1.1 Сільське господарство

Основу економіки давньо-східних держав становило сільське господарство. На перших етапах розвитку стародавнього суспільства це було скотарство. На захід від Євфрату простягався Сирійський степ, який створював хороші можливості для розведення овець, кіз, великої рогатої худоби. Великі стада овець і кіз стали основою отримання сировини для ткацтва, а бики - робочою худобою для землеробства.

Землеробству сприяли родючі грунти, хороший клімат. Але болотисті місця в Месопотамії через щорічні розливи Тигру та Євфрату вимагали докладання великих труднощів у землеробстві. Це ж дало поштовх розвитку іригаційного господарства, створення знарядь праці, сохи, пізніше - плуга. Прийнятний для рослинництва клімат, наполеглива праця жителів давали хороші врожаї.

Вирощуваний ячмінь вживався не тільки для виготовлення борошна для хліба, а й на виробництво пива (приблизно 40%), технологія якого була розроблена в Месопотамії приблизно 3000 років до н. е.. Якість виробництва і ціна продажу пива регулювалися державою. Так, в кодексі Хаммурапі було встановлено, що особи, які продають пиво за завищеними цінами, каралися скиданням їх у річку. Якщо торговці не повідомляли про своє заняття, таємно продаючи пиво, то вони могли бути засуджені до смертної кари.

1.2 Торгівля та фінанси

Створювана спочатку в натуральному господарстві сільськогосподарська та реміснича надлишкова продукція дозволила почати її обмін між виробниками, потім у більш широких масштабах - всередині країни, а пізніше вивозити за межі держави. Про рівень торгівлі та наявності в країні вже в III тис. до н. е.. широких торговельних зв'язків свідчать дійшовші до нас тексти торгових договорів на продаж не тільки сільськогосподарської та ремісничої продукції, а й нерухомості (земельних ділянок, будинків).

Для забезпечення розвинених економічних відносин, виконання державою своїх функцій, а, отже, збору податків вводяться грошова і податкова системи. Спочатку податок стягувався натурою (худобою, зерном), потім у XX ст. до н. е.. стали застосовуватися вагові металеві гроші у вигляді злитків срібла - шекелі.

Операції з нерухомістю (продаж, заставу землі, будинків), торгівля всередині країни, і особливо зовнішня торгівля, викликали потребу створення банків, які з'явилися в II тис. до н. е.. Банки давали позики. Якщо матеріальне становище позичальника було стійке, він отримував позику під 20-30% річних. Якщо його положення були сумніви, то банк брав під своєю контроль нерухомість позичальника. У Вавилоні в VI ст. до н. е.. вже була відома банківська династія «Егібі і сини», в Ніппур - династія Мурашов. Вже в той час банки за багатством перевершували не тільки храми, але й у ряді випадків державу, зосереджуючи у своєму володінні землі, будинки, худобу.

1.3 Будівництво міст

Швидке виділення з сільського господарства ремісничого виробництва як самостійної галузі послужило основою розвитку численних міст, багато з яких виникли вже в IV тис. до н. е.. Про велику щільність міського заселення свідчить близька відстань між містами. Наприклад, великі міста Ларса і Урук знаходилися в 24 км один від одного. В 3000 р. до н. е.. населення Урука становило приблизно 50 тис. чоловік.

Міста стали адміністративними, господарськими та культурними центрами. Містобудування послужило основою для розвитку будівельної техніки. З найдавніших часів для будівництва стала використовуватися цегла обпалювана в печах. Використання цегли як будівельного матеріалу дозволило вже на початку III тис. до н. е.. зводити на штучних насипах (через заболоченість місцевості) великі масивні ступінчасті храмові вежі (зіккурати). Найбільший зіккурат був побудований у Вавилоні на честь бога Мардука. Він мав висоту приблизно 60 м, вісім ярусів спіраллю піднімалися вгору. На вершині зіккурату був храм, оздоблений золотом. Мабуть, цей зіккурат став основою біблійної легенди про Вавилонську вежу.

Обслуговування галузей господарства вимагав розвитку транспорту і транспортної мережі. Для цих цілей використовувалися природні водні магістралі річок Тигру, Євфрату, численні водні канали. На суші прокладалися дороги, по яких з найдавніших часів перевозилися товари на колісних візках, запряжених мулами. Перше зображення колісного транспорту, що відноситься до IV тис до н. е.., знайдено на території колишнього Шумеру.

Месопотамія дала світу не тільки перші зразки громадянської, а й військової техніки і спорядження. Приблизно в 3000 р. до н. е.. тут з'явилися бойові колісниці. У I тис. до н. е.. були створені облогові механізми - тарани. Це були дерев'яні вежі на чотирьох - шести колесах, мали або плоскі, або загострені тарани для пробивання кам'яних стін і воріт фортеці. У III тис. з'явилися захисні обладунки, зроблені зі шкіри. Металеві шоломи стали використовувати близько 2500 р. до н. е.. Близько 1000 р. до н. е.. тут з'явилися перші лускаті панцирі-кольчуги, зроблені із залізних кілець.

Таким чином, вже в найдавніші часи економіка багатьох країн несла на собі вантаж виробництва озброєння, змушуючи ці країни шукати всередині або за кордоном сировину, збільшувати її видобуток чи купівлю, відволікаючи на озброєння матеріальні та фінансові ресурси.