- •Презентація іміджу
- •Зовнішній вигляд
- •Постава і мова рухів тіла
- •2. Особистісні риси керівника Основні риси керівника
- •Фактори, що перешкоджають повній реалізації особистих можливостей керівника
- •Риси, які мають бути властиві заступникові
- •3. Спілкування з персоналом
- •Як поводитися з "важкими" людьми
- •4. Методи маніпулятивного впливу
- •Тактика використання чуток у діловому спілкуванні
- •5. Практичні поради керівникові
- •Поради з виховання персоналу
Риси, які мають бути властиві заступникові
1. Проявляти лояльність.
Ніколи не беріть заступником того, хто не демонструє готовності або прагнення бути лояльним.
2. Уміти брати під сумнів попередні рішення.
Така людина має захистити начальника від неприємності, сказавши йому, що він припускається помилки.
3. Не завжди думати так, як керівник.
4. Мати достатнє самолюбство.
Заступник мусить мати мужність, щоб суперечити керівникові, бути спроможним сприймати критику, мати достатню силу волі, щоб керувати персоналом за відсутності керівника. Він також повинен мати твердість характеру, щоб уміти визнавати свої помилки, і стійкість, щоб приносити погані новини.
5. Бути чесним.
6. Виявляти розсудливість.
7. Уміти зберігати конфіденційну інформацію.
8. Бути комунікабельним.
Заступник мусить уміти робити переконливі доповіді, писати лаконічні листи, уважно вислуховувати й мати повну інформацію про діяльність організації.
9. Бути переконаним членом команди.
10. Мати навички міжособистісного спілкування.
11. Підтримувати в собі мотивацію.
12. Бути здатним посісти в перспективі посаду керівника.
3. Спілкування з персоналом
Невербальне спілкування
"Той, хто багато говорить, часто зазнає невдачі, тому краще знати міру" (Дао).
У людини, як і в тварин, є набуті та вроджені інстинкти. До них можна віднести й невербальні засоби спілкування. Більшість із них мають спадкову природу, а інша частина добувається в процесі життєдіяльності людини. Психологами встановлено, що від 60 до 80 % комунікацій здійснюються за рахунок невербальних засобів спілкування, і тільки 20—40 % — за рахунок вербальних.
У людини є кілька зон особистісного простору, і кожна має своє призначення. Американський антрополог Б. Холл виділив чотири типи особистісного простору або просторові зони.
Інтимна зона (15—45 см) розділяє людей досить близьких, які не бажають посвячувати в свої справи третіх осіб. Дозволяється проникнути в цю зону тільки тим людям, які перебувають у тісному емоційному контакті. У неї допускаються діти, батьки, чоловіки, коханці, близькі друзі й родичі. З усіх зон ця вважається найголовнішою. Вона охороняється людиною як власність. У ній ще є підзона радіусом 15 см, у яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного контакту. Це надінтимна зона людини.
Особиста зона (45 см — 1,5 м) визначається як дистанція, яку індивід схильний витримувати між собою і всіма іншими в ситуаціях повсякденного спілкування, на вечірках, офіційних прийомах, зустрічах, у приятельських компаніях.
Соціальна зона має діапазон 1,5—3,5 м. На такій відстані людина визнає за краще триматися від сторонніх людей, нових працівників на роботі й т. ін.
Суспільна зона (більше 3,5 м) визначається дистанцією, що зберігається при зустрічі двох або більше людей на привселюдних зборах.
Просторові зони залежать від національної специфіки і регулюються нормами етикету, що діють у рамках тієї чи іншої культури. Так, етикет допускає мінімальні варіанти дистанцій у латиноамериканців та арабів, а максимальні — у північноамериканців і північноєвропейців.
Офіційна зона українців і росіян визначається звичайно відстанню, яка дорівнює довжині двох рук, простягнених для рукостискання, а приятельська — довжині двох зігнутих у ліктях рук.