Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний торговельно-економічний університет
Хмельницький торговельно-економічний коледж
Спеціальність 5.03050702 “Комерційна діяльність”
Дисципліна Підприємницька діяльність
Тема 4.
Технологія заснування власної справи
Лекція № 6.
Започаткування підприємницької діяльності
План.
Способи організації бізнесу.
Сутність державної реєстрації підприємницької діяльності.
Документальне оформлення державної реєстрації
Ключові терміни та поняття :
Способи входження в бізнес, державна реєстрація, державний реєстратор, єдиний державний реєстр, реєстраційна картка, свідоцтво про державну реєстрацію,
Література ( основна )
Господарський кодекс України.
Виноградська А.М. Основи підприємництва, с.,293-300.
Виноградська А.М. Основи підприємництва : Навчальний посібник. Друге видання, перероб. І допов. – К.: Кондор, 2008, с. 302-308, 328-336.
Захарчин Г.М. Основи підприємництва, с. 111-169, 374-386, 404-405; Підприємництво і менеджмент : Навч. Посіб. Для студентів неекономічних спеціальностей/ Ярошевич Н.Б., Берлінг Р.З., Гавриляк А.С., с. 23-31.
Сизоненко В.О. Сучасне підприємництво, с.38-40.
Цигилик І.І., Криховецька З.М., Пане вник Т.М. Основи підприємництва, с.40-42
Література (додаткова)
Бутинець Ф.Ф., „Основи бізнесу”, с. 141-150, 255-261.
Полянко В.В., Круглявко А.В. Основи підприємництва : Навчальний посібник , с. 75-76, 79-81;
Тема : Започаткування підприємницької діяльності
План.
Способи організації бізнесу.
Сутність державної реєстрації підприємницької діяльності.
Документальне оформлення державної реєстрації
Питання 1. Способи організації бізнесу.
На шляху свого функціонування суб'єкту підприємництва доводиться проходити стадію, пов'язану з вибором способів входження в бізнес. Кожний підприємець, який бажає розпочати свою справу, повинен ще до початку діяльності порахувати як ціну входження в бізнес, так і виходу з нього, враховуючи всі фактори організації діяльності й орієнтуючись при цьому на світову практику організації бізнесу. Світова практика пропонує три основні способи входження в бізнес, показані на рис.1 .
Рис.
1
Способи
входження в бізнес
Вибираючи спосіб входження в бізнес, до уваги беруть такі фактори:
можливість реалізувати свій власний потенціал;
фінансові можливості;
швидкість входження в бізнес;
наявність підприємницької ідеї;
вид бізнесу і стратегічні перспективи;
інші ринкові фактори.
Якщо у майбутнього підприємця є гроші та ідея, доцільно створити власне підприємство і в цьому випадку необхідно послідовно пройти всі етапи започаткування підприємницької діяльності, Початковий етап створення нового бізнесу, оскільки все робиться вперше і є високий ступінь ризику, вимагає від підприємця значних зусиль, організаторських здібностей, кмітливості та оперативності у проходженні всіх етапів і налагодженні ділових контактів.
При створенні власного бізнесу враховують такі важливі моменти:
вибір місцезнаходження підприємства;
одержання різноманітних дозволів на початок функціонування бізнесу;
пошук приміщення для офісу та операційної діяльності й їх облаштування;
формування структури підприємства;
підбір кадрового потенціалу;
налагодження ділових контактів.
Вибираючи місцезнаходження і розміщення свого підприємства, керуються факторами, відображеними на рис. 2.
- 2 -
Рис. 2. Фактори, які впливають на вибір місцезнаходження підприємства
Після вибору місцезнаходження (чи загалом регіону) необхідно визначити місце розміщення підприємства всередині обраного регіону (місто, приміська зона, сільська зона), керуючись порівняльними ознаками.
Вибір місцезнаходження і розміщення підприємства залежить від виду підприємницької діяльності.
