Запитання для контролю та самоконтролю

1. Як пояснити зміст поняття підпрограма?

2. Як використання підпрограм пов’язане з головними засадами технології структурного програмування?

3. Які можна навести класифікації підпрограм?

4. У чому особливості структури та використання функцій?

5. Які особливості структури та використання мають процедури?

6. Що таке формальні та фактичні параметри?

7. У чому полягає різниця між глобальними та локальними параметрами?

8. Проаналізувати можливості функцій та процедур з точки зору ефективного використання?

9. Які особливості використання вкладених та рекурсивних підпрограм?

10. У чому полягає механізм використання стеку при роботі з підпрограмами?

11. В яких випадках та як змінюють розміри стеку?

12. Чи можна розробникам програм створювати як доповнення до стандартних – власні бібліотечні модулі? Яку структуру має бібліотечний модуль?

13. Які правила використання бібліотечних модулів?

14. Які поняття технології об'єктно-орієнтованого програмування є логічним розвитком понять допоміжна програма та бібліотечний модуль?

Лабораторна робота № 8 використання множин Теоретичні відомості

Множинні типи даних (множини) являють собою обмежений набір різних елементів базового типу. Кількість елементів, що входять у множину, може змінюватися в межах від 0 до 256 (множина, що не містить елементів, називається порожньою). Множини об'являються в такий спосіб: var Ім'я_множини: set of Тип_компонент;

Операції, що застосовуються до множин такі:

• перевірка на еквівалентність (повертає TRUE, якщо обидві множини еквівалентні): Ім'я_множини_1=Ім'я_множини_2;

• перевірка на нерівність: Ім'я_множини_1<>Ім'я_множини_2;

• перевірка на підмножину (повертає TRUE, якщо перша множина включена в другу): Ім'я_множини_1<=Ім'я_множини_2;

• перевірка входження елемента в множину:

Елемент in Ім'я_множини;

• об'єднання множин (елементи першої множини, доповнені відсутніми елементами з другої множини):

Ім'я_множини_1 + Ім'я_множини_2;

• різниця множин (результат містить елементи з першої множини, що не належать другій): Ім'я_множини_1 - ім'я_множини_2;

• перетинання множин; результат містить елементи, спільні для обох множин: Ім'я_множини_1*Ім'я_множини_2;

Для завдання множини використовується так званий конструктор множини: список специфікацій елементів множини, що відокремлюються один від одного комами; список обрамляється квадратними дужками (наприклад, s1:=[ ] - порожня множина, s2:=[3..9,12] - множина складається з чисел від 3 до 9, та числа 12). Специфікаціями елементів можуть бути константи або вирази базового типу, а також інтервальний тип того ж базового типу.

Зауваження: Елементи множини зберігаються у пам’яті неявно, тобто до окремого елементу множини можливості звернутися не існує. Тому процедури введення та виведення не можуть в якості параметрів використовувати множину чи окремі її елементи. У Прикладі демонструється прийом, як за допомогою циклу та операції in реалізувати “виведення елементів множини на екран” (тобто, псевдовиведення, виводяться значення, що співпадають з елементами множини). Цілком зрозуміло, що у множині не може зберігатися два елементи з одним і тим значенням.