Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Хмельницький торговельно-економічний коледж

Спеціальність 5.03050702 “Комерційна діяльність”

Дисципліна Підприємницька діяльність

Тема 1.

Загальна характеристика підприємницької діяльності

Лекція № 1. Суспільна роль і економічна основа підприємництва. План.

1. Вступ. Предмет і завдання курсу.

2. Сутність підприємництва та його характерні риси

3. Суб”єкти і об”єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці.

4. Роль підприємництва в суспільстві

Ключові терміни та поняття :

Бізнес, підприємництво, підприємець, суб»єкти та об»єкти бізнесу та підприємницької діяльності; тактика підприємництва, стратегія підприємництва, суб»єкти та об»єкти підприємницької діяльності, родові ознаки підприємництва

Література ( основна )

1. Господарський кодекс України.

2. Виноградська А.М. „Основи підприємництва”, с. 7-43.

3. Виноградська А.М. Основи підприємництва : Навчальний посібник. Друге видання, перероб. І допов. – К.: Кондор, 2008, с. 9-45.

4. Донець Л.І., „Основи підприємництва”, с. 12-31,39-49.

5. Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво, с. 11-35.

6. Цигилик І.І., „Основи підприємництва”, с.11-27;

Література (додаткова)

1. Бутинець Ф.Ф., „Основи бізнесу”.

2. Захарчин Г.М. Основи підприємництва : Навч. Посіб., с. 13-25; Підприємництво і менеджмент : Навч. Посіб. Для студентів неекономічних спеціальностей/ Ярошевич Н.Б., Берлінг Р.З., Гавриляк А.С. , с. 9-10.

3. Полянко В.В., Круглявко А.В. Основи підприємництва : Навчальний посібник , с. 18-21.

4. Покропивний С.Ф. „Підприємництво ”, с. 6-13.

Тема : Суспільна роль і економічна основа підприємництва.

План.

1. Вступ. Предмет і завдання курсу.

2. Сутність підприємництва та його характерні риси

3. Суб”єкти і об”єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці.

4. Роль підприємництва в суспільстві

Питання 1. Вступ. Предмет і завдання курсу.

"Основи торговельного підприємництва" як наука вивчають зміст і функціонування підприємницької діяльності в умовах ринкових економічних відносин.

Підприємництво, як зазначено в Господарському кодексі України, - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, предметом вивчення курсу є підприємницька діяльність фірми, підприємства, організації. Це вивчення комплексної системи підприємницької діяльності і способів досягнення успіхів у підприємництві як альтернатива "тінізації" економіки і збереження інтелектуального потенціалу та виходу економіки України з тривалого кризового стану.

Мета вивчення дисципліни: отримання студентами базових знань з питань організації і функціонування підприємницької діяльності, її менеджменту та державного регулювання — складових основ підприємництва в умовах ринкових економічних відносин. А на основі цього підготовка висококваліфікованих, добросовісних, чесних і національне свідомих підприємців - основної фігури підприємницької діяльності.

Завдання вивчення дисципліни :

- обгрунтування послідовних кроків у підприємницькій діяльності - від розроблення маркетингової стратегії під час заснування власного підприємства до виявлення й використання факторів процвітання фірми; від інвестиційного задуму до форм його фактичного втілення в умовах ринкового середовища, що динамічно змінюється, а саме;

- з'ясування змісту ринкових економічних відносин і їх відмінності від командно-адміністративної системи управління;

- набуття навичок в організації підприємницької й управлінської

діяльності;

- оволодіння методами оцінки ефективності підприємництва в умовах ринкових економічних відносин.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

- зміст основних проблем підприємницької діяльності;

- концепцію ринкової системи господарювання, механізм функціонування ринку;

- методи організації підприємницької й управлінської діяльності;

- методику оцінки ефективності діяльності підприємства - підприємницького бізнесу.

Повинні вміти:

- оцінити результативність підприємницької діяльності підприємства в умовах ринку;

- скласти документацію на організацію підприємства;

- виділити слабкі й сильні сторони підприємницької й управлінської діяльності;

- розробити заходи, прийняти рішення й підготувати проект наказу (розпорядження) щодо підвищення ефективності підприємницької діяльності.