Започаткування власної справи пов'язане з необхідністю одержання багатьох дозволів. Дозвіл є документом, який надає підприємцеві право доступу до інфраструктури чи право на початок роботи з дотримання норм безпеки проведення робіт у зайнятих приміщеннях, санітарних норм випуску продукції тощо. Дозволи належить одержувати до початку функціонування підприємства, використання будівель, переобладнання офісу, або будівництва споруд чи встановлення кіоску, павільйону тощо.
Обов'язковим для підприємців є дозволи на початок роботи від органів державного пожежного нагляду, органів державної санітарно-епідеміологічної служби та органів державного нагляду за охороною праці, а також дозволи на відведення земельної ділянки та будівництво і на придбання приміщень.
Дозволи, що видаються для здійснення господарської діяльності, вимагають дотримання певних норм як у плануванні нового будівництва чи переобладнанні приміщення, так і для робіт, які слід при цьому проводити. Ці норми стосуються і відведення місця під будівництво об'єкта чи встановлення кіоску, а також використання приміщення. Зазвичай ці норми розробляються центральними органами виконавчої влади, уповноваженими на здійснення державної політики щодо забезпечення безпеки ведення робіт, випуску і реалізації продукції та надання послуг, а затверджуються вони або цими ж органами, або Кабінетом Міністрів України за їх поданням. У визначених законодавством випадках такі норми можуть також розроблятись і затверджуватись місцевими органами влади.
В Україні нараховуються десятки різних дозволів, та визначити їх точну кількість важко з огляду на певні труднощі. По- перше, незважаючи на те, що більшість дозволів, які видають державні органи, є уніфікованими в усіх регіонах, на практиці місцеві органи влади вводять дозволи, які в інших регіонах або містах не запроваджуються. По-друге, різницю між дозволом, погодженням та експертизою не завжди чітко визначено, тобто відсутні стабільні критерії для їх однозначного розмежування.
При створенні власного бізнесу підприємець зіштовхується ще з однією проблемою — вибором назви підприємства. Назва підприємства чи товару — це важливий фактор у політиці бізнесу, який значною мірою зумовлений його етикою. Про комерційну цінність імені підприємства свідчить такий факт: середня британська чи американська компанія оцінюється на фондовому ринку у два рази дорожче ніж її балансова вартість, а компанія із сильною торговою маркою — у чотири рази. При ви
- 3 -
борі назви необхідно консультуватися з маркетологом, психологом, дизайнером, тобто різними спеціалістами зі створення імені торгової марки.
Наука і мистецтво створювати імена, назви суб'єктів підприємства називається семонемікою.
Вітчизняні підприємці, вибираючи назву підприємству, здебільшого керуються такими підходами:
власне ім'я чи прізвище — це перше, що спадає підприємцю на думку, коли він стикається із проблемою найменування свого бізнесу. І тому маємо цілу низку "Вікторів" та "Вікторій".
Зауваження. Спочатку потрібно завоювати собі ім'я у професійному колі і тільки потім перетворювати його в товарну марку (приклад: Ів Сен-Лоран чи Михаїл Воронін). В іншому випадку це називається "павлиною пихатістю";
для назв підприємств використовують імена богів, зокрема античних на чолі із самими Зевсом. Серед таких назв найпо- пулярнішими є Меркурій (він же Гермес).
Зауваження. Перед вибором імені, заглянувши в міфологічний словник, треба ознайомитися, чому покровительствував той чи інший бог;
"скромніші" підприємці звертаються за допомогою до алфавіту, зокрема грецького. І маємо цілий ряд "Дельт", "Гамм", "Омег";
географічні назви — це тяга до минулого, адже за радянських часів одних колгоспів із назвою "Україна" було понад сотні.
Зауваження. Цей підхід із категорії провінціальних, оскільки такі назви, прив'язані до певної місцевості, не відомі широкому загалу і можуть викликати різні асоціації;
описові назви — "Меблі", "Сантехніка", "Нерухомість" мають конкретний характер, але більше підходять до дрібних торговельних фірм, оскільки окреслюють їх сферу діяльності.
