Міністерство освіти і науки України

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра інформаційних систем управління

ЗАТВЕРДЖЕНО:

На засіданні Вченої

ради університету

протокол №

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПАТЕНТНОЗНАВСТВО»

Для спеціальності 6.020105

«Документознавство та інформаційна діяльність»

м. Донецьк, ДонНУ 2010 р.

УДК 930.25(075.8)

ББК 79.3я73

П69

Укладачі Л.В.Некрасова, ст.викладач

Консультант, рецензент С.Ф.Чикалова, доц.

Відповідний за випуск В.М.Андрієнко, проф.

ЗМІСТ

1. Методика класифікування патентних документів на різних рівнях публікації. 6

2. Практичне завдання до теми Міжнародна патентна класифікація. 18

3. Практичне завдання до теми «Патентно-інформаційна діяльність». 42

4. Практичне завдання до теми «Патентне виробництво винаходів та корисних моделей в Україні». 57

5. Практичне завдання до теми «Патентне виробництво промислових зразків в Україні». 64

6. Практичне завдання до теми «Патентне ліцензування об’єктів інтелектуальної промислової власності». 70

7. Практичне завдання до теми «Результати науково-технічної діяльності, як об’єкти промислова власність». 82

ЛІТЕРАТУРА 90

Додаток А. 93

Бланк заяви на видачу патенту на винахід 93

Додаток Б. 95

Додаток В. 97

Зразок оформлення первісної патентної документації на винахід 97

Додаток Г. 104

Бланк заяви на видачу патенту на промисловий зразок 104

Додаток Д. 106

Додаток Є. 109

Бланк заяви на опублікування та видачу прав на використання винаходу (корисної моделі) 109

Додаток Ж. 110

Додаток З. 119

ПЕРЕДМОВА

При вивченні курсу «Патентознавство» суттєву роль в оволодінні знань з дисципліни мають практичні заняття, які забезпечують закріплення та поглиблення теоретичного матеріалу завдяки виконання запропонованих у практикумі «Практичні завдання та методичні рекомендації до їх виконання з навчальної дисципліни «Патентознавство» форм практичного опрацювання теоретичного матеріалу.

Закріплення теоретичних знань, оволодіння методичними положеннями, правилами та одержання навичок практичної роботи з класифікування винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також напрацювання навичок пошуку патентної інформації, оформлення первісної патентної документації та напрацювання початкових навичок з ліцензування об’єктів промислової власності, – є метою запропонованих студентам практичних завдань.

Практикум складається з семи розділів, що відповідають темам курсу «Патентознавство», зазначених в робочій програмі.

В першому розділі наведено Методику класифікування патентних документів на різних рівнях публікації на основі електронної версії Міжнародної патентної класифікації. Дев’ятої версії 2009 р. Укрпатенту, яка дозволяє студентам оволодіти навичками роботи з Міжнародним патентним класифікатором. Цей розділ практикуму присвячений одному з важливих аспектів патентознавства – класифікації патентної інформації.

В другому розділі запропоновано пакет практичних завдань до теми «Міжнародна патентна класифікація», які допомагають напрацювати навички класифікування винаходів, корисних моделей, промислових зразків та патентної документації. Наведено приклади рішень цих завдань.

В третьому розділі запропоновано творче завдання до теми « Патентно-інформаційна діяльність». Студенти, користуючись СБД «Винаходи, корисні моделі в Україні» Укрпатента, здійснюють пошук аналогів та прототипів запропонованих їм об’єктів винаходів (корисних моделей), здійснюють порівняльний аналіз формул визначених об’єктів. При виконанні цього завдання студенти напрацьовують навички патентної пошукової роботи з СБД «Винаходи, корисні моделі в Україні» та визначення локальної патентної чистоти на об’єкти промислової власності.

Наведено методику виконання завдання та привила здійснення пошуку патентної інформації.

Четвертий розділ до теми «Патентне виробництво винаходів та корисних моделей в Україні», пропонує студентам оформити первісні патентні документи на винаходи (корисні моделі), згідно з діючими законодавчими та нормативно-правовими актами патентного відомства.

Наведено вимоги до оформлення цих документів та зразки їх оформлення. В якості матеріалу, що видає викладач студентам, виступають Описи патентів на винаходи (корисні моделі) Укрпатенту. Практичні завдання відносяться до категорії тренінгу.

П’ятий розділ до теми «Патентне виробництво промислових зразків в Україні», пропонує виконання тренінгових завдань з оформлення первісних патентних документів на промислові зразки. Наведено основні вимоги до їх оформлення, структурну схему опису промислового зразка. При виконанні завдання використовується ІБД «Промислові зразки в Україні» Укрпатента.

