4. Семестрово-залікова система як форма реалізації оон

Закон України «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад дозволяють загальноосвітнім навчальним закладам самостійно визначати структуру навчального року: за чвертями, півріччями, семестрами. З 2000 року Міністерство освіти і науки України запровадило семестрову структуру навчального року. Крім того, в «Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа)» відмічається, що в старшій школі, в зв’язку із збільшенням обсягів засвоюваних знань і посиленням навчальної роботи учнів, для окремих навчальних предметів і курсів може запроваджуватися концентроване їх вивчення. Тобто, коли опанування їх змістом відбувається протягом 1-3 навчальних років і не розтягується на всі роки навчання. При цьому, навчальні плани будують з розрахунку 2-4 годинного тижневого навантаження на навчальний предмет, що призводить до скорочення кількості дисциплін, які одночасно вивчаються учнем.

Створена С.І.Подмазіним на початку 90-х років семестрово-залікова форма організації навчального процесу (остання назва – семестрово-блочно-заліковий режим навчання). З визначенням автора «семестрово-блочно-заліковий режим навчання» являє собою інноваційну систему організації особистісно орієнтованого навчання.

Основними положеннями СЗС є:

• викладання предметів блоками через подвоєнні скорочені уроки (35+35 або 40+40 хвилин) і додаткових індивідуальних занять;

• результати навчання визначаються на підсумкових і тематичних заліках;

• навчання відбувається протягом 5-6 семестрів, які складаються з п’ятиденних робочих тижнів.

Важлива роль відводиться викладанню програмного матеріалу блоками. Блочне викладання предметів створює ефект «заглиблення» у предмет. Ефективність подібного прийому викладання доводиться в охарактеризованих нами раніше дидактичних розробках М.П.Гузика і Л.В.Мохової. Розподіл предметів за блоками призводить до того, що вчитель протягом семестру навчає меншу кількість учнів, ніж при традиційному навчанні. Це дозволяє педагогу урізноманітнити навчання через можливість урахування індивідуальних особливостей конкретних учнів. Також, серед переваг блочного викладання можна відзначити:

• учитель багато встигає на уроці, не витрачаючи часу на організацію класу;

• більше часу залишається на закріплення матеріалу, на роботу з розвитку мислення учнів;

• оптимізація навчального навантаження учнів у школі і вдома, адже зменшується обсяг домашніх завдань, їм необхідно готувати домашнє завдання з 2-3 предметів, на відміну від 6-7 дисциплін за традиційного навчання;

• є можливість пов’язати вивчення кількох тем, зручніше планувати уроки, ефективніше проводити контроль знань;

• ширші можливості для використання нестандартних уроків та інших організаційних форм навчання, як-то: лекцій, семінарів, практикумів, які сприяють розвитку творчого потенціалу учнів;

• покращується дисципліна учнів на уроках.

Наявність такої організаційної форми навчання як додаткові індивідуальні заняття (далі: ДІЗ, авторське скорочення) вигідно відрізняють СЗС від інших систем навчання. Ефективне застосування названої форми навчання дозволяє подолати неуспішність тих учнів, що потребують посиленої педагогічної взаємодії. За визначенням С.І.Подмазіна: «ДІЗ — це внутрішня диференціація, що вдягнута у зовнішню форму!». ДІЗ вважається частиною уроку, а отже до нього висуваються ті самі вимоги, як-то: обов’язковість проведення за чітким розкладом, чіткість цілей пізнавальної діяльності, обліку і контролю з боку адміністрації школи і самого вчителя. Серед головних цілей ДІЗ автор виділяє: навчальні (цілі навчання, розвитку пізнавальних здібностей учня, контролю і корекції його знань); психодіагностичні (цілі діагностики індивідуальних особливостей особистості, спираючись на які вчитель створює програму оптимальної педагогічної взаємодій з конкретним учнем); виховні (які дозволяють вчителю в умовах індивідуальної бесіди наближати вихованців до соціальних норм).

У межах цієї системи ДІЗ виконують декілька функцій, виходячи з домінування однієї з них розрізняють такі форми ДІЗ: навчаюче, розвиваюче, корекційне, контролююче, комбіноване. Навчальне ДІЗ може проводитися з учнями як з метою подолання прогалин у знаннях, так і мати випереджуючий характер. На таких заняттях учитель разом з учнем складає програму самоосвіти з цього предмету, активно допомагає йому в її опануванні. Навчаюче ДІЗ виявляється подібним до позаурочних індивідуальних занять, що мають місце в традиційному навчально-виховному процесі ЗОШ. Методика проведення розвивачих ДІЗ спирається на активну самостійну роботу учнів. Вони проводяться з метою поглиблення і розширення знань, посилення мотивації до вивчення предмету. Учитель зобов’язаний проводити розвиваючі ДІЗ нестандартно, з використанням проблемних або ігрових ситуацій, спираючись на цікавий зміст. Подолання прогалин у знаннях і виправлення конкретних помилок є основним завданням третьої форми ДІЗ – коректуючих ДІЗ. Перевіряючи виконання контрольних робіт і проводячи заліки вчитель визначає типові помилки, що містяться у відповідях учнів. Мета контролюючих ДІЗ полягає в контролі та аналізі сформованості програмних знань учнів. Такі заняття проводяться у формі контрольної роботи або заліку. Комбіноване ДІЗ, передбачає індивідуальну роботу вчителя одночасно з кількома учнями над різними завданнями задля досягнення різних цілей. Завершуючи характеристику ДІЗ слід відзначити ще одну їх позитивну ознаку – можливість неформального спілкування між учителем і учнем. Таке спілкування сприяє подоланню психологічних бар’єрів, побудові оптимальної педагогічної взаємодії, що базується на психодіагностичних дослідженнях.