А на основі цього підготовка висококваліфікованих, добросовісних, чесних і національне свідомих підприємців - основної фігури підприємницької діяльності.

Доволі тривалий час в Україні у складі СРСР існувала адміністративно-командна система управління економікою. Тому перехід на ринкові відносини висунув на перший план важливу для сучасної економіки України проблему розвитку підприємництва у всіх його формах. Проте процес цей

відбувається не так легко, оскільки підготовлених фахівців у нас не було, та й не кожен може самостійно займатися підприємництвом.

Світовий досвід показує, що незалежним підприємництвом може займатися лише 5-10% самодіяльного населення. Також простежується тенденція, яка свідчить про те, що майже кожна третя самостійна фірма банкрутує.

- 1 -

Такі характерні риси підприємництва і вимоги до нього викликають потребу якісної підготовки бізнесмена-підприємця, який би вмів адаптуватися до потреб ринку, легко вирішувати будь-які питання. А для цього необхідні наукові теоретичні розробки.

Світова література з питань підприємництва (бізнесу) надзвичайно багата. Проблеми розвитку ринкових економічних відносин і підприємництва в умовах ринку розглядаються в працях таких зарубіжних авторів, як А.Сміт, Дж. М. Кейнс, Макконелл Р. Кемпбел, П.Самуельсон, авторів близького зарубіжжя - Л.І. Абалкіна, П.Г. Буніча, Г.Х. Попова; українських авторів: Л.К. Безчасного, М.Б. Ковальчука, І.А. Лукінова, В.К. Черняка, А.А. Чухно, І.С. Ястремського, С.Ф. Покропивного, С.В. Мочерного та ін.

Але, незважаючи на це, теорія і практика сучасного підприємництва в Україні поки що не стала об'єктом послідовного й поглибленого аналізу.

Все це вимагає глибокого вивчення основ бізнесу та підприємництва при підготовці спеціалістів економічних служб підприємств у навчальних закладах України, пам'ятаючи, що підприємництво є необхідною умовою ринкових економічних відносин.

Знання "Основ торговельного підприємництва" базується на вивченні таких юридичних, економічних і технологічних дисциплін як "Основи права", "Статистика", "Економічна теорія", "Економіка підприємства", "Економічна політика", "Аналіз господарської діяльності", "Система технологій", "Бухгалтерський облік і аудит", "Фінанси", „Гроші і кредит". Це основні дисципліни, без знань яких неможливо сформувати знання про підприємництво. Хіба може людина без знань системи технологій сформувати підприємство й розробити виробничу програму і чи може правильно, в законному руслі, проводити підприємницьку діяльність без знання економічної політики тієї держави, в якій це підприємство повинно функціонувати? Також буде важко впоратися з обов'язками підприємця в питаннях раціонального використання виробничих ресурсів без знання "Економіки підприємства", показників, які характеризують ефективність виробничої діяльності, а саме фондовіддачі, фондорентабельності, коефіцієнта обіговості оборотних коштів, показників зниження собівартості продукції, матеріаловіддачі, продуктивності праці, рентабельності, питань ціноутворення, кредитування і оподаткування.

Знання цих дисциплін при вивченні "Основ торговельного підприємництва" повинні поглиблюватися і бути основою при здійсненні підприємницької діяльності. Одночасно "Основи торговельного підприємництва" є базою для глибокого вивчення таких дисциплін, як "Маркетинг", "Менеджмент" та інших дисциплінах та відпрацюванні завдань різних видів практики.

Питання 2. Сутність підприємництва та його характерні риси

Поняття «підприємництво» запровадив у науковий обіг англійський учений Річард Кантільон (1680—1734). Він розглядав його як особливу економічну функцію, важ­ливою ознакою якої є ризик.

Французький економіст Жан-Батіст Сей (1767—1832) стверджував, що підприємець діє на свій страх і ризик з метою отримання вигоди, володіє при цьому знаннями і досвідом, комбінує фактори виробництва тощо.