Зауваження. Солідний виробник не повинен використовувати "загальні слова", за якими важко визначити свою торгову марку;
використання абревіатури — досить популярного типу словоутворення. Цей підхід використовують за відсутності СВІЖИХ ідей.
Зауваження.Новоутворене слово має бути приємним на звучання і не довгим (наприклад, ІВМ, але не ППОПУ);
використання символізму (рослинний і тваринний світ) — це досить поширений підхід;
оригінальний підхід, який би використовував магію впливу абсолютно нових слів (для прикладу, "Хегох", "Косіак") трапляється дуже рідко.
Отже, перед тим, як підібрати назву для свого бізнесу, треба добре подумати, бо від цього буде залежати її позиціонування на ринку.
Рис.
5.3.
Фактори, які впливають на вибір назви
підприємства
Чинне законодавство встановлює певні вимоги до найменування суб'єктів підприємництва, зокрема заборонено-.
1) використовувати в найменуванні повні або скорочені назви органів державної влади, місцевого самоврядування та похідних від них найменувань. Однак, якщо в найменуванні підприємства є прив'язка до назв території, то це не суперечить закону (наприклад, "Український хліб", "Житомирський льон" тощо); - 4 -
використовувати в найменуванні суб'єкта підприємництва тотожні найменування;
вживати в найменуванні слово "фірма". Проходження всіх етапів на шляху створення свого бізнесу — це велика школа гарту для підприємця в ринковому вирі. А кожний вдалий крок — це міні-успіх на шляху реалізації своєї ідеї. Дуже часто цей етап дається підприємцю найважче через відсутність досвіду, необхідних засобів підтримки, руйнування романтичного ореола в прагненні швидкого успіху. Але здо- лання його — це для підприємця поступ й утвердження свого статусу у сфері бізнесу.
Отже, спосіб входження в бізнес шляхом створення власного підприємства має свої переваги і недоліки, основні з яких відображені на рис. 4.
Рис. 4. Переваги і недоліки створення власного бізнесу
Придбання існуючого бізнесу
Якщо підприємець не має власної ідеї, але володіє достатньою сумою коштів, то він може скористатися ще одним способом входження в бізнес — придбати уже сформований існуючий бізнес. У цьому випадку об'єкт придбання треба детально вивчити й оцінити за багатьма аспектами: фінансовою стійкістю, операційною діяльністю, маркетингом, мотивацією продавця, перспективою. Так, при оцінці фінансового стану необхідно ознайомитися із фінансовими документами підприємства, впевнитися у точності відображених у них даних, проаналізу вати інформацію аудиторських перевірок, провести інспекцію матеріально-технічної бази, порівняти дані підприємства із середньостатистичними для такого типу підприємств й оцінити альтернативні щляхи вкладення інвестицій.
На практиці використовують кілька варіантів придбання існуючого бізнесу, найпоширеніші з яких відображено на рис. 5.
Рис.
5. Варіанти придбання існуючого бізнесу
- 5 -
Вибираючи один із зазначених варіантів, керуються факторами, відображеними на рис. 6
Рис. 6. Фактори вибору варіанта придбання існуючого бізнесу
При купівлі-продажу підприємства або інших комерційних структур важливо пам'ятати про те, що саме є предметом угоди — цілісний майновий комплекс, корпоративні права, юридична особа як єдиний об'єкт чи щось інше. Якщо мова йде про продаж тільки корпоративних прав, то вони мають свою, як правило, договірну вартість (як домовились, стільки і коштує). Якщо йдеться про цілісний майновий комплекс, то тут зовсім інша ціна з прив'язкою до балансової вартості (завищення або заниження, відповідно, впливає на оподаткування).
Визначення корпоративних прав можна знайти у п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (із наступними змін, і доп.). Визначення цілісного майнового комплексу дається у п. 3.2.8. ст. З Закону "Про податок на додану вартість".
