2.3. Промислові та споживчі вимоги до сучасного одягу. Функції сучасного одягу

Одяг повинен володіти споживчими та виробничими властивостями. Одяг – це система матеріальних оболонок на людському тілі, яка захищаючи його, є проявом індивідуальності. Тобто має захищати людину від жари, холоду та атмосферних осадків. Також для виробництва одягу є важливою економічна функція, тому що потрібно, як найменше, грошових витрат і розходів матеріалу для виготовлення одягу. При проектуванні одягу також необхідно враховувати таку функцію як: фізіологічна, тобто виріб повинен мати високий рівень гігроскопічності, малозминаємості та повітрепроникненості.

Значення гігроскопічності дуже важливо знати при виконанні волого-теплової обробки виробів. Також при проектуванні виробів треба враховувати призначення, вік споживача. Це потрібно для того, щоб з певним асортиментом визначити вік людини і опираючись на це, виготовляти вироби.

Статево-соціальна функція, чітко визначає не тільки стать людини, але й іі місце проживання. Професіональна функція - виріб повинен вказувати на його призначення відповідно професії. Щоб по одязі можна було відрізнити ділову людину від інших професійних осіб.

Виробник може підходити до прогнозування завдяки такому методу, який пов'язаний з моделюванням та прогнозуванням окремих модних об'єктів. У дизайні одягу – це прогнозування її форми та структурних елементів. Такий підхід можна назвати ''формальним'' тому, що досліджується форма сукні.

В цьому випадку метод прогнозування оснований на вивченні закономірностей зміни структур форми, як найбільш успішного признаку моди, на відміну від інших елементів. Наприклад: кольору, орнаменту, оздоблення. Також прогнозування виробника може бути основане на соціальних прогнозах способу життя.

Споживач також може проявити вимоги щодо будь-якого виробу. В першу чергу увага споживача спрямована на зовнішній вигляд виробу, тобто естетичним вимогам. Вони проявлялися в тому, щоб задовольнити свій смак та свої бажання. Також споживач не може обминути таку функцію, як економічна. Він зацікавлений в тому, щоб крім естетичних вимог виріб ще й мало коштував, або, щоб був доступний для покупки. Звичайно є функція ергономічна. Адже споживач не купить даний виріб, якщо він йому не сподобається або ціна буде занадто висока, або буде відчувати дискомфорт в даному виробі. Фізіологічна функція – це коли виконані потреби споживача. Завдяки інформаційній функції можна отримати інформацію про споживача та визначити його характер і смаки.

Лекція 3. Загальна характеристика систем і методів конструювання одягу

3.1. Ознайомлення з особливостями масового та індивідуального виробництва швейних виробів

Одяг за індивідуальними замовленнями населення виготовляють підприємства побутового обслуговування — Будинки моди, державні й кооперативні ательє та майстерні.

Процес виготовлення одягу за індивідуальними замовленнями складається з таких основних стадій: конструкторсько-технологічної підготовки виробництва до впровадження нової моди (КТПВ); проектування виробу під час прийому замовлен­ня художником-консультантом і закрійником з урахуванням напрямку моди та індивідуальних особливостей замовника (вибір фасону, матеріалів, зняття мірок, оформлення паспорта замовлення з ескізом виробу); підготовки матеріалів до розкроювання; розкроювання деталей виробу закрійником; підготовки виробу до примірки; примірки виробу на фігуру замовника для уточнення параметрів виробу і фасону; пошиття виробу після примірки; здачі готового виробу замовникові з приміркою на фігуру.

Конструкторсько-технологічну підготовку виробництва до впровадження нової моди здійснює центральна дослідно-технічна швейна лабораторія, яка складає письмові рекомендації про напрямки моди, розробляє спрямовуючу колекцію моделей, лекала для виробів модних силуетних форм, на які нанесено модні конструктивні та фасонні лінії, нормативно-технічну документацію (НТД).

Приймання замовлень на виготовлення та ремонт швейних виробів здійснюється у прийомних салонах Будинків моди, Будинків побутових послуг, ательє, майстерень і на прийомних пунктах ательє.

Художник-консультант або закрійник консультує замовника у виборі виду й фасону виробу відповідно до напрямку моди, враховуючи побажання замовника, індивідуальні особливості його фігури, допомагає йому у підборі матеріалу, оздоблення, фурнітури, створює ескіз моделі, замальовує її у паспорті замовлення. При цьому використовуються наявні у салоні засоби інформації про моду: журнали мод, замальовки моделей, що є у художника-консультанта, показ слайдів через діапроектор тощо.

Вартість виготовлення швейного виробу визначається прейскурантом.

Ціна виготовлення швейного виробу залежить від категорії підприємств побутового обслуговування (ательє вищого, пер­шого, другого розрядів, майстерня) і від групи використовува­ного матеріалу (залежно від трудомісткості його обробки). Встановлено ціни на виготовлення виробів мінімальної складності фасону і на ускладнюючі елементи. Мінімальна складність виробу включає найбільш стабільні особливості обробки, що, як правило, не залежать від змін моди.

В умовах виробництва одягу за індивідуальними замовлен­нями матеріал розкроюють як одиночними полотнами, так і настилами. Одиночними полотнами розкроюють всі матеріали верху, підкладку до виробів жіночого одягу, деталі бортової прокладки для виробів великих розмірів, прокладкові деталі суконь. Настилами розкроюють всі прикладні та утеплювальні матеріали для чоловічого та жіночого верхнього одягу, підкладку для виробів чоловічого одягу і всі матеріали для виготовлення виробів у вигляді напівфабрикатів.

Розкроєний виріб відповідно до термінів, зазначених у квитанції, і згідно з діючим в ательє графіком надходить до швейного цеху.

Підготовка виробу до примірки та його пошиття виконуються в основному бригадним методом. Після цього виріб надходить на склад. Примірку на замовникові виконує закрійник. Він уточнює посадку виробу на фігурі, напрям і довжину виточок, складок, ширину виробу на лініях грудей, талії, стегон, положення коміра у горловині та рукавів у проймі, лінію підгину низу виробу й рукавів, положення накладних кишень та іншого оздоблення. Після внесення змін у деталі крою виріб надходить на дошивання.

Готовий виріб перед здачею на склад оглядають бригадир, майстер дільниці і закрійник; недоліки, виявлені під час приймання, мають бути усунені до здачі виробу замовникові.

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Особливості розрахунково-аналітичного, муляжного та розрахунково-графічного методів конструювання одягу.

2. Переваги та недоліки систем конструювання.

Рекомендована література: [ос. 2, 5, 7, 8]