Шостий розділ містить практичні завдання до теми «Патентне ліцензування об’єктів інтелектуальної промислової власності». Метою цього практичного завдання є напрацювання первісних навичок з оформлення ліцензійних угод та розрахунку ринкової ціни ліцензії, визначення видів ліцензійних платежів. Наведено приклад розрахунку ринкової ціни ліцензії.

Сьомий розділ пропонує студентам розв’язання конкретних ситуаційних задач з питань застосування норм діючого патентного законодавства в області інтелектуальної промислової власності.

Всі наведені в практикумі практичні завдання мають на меті поглиблення теоретичного матеріалу та його практичного застосування, розвинення творчої активності та ініціативи у студентів.

1. Методика класифікування патентних документів на різних рівнях публікації.

Усю інформацію про винаходи в патентному документі, як зазначено вище, треба класифікувати. На різних етапах процедури експертизи, коли класифікують, можливо, що інформація про винахід буде не цілком визначеною. Нижче наведено методику найкращого визначення цієї інформації про винахід із метою класифікування головних видів патентних документів (видані патенти, опубліковані заявки з проведеним пошуком, опубліковані заявки без проведеного пошуку).

Класифікування патентів, виданих після пошуку та експертизи.

Весь об’єкт винаходу, що охоплений формулою патентного документа, слід класифікувати як інформацію про винахід разом з будь-якими новими і неочевидними складовими частинами чи складниками (під сукупностями) заявленого об’єкта винаходу. Класифікування має базуватися на об’єкті винаходу кожного пункту формули як у цілому, так і на кожній реалізації винаходу в межах пункту формули.

Будь-який незаявлений, але викладений об’єкт, що є новий та неочевидний, також треба класифікувати як інформацію про винахід.

Бажано класифікувати чи індексувати будь-яку додаткову інформацію, що доповнює інформацію про винахід згадану у формулі винаходу, чи в незаявленому викладі, якщо вона корисна для пошуку.

Класифікування патентних документів, за якими проведено пошук, але за якими не проведено експертизу, наприклад, патентних заявок.

Весь заявлений об’єкт винаходу, який виявляється новим чи неочевидним на підставі результатів пошуку, треба класифікувати як інформацію про винахід разом з будь-якими новими та неочевидними складовими частинами чи складниками (під сукупностями) заявленого об’єкта винаходу.

Будь-який незаявлений об’єкт, що міститься у викладі, який виявляється новим та неочевидним на підставі результатів пошуку, треба класифікувати як інформацію про винахід.

Бажано класифікувати або індексувати будь-яку додаткову інформацію, що доповнює інформацію про винахід згадану у формулі винаходу або в незаявленому викладі, якщо це корисно для пошуку.

Класифікування патентних документів, за якими не проведено пошук.

Весь заявлений об’єкт винаходу, що є потенційно новий і неочевидний на думку класифікувальника-фахівця цієї галузі техніки, має бути класифікований як інформація про винахід разом з будь-якими потенційно новими неочевидними складовими частинами чи складниками (під сукупностями), заявленого об’єкта винаходу.

Будь-який незаявлений об’єкт, що викладений, який є потенційно новий і неочевидний на думку класифікувальника-фахівця в цій галузі техніки, має бути скласифікований як інформація про винахід.

Класифікувальники, які не є фахівцями у відповідній технічній галузі, повинні використовувати для визначення об’єкта класифікування всі пункти формули.

Бажано класифікувати чи індексувати будь-яку додаткову інформацію, яка доповнює інформацію про винахід згадувану у формулі чи в незаявленому викладі, якщо вона корисна для пошуку.

Загальні зауваги.

Патентні документи не можна класифікувати як єдине ціле, але всі різні винахідницькі речі, заявлені або розкриті в патентному документі, треба визначати й окремо класифікувати. Такі різні винахідницькі речі представлені, наприклад, у різних пунктах формули, альтернативними варіантами чи різними видами об’єкта винаходу (наприклад, продукт і спосіб його вироблення).

Незаявлений об’єкт, який представляє інформацію про винахід, не потрібно класифікувати, якщо він цілком визначений у класифікації спорідненої опублікованої заявки того самого патентного відомства, наприклад у заявці, стосовно якої опублікована заявка є виділеною заявкою.

Якщо класифікувальник визначає, що в патентному документі немає інформації про винахід, то хоча б один класифікаційний індекс повинен бути присвоєним цьому патентному документу, як індекс інформації про винахід. У цій ситуації класифікування повинно спиратися на ту частину загального розкриття, яку класифікувальник вважає кориснішою для пошуку.

