В патогенезі виділяють фази:

І фаза – проникнення мікроорганізмів і набряково-запальна обструкція верхніх дихальних шляхів. Віруси, що проникають в верхні дихальні шляхи порушують функцію епітелію, пригнічують місцевий імунний захист, сприяють підвищенню виділення бронхіального секрету, полегшують проникнення бактерій,

ІІ фаза – стадія неспецифічного запалення. Мікроорганізми, що проникли в легені, діють токсинами, ферментами, викликають альтерацію (пошкодження) легеневої тканини її набряк, діапедез еритроцитів, білків в просвіт альвеол.

Активізується при цьому система комплемента, активізується фактор Хагемана, який запускає систему гемокоагуляції → виникають мікротромби, порушується мікроциркуляція.

ІІІ фаза – активація процесів вільно радикального окислення. Окислюються фосфоліпіди сурфактунту, клітинних мембран → виникають мікро- та макроателектази. Порушується газообмін.

IV фаза – порушення патофізіологічних механізмів регуляції дихання. Пов’язано з порушенням центральної регуляції дихання, порушення вентиляції легень, транспорту кисню → розвивається диспное → гіпоксія.

V фаза – дихальна недостатність.