Англійський економіст Адам Сміт (1723—1790) роз­глядав підприємця як власника, пов'язував підприємни­цьку діяльність насамперед з власною зацікавленістю під­приємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якої він сприяє найефективнішому задоволенню потреб су­спільства. З цією метою підприємець самостійно планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи тощо. Інший англійський економіст Давид Рікардо (1772—1823) вбачав у підприємцеві звичайного капіталіста. Ана­логічно оцінював роль підприємця Карл Маркс (1818— 1883).

Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст Альфред Маршалл (1842— 1924), виділивши організацію виробництва, а згодом і під­приємницьку здатність до такої організації, як окремий фактор виробництва (разом з працею, землею і капіталом).

Повнішу характеристику підприємництва наводять у своїх працях американський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950) та англійський — Фрідріх-Август фон Хайєк (1899—1992). На думку Й. Шумпетера, зміст підприємни­цтва розкривається в його функціях: 1) реформування й докорінна перебудова виробництва внаслідок впроваджен­ня нових видів техніки і технологій, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; 2) ви­користання наукових розробок, маркетингу та ін. Викон­ання функцій підприємництва залежить від господарсько-політичного середовища, яке визначає його можливості, види, мотивацію тощо.

- 2 -

Основні функції підприємця, за Й. Шумпетером, такі: виготовлення нового блага або старого нової якості; освоєння нового ринку збуту, джерел сировини або напів­фабрикатів; впровадження нового методу виробництва; відповідна реорганізація виробництва. Підприємцем, на його думку, може бути не лише капіталіст, власник, а й керівник. Найбільшою мірою відокремлення власності від управління, а отже, й від підприємництва виявляється в гігантських акціонерних компаніях.

Ф.-А. Хаєк пов'язував підприємництво насамперед з особистою свободою, яка дає людині змогу раціонально роз­поряджатися своїми здібностями, знаннями, інформацією та доходами. Підприємець прагне оптимально використати ці компоненти, враховуючи насамперед ситуацію на ринку (перспективність щодо інвестування, попиту і пропозиції певної галузі економіки, рівень цін та ін.), знайти най­кращі засоби для задоволення власних і суспільних потреб.

На думку американського економіста Пола Самуельсона (нар. 1915), підприємницька діяльність пов'язана з но­ваторством, а сам підприємець є сміливою людиною з ори­гінальним мисленням, яка домагається успішного впрова­дження нових ідей.

Зміст поняття «підприємництво» вчені-економісти роз­глядають через призму власного наукового досвіду, однак на­діляють його такими характеристиками, як ризикованість, особиста зацікавленість, новаторство, креативність тощо.

(Додаток 2 – Історична довідка про розвиток підприємництва)

Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами, встановлення гарантій свободи підприємців та їх державна підтримка регулюються Господарським кодексом України.

Згідно з цим кодексом підприємництво — це самостійна, система­тична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення еко­номічних і соціальних результатів та одержання прибутку. '

Розглянемо усі складові цього поняття.

Підприємництво — особлива форма економічної активності, що пе­редбачає:

• орієнтацію на досягнення комерційного успіху;

• інноваційний характер підприємницької діяльності;

• постійний характер господарювання, укладання регулярних, а не одноразових угод (бізнес-операцій);

• перспективність, спрямування на подальший розвиток, роз­ ширення масштабів і сфери розповсюдження;

• залучення у господарську діяльність різних учасників під­приємницької активності;

• свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу;

• наявність фактора ризику;

• майнова відповідальність підприємця за результати госпо­дарювання.

Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свободу та самостійну ініціативу суб'єктів у виборі виду та напрямків госпо­дарювання, у прийнятті управлінських рішень та способів їхньої реалі­зації, у формуванні програм та цінової політики, у визначенні джерел фінансування, постачальників та покупців, каналів збуту продукції, встановленні систем і розмірів заробітної плати, напрямків викорис­тання прибутку.

Самостійність у прийнятті рішень формує таку поведінку під­приємця, яка забезпечує зацікавленість у процвітанні своєї справи. Це змушує його працювати з більшою віддачею, шукати найбільш прий­нятні варіанти виходу із скрутних ситуацій. В основі такої поведінки підприємців лежать ділові мотиви підприємницької діяльності. Підприємцю не властиві застій, сплячка, він не чекає команд згори; внутрішні спонукання підштовхують його бути активним, настирли­вим, цілеспрямованим у досягненні мети.