Щоб зменшити кількість потенційно непотрібних класифікаційних індексів можна переглянути класифікацію вже опублікованої заявки на етапах видачі патенту, проведення пошуку, оцінки або відкликання. Однак, треба зауважити, що у деяких відомствах інтелектуальної власності класифікують заявку тільки один раз, а потім, коли на її основі видано патент, класифікацію не переглядають.

Правила підбирання класифікаційних рубрик.

Перед тим, як прийняти рішення, де класифікувати патентний документ, потрібно чітко визначити інформацію про винахід та додаткову інформацію, яка міститься в цьому документі, як описано вище. Після визначення цю інформацію треба класифікувати настільки повно, наскільки можливо в МПК. Наявність чи відсутність класифікаційних рубрик для певних ознак не повинні призводити до зміни концепції інформації, яку треба класифікувати.

Підбирання підкласу.

Оскільки МПК є ієрархічна класифікаційна система, можна послідовно використовувати системний підхід – крок за кроком для визначення належного підкласу для класифікування об’єкта винаходу. Спершу можна визначити придатний розділ, потім підрозділ і клас, а в цьому класі – підклас, який найбільш задовільно охоплює об’єкт винаходу. Коли використовується такий підхід потрібно пам’ятати, що заголовки розділів, підрозділів і класів дають тільки широке визначення їх області охоплення.

Часто можуть бути раціональними інші методи визначення відповідного підкласу. Ці альтернативні методи можуть охоплювати:

(а) використовування Покажчика ключових термінів до МПК;

(б) текстовий пошук у самій МПК чи в Покажчику ключових термінів;

(в) переглядання класифікаційних індексів патентних документів найбільш споріднених об’єкту винаходу, наприклад статистичним аналізом документів, знайдених під час пошуку з використанням відповідних технічних термінів.

Хоча ці альтернативні методи можуть призвести до визначення специфічнішої рубрики, ніж підклас, придатність тієї рубрики для класифікування завжди має бути перевірена переглядом області її охоплення у світі ієрархічно вищих рубрик та правил класифікування в тій конкретній області МПК.

Після визначення підкласу, використовуючи методи, описані вище, потрібно перевірити (див. розділ «Область охоплення рубрик») чи достатньо широкий обсяг цього підкласу, щоб охопити об’єкт, який треба класифікувати. Для цієї мети треба взяти до уваги посилання й примітки, що йдуть після заголовка підкласу, та класифікаційні визначення, якщо вони є.

Підбирання групи.

Підібравши придатний підклас, треба шукати придатну основну групу чи підгрупу в цьому підкласі, використовуючи ієрархічну структуру МПК. Перед цим потрібно перевірити, яке з трьох загальних правил класифікування, описаних нижче (загальне привило, правило пріоритету першої рубрики, привило пріоритету останньої рубрики), використано в цьому підкласі, а також чи застосовано в частинах цього підкласу якісь особливі правила класифікації.

Нижче будуть подані відмінності між всіма загальними класифікаційними правилами, а зараз важливо запам’ятати, що загальні правила мають такі спільні суттєві характеристики:

(а) багато об’єктів повністю охоплені тільки однією групою в схемі підкласу, в цій ситуації об’єкт класифікують у цій групі, незалежно від того, яке загальне правило класифікування використано в підкласі;

(б) якщо два або більше об’єктів винаходу розкриті в патентному документі, окремо для кожного об’єкта застосовується загальне правило, що використовується в цьому підкласі;

(в) якщо підсукупність об’єкта винаходу є новою та неочевидною, як така, її класифікують окремо згідно з загальним правилом, використовуваним у підкласі.

Загальне правило класифікування, використовуване в підкласі, важливе для визначення придатної групи або груп тільки в ситуаціях, де об’єкт винаходу охоплено двома чи більше групами підкласу (а саме, кілька груп потенційно мають частково однакову область охоплення, або є тільки групи, які охоплюють підсукупності цього об’єкта винаходу, але не сам об’єкт).

Загальні правила.

Загальне правило є правило класифікування в МПК «за відсутності», що використовується в усіх областях МПК де не визначено жодних пріоритетних чи особливих правил класифікування. Воно засновано на принципі розробляння Класифікації, який полягає в тому, що той самий об’єкт винаходу може бути класифікованим в тій самій рубриці Класифікації. Цей принцип передбачає, що класифікаційні рубрики в МПК взаємно заперечувальні. Якщо це не так, слід застосовувати принцип, викладений нижче в п.(б).

