2. Способи досягнення оон

ООН потребує розробки такого змісту освіти, в який включаються не тільки наукові знання, але й мета знання, тобто методи і прийоми пізнання. Основний шлях реалізації ООН визначає переорієнтацію навчання із засвоєння готових знань до їх самостійного отримання. Тому, провідними видами діяльності, які слід формувати в ООН можна віднести: спілкування і навчально-пізнавальну діяльність. З цією метою вчителі широко використовують нетрадиційні уроки: урок-подорож у країни хімічних речовин, урок-казку, урок-конференцію тощо. Учні спілкуються, обмінюються думками, приймають рішення, вчаться слухати один одного. Тобто переважають групові і колективні форми навчання.

Способи досягнення ООН:

• використання різноманітних методів і форм організації навчання, орієнтованих на конкретного учня;

• створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

• стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь;

• підтримка учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи (виконання завдання або розв’язування задачі), аналізувати власну діяльність і роботу інших учнів на уроці;

• створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність у роботі, створення умов для природного самовираження учня.

Основний задум особистісно орієнтованого уроку полягає в тому, щоб розкрити зміст суб’єктивного досвіду учня з теми, яка вивчається, узгодити його з завданням і перевести у відповідний науковий зміст, тобто «окультурити». Вчитель на уроці допомагає учневі подолати обмеженість його суб’єктивного досвіду, існуючого часто у вигляді розрізнених уявлень, що відносяться до різних сфер знань, переводячи цей досвід на науково значимі зразки. Важлива при цьому і форма обговорення дитячих гіпотез і припущень. Вона не повинна бути жорсткою, у вигляді оціночних ситуацій («правильно чи неправильно»). Завдання вчителя – виявити та узагальнити гіпотези учнів, виділити і підтримати ті з них, які відповідають темі уроку, меті й завданням того чи іншого предмета.

Один із способів досягнення ООН і напрямків методичного оновлення уроків передбачає проведення їх на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми. Це сприяє інформаційному збагаченню сприймання мислення почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу всебічно пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.

Гуманізація відносин «учитель – учень», задоволення потреб дітей у спілкуванні та співпраці у рамках ООН призводять до певної системи поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм навчання.

Учитель хімії повинен працювати на кінцевий результат, перевіряючи вміння та навички, що здобули учні на уроках та вдома під час вивчення нової теми. Необхідно використовувати такі способи перевірки ЗУН учнів, які сприяють розвитку творчості та самовдосконалення особистості.

Види завдань на уроках за ООН

1. Завдання на створення можливостей самопізнання («Пізнай себе!»):

• за поданим учителем планом, схемою, алгоритмом учень перевіряє виконану ним роботу, робить висновки про те, що вдалося, де були помилки;

• аналіз та оцінювання характеру своєї участі в навчальному процесі;

• ступінь активності, ініціативності, позиція в взаємодії з іншими учнями;

• «дзеркальні завдання» – пошук особистісних якостей або навчальних характеристик у навчальному матеріалі.

2. Завдання на створення можливостей для самовизначення («Обирай себе!»):

• включають аргументований вибір різного навчального матеріалу, способу виконання завдань (з ким і як виконувати завдання), форми звітності про виконання завдання.

3. Завдання на «включення» самореалізації («Перевіряй себе!»):

• завдання, що вимагають творчості в змісті роботи, у способі її виконання (перетворення змісту на схеми, опорні конспекти, постановка дослідів і практичних робіт не за зразком);

• вибір учнем різних жанрів завдань (наукові звіти, інсценування, газета та ін.).

4. Завдання, які орієнтована на спільний розвиток школярів («Створюй разом!»):

• «мозковий штурм», інсценировки, групові проекти, інтелектуальні командні ігри;

• творчі спільні завдання з (або без) розподілом учителем організаційних ролей у групі;

• спільний аналіз процесу й результату роботи.

5. Завдання й група методів організації спільної роботи, які спрямовані на розвиток намірів змінити себе («Змінюй себе заради себе!»):

• завдання, які дозволяють добровільно обрати вид навчальної роботи, проаналізувати на добровільних засадах результати роботи самим учнем (добровільне самооцінювання);

• завдання на опрацювання своїх навчальних перспектив;

• завдання на вияв особистих якостей (ці завдання не оцінюються в балах).

Найгірше для вчителя, коли він не бачить живий вогник пізнання в очах учнів, а байдужу безвільність, нудьгу й одне тільки бажання, щоб скоріше закінчився урок. Пізнавальний інтерес є одночасно і способом навчання, і мотивом навчальної діяльності, і стійкою якістю особистості. Учень має бути не пасивним споглядачем всього, що відбувається на уроці, а активним учасником пізнання. Щоб учень був активним в процесі пізнання, учитель має дотримуватися в своїй роботі таких принципів:

• Бачити в кожній дитині особистість.

• Ні в якому разі не ображати гідність учня, якими б розумовими здібностями він не володів.

• Більше довіряти йому.

• Схвалювати кожне його прагнення до самостійності, до самоосвіти.

• Дійти до кожного учня на уроці.

• В основі всього має бути доброта, любов до дітей, довіра, енергійність, особиста життєва активність.

• Навчити дітей говорити, мислити – ось важлива умова розвитку пізнавальної активності.

• Включати в роботу максимальну кількість аналізаторів: і зорові, і чуттєві, і рухомі, пам’ять, почуття тощо.

• Пропонувати завдання творчого характеру, при виконанні яких учні звертаються до науково-пізнавальної літератури, словників, довідників, енциклопедій.

Таким чином, навчити учнів фантазувати, дивуватися, проявляти цікавість, подив, долати невпевненість, повірити в себе, пережити відкриття – мета роботи кожного вчителя в ООН.