Якщо ж йдеться про громадян-власників, то на практиці купівля-продаж підприємства найчастіше здійснюється шляхом простої реєстрації зміни власників. Отже, при купівлі вже існуючого підприємства найскладніше питання — визначення його вартості. Є три методи (поширені в західній практиці) оцінки вартості фірми: балансовий, метод доходів, ринковий.
Коли дохід фірми визначає, в основному, вартість її майна, а витрати на створення нового бізнесу не дуже перевищують вартість майна бізнесу, який купують, використовують балансовий метод.
Метою купівлі бізнесу є купівля його майбутнього (потенційно можливого) доходу, тому поширенішим є метод доходів із його різновидами — додаткових доходів, капіталізованих доходів, майбутніх доходів. Кожний із названих методів має свої недоліки та переваги, тому доцільно визначати вартість бізнесу за кількома із них, обравши при цьому найефективніший варіант для конкретного випадку. Кінцева ціна фірми встановлюється у процесі переговорів між покупцем і продавцем.
Цей спосіб входження в бізнес має переваги і недоліки, відображені на рис. 7.
Рис. 7. Переваги і недоліки придбання існуючого бізнесу
- 6 -
Система франчайзингу
Якщо у майбутнього підприємця немає ані грошей, ані ідеї, але є бажання займатися підприємництвом, то можна скористатися третім способом — франчайзингом.
Франчайзинг — це своєрідний тип організації малого бізнесу, який функціонує як частина єдиного комплексу. Франчайзинг базується на угоді між великими корпораціями (франчайзери) і малими фірмами (франчайзі) або малими підприємцями на засадах системи взаємовигідних пільг і привілеїв, відображених на рис. 8.
Франчайзинг значно зменшує ризик організації бізнесу на старті.
Рис. 8. Учасники франчайзингових відносин
Через систему франчайзингу власник інвестує малий бізнес нематеріальними активами. Як форма ведення бізнесу франчайзинг має давню історію, яка починається із середньовічної Англії, коли громадянам видавали франшизу (дозвіл) на продаж товарів на території міста. Ера сучасного франчайзингу почалась у 50-х роках XX ст. Значний вклад у розвиток цього виду бізнесу внесли трендові компанії Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великобританії, Австралії. Статистика свідчить, що через кожні вісім хвилин у світі народжується один франчайзі. Успішний розвиток франчайзингу в Україні можливий лише при належному правовому захисті інтелектуальної власності відповідно до міжнародних норм і прийнятті Закону "Про франчайзинг". Серед національних франчайзерів можемо виділити відомі "Піца Челентано" і "Картопляна хата". Робота, запропонована під цими брендами, цікава тим, що тут за З—ЗО тис. грн можна стати співучасником мережі фаст-фудів.
За оцінками Мінекономіки, нині в Україні підписано близько 100 франчайзингових контрактів, третина з яких охоплює ринок нафтопродуктів, а четверта частина — системи фаст-фуд.
До стандартних умов договору франчайзингу належать:
передача прав на використання товарного знака, фірм N-го найменування, ноу-хау-технологій і т. ін.;
зобов'язання франчайзера провести попередню підготовку і навчання персоналу франчайзі;
право франчайзера контролювати процес виробництва товарів чи надання послуг франчайзі;
зобов'язання франчайзі щодо дотримання технологічних стандартів і вимог до якості продукції;
встановлення чіткої процедури взаєморозрахунків і її строге дотримання.
Найперспективнішими напрямами розвитку франчайзингу є:
підприємства харчування;
автотранспортні підприємства;
побутове обслуговування;
обслуговування бізнесу;
розваги, мандрівки, спорт;
охорона здоров'я;
будівельні послуги;
навчальні центри;
роздрібна торгівля.
- 7 -
Переваги франчайзингової системи:
зменшення ризику входження в бізнес;
забезпечення високого конкурентного статусу на ринку завдяки відомому імені, товарному знаку, іміджу;
гарантія якості товарів, послуг;
зменшення витрат на рекламу;
забезпечення високого рівня підготовки та підвищення кваліфікації кадрів; забезпечення ефективного інвестування капіталу;
кращі фінансово-кредитні можливості.