На протилежність до правил пріоритету першої та останньої рубрики, описаних нижче, жодна рубрика в області МПК, де діє загальне правило, не має ніякого пріоритету. Однак, наведені нижче принципи пріоритету можуть бути застосовані для обмеження зайвого багаторазового класифікування і підбирання групи, що найбільш придатна для об’єкта винаходу, який треба класифікувати:

(а) групи з більш складною тематикою мають пріоритет над групами з менш складною тематикою. Наприклад, групи для сукупностей мають пріоритет над групами для підсукупностей і групи для «цілої речі» мають пріоритет над групами для «частин»;

(б) групи для більш спеціалізованих об’єктів винаходу мають пріоритет над групами для менш спеціалізованих об’єктів винаходу. Наприклад, групи для особливих видів тематики або групи, що містять засоби для розв’язання конкретних проблем, мають пріоритет над більш загальними групами.

Ці принципи також формують основу для застандартизованої послідовності основних груп, описаної вище. Застандартизована послідовність, таким чином, у багатьох випадках може бути використана як настанова для застосування пріоритетних принципів, пояснених вище. Однак, треба мати на увазі, що застанадартизована послідовність встановлює пріоритетність між усіма основними групами підкласу, наприклад, між групами, що охоплюють фікційні та застосовнісні аспекти, між групами подібної складності або між групами, які мають подібні ступені спеціалізації. В областях МПК, де діє загальне правило, не можна застосовувати пріоритети до таких груп, але класифікувати треба в усіх відповідних рубриках. Коли застосовуються посилання або є локальні правила пріоритету, загальні правила не чинні.

Якщо класифікують об’єкт винаходу за кількома аспектами чи призначення додаткових класифікаційних індексів корисно для пошуку, то застосовують правила для класифікування за кількома рубриками.

Підібравши придатний індекс, треба застосовувати таку послідовність для визначення детальної класифікаційної рубрики в кожному ієрархічному рівні, починаючи з рівня основної групи:

(а) визначити перегляданням усіх груп, чи тільки одна з груп придатна для об’єкта, який треба класифікувати. Якщо це так, для цієї підгрупи треба застосовувати крок (в);

(б) якщо встановлено, що є дві або більш груп, придатних для об’єкта, який треба класифікувати, тоді треба використати правила, описані вище:

(1) якщо ці правила визначають пріоритети між групами, треба відібрати групу з вищим пріоритетом. Інші групи з нижчим пріоритетом також можуть бути відібрані, якщо вони визнані корисними для пошуку, наприклад для булівського пошуку. Тоді треба застосувати крок (в) окремо для кожної окремо відібраної групи;

(2) якщо пріоритет між групами не можна визначити за цими правилами, тоді крок (в) треба застосовувати окремо для кожної групи;

(в) повторити крок (а) і, якщо треба, крок (б) для кожного чергового ієрархічного рівня, доки на черговому ієрархічному рівні не буде підгруп, придатних для об’єкта.

Якщо немає специфічної рубрики для об’єкта в цілому в області класифікації, де застосовують загальне правило, його класифікують за його підсукупностями згідно з правилами, описаними вище. Підсукупності, які було відібрано для класифікування згідно з цими правилами, підлягають класифікуванню як додаткова інформація.

Правила пріоритету.

У деяких місцях Класифікації застосовуються правила пріоритету щодо класифікування. Метою цих правил є поліпшення однаковості класифікування. На противагу загальному правилу, правила пріоритету дають загальні правила пріоритету між усіма групами лише в окремій області. Для їх уведення схеми спеціально пристосовано до конкретних правил. Навіть коли застосовують загальні правила пріоритету, можливе класифікування за кількома індексами в тих областях, наприклад, де потрібно класифікувати різні аспекти об’єкта винаходу, або, де об’єкт винаходу містить додаткову інформацію, яку бажано класифікувати. Області, де застосовуються класифікаційні правила пріоритету, чітко визначено приміткою перед першою рубрикою тієї частини класифікації, яка охоплена цими правилами, або у вищій за ієрархією рубриці.

Правило пріоритету першої рубрики.

У деяких частинах Класифікації використовується правило пріоритету першої рубрики. Де саме застосовується це правило – позначено приміткою типу: «У цьому підкласі/основній групі (групах)/підгрупах на кожному ієрархічному рівні, якщо не визначено супротивне, класифікування здійснюють із пріоритетом першої придатної рубрики». Наприклад, див. схожі примітки в С40В або F23B. Згідно з цим правилом, об’єкт винаходу класифікується послідовно на кожному певному рівні, визначаючи першу групу, що охоплює будь-яку частину об’єкта, до тих пір, поки не знайдена підгрупа на самому нижчому рівні, що придатна для цього об’єкта. Коли в патентному документі розкрито кілька особливих об’єктів, правило пріоритету першої рубрики застосовується окремо для кожного з них.

