Тема 10 Товарознавча характеристика господарських товарів

Ключові слова: споживчі властивості меблів; посуд: скляний, пластмасовий, дерев 'яний; електротовари; будівельні матеріали: лісоматеріали, цегла, вапно, гіпс, покрівельні матеріали, сто; про­відникові вироби.

1. Класифікація товарів господарського призначення

Відповідно до загальної класифікації непродовольчих то­варів у підкласі «Господарські товари» до групи «Споріднені товари» відносять: меблі, посуд, побутову техніку (складно- технічні товари), будівельні матеріали, сільськогосподарські товари. В умовах невпинного технічного прогресу, підви­щення культурно-побутового рівня населення все більше зростають вимоги до організації внутрішнього простору бу­динків і споруд. Функціональні та естетичні завдання форму­вання внутрішнього простору вирішуються головним чином підвищенням добротності, комфортності, художнього рівня, поліпшенням споживчих властивостей, розширенням асор­тименту і підвищенням конкурентоспроможності всіх това­рів, що оточують людину.

2. Споживчі властивості товарів господарського призначення

Усі товари цього підкласу повинні мати комплекс:

• функціональних властивостей, виражених у застосуванні нових технологій для одержання конструкцій, що забез­печують зручність, універсальність, досконалість вико­нання допоміжних операцій;

• ергономічних властивостей, виражених у гігієнічності товару, безпеці, антропометричності; надійності; довго- вічності; безвідмовності, збереженості, ремонтопридат­ності;

• естетичних властивостей, виражених в інформаційній виразності, цілісності композиції, раціональності, доско­налості виробничого виконання;

• соціального призначення, вираженого в задоволенні по­питу всіх проверстків населення.

5.3 Керамічні матеріали й вироби

Керамічні матеріали одержують із глинистих речовин з мінеральними або органічними добавками або без них за допомогою формування й наступного випалу.

Основним компонентом сировинної маси для виробництва кераміки є каоліни й глини, які при змішуванні з водою можуть утворювати пластичне тісто, що переходить після випалу у водостійке й міцне камінневидне тіло.

Найважливішими властивостями глин, що визначають їхня придатність для виробництва кераміки, є пластичність, зв’язність, що зв’язує здатність, повітряна й вогнева усадка, вогнетривкість і наявність домішок. Шкідливі домішки - окисли заліза й марганцю, вуглекислі й сірчанокислі солі - знижують вогнетривкість глин, приводять до утворення в процесі випалу тріщин і здуттів (дутик), білих нальотів (висілів), надають виробам червоно-буре фарбування.

Для додання необхідних властивостей глинам і кераміці до складу сировинних матеріалів уводять різні добавки:

• що охлянуть (шамот — обпалену й розмелену глину, шлаки, кварцові піски) — для зменшення усадки при сушінні й випалі, запобігання деформації й тріщин у виробах;

• вигоряючі (ошурки, торф, мелений крейда) — для поро утворення й підвищення теплозахисних властивостей;

• ущільнюючі (плавні) — для зниження температури спікання (доломить, залізну руду, магнезит, тальк);

• що офарблюють (окисли заліза, кобальту, хрому) — для одержання кольорової кераміки.

Виробництво керамічних виробів включає видобуток і заготівлю глин і добавок, складання глиняної маси, формування виробів, сушіння, випал, сортування й зовнішню обробку.

Після випалу готову продукцію прохолоджують і сортують по ступені випалу на нормальну, недопал і перевитрата. Нормальна кераміка ділиться на сорти і якщо буде потреба піддається обробці.

Керамічні матеріали й вироби можна класифікувати по характеру будови черепка, щільності й призначенню.

По характері будови черепка розрізняють тонку й грубу кераміку. Тонка кераміка (порцеляна, фаянс) має однорідну, дрібнозернисту будову черепка, звичайно білого кольору. Груба кераміка має неоднорідну, грубозернисту, пухку будову черепка з темним фарбуванням.

По щільності керамікові підрозділяють на щільну (водопоглинення менш 5%) і пористу (водопоглинення більше 5%). До щільної кераміки відносять порцеляна, плитки для підлог, клінкерна цегла, до пористого — глиняний цегла, фаянс, черепицю й ін. (рис.5.1).

Рис. 5.1. Класифікація керамічних матеріалів і виробів

По призначенню будівельні керамічні матеріали й вироби підрозділяють на стінові, лицювальної й оздоблювальної, покрівельної, кислототривкої, вогнетривкої, санітарно-технічної, спеціальні й труби.

До стінових керамічних матеріалів відносять глиняний (звичайний пустотілий, легковагий) і лекальна цегла, керамічні камені й панелі (табл. 5.1).