Однак укладення франчайзного контракту для підприємця має і ряд недоліків.
Недоліки франчайзингової системи:
неможливість реалізувати власні задуми;
значні обмеження у прийнятті самостійних рішень стосовно свого бізнесу;
необхідність дотримання операційних стандартів;
зменшення доходів у зв'язку з придбанням франчайзі та постійними платежами франчайзеру.
Питання 2 . Сутність державної реєстрація підприємницької діяльності.
Початок підприємницької діяльності настає з моменту державної реєстрації суб'єктів підприємництва та набуття ними прав юридичної особи. Ця процедура важлива для підприємця, оскільки на цій стадії він уперше проходить "школу виживання", стикаючись із різними проявами функціонально-інс- титуціонального середовища підприємництва.
Технологічно набуття прав суб'єкта підприємництва включає такі стадії:
Проводяться збори засновників, на яких приймається рішення про створення підприємства відповідного статусу та організаційної форми. Ця стадія завершується оформленням протоколу про рішення зборів і це один із перших документів, які підприємець кладе в попередньо підготовлену папку. Формуються засновницькі документи залежно від організаційно-правової форми майбутнього підприємства.
В установі банку відкривається тимчасовий рахунок для внесення 50 % СК (для ТзОВ), а у філії Ощадбанку вноситься плата за державну реєстрацію, підтверджена відповідною квитанцією.
Нотаріально засвідчуються підписи засновників на засновницьких документах.
Проводиться резервування найменування юридичної особи, яке має містити інформацію про її організаційно-правову форму та назву.
Отже, для початку функціонування підприємства та отримання ним статусу юридичної особи, воно повинно пройти державну реєстрацію, яка завершує процес створення підприємства.
Державна реєстрація юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців - це документальне засвідчення створення юридичної особи, засвідчення факту набуття фізичною особою статусу підприємця.
Здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації розглядається як адміністративне правопорушення, а в окремих випадках трактується як карний злочин. Тому державна реєстрація підприємства, яке створюється, є обов'язковою.
Державна реєстрація проводиться за принципом "одного вікна", роль якого виконує державний реєстратор.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-під- приємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.
Порядок державної реєстрації визначено у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 № 755-ІУ.
У Законі № 755 закладено механізм «єдиного вікна», при якому для реєстрації достатньо звернутися до держреєстратора з необхідним пакетом документів і ПрОйти державну реєстрацію. Реєстрація в податкових органах, органах статистики, Пенсійного фонду і фондах соціального страхування відбудеться «автоматично». Отже, для особи яка реєструється, повинна була відпасти необхідність «оббивання порогів» перелічених вище держорганів.
Але... на жаль... новий механізм реєстрації, перереєстрації, зняття з реєстрації повною мірою так і не запрацював, незважаючи на те що Закон №755 набрав чинності ще з 1 липня 2004 року. Причин тут кілька. – 8 -
Основна з них — це те, що набрання чинності Законом № 755 вимагає внесення змін до чинних законів України (усього їх 25), що стосуються питання реєстрації в тих чи інших органах, з метою їх приведення до єдиного розуміння процесу реєстрації по-новому.
На рис. 1. схематично показано дії, які необхідно здійснити на початковому етапі функціонування фізичної особи — приватного підприємця, а також зазначено органи, до яких слід звертатися з метою реєстрації та забезпечення необхідних умов його діяльності.
У табл. 2 наведено процес реєстрації фізичної особи в розрізі конкретних термінів, передбачених для реєстрації, і переліків документів, надання яких необхідно для здійснення реєстрації в тому чи іншому органі.
Аналізуючи Закон №755, можна зазначити, що в ньому проглядається натяк на реєстрацію за принципом «єдиного вікна».