Класифікаційні схеми, де введено правило першої рубрики, містять у собі застандартизовану послідовність груп. Ця застандартизована послідовність випливає з принципу переходу від більш складного або спеціалізованого об’єкта винаходу вгорі схеми, до менш складного або менш спеціалізованого об’єкта винаходу, розміщеного нижче в схемі.

Підібравши придатний підклас для об’єкта винаходу, для визначення точної класифікаційної рубрики, треба використовувати таку послідовність:

(а) визначити першу основну групу в підкласі, яка хоча б частково придатна для об’єкта винаходу;

(б) визначити під цією основною групою першу підгрупу з однією крапкою, яка хоча б частково придатна для об’єкта винаходу;

(в) повторювати попередні кроки для підгруп наступного рівня аж до першої підгрупи найглибшого підгрудного рівня (тобто, з максимальною кількістю крапок), придатних для цього об’єкта винаходу.

Якщо немає специфічної рубрики для сукупності в цілому в тій області Класифікації, де застосовується правило пріоритету першої рубрики, ця сукупність класифікується в першій групі, що придатна для принаймні одної підсукупності цього об’єкта. Будь-які інші підсукупності об’єкта, визначені як нові і неочевидні, також треба окремо класифікувати, за правилом пріоритету першої рубрики. Підсукупності, що становлять інтерес для пошуку, можуть бути класифіковані як додаткова інформація.

Правило пріоритету останньої рубрики.

У деяких частинах Класифікації застосовують правило пріоритету останньої рубрики. Де саме застосовується це правило – зазначено в примітці типу: «У цьому підкласі/основній групі (групах) підгрупі (підгрупах), на кожному ієрархічному рівні, якщо не визначено супротивне, об’єкт класифікують в останній придатній рубриці». Наприклад, див. відповідні примітки в А61К, С07, C08G, C10M. Згідно з цим правилом об’єкт винаходу класифікують, послідовно знаходячи останню рубрику на будь-якому рівні, що придатна хоча б для частини цього об’єкта, аж до відібраної підгрупи для класифікування на найглибшому відповідному рівні. Коли в патентному документі розкрито кілька окремих об’єктів, правило пріоритету останньої рубрики застосовують окремо для кожного з них.

У класифікаційних схемах, де запроваджено правило пріоритету останьої рубрики, послідовність груп формально не стандартизована. Однак, часто трапляється, що групи розташовано в такій послідовності, що задовольняє принцип переходу від менш складних чи більш загальних матеріальних об’єктів угорі схеми до складніших чи більш спеціалізованих об’єктів винаходу, що розміщені внизу схеми.

Підібравши придатний підклас, для визначення точної класифікаційної рубрики застосовується така послідовність дій:

(а) визначити останню основну групу в підкласі, яка хоча б частково придатна для об’єкта винаходу;

(б) визначити під цією основною групою останню підгрупу з однією крапкою, яка хоча б частково придатна для об’єкта винаходу;

(в) повторювати попередні кроки для підгруп наступного рівня аж до останньої підгрупи найглибшого підгрудного рівня (тобто, з максимальною кількістю крапок), придатних для цього об’єкта винаходу.

Якщо немає специфічної рубрики для сукупності в цілому в тій області Класифікації, де застосовується правило пріоритету останньої рубрики, що класифікують сукупність в останній групі, що придатна для принаймні одної підсукупності цієї сукупності. Будь-які інші підсукупності об’єкта, визначені як нові і неочевидні, також треба класифікувати за правилом пріоритету останньої рубрики. Підсукупності, що становлять інтерес для пошуку, мають бути класифіковані як додаткова інформація.

Спеціальні правила.

В обмеженій кількості рубрик класифікації використовуються спеціальні правила. У цих рубриках спеціальні правила мають пріоритет над загальними правилами класифікування. Коли треба використовувати спеціальні правила, вони чітко вказані в примітках до рубрик, яких вони стосуються, наприклад: С04В 38/00, C08L, G05D. Наприклад, примітка, 2(b) що стоїть після заголовка підкласу C08L («композиції з макромолекулярних сполук») визначає, що в цьому підкласі композиції класифікують за макромолекулярним складником або складниками, що становлять більшу частку; якщо ці складники представлено в рівних пропорціях, композиція класифікується відповідно до кожного з цих складників.

Представлення класифікаційних індексів та індексних кодів у патентних документах.

Класифікаційні індекси та індексні коди записують у такому порядку:

(1) Класифікаційні індекси, які представляють інформацію про винахід, при цьому треба першим записувати той індекс, що найбільш відповідно представляє винахід.