Кожна людина, якщо у неї є бажання та гроші, має право організу­вати свою справу у порядку, встановленому чинним законодавством. Підприємство може бути індивідуальним або колективним.

Підприємці організують свою справу і діють заради власного зиску або інтересу фірми, яку вони представляють.

Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі. Тут мова йде про систематичну, організовану господарську діяльність, яка має цільову спрямованість у вигляді кінцевого результату з орієнтацією на подальший розвиток та розширення. А це передбачає успішне вирі­шення організаційних і фінансових проблем та зростання доходу; ак­тивне виявлення нових технологічних, коопераційно-інтеграційних, диверсифікаційних можливостей, спроможних забезпечити ефектив­не функціонування та стабільний розвиток фірми; прагнення включи­тись у нову сферу бізнесу. – 3 -

Підприємницька діяльність спрямована на більш раціональне викори­стання капіталу: власності та іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових, інтелектуальних ресурсів.

Підприємець є власником, користувачем та розпорядником влас­ності, що означає, зокрема:

• можливість вільно та самостійно приймати рішення (володіння у його реальному виявленні);

• координацію усіх видів діяльності та всіх учасників процесу ви­робництва (правоздатність);

• організацію виробництва та збуту, витрачання коштів, надання та отримання майна в оренду та ін. (розпорядження у конкрет­ному виявленні).

Власник, що має право володіння, користування та розпорядження майном, яке він сам використовує як засоби виробництва для випуску певної продукції та отримання доходу, перетворюється в управляючо­го, а відносини власності — в управлінські відносини. Коли відбуваєть­ся відокремлення управління від власності на засоби виробництва та вироблені продукти, коли для управління процесом виробництва най­маються професіонали-управлінці (менеджери), управління набуває характеру відносно самостійного від власників або підрозділів фірми, зайнятих виконанням окремих функцій.

Таким чином, суть підприємництва полягає у тому, щоб знаходити можливості найкращого використання власності (капіталу, майна, па­тентних прав та інших ресурсів) та намагатись реалізувати ці можли­вості у практичну діяльність.

Для підприємництва характерний особливий стиль поведінки на товарному ринку, у внутрішньому середовищі, у взаємовідносинах з партнерами по бізнесу, споживачами.

Підприємництво як певний стиль і тип господарської поведінки має такі характерні риси:

• мобільність, гнучкість, динамічність;

• мобільність, гнучкість, динамічність;

• ініціативність, творче ставлення до справи і підприємливість;

• пошук нетрадиційних рішень, нових дій у сфері бізнесу;

• готовність до ризику та вміння ним управляти;

• комунікативний характер діяльності;

• оперативність рішень та дій;

• орієнтація на потреби споживачів, їхню поведінку на ринку;

• дотримання морально - етичних принципів та ділового етикету.

Характерними особливостями підприємництва є також:

• обмін діяльністю між суб'єктами ринку, прагнення кожного учасника нав'язати та реалізувати свої інтереси;

• виявлення особистої чи колективної ініціативи у формуванні комерційних відносин з партнерами по бізнесу, перспектив по­дальшого співробітництва на вигідних умовах;

• готовність та уміння проводити різні форми ділового спілку­вання, здатність йти назустріч контрагентам із збереженням своєї позиції на товарному ринку;

• вміння виявляти серед запропонованих комерційних пропо­зицій привабливу угоду на основі проведення попередніх підприємницьких розрахунків, оцінки ринкової ситуації.

Існують дві моделі підприємництва:

• класична — орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство;

• інноваційна — передбачає впровадження прогресивних техно­логічних та новаторських рішень, інших можливостей у сфері бізнесу, навіть якщо власних ресурсів для цього недостатньо.

Найчастіше ці моделі використовуються одночасно. Основними функціями підприємницької діяльності є:

1. Ресурсна — мобілізація внутрішніх та зовнішніх ресурсів (фінан­сових, трудових, матеріальних, природних та ін.) для ефективного фун­кціонування.