Так, у п. 5 ст. 43 цього документа зазначено таке:
«Державний реєстратор не пізніше наступного дня з дати державної реєстрації фізичної особи — підприємця зобов'язаний подати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про здійснення державної реєстрації фізичної особи — підприємця із зазначенням номера і дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру і відомостей з реєстраційної картки... для взяття фізичної особи — підприємця на облік».
Тобто законодавець, очевидно, вирішивши полегшити життя майбутньому підприємцю, щоб той не гаяв часу, сил і коштів на .відвідування численних держорганів з метою реєстрації в кожному з них, прописав, що підприємця беруть на облік у цих органах на підставі повідомлення реєстратора і відомостей з реєстраційної картки.
Але...
Перше. У Законі № 755 ідеться про взяття на облік. А якщо звернутися до документів, що стосуються Пенсійного фонду і фондів тимчасової непрацездатності, безробіття, нещасного випадку, то в них ідеться про реєстрацію підприємця як страхувальника, а не про взяття на облік. На облік беруть тільки в податковому органі (!).
Разом з тим віднедавна порядок проходження реєстрації в Пенсійному фонді змінився. Пов'язано це з появою Тимчасового порядку взяття на облік і зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України
юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців як платників страхових внесків (затверджено постановою правління ПФУ від 21.06.2005р. №10-1, далі- Порядок №10-1). Згідно з цим Порядком дію пункту 3 «Реєстрація страхувальників і застрахованих осіб та облік платників страхових внесків» Інструкції №21-1 тимчасово призупинено (для юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців). Замість нього проблему реєстрації, а точніше, постановки па облік у Пенсійному фонді тепер регулює Порядок № 10-1.
Отже, нововведення №1. Узяття на облік (реєстрація)* новоствореного підприємця в органі Пенсійного фонду тепер у будь-якому випадку відбуватиметься без участі підприємця (його представника).
Тобто повною мірою запрацює (вже запрацював) задум розробників Закону № 755'- держреєстратор після реєстрації громадянина як підприємця надсилає (у тому числі і Пенсійному фонду) відповідне повідомлення і відомості з реєстраційної картки; Пенсійний фонд на підставі цих документів бере підприємця на облік (реєструє). І край! Ніяких додаткових відвідувань для взяття на облік (реєстрації) у Пенсійному фонді не вимагається.
Інформацію про те, що підприємця взято на облік у Пенсійному фонді, та іншу необхідну інформацію (на які рахунки сплачувати внески тощо) Пенсійний фонд надсилає підприємцю поштою з повідомленням про вручення. Тобто постановка на облік (реєстрація) підприємця відбувається ніби автоматично. Відвідувати для цього Пенсійний фонд не потрібно.
Реєстрація в Пенсійному фонді змін (якщо змінюються прізвище та/або ім'я та/або по батькові підприємця та/або місцепроживання** підприємця) відбувається так само— безконтактно. Підприємцю досить зареєструвати такі зміни у держреєстратора. Далі все відбувається без його участі.
Зауважимо, що такий механізм не стосується громадян — непідприємців (нотаріусів тощо).
Друге. У Законі № 755 зазначається лише про те, що підприємця беруть на облік у податковому органі та у фондах. У той же час в інших законах, інструкціях як і раніше містяться норми, що зобов'язують підприємця реєструватися у Фонді безробіття. Є відповідальність за непроходження такої реєстрації.
При цьому не можна сказати, що Закон №755 вступає в суперечність з іншими документами. Він
- 9 -
регулює порядок державної реєстрації громадянина як підприємця, а реєстрація( наприклад, у Пенсійному фонді — це зовсім інша реєстрація — реєстрація як страхувальника. Виходить, що є і взяття на облік, і реєстрація.
Третє. Підприємцю в будь-якому разі після проходження держреєстрації потрібно звертатися до податкового органу, а до соцфондів підприємцю відразу йти не треба (якщо в нього немає найманих працівників). Може статися так, що до соцфондів підприємець за весь час свого підприємництва так жодного разу і не загляне. При цьому виникає запитання: невже підприємця поставлять на облік у соцфондах як добровільного платника внесків без його на те згоди? Навряд чи таке можливо.