(2) Класифікаційні індекси, що представляють додаткову інформацію.

(3) Індексні коди.

Класифікаційні індекси та індексні коди представляють у табличній формі з однією або більше колонок, лише з одним індексом чи кодом у ряду. Порядку, вказаному в цьому пункті, слід дотримуватися в першій колонці згори до низу, потім у другій колонці згори до низу, і так далі.

Індикатор поточної версії базового рівня (рік) має бути поданий у круглих дужках після абревіатури «Int.CI.», якщо документ, принаймні частково, класифікований за базовим рівнем. Більшість відомств класифікують даний документ лише за одним рівнем, тобто лише за поглибленим рівнем або лише за базовим рівнем (див. Приклади (а) і (б) наведені нижче). У разі класифікування за поглибленим рівнем, індикатор версії для кожного індексу МПК подають у круглих дужках після індексу. Слід, однак, зауважити, що всі індикатори версій, більш ранні за (2006.01), мають бути замінені на (2006.01).

У попередніх редакціях МПК, до сьомої включно, редакція МПК позначалась надрядковим індексом у вигляді арабської цифри безпосередньо після скорочення Int.CI. Так, у документі, класифікованому за п’ятою редакцією, скорочене позначення мало вигляд Int.CI.⁵ тощо. Однак у першій редакції МПК не було жодного надрядкового індексу, і її позначення виглядало просто як Int.CI.

У разі класифікування за базовим рівнем, індекси МПК друкують або відображують звичайним шрифтом (тобто, не курсивом), або у разі класифікування за поглибленим рівне – курсивом.

Індекси інформації про винахід друкують або відображають грубим шрифтом, а індекси додаткової інформації – звичайним шрифтом (тобто не грубим).

Приклади, які ілюструють представлення класифікаційних індексів та індикаторів, наведені далі для того ж самого документа, скласифікованого за поглибленим рівнем, за базовим рівнем та за поглибленим і базовим рівнями.

(а) у разі класифікування за поглибленим рівнем:

Int.CI.

В60К 5/00 (2006.01)

В60К 6/20 (2007.10)

Н04Н 20/48 (2008.01),

Де В60К 5/00 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт), класифіковану за поглибленим рівнем Класифікації (курсив);

В60К 6/20 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт), скласифіковану за поглибленим рівнем Класифікації (курсив);

Н04Н 20/48 позначає додаткову інформацію (звичайний шрифт, тобто не грубий), класифіковану за поглибленим рівнем Класифікації (курсив);

(б) у разі класифікування за базовим рівнем:

Int.CI. (2009)

В60К 5/00

В60К 6/00

Н04Н 20/44,

Де В60К 5/00 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт), скласифіковану за базовим рівнем Класифікації (звичайний шрифт, тобто не курсив);

В60К 6/00 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт) скласифіковану за базовим рівнем Класифікації (звичайний шрифт, тобто не курсив);

Н04Н 20/44 позначає додаткову інформацію (звичайний шрифт, тобто не грубий), класифіковану за базовим рівнем Класифікації (звичайний шрифт, тобто не курсив);

(в) у разі класифікації стосовно винаходу – за поглибленим, а додаткової інформації – за базовим рівнем:

Int.CI. (2009)

В60К 5/00 (2006.01)

В60К 6/20 (2007.10)

Н04Н 20/44,

Де В60К 5/00 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт), скласифіковану за поглибленим рівнем Класифікації (курсив);

В60К 6/20 позначає інформацію стосовно винаходу (грубий шрифт) стосовно винаходу (грубий шрифт), класифіковану за поглибленим рівнем Класифікації (курсив);

Н04Н 20/44 позначає додаткову інформацію (звичайний шрифт, тобто не грубий), скласифіковану за базовим рівнем Класифікації (звичайний шрифт, тобто не курсив).

Спеціальні класифікаційні рубрики для об’єктів винаходу, які не охоплені класифікацією відповідним чином.

Зазвичай інформацію про винахід, що розкрита в патентних документах, достатньо охоплена одною чи кількома класифікаційними рубриками. Проте, оскільки розвиток технології йде далі, є неминучим те, що чинні класифікаційні рубрики не можуть відповідно охоплювати всі нові об’єкти. Тому для класифікування таких об’єктів створено нові класифікаційні рубрики, які не містять технічних обмежень. Ці нові класифікаційні рубрики будуть накопичувати нові типи об’єктів до того, як будуть створені визначені технічно класифікаційні рубрики, куди їх можна помістити.