2. Творча — пов'язана з розробкою та реалізацією нових бізнес-ідей, ноу-хау, винаходів; творче ставлення до справи.

3. Організаційна — пов'язана з матеріально-технічним забезпе­ченням виробництва, налагодженням технологічного процесу, орга­нізацією комерційної діяльності, сервісу.

4. Стимулююча—дозволяє створити механізм підвищення ефектив­ної та корисної праці, застосувати дійові методи стимулювання збуту товарні на основі виявлених споживчих потреб.

5. Управлінська — пов'язана з механізмом управління персоналом та фірмою.

6.Захисна — передбачає систему захисту прав та інтересів під­приємців, створення сприятливих умов функціонування бізнесу, усу­нення існуючих проблем на макрорівні. Це здійснюється на основі співробітництва підприємців та їхніх об'єднань з державними органа­ми влади і управління,

- 4 -

міжнародними організаціями, фондами, проек­тами для забезпечення сталого розвитку підприємництва в цілому, у тому числі приватного та малого бізнесу.

Питання 3. Суб”єкти і об”єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці.

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

• юридичні особи всіх форм власності;

Юридична особа — це носій майнових прав і обов'язків. Вона зай­мається підприємницькою діяльністю; існує незалежно від осіб, які вхо­дять до її складу; несе самостійну майнову відповідальність за зобов'я­занням, яке бере на себе. Майно юридичної особи відокремлюється від особистого майна її членів.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого само­врядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та осо­бистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науко­во-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприєм­ництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство є юридичною особою, діє на основі статуту, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, не має у своєму складі інших юридичних осіб.

• фізичні особи - громадяни України, інших держав, не обме­жені законом у правоздатності або дієздатності

Фізичні особи — це індивідуальні підприємці, правовий стан яких регулюється відповідними законами, за якими вони наділяються пра­воздатністю та дієздатністю: право здійснювати юридичні акти (укла­дання угод), брати на себе зобов'язання, нести майнову та іншу відпо­відальність. Індивідуальний підприємець може бути власником капі­талу, вкладеного у конкретне майно, мати право володіння, розпорядження, користування, тобто виступати як одноосібний воло­дар та управляючий майном, яке він вкладає в організацію господар­ського процесу, залучаючи для цього необхідні матеріально-технічні, фінансові,- трудові, іїггелектуальні та інші ресурси.

Об'єкти підприємницької діяльності — це все те, що виступає пред­метом купівлі-продажу на ринку

Підприємці при здійсненні бізнесу мають справу з різними об'єкта-' ми, серед них — товари широкого споживання, матеріали, сировина, напівфабрикати, обладнання, транспортні засоби, будинки, при­міщення, споруди, цінні папери, послуги, майнові та немайнові права, кредити, валюта, ноу-хау тощо.

Створення власної справи - це завжди дуже великий ризик і подолання труднощів, які при цьому обов'язково виникають. Бізнесмен-початківець повинен чітко розуміти, що він буде не тільки використовувати блага, але й нести повну відповідальність за свій бізнес, його результати. Тому для кожного, хто розпочинає власну справу, досить важливим є визначення її стратегії та тактики, бачення перспективи розвитку.

Підприємець має свою стратегію і тактику (Додаток . Стратегія та тактика бізнесу).

Стратегія - максимізація вигоди (доходу, прибутку) у процесі укладання різних угод. Стратегія завжди пов'язана з постановкою певних задач задля досягнення мети.

Стратегія бізнесу - це діяльність бізнесмена, пов'язана з розробкою планів на майбутнє, для одержання максимального прибутку в процесі укладання різних угод.

Діяльність підприємців носить стратегічну орієнтацію, яка включає: визначення сфери бізнесу та місії організації, розробку довгострокових та короткострокових цілей, формування стратегії та бізнес-планування.

Стратегічний процес розпочинається з визначення сфери під­приємницької діяльності, що передбачає виявлення потреби, яку слід за­довольнити, сегменту ринку, засобів задоволення потреб конкретних груп покупців. Ці складові використовують при формуванні свого бізнесу.