Як це слід розуміти?
На наш погляд, це вказує на те, що законодавцю повною мірою не вдалося реалізувати в Законі № 755 механізм реєстрації за принципом єдиного вікна (на законодавчому рівні).
Таким чином, і після 01.07.2004р. новозареєстрованим підприємцям у звичайному порядку доведеться відвідувати і податковий орган, і Пенсійний фонд (принаймні попервах).
Строк державної реєстрації юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи, після чого підприємцю видається свідоцтво про державну реєстрацію (оригінал і три копії).
Порядок передачі державному реєстратору ідентифікаційних кодів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України для внесення їх до реєстраційної картки визначається спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики.
Державний реєстратор після внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний сформувати реєстраційну справу, в якій, зокрема, будуть зберігатися документи, що подаються для проведення державної реєстрації, тобто один екземпляр оригіналів установчих документів, документи, що подаються для проведення державної реєстрації змін до установчих документів та інші.
Відомості про юридичну та фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу:
повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
ідентифікаційний код юридичної особи;
форма власності;
організаційно-правова форма;
місцезнаходження юридичної особи;
перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний код фізичної особи — платника податків, якщо засновник — фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник — юридична особа;
основні види діяльності;
прізвище, ім'я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб — платників податків;
дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи;
дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та закінчення його формування;
дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього;
підстави для відмови у проведенні державної реєстрації;
серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію;
дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них;
підстави для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів;
дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;
дані про дату постановки на облік та дату зняття з обліку в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування;
- 10 -
дані про відокремлені підрозділи юридичної особи;
дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);
дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення;
дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстава для його внесення;
місце проведення державної реєстрації, а також місце проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом;
місцезнаходження реєстраційної справи;
дані про видачу виписок, витягів, довідок із Єдиного державного реєстру;
прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, що внесла до Єдиного державного реєстру запис про державну реєстрацію юридичної особи, внесла зміни до цього запису або внесла запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи;
дата передачі реєстраційної справи до державної архівної установи, адреса її знаходження.
Особливості державної реєстрації юридичних осіб-підприємців :
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи.
В управлінні статистики проводиться реєстрація суб'єкта підприємництва на основі повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.
У податковій адміністрації здійснюється реєстрація суб'єкта підприємництва як майбутнього платника і відбувається знайомство з його податковим інспектором.
Підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік в органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи). Строк взяття на облік суб'єкта підприємництва органом податкової служби, за наявності цих документів, не повинен перевищувати двох днів.
10. У районному відділі внутрішніх справ отримується дозвіл на виготовлення печатки і штампів. Для одержання дозволу суб'єкт підприємництва подає копію свідоцтва про державну реєстрацію, два примірники зразків печаток і штампів, які затверджуються власником і додаткового погодження не потребують, а також документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печатки і штампів.
Протягом п'яти робочих днів із дня одержання документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати дозвіл на виготовлення печаток і штампів або письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України.
11. В установі банку відкривається розрахунковий рахунок підприємства. Підставою для відкриття рахунку в будь-яких банках є свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органі державної податкової служби.
12. Паралельна реєстрація в Пенсійному фонді України та фондах соціального страхування на підставі повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи. У кожній із цих інституцій присвоюється свій реєстраційний номер для суб'єкта підприємництва і видаються бланки звітності
Є певний порядок проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця : Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, без розгляду зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації фізичної особи-підприємця державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця на підставі відомостей реєстраційної картки на
- 11 -
проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Строк державної реєстрації фізичної особи-підприємця не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприєм- ця має бути оформлене державним реєстратором і видане (надіслане рекомендованим листом) заявнику не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
У бланку свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця зазначаються:
ім'я фізичної особи-підприємця;
ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів із Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів (далі — ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків);
місце проживання фізичної особи-підприємця;
дата проведення державної реєстрації;
місце проведення державної реєстрації;
прізвище та ініціали державного реєстратора.
Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації фізичної особи-підприємця зобов'язаний передати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру та відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця для взяття фізичної особи-підприємця на облік.
Започаткування власної справи вимагає відповідних коштів, і не тільки для створення статутного капіталу. Усі витрати на створення власної справи можна умовно поділити на дві категорії: обов'язкові платежі та гонорари. До першої категорії (обов'язкові платежі) належать: плата за нотаріальне посвідчення установчих документів, реєстраційний збір за державну реєстрацію підприємства, нотаріальне посвідчення зразків підписів на банківській картці, відкриття розрахункового рахунку, дозвіл РВВС на виготовлення печатки і штампів, внески до статутного фонду. Гонорари найчастіше сплачуються за розробку установчих документів і реєстрацію підприємства. Отже, державна реєстрація суб'єктів підприємництва і надалі залишається порівняно громіздкою і вимагає розробки та прийняття відповідних заходів на урядовому рівні, спрямованих на її спрощення.
З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство набуває статусу юридичної особи. Проте слід зазначити, що і після юридичного оформлення створення підприємства (фірми) організаційний період ще триває. Відбувається, зокрема, остаточне формування органів управління, розроблюють і затверджують відповідні внутрішні організаційні регламенти функціонування підприємства, встановлюють процедури роботи і взаємодії структурних підрозділів, співробітників та ін. Цей процес у структурах підприємницького бізнесу відбувається по-різному. Корективи тут вносить ринок, прискорюючи чи гальмуючи організаційний період.
Питання 3 . Документальне оформлення державної реєстрації.
Збір документів
Для юридичних осіб цей пакет містить
1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реестраци юридичної особи
2) нотаріально засвідчену копію рішення засновників або >повноважсною і йми органу про створення юридичної особи (окрім прив ііноіо і ідприємства)
3) тва примірники установчих документів
4) документ що засвідч; с внесення реєсіращиного збору за проведе шя державної реєстрації юридичної особи
5) току мент який підтверджує що власник сплатив свій внесок до егттутиого капіталу (при його формуванні)
6) якщо проводилося резервування найменування юридичної особи подасться відповідна довідка з Єдиного державного реєстру
7) якщо документи подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто державному реєстратору додат ково пред являються - 12 -
паспорт та документ що засвідчує його повноваження
8) а також тля
ВАТ звіг про проведення підписки на акції який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондовою ринку України
селянського (фермерського господарства) - копію Державного акта на право приватної власності зігновника на землю або копію Державного акту на право постійного користування землею засновником або нотаріально засвідчену копію договору про право
користування землею засновником зокрема на ;мовач оренди
Для фізичних осіб-тдприємців цей пакет містить
Заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи підприємця копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов язкових плаатежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації
Зібравши необхідні папери можна звертатися до органів державної реестрації
- 13 -
Контрольні питання :
Які способи входження в бізнес пропонує світова практика?
Якими критеріями керуються при виборі способу входження в бізнес?
У якому випадку вибирають спосіб входження в бізнес ?
Шляхом створення власного підприємства Які переваги та недоліки створення нового підприємства?
У чому полягає проблема вибору місцезнаходження і розміщення свого бізнесу?
Яке питання є найскладнішим при купівлі вже існуючого бізнесу?
Чому виникла необхідність у використанні різних методів оцінки вартості підприємства?
У чому полягає сутність франчайзингових відносин?
Що дає система франчайзингових відносин франчайзеру і франчайзі?
Які перспективи розвитку франчайзингових відносин в Україні?
Як проводиться державна реєстрація суб'єктів підприємництва?
Для чого створюється єдиний державний реєстр?
Вкажіть різницю в переліку документів, необхідних для державної реєстрації фізичних та юридичних осіб-підприємців.
Викладач : __________ Пронак І.М.