Коли інформація про винахід у патентному документі недостатньо охоплена будь-яким підкласом найбільш придатного розділу, то цю інформацію про винахід класифікують у спеціальній резервній групі цього розділу. Кожній резервній спеціальній групі, яку позначено кодами «99Z 99/00» , передує індекс розділу. Всі спеціальні резервні класи/підкласи й основні групи мають той самий заголовок.

Наприклад: (розділ А):

А99Z 99/00 Об’єкт винаходу, не охоплений в іншому місці цього розділу.

Кожен із спеціальних резервних підкласів має таку стандартну примітку:

«Цей підклас охоплює об’єкт винаходу, (а) який у ньому не передбачений, але до якого він найбільш близький, і (б) не охоплений жодним іншим підкласом будь-якого іншого розділу»

У випадку, коли інформація про винахід охоплена підкласом, але не охоплена жодною з його груп, що мають конкретні заголовки, цю інформацію про винахід класифікують у резервній основній групі цього підкласу. Для полегшення знаходження цих основних груп, такі резервні основні групи, де вони потрібні, розміщено в кінці схеми підкласу і позначено стандартним індексом групи 99/00, де це можливо. Перед тим, як класифікувати в резервній основній групі, необхідно ретельно розглянути можливість класифікування в іншому підкласі або в іншій основній групі того ж самого підкласу. Слід приділити належну увагу пунктам 92-99, поданим вище, де описано деякі ситуації, коли об’єкт класифікують у таких рубриках, заголовки яких явно не охоплюють цей об’єкт. Сукупність об’єктів, охоплену двома або декількома різними основними групами, не слід класифікувати в резервній основній групі, якщо не визначено супротивне. Звичайні процедури класифікування комбінованих об’єктів (сукупностей) описано в розділах, викладених вище.

Якщо для специфічної інформації про винахід немає резервної основної групи у відповідному підкласі, класифікування робиться в спеціальній резервній основній групі відповідного розділу.

Використання МПК для пошуку.

Різновиди пошуку

Майже всі опубліковані патентні документи мають індекс МПК. МПК може бути використана для різних видів пошуку в паперовій документації чи в електронних базах даних, як то:

(а) пошук на новизну – мета пошуку на новизну – визначити наявність або відсутність новизни заявленого винаходу в патентній заявці. Метою цього пошуку є виявити релевантний рівень техніки, щоб встановити, чи винахід було розкрито ранішою датою, ніж зазначена дата для пошуку;

(б) пошук на патентоздатність чи чинність патенту – такий пошук роблять, щоб знайти документи, на підставі яких можна зробити висновок не тільки стосовно новизни, але й інших критеріїв патентоздатності, наприклад присутності чи відсутності винахідницького рівня (тобто, чи є заявлений винахід очевидним чи ні), досягнення корисних результатів чи технічного прогресу. Цей тип пошуку охоплює всі технічні області, які можуть містити матеріал стосовно винаходу. Пошуки на новизну та патентоздатність головним чином виконують відомства промислової власності відповідно до своїх процедур патентної експертизи;

(в) пошук щодо потенційних порушень прав – мета цього пошуку – знайти патенти та опубліковані патентні заявки, стосовно яких могли б бути порушені права конкретною промисловою діяльністю. В цьому типі пошуку головним є визначити, чи дає існуючий патент виключні права, що охоплюють ту промислову діяльність або будь-яку її частину;

(г) інформаційний пошук – цей пошуку роблять, щоб ознайомити зацікавлену особу зі станом справ у конкретній галузі технології. Він також часто зветься, як «визначення рівня техніки». Цей вид пошуку надає загальну інформацію для дослідження та розробок, дозволяє визначити, які опубліковані патенти вже є в даній області. Додатковою причиною для цього виду пошуку могла бути потреба визначити альтернативні технології, які замінюють застосовувану технологію, або оцінити якусь конкретну технологію, що запропонована для ліцензування або придбання.

Готування пошуку.

Починаючи пошук, треба суттєво чітко визначити об’єкт пошуку. Для визначених типів пошуку, наприклад, «пошук на патентоздатність», може бути потрібний пошук більш ніж одного об’єкта. Сформулювавши чітке визначення шуканого об’єкта, шукач інформації повинен визначити придатні рубрики МПК для цього об’єкта. Розглядання цього об’єкта дасть змогу визначити конкретні технічні терміни, які широко чи специфічно охоплюють область технології, з якою цей об’єкт чітко пов'язаний.

Визначення області пошуку.

Визначивши технічні терміни, що стосуються об’єкта, рекомендовано використати Покажчик ключових термінів до МПК або пошук за термінами в електронній публікації, що дає можливість шукати технічні терміни в тексті самої МПК або в Покажчику ключових термінів до МПК. Покажчик ключових термінів може вказати для шукача інформації чітку групу МПК, але часто тут може бути тільки зазначення основної групи або, можливо, підкласу МПК. У вступі до Покажчика ключових термінів запропоновано спосіб його використовування. Треба зауважити, що Покажчик ключових термінів жодним чином не замінює будь-яку частину МПК і не можна вважати, що він якимось чином змінює будь-що в Класифікації.