У середині 70 —х років компанія «Роlaroid» так визначила свій бізнес: «Розробка та просування швидкої фотографії для задоволення потреб платоспроможних сімей США та Західної Європи у любові, дружбі, добрих спогадах та гуморі.» А компанія «Мс Donald» так: «За­безпечення гарячою смачною їжею у чистому ресторані за прийнятну плату».

Бізнес авіакомпанії може бути сформульований так: «Фірма орга­нізовує пасажирські та вантажні авіаперевезення по всьому світу для українських та зарубіжних клієнтів, надаючи якісні та різноманітні по слуги за невисокими цінами». – 5 -

Усе поле діяльності фірми, що забезпечує її існування, розбивається на стратегічні сфери бізнесу.

Стратегічна сфера бізнесу — це сфера діяльності, у якій під­приємство працює у даний момент або буде здійснювати свою діяльність у подальшому, враховуючи при цьому, що воно може функціонувати не тільки в одному, але й у декількох напрямках. Кожна стратегічна сфера бізнесу включає товари або послуги, їхні види, об'єднані однією загальною ознакою, наприклад, характером потреб, що задовольняють­ся, технологією, типами споживачів, географічними районами збуту.

Кожну стратегічну сферу бізнесу розкривають такі показники: об­сяг ринку, тобто обсяг реалізації продуктів, послуг усіма виробниками, у тому числі конкурентами; частка підприємства в обсязі ринку (у відсот­ках); стадія життєвого циклу товару; конкурентна позиція підприєм­ства (сильна, середня, слабка) у даній стратегічній сфері.

Тактика - це застосування способів і методів реалізації стратегії у відносинах з контрагентами (партнерами).

Тобто це реалізація стратегічної установки у відносинах з контрагентами в кожному окремому випадку з використанням конкретних умов здійснення, строків і предметів угод, тобто якими способами і методами буде реалізована стратегія бізнесу. Якщо мета бізнесу відповідає об'єктивній потребі, виражає назрілі потреби. То люди свідомо творять майбутнє. Якщо людина не ставить перед собою мету, то вона ніколи її не досягне.

Отже, стратегія - це мета, а тактика - способи її досягнення. Адже, коли людина не ставить перед собою мети, вона ніколи її не досягає.

Створення власного діла - завжди величезний ризик і подолання труднощів, які обов'язково виникають при народженні нового. Створюючи нове власне діло (справу), бізнесмен-початківець повинен розуміти, що він буде не тільки користуватись благами, які обіцяють ці починання, а й нести всю повноту відповідальності за їх розвиток. Важливо визначити стратегію своєї справи, бачити перспективу її розвитку.

Загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності громадянами та юридичними особами, встановлення гарантій свободи підприємців та їх державна підтримка регулюються Господарським кодексом України.

Питання 4. Роль підприємництва в суспільстві.

Роль підприємництва як суспільного явища в умовах ринку зростає до такого ступеня, що без нього не може бути і самого ринку. Це надзвичайно важливий процес для України в період переходу від загальної державної власності, старих примусових механізмів залучення людей до праці, до економічних мотивів і стимулів корисної продуктивної діяльності. Звідси випливає роль цілеспрямованості вивчення курсу для формування ринкового підприємницького мислення, в підготовці спеціалістів економічних служб до праці в умовах ринку.

Ринкові економічні відносини функціонують в умовах і у відповідності із законом ринку "Т - Г - Т", де Т і Т' - товар і Г -гроші. Тобто для того, щоб придбати товар для задоволення тих чи інших потреб індивідуального чи суспільного характеру, необхідно реалізувати свій товар, у тому числі і товар як здатність до праці - робочу силу. А щоб мати що реалізовувати, необхідно перш за все його виготовити, ним володіти. А цього можна досягнути в процесі підприємницької діяльності. Отже, як бачимо, в умовах ринку підприємництво формується як суспільне явище і обґрунтовується необхідність виникнення підприємництва в суспільстві. Адже без підприємництва не може існувати ринок і розвиватися суспільство.