Випускають такі види звичайної глиняної цегли: одинарний (250x120x65 мм) і модульний (250x120x88 мм), марок 75, 100, 125, 150, 200, 250, 300 (кгс/див²) щільністю 1,7—1,9 г/см³ і морозостійкістю 15—50 (циклів). Модульна цегла має круглі або щіле-видні порожнечі, що дозволяє зменшити його масу й заощадити сировину.

Звичайну глиняну цеглу використовують для кладки стін, печей, димарів, перегородок у зонах, де температура не перевищує температури його випалу. Цегла напівсухого пресування не можна використовувати для кладки фундаментів і цоколів нижче гідроізоляційного шару.

Пустотіла глиняна цегла буває одинарних, модульних і полуторний (250x120x130 мм) марок 75, 100, 125, 150 (кгс/див²) щільністю близько 1,3 г/см³ і морозостійкістю не менш 15. Така цегла має наскрізні або некрізні порожнечі. Його використовують аналогічно глиняному звичайному, однак він непридатний для кладки фундаментів, підземних частин стін, печей димових каналів і труб.

Пористо-пустотілий (легковагий) цеглу одержують із сировинної маси, що містить вигоряючі добавки. Він буває модульним залежно від щільності — трьох класів (А — 0,7—1,0 г/см³; Б — 1, 0-1,3 і В — 1, 3-1,45 г/см³), марок 35, 50, 75, 100 (кгс/див²) і морозостійкістю не менш 10. Легковагу цеглу використовують для кладки зовнішніх і внутрішніх стін приміщень із нормальною вологістю повітря.

Таблиця 5.1

Асортименти стінових керамічних матеріалів

Матеріал	Марки
Цегла глиняна звичайна Цегла глиняна пустотіла Цегла пористо-пустотіла (легковагий) Камені керамічні пустотілі стінові	75, 100, 125, 150, 200, 250, 300 75,100, 125, 150 35,50,75,100 75, 100, 125, 150

Камені керамічні пустотілі стінові можуть мати розміри 138, 188, 288x190, 250, 290x70, 90, 120, 190 (мм) марок 75, 100, 125, 150 (кгс/див²) з об'ємною масою не більше 1,6 г/см³. Камені мають порожнечі, завдяки чому їхня теплопровідність значно нижче, ніж у глиняної цегли. Це дозволяє знизити товщину стін. Цей матеріал використовують для кладки зовнішніх і внутрішніх несучих стін і перегородок.

Стінові керамічні панелі являють собою одно - або двошарову конструкцію, що складається із цегли або керамічних каменів, покритих цементним розчином. У двошарових панелей крім цегли або каменів є шар утеплювача (з минераловати, фіброліта, піноскла). Фасадна сторона панелей може бути оброблена керамічною плівкою, тому немає необхідності облицьовувати стіни після їхнього зведення. Стінові панелі випускають розміром "на кімнату".

Лекальна керамічна цегла марок 100, 125, 150 використовують для кладки й футеровки промислових димарів при температурах експлуатації не більше 700 °С. Він має довжину до 225 мм, радіус кривизни 850-1500 мм, морозостійкість не менш 15 (циклів).

Замовляючи цеглу й керамічні камені, потрібно скорочено вказувати найменування, марку, щільність, морозостійкість і номер стандарту, наприклад КРП 100/1250/30 ДЕРЖСТАНДАРТ 530—80 (цегла звичайний пустотілий, марки 100 (кгс/див²), щільністю 1250 (кг/м³), морозостійкістю 30 (циклів).

До цієї групи ставляться вироби для зовнішнього й внутрішнього облицювання стін, а також для обробки підлог.

Вироби для зовнішнього облицювання призначені для захисту основного стінового матеріалу від руйнувань і впливу атмосферних впливів. Вони повинні мати високу атмосферо - і морозостійкість і міцність. Використання таких матеріалів дозволяє уникнути періодичного фарбування будинків, знижує трудомісткість обробки, поліпшує зовнішній вигляд будинків.

Для зовнішнього облицювання застосовують лицьова цегла й камені, фасадні плити й плитки, килимову кераміку й різні фасонні деталі (табл. 5.2).

Лицьова цегла має більше світле фарбування в порівнянні із глиняним звичайним і гладкою лицьовою поверхнею, підвищену морозостійкість. Його лицьова сторона може бути глазурованої або неглазурованої, гладкої або офактуреної. Він використовується як лицювальний і стіновий матеріал. Лицьову цеглу виготовляють суцільних або пустотілих, одинарний або модульний марок 75, 100,..., 300 (кгс/див²), має морозостійкість не менш 25 (циклів).

По призначенню й формі лицьова цегла буває рядовий (для кладки гладкої частини стін) і профільний (для кладки карнизів, пасків та ін..)

Лицьові камені виготовляють суцільні й пустотілі розміром 250x120x140 мм, марок 75, 100, 125, 150 (кгс/див²).

Таблиця 5.2