Таким чином, ДІЗ дозволяють учителю розширити можливості організаційних форм навчання через особистісну орієнтацію педагогічного керівництва процесом засвоєння програмних знань конкретними учнями. Також, ці заняття дозволяють учням усвідомити власну психолого-педагогічну унікальність і ступінь потрібної педагогічної допомоги. Саме така властивість ДІЗ сприяє формуванню адекватної самооцінки учнів, що є передумовою їхньої ефективної адаптації в подальшому навчанні, зокрема дидактичної адаптації. Крім того, як показують наші спостереження, учні, які оволоділи прийомами власної навчально-пізнавальної діяльності на цих заняттях під час навчання в університеті успішніше використовують можливості такої організаційної форми навчання як консультації, що позначається на результативності їх навчання.

Залік являє собою найважливіший елемент СЗС, який завдяки власній багатофункціональності значно відрізняється від простої перевірки (простого зрізу) знань. У СЗС залік визначається як засіб цілісного контролю знань за предметний курс або його частину. За словами розробника: «Залік — вінець названої системи». Всі складові СЗС підпорядковані ідеї ефективності проведення заліків. Зокрема, ДІЗ необхідно розглядати як ефективний засіб психолого-педагогічної підготовки учнів до заліку.

СЗС навчання включає дві форми заліків. Тематичний залік являє собою цілісний контроль знань з означеного блоку предметного курсу. Спираючись на вихідні позиції модульності його можна вважати елементом модульного контролю. Друга форма – підсумковий (семестровий) залік становить цілісний контроль знань всього семестрового предметного курсу.

Залік у названій системі виконує шість функцій: контролюючу, навчаючу, розвиваючу, тренінгову, мотивоутворюючу, виховну. Під час підготовки до заліку і власно його проведення відбувається подальше поглиблення, зміцнення, усвідомлення й систематизація знань. Такі процеси здійснюються завдяки активній навчально-пізнавальній діяльності учнів, що дозволяє, за розумінням С.І.Подмазіна, віднести залік до активних форм навчання. Цей статус підтверджується можливістю деяких учнів, що за високі навчальні досягнення протягом семестру, отримали залік, так би мовити, автоматично, виконувати ролі «помічників» під час проведення заліку. Крім того, для учнів, що успішно навчалися по предмету передбачаються ролі «консультантів». Вони не складають залік за отриманими білетами, а включаються в роботу заліку коли учень, що відповідає по білету зустрічається з певними труднощами. Такі консультанти за кожну правильну відповідь отримують 1-2 бали, які підсумовуються і при досягненні найвищого рівня (12 балів) вважаються тими, хто склав залік. Якщо учень, що вже відповів на питання білету бажає покращити свій результат, він може переходити на роль «консультанта» і добирати потрібні бали за відповіді з місця. До того ж, у межах цієї системи, учням надається можливість підвищення оцінки за результат вивчення предмету на ДІЗ до кінця року.

Особливості діяльності вчителя із планування та проведення уроків за ООН полягають у:

• конкретизації цілей для кожного етапу уроку, створенні умов для прийняття їх учнями;

• переведенні змісту навчальної інформації в систему проблемних навчальних завдань;

• управлінні навчально-пізнавальною діяльністю учнів на основі дотримання психологічних умов процесу набуття знань, урахування індивідуальних особливостей психічного розвитку учнів;

• створенні умов для розвитку внутрішньої позитивної мотивації, стимульовані ініціативи, активації когнітивних процесів;

• наданні учням можливості реалізувати своє право на вибір рівня опанування матеріалу, форми фіксації його основних положень, способів дії, видів контролю, обсягу домашнього завдання;

• забезпеченні постійного зворотного зв’язку між учителем та учнями, діагностуванні за зовнішніми ознаками та за допомогою спеціальних методик внутрішнього стану учнів і врахуванні результатів цих процедур в управлінні навчальним процесом;

• створенні умов для рефлексивної діяльності учнів, стимуляції ініціативи та творчості.

Підводячи підсумок можна відзначити, що традиційна парадигма «вчитель – підручник – учень» заміняється в ООН новою – «учень – підручник – учитель». У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі – організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль ЗУН школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Впровадження ООН спонукає самого вчителя до активізації його творчих здібностей, подолання формалізму в роботі. Творчість учителя виявляється у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою майстерність, відкидати застарілі, знаходити нові, більш досконалі методи практичної реалізації завдань ООН, використовувати ефективний педагогічний досвід, проводити моніторинг учнівської та своєї діяльності. Д.І.Писарєв писав: «Хто дорожить життям думки, той знає дуже добре, що справжньою освітою є тільки самоосвіта».