Значення (підприємництва) для суспільства :

• виступає діловою силою, що прискорює шлях до ринкових пе­ретворень, подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази, зміну тих положень, що перешкоджають сприятливому розвитку бізнесу; впливає на структурну перебудову в економіці, збільшення обсягів виробництва, збуту товарів і надання послуг; прискорює темпи економічного розвитку національної еконо­міки в цілому;

• забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, сприяє еко­номії та раціональному використанню усіх ресурсів;

• стимулює ділову активність, забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці, постійного пошуку ефективних форм роботи, сприяє здійсненню інноваційних процесів, швидкому оновленню технологічної бази і номенклатури продукції з ура­хуванням споживчого попиту;

- 6 -

• створює нові робочі місця, залучає працюючих та непрацюю­чих у суспільно-корисну діяльність, сприяє формуванню нового типу суспільного способу життя та підприємницької культури;

• проводить благодійну та спонсорську діяльність, здійснює підтримку політичних рухів та економічних структур, які спри­яють подальшому розвитку та виходу України з економічної кризи.

Підприємництво — необхідна умова досягнення комерційного ус­піху на ринку товарів та послуг. Підприємницькі процеси позитивно впливають на формування інфраструктури бізнесу. Це стимулює по­чатківців створювати фірми, забезпечує більш сприятливе макросередовище для вже діючих суб'єктів ринку.

Не слід відкидати і міжнародний аспект розвитку малого та серед­нього підприємництва для України. Рівень розвитку малого підприєм­ництва має сприяти створенню позитивного іміджу України, забезпе­ченню ефективної ринкової економіки з метою її інтеграції в європейсь­ку та світову економічні системи. Створення сприятливого підприємницького клімату в Україні повинно стати запорукою консо­лідації зусиль щодо удосконалення рівня відносин і співпраці з донорськими організаціями та участі у міжнародних проектах. Державна по­літика в цій сфері спрямована на приєднання України до міжнародних програм, підписання двосторонніх та багатосторонніх міждержавних і міжвідомчих угод щодо підтримки малого підприємництва.

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'я­зане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економі­ки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реаліза­ції завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація ад­міністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро, так і на макроекономічному рівні.

Економіка розвинутих країн представлена системою підприємств, які за загальноприйнятою термінологією визначаються як великі, се­редні та малі. Власників цих підприємств об'єднує єдиний корпоратив­ний інтерес — збереження, розвиток та захист приватної власності, максимізація прибутку. Разом з тим, бізнес неоднорідний, кожна з цих трьох груп має свої інтереси, які визначають стратегію їхньої економічної поведінки, відношення до держави та держави до них, підходи до вирі­шення технічних та економічних проблем. Різне й місце та роль вище­вказаних секторів в економіці.

Великий бізнес, як правило, визначає економічну та технічну мо­гутність країни. З метою самозбереження та розвитку він має потяг до інтеграції, поглинаючи або контролюючи більш дрібних партнерів з одного боку, та об'єднуючись у міжнародні структури, частково втра­чаючи свою самостійність, —з іншого. При цьому великий бізнес не­рідко стає знаряддям експансії міжнародних підприємницьких струк­тур на внутрішньому ринку країни.

Середній бізнес значною мірою залежить від внутрішньої економіч­ної кон'юнктури та веде конкурентну боротьбу як усередині своєї групи, так із великим вітчизняним та іноземним капіталом. Середнє підприєм­ництво зацікавлене у захисті на внутрішньому ринку шляхом проведен­ня протекціоністської державної економічної політики. Підприємці середнього бізнесу більш тісно пов'язані з національними інтересами.

Мале підприємництво — це багаточисельний прошарок дрібних влас­ників, які своєю масовістю значною мірою визначають соціально-еко­номічне обличчя країни. Цей сектор формує найрозгалуженішу мере­жу підприємств, що працюють в основному на масового споживача то­варів та послуг. Невеликі

розміри малих підприємств, їхня технологічна, виробнича та управлінська політика дозволяють чутливо реагувати на зміни кон'юнктури ринку.

