4. Економіка Стародавньої Індії

Серед цивілізацій і древніх держав, що виникли на планеті, особливе місце займає індійська цивілізація, що зробила величезний вплив на розвиток економіки і культури всієї Південно-Східної Азії.

З найдавніших часів пів-острів Індостан був заселений людиною - племенами економіки дравидів. Ареал їх проживання з півночі був обмежений Гімалаями, із заходу і сходу - водами океану. Така відгородженість від зовнішнього світу виразилася в самобутності населення і його культури. Для проживання людей, найбільш сприятливими районами були долини річок Інду і Гангу та їх приток. Жаркий клімат і недолік опадів вимагали зрошуваного землеробства, що в свою чергу змушувало людей об'єднуватися для проведення іригаційних робіт.

Вже в III тис. до н. е.. корінним населенням на півночі півострова були створені держави і міста Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопки в яких свідчать про високий рівень економіки і культури місцевих жителів.

Розвиненою була і торгівля. Про це свідчать залишки критого великого ринку з постійними прилавками, знайдені гирі, великі складські приміщення. Жителі мали свою ієрогліфічну писемність. Існували торгові зв'язки з державами Месопотамії, на територіях яких були знайдені давньоіндійські письмена.

Основним заняттям населення було землеробство. Вирощувалися пшениця, ячмінь, овочі. З найдавніших часів (V тис. до н. Е..) Тут стали культивувати бавовну, а з IV тис. до н. е.. - цукровий очерет. Для обробки грунту використовувався плуг із кремінним наконечником. Хліборобами були вільні общинники, з яких робилися на користь царя натуральні податки. У господарстві царя, храмів, великих землевласників застосовувалася праця рабів.

Високого рівня досягли ремесла. У керамічному виробництві використовувався гончарний круг. Судини і цеглини обпікалися у спеціальних печах. Добували мідь, олово, свинець, золото і срібло.

У середині II тис. до н. е.. стародавні держави Індії були скорені племенами аріїв, що спустилися з гір Гіндукушу. Арії були кочівниками, скотарями, які в пошуках нових пасовищ захопили спочатку долину Інду, а потім і Гангу. Економічний і культурний рівень аріїв був нижче завойованих ними народів. Вони зруйнували стародавні міста. Культура землеробства також прийшла в занепад. Головним видом діяльності довгий час було кочове скотарство.

Згодом арії стали запозичати в корінного населення культуру землеробства. Населення жило сімейними громадами, з общинною власністю. Поступово сімейні громади перетворювалися в сільські, керовані сільськими старостами.

Земля перебувала у володінні громад. У міру майнового розшарування в громадах з'явилося право приватного володіння землею.

Війни давали військовополонених, які ставали рабами і трудилися в заможних членів громад. З числа заможних вибиралися посадові особи, які керували господарством громади чи керували військовими діями.

4.1 Сільське господарство і ремесла

Головним заняттям населення було сільське господарство. Збереглися сільські громади. Вільні общинники спільно володіли й обробляли землю. Общинники несли на користь царя трудові повинності - один день на місяць (будівництво доріг, каналів, інші будівельні роботи) і платили натуральні податки - 1 / 6 частина врожаю.

Але з розвитком майнового розшарування в громадах все більша частина громадської землі зосереджується в руках багатих людей, а бідняки змушені брати в багатих землі в оренду. Розширенню приватного землеволодіння сприяла роздача царем землі брахманам, чиновникам, військовим. Земельні ділянки стали продавати, дарувати, здавати в оренду. Орендна плата, як і царські податки, стягувалася натурою. У країні став вирощуватися рис. З'явилося шовківництво. Подальший розвиток отримало бавовництво.

З розвитком продуктивних сил у країні знову почали відроджуватися ремесла. Ремісники стали спеціалізуватися за видами ремесел, об'єднуватися в особливі групи. Як правило, ремісники одного з видів ремесел заселяли свою частину міста і займали свою частину ринку.

Найбільш швидкими темпами розвивалося ткацтво. Тканини ткалися з бавовни, вовни, льону, шовку. Бавовна, як сировина і готові тканини, була предметом індійського експорту в сусідні країни. Розвивалися металообробка і деревообробка.

З розвитком ремесел стали швидко зростати міста. Економічними центрами країни стали Варанасі, Шравасті, Паталіпутра, Ванга, Калінга. З появою морського судноплавства на берегах морів будуються порти Дантапура і Рорука. Торгові зв'язки встановлюються з Китаєм, Бактрией, державами Південно-Східної Азії і навіть з Сирією та Єгиптом.