ТЕМА 10. МІЖНАРОДНІ КОНТРАКТИ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ. ПРАВИЛА ІНКОТЕРМС

План.

1. Структура і зміст зовнішньоторговельного контракту.

2. Базисні умови поставки товарів. Правила ІНКОТЕРМС 2010.

1. Структура і зміст зовнішньоторговельного контракту.

Контракт купівлі-продажу – це основний комерційний документ, що визначає права та обов'язки учасників зовнішньоторговельної операції, в якому зазначений цілий комплекс дій щодо здійснення торговельного обміну.

В основу механізму дії контракту закладена його структура, обсяг взаємних зобов'язань сторін, умови платежів, базові умови поставок, умови страхування, технічні умови, санкції за порушення позицій контракту.

Отже, механізмом зовнішньоторговельного контракту можна вважати злиття структурних елементів зовнішньоторговельної угоди та їх взаємодію відповідно до узгоджених контрагентів юридичними нормами.

Розрізняють такі види контрактів:

• на термін – передбачають доставку товару до строго визначеного терміну, за недотримання якого покупець має право розірвати контракт;

• довготермінові – укладають терміном на 3–б років і більше;

• спеціальні – контракти, що укладені на проектування, монтажні роботи, технічне обслуговування, проведення випробувань тощо;

• рамкові – містять лише основні умови, що підлягають подальшому уточненню;

• наміри – встановлюють наміри покупця придбати товар без чітких обов'язків.

Структура зовнішньоекономічного договору визначена Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (кон­трактів).

Для укладання договору необхідна згода сторін за всіма істотними умовами, тобто умовами, без яких він не має юридичної чинності. Договір вважається укладе­ним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. При невиконанні одним з партнерів суттєвих умов друга сторона може стягнути збитки. До істотних умов відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін-учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене виз­начення країн як контрагентів ( “Продавець”, “Покупець”, “Замовник”, “Постачальник тощо”), особа, від імені якої укла­дається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найме­нування документів, якими керуються контрагенти при укла­денні договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послу­ги) один з контрагентів зобов’язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контрак­ту) або контракту на перероблення давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою перероблення давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) до­сить велика, то все це зазначається в додатку (специфікації), який має бути невід’ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (кон­тракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, по­слуг). У додатку до договору (контракту) про перероблення да­вальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такого перероблення.

Технологічна схема перероблення давальницької сирови­ни повинна відображати:

♦ усі основні етапи перероблення сировини та процес пе­ретворення сировини на готову продукцію;

♦ кількісні показники на кожному етапі перероблення з обґрунтуванням технологічних витрат сировини;

♦ втрати виконавця перероблення на кожному з його етапів.