Якщо використовування Покажчика ключових термінів чи пошук в електронній публікації не приводить до належної області пошуку, шукач інформації може почати з переглядання восьми розділів МПК, відбираючи найбільш придатні підрозділи і класи за їхнім заголовком. Потім потрібно перейти до вибраного класу та переглянути всі заголовки підкласів і визначити, які з них придатні для класифікування об’єкта винаходу. Треба відібрати підклас, який найбільш задовільно охоплює об’єкт винаходу.

Альтернативним методом визначання відповідного підкласу може бути текстовий пошук з використанням визначених технічних термінів у базі даних, яка містить повні тексти або реферати патентних документів, а потім провести статистичний аналіз класифікаційних індексів знайдених документів. Підкласи, які найчастіше трапляються в класифікаційних індексах документів, треба розглянути з метою внесення їх до області пошуку.

Вибравши відповідний підклас, потрібно перевірити посилання та примітки, які трапляються в заголовку вибраного підкласу, для точнішого визначення змісту підкласу та для визначення меж між спорідненими підкласами, які, у свою чергу, можуть означати, що бажаний об’єкт знаходиться в іншій рубриці. Якщо є класифікаційне визначення для відібраного підкласу, то треба вивчити його детально, тому що це класифікаційне визначення дає найбільш чіткий опис області охоплювання підкласу.

Наступним кроком має бути переглядання усіх основних груп того підкласу, для визначення найбільш відповідної основної групи, звертаючи увагу на її заголовки та усі наявні примітки й посилання. Для швидкого орієнтування в підкласі може бути використаний покажчик підкласу, що вміщений на початку цього підкласу.

Визначивши придатну основну групу, шукачу інформації треба далі шукати в усіх підгрупах з однією крапкою і визначити групу, яка здається найбільш відповідною для об’єкта. Якщо ця група з однією крапкою має підпорядковані підгрупи з двома чи більше крапками, то треба шукати серед них і знайти групу, що задовольняє умови пошуку, із найбільшим відступом (тобто має найбільшу кількість крапок).

Якщо вибрана група містить пріоритетне посилання на іншу групу, наприклад, якщо вибрана група має індекс 7/16…, та вказано, що 7/12 має пріоритет, то може бути потрібно шукати й у відібраній групі, і в тій групі, що має пріоритет, тобто в цьому прикладі, і в групі 7/12 і групі 7/16, оскільки документи, в яких до тематики групи 7/16 додається тематика групи 7/12, класифікують в останній. Якщо, з іншого боку, об’єкт по темі містить у собі зміст групи 7/12, а також групи 7/16, взагалі необов’язково шукати в групі 7/16.

Приклад: C08F 2/04 Полімеризація в розчині (2/32 має пріоритет)

С08F 2/32 Полімеризація в емульсіях, в яких вода

розчинена в олії

Полімеризація, що характеризується тим, що вона відбувається в конкретному розчині, може бути знайдена в кожній з цих рубрик, і тому вона буде потрібна для пошуку в обох цих рубриках. Однак, якщо тематика не стосується полімеризації для розчинів, в яких вода розчинена в олії, то немає потреби шукати в рубриці 2/32.

Якщо вибрана група міститься в підкласі, або в його частині, що керується загальним правилом пріоритету, наприклад правилом пріоритету останньої рубрики, треба звернути увагу на область охоплення груп, які мають вищий пріоритет, щоб перевірити, чи охоплюють ті групи шукані аспекти об’єкта.

Після завершення пошуку у вибраній групі, шукач інформації може розглянути також ієрархічно вищі групи (тобто ті, що мають меншу кількість крапок), яким вона підпорядкована, оскільки більш ширша тематика, до якої належить об’єкт пошуку, може бути класифікована там.

В областях МПК, де застосовується індексування, рекомендовано спочатку використовувати для пошуку сукупність класифікаційних індексів або разом класифікаційні індекси й індексні коди, пов’язані з ним, щоб зробити пошуковий запит конкретнішим. Для одержання повних результатів пошуку можна потім розширити пошуковий запит, використовуючи тільки найбільш відповідні класифікаційні індекси.

Якщо релевантні документи не знайдено, то однією з причин може бути те, що не знайдено належну рубрику в МПК. У такому разі предмет пошуку треба висловити іншим чином і переглянути визначення області пошуку.