Лекція 4. Основні відомості про будову тіла людини

4.1. Загальні відомості анатомічної будови фігури людини

Анатомія – наука, що вивчає форму і будову тіла людини з точки зору їх розвитку та взаємодії форми і функції. Форма і функція взаємодоповнюються, перебуваючи в постійній залежності від зовнішніх умов існування організму, від середовища, в якому відбувався розвиток протягом багатьох мільйонів років.

Скелет людини складається із чотирьох відділів: скелета тулуба, скелета голови (черепа), скелета верхніх кінцівок, скелета нижніх кінцівок. Скелет тулуба складається з хрептового стовпа і кісток грудної клітки. Кістки черепа поділяються на кістки мозкового та лицевого черепа. Скелет верхньої кінцівки формують грудний пояс і вільна верхня кінцівка, а нижньої – тазовий пояс і вільна нижня кінцівка.

В організмі людини налічується близько 600 скелетних м'язів. Загальна маса їх у чоловіків становить 40-50 % , у жінок — 30%. М'язи кріпляться до кісток різних частин скелета. Виділяють м'язи голови та шиї, тулуба, м'язи верхніх і нижніх кінцівок.

М'яз, як і всі інші органи, має складну будову. Його формують декілька тканин. Основа скелетного м'яза — посмугована м'язова тканина, а також пухка та щільна сполучні тканини, судини, нерви. Пухка сполучна тканина утворює м'який скелет м'яза, з якого беруть початок м'язові волокна. Щільна тканина формує сухожилкові кінці м'яза. М'язове волокно самостійно іннервується, оточене сіткою кровоносних капілярів. Цей комплекс утворює структурно-функціональну одиницю скелетного м'яза — міон. М'яз має черевце — скупчення м'язової тканини та кінці — сухожилки, якими він прикріплюється до кісток (або до шкіри). Сухожилки сформовані щільною волокнистою сполучною тканиною. Широкий сухожилок називається апоневрозом.

За розмірами м'язи поділяють на довгі, короткі та широкі, за формою – на веретеноподібні, квадратні, трикутні, колові, хрестоподібні тощо.

За функцією виділяють такі м'язи: згиначі та розгиначі, відвідні і привідні, привертачі та відвертачі, замикачі і розширювачі тощо. Під час руху м'язи можуть скорочуватися в одному напрямку (синергісти) або в протилежних напрямках (антагоністи).

До м'язів голови відносять мімічні та жувальні, тулуба – м'язи грудної клітки, спини й живота. М'язи верхніх кінцівок поділяють на м'язи пояса верхніх кінцівок та м'язи вільної верхньої кінцівки.

Надлишкове надходження в організм енергії найчастіше пов'язане з посиленим харчуванням на фоні недостатнього фізичного навантаження. В цьому випадку окислення в організмі вуглеводів і жирів не забезпечує їхню повну енергетичну утилізацію, значна їх частина поповнює жирові депо організму (неокислені вуглеводи також перетворюються в жир). В результаті відбувається приблизно адекватне енергетичному надлишку нагромадження маси тіла. В кількісному вимірюванні воно дорівнює частці від ділення надлишку отриманих калорій на 9.

Механізми утворення надлишкової маси тіла і прояву наслідків, що випливають з цього, досить складні і різноманітні. Насамперед, високий рівень ліпідів (жиру) в крові, що зберігається тривалий час, негативно відбивається на стані і функціонуванні центральної нервової системи. Це призводить до порушення роботи центрів, які регулюють обмін речовин і, як наслідок, до порушення жирового обміну в усьому організмі. Страждають практично всі його органи і системи. В першу чергу порушується діяльність серцево-судинної системи. Внаслідок порушення холестеринового обміну виникають атеросклеротичні зміни аорти і коронарних судин серця. Жирові відкладення в серцевій сумці стискають серце, заважають його роботі. Відкладання жиру між його м'язевими волокнами знижує силу серцевих скорочень. Поступово формується недостатність кровообігу. Погіршується забезпечення тканин киснем, що посилюється затрудненістю дихання, поступовим зменшенням життєвої ємкості легень. Повні люди більше, ніж люди з нормальною масою тіла, схильні до гіпертонічної хвороби, стенокардії, інфарктів міокарда і крововиливів у мозок, Значне відкладання жиру в черевній порожнині веде до зміщення кишечника вниз, до вираженого відвисання живота.

Діяльність шлунково-кишкового тракту ускладнюється. Особи, що страждають ожирінням, у декілька разів частіше хворіють на діабет, жовчно-кам'яну хворобу, холецистити і холангіти. Знижуються функції статевих і щитовидної залоз. Очевидною є велика втрата і для зовнішнього вигляду повної людини. Це не тільки потворна форма тіла. Виникають підвищена пітливість, випрілості в складках шкіри, часті численні гнійничкові захворювання, себорея (інтенсивне утворення лупи) волосистої частини голови. При великій масі тіла звичайні артрити (запалення одного або декількох суглобів), що проявляється частими радикулітами з наступною деформацією суглобових поверхонь хребців і викривленням хребта, включаючи міжхребцеві з'єднання. Страждає також психіка. Це проявляється сонливістю, розсіяністю, ослабленням пам'яті, підвищеною втомлюваністю. Можливі запаморочення і емоційна нестійкість із швидкими змінами настрою.