Досвід формування економіки розвинутих країн свідчить, що ма­лий і середній бізнес посідає значне місце у підприємницькому середо­вищі. Так, у Франції частка малих підприємств складає 99,9 % усіх гос­подарюючих структур, Великобританії - 94%. Кількість малих і середніх підприємств у розрахунку на 1000 чоловік у Франції дорівнює 35 оди­ниць, Німеччині - 37, Великобританії - 46, Японії - 49, Італії - 68, СІЛА - 74 одиниці.

Кількість зайнятих у малому і середньому бізнесі у Німеччині скла­дає 46%, Італії - 73%, Японії - 78%. В економічно розвинених краї­нах у малому і середньому бізнесі створюється більше половини внут­рішнього валового продукту. В Польщі діє близько 1,5 млн. під­приємств, майже 99% з яких - це малі підприємства з чисельністю працюючих менше 50 чоловік. Це, в основному, приватні фірми з ви­сокою продуктивністю праці, внесок яких у ВВП держави складає близько 40%. В Німеччині малий та середній бізнес дає 65% бюджет­них надходжень.

- 7 -

Аналіз стану розвитку підприємництва свідчить, що у 2003 р. в Ук­раїні налічувалось 1975 тис. суб'єктів малого підприємництва, з яких 275 тис. – малі підприємства(13,9%), 1656 тис. суб'єктів - фізичні особи (83,9%), 44 тис. одиниць - селянські (фермерські) господарства (2,2%) .

Всього в малому бізнесі зайнято 5126 тис. осіб, з них 2029 тис. осіб працює на малих підприємствах, 2972 тис. зайнятих працівників - у фізичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності) ,125 тис. осіб - на фермерських господарствах. У 2003 р. суб'єктами малого підприємництва було вироблено про­дукції, виконано робіт та надано послуг на суму 45248 млн, грн. Питома вага обсягів виробленої продукції (робіт, послуг) суб'єктами малого підприємництва становить близько 11% у загальному обсязі ви­робленої продукції України. ( Додаток 1– Стан розвитку малого і середнього підприємництва в деяких країнах світу)

Додаток 1. Стан розвитку малого і середнього підприємництва в деяких країнах світу

Країни	Кількість МСП у розрахунку на тис.чол.населення	Частка зайнятих у МСП до загальної чисельності (в %)	Частка МСП у ВВП (в %)
США	74,2	54	50
Італія	68	73	57
Великобританія	46	49	50
Німеччина	37	46	50
Франція	35	54	55
Росія	5,65	9,6	10
Україна	5,4	4,6	6

Отже, перспективний розвиток економіки неможливий без таких її складових як бізнес та підприємництво.

Як вже зазначалося, економіка кожного суспільства є сукупністю різноманітних видів діяльності, результатом якої є створення матеріальних і нематеріальних благ, їх рух до споживача для задоволення потреб.

Люди - рушійна сила економічного розвитку і тільки з погляду їхньої діяльності можна зрозуміти, що таке бізнес. Діяльність - вища форма розвитку. Яка притаманна людині. Вся історія людського суспільства так чи інакше пов"язана з діяльністю людини, її справою чи бізнесом. Межі впливу бізнесу на процес економічного розвитку визначають об'єктивні умови. Ці умови залежать від економічної системи, у якій функціонує підприємництво. Тому вічні проблеми, що, як, скільки виробляти та як розподіляти, передаються від покоління до покоління, від однієї економічної формації до іншої.

- 8 -

Контрольні питання :

1. Визначте поняття терміну «підприємець», «підприємництво» з точки зору еволюційного підходу?

2. Що таке підприємництво згідно з чинним законодавством Ук­раїни?

3. Розкрийте зміст підприємництва як особливої форми економіч­ної активності.

4. Назвіть основні рушійні сили розвитку підприємництва.

5. Які схожі риси та розбіжності у поняттях «бізнес», «підпри­ємництво»?

6. Назвіть суб'єкти підприємницької діяльності. Які категорії громадян не допускаються до підприємницької діяльності згідно з чин­ним законодавством України?

7. Перерахуйте об'єкти підприємницької діяльності.

8. Яку роль відіграє підприємництво в суспільстві?

Викладач : __________ Пронак І.М.