10. Міжнародний поділ праці та його форми

Розв-к МЕВ обумовлений відмінностями у наділеності країн факторами вир-ва (ек рес-сами), що веде або до МПП, або до переміщення цих факторів між країнами. МПП – процес поділу праці між суб’єктами різних країн на наддержавному рівні, що веде м обміну товарами, послугами тощо. МПП є основою міждержавних ек відносин і об'єктив­ною умовою загальної ек взаємозалежності.

До промисл перевороту (кінець 18 — Іпол 19 ст.) МПП базувався на відміннос­тях в прир-клімат умовах В (клімат, грунти, надра, водні і лісові рес-си). Така природна залежність спеціалізації вир-ва окремих країн зберег­лась до цього часу. На індустріальній стадії вир-ва посилюється спеціаліза­ція, що грунтується на відмінностях країн за іншими факторами вир-ва: капітал, праця, підприємницькі здібності, знання. В ек взаємовідносинах країн став домінувати принцип порівняльних переваг (країни спеціа­лізуються на вир-ві тих товарів, які вони можуть створювати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами).

Ос­н форми МПП - м. спеціалізація та м. ко­операція.

Між­народна спеціалізація вир-ва — це форма МПП, за якої відбувається зосередження вир-ва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції — в інших країнах (чи на їх підприємствах). Дві форми м. спеціалізації — між­галузева і внутрішньогалузева.

Міжгалузева спеціалізація(С) зосередження в окремих країнах певних галузей вир-ва при відсутності цілого ряду інших галузей (С багатьох країн Африки, Азії та Лат Америки на вир-ві мінеральної та с/г сировини, а також деяких видів продовольства). Ця С отримала розв-к і між розвинутими країнами, з невеликою терито­рію та насел. Їх С частково пов'язана також з географ середовищем і прир умо­вами, вона більш прогресивна і хар-ся вир-вом промислової продукції та напівфабрикатів. (Швейцарія - годин­ники, Швеція — постачальник високоякісної сталі та підшипни­ків, Бельгія — чавуну і сталі, Фінляндія — лісоматеріалів і продукції деревообробки). Високорозвинуті країни орієнту­ють своє вир-во не тільки на нац., а й на м. ек. потреби.

Внутрішньогалузева спеціалізація пов'язана з галузями, що засновані не стільки на використанні прир рес-сів, скільки на результатах науково-технічної діяльності і охоплюють пере­важно розвинуті країни. Ці країни мають приблизно однакову га­лузеву структуру вир-ва і можливість окремої країни посіс­ти певне місце у м. спеціалізації шляхом випуску най­помітнішої продукції, що залежить від рівня витрат на галузеві науково-дослідні роботи.

Напрями внутрішньогалузевої спеціалізації: *предметна С - зосередження випуску певних видів продукції даної галузі у тій чи іншій країні (великі фірми США, Великобританії, ФРН, Японії, і самі ці країни спеціалізуються на вир-ві окремих видів обладнан­ня, синтетичних матеріалів тощо. У деяких галузях формується спеціалізація на вир-ві виробів певних типорозмірів. *подетальна - С заводів окремої країни по випуску комплектуючих виробів, вузлів або деталей, які не мають самостійного споживання, вона отримала розв-к при вир-ві масової продук­ції: автомобілів, радіоапаратури, тракторів.

М виробнича коопера­ція — це форма організації спільного або взаємоузгодженого вир-ва за участю двох або декількох країн. Найбільшого розв-ку вона отримала у машинобуд, електроніці, хім та деяких інших галузях промисловості, перш за все у виготовленні високотехнол продукції. В останні 10—15 років м кооперація значно вплинула на підвищення темпів НТП, дивер­сифікацію вир-ва, розв-к компаній-конгломератів.

М виробн кооперація об'єднує рес-си вир-ва в єдиному організаційно-технологічному процесі. Здійс­нення такого процесу у м масштабі передбачає укладання відповідних контрактів та угод, котрі регламентують вироб­ничо-технічні та торгово-ек питання, а також вироблен­ня адекватних форм і методів співробітництва. Осн методи налагодження коопераційних зв'язків: здійснення спільних програм, договірна спеціалізація та інтегрована кооперація.

Бурхливо розвивається інтегративне кооперування, що здійснюється у формі об'єднання капіталів декількох суб'єк­тів з різних країн для досягнення окремих, спільно узгоджених цілей. Найпошир видами інтегративної кооперації стало створення СП та розв-к мультинац. корпорацій.

Глибокі зміни у розв-ку МПП, які ста­лись у 1980—90рр., зумовлені новим етапом науково-технічної революції, подальшим процесом глобалізації ек сис-ми вир-ва. Цьому активно сприяють такі чинники: форму­вання постіндустр сис-м транспорту і телезв'язку, поси­лення міграції промисл капіталу, роб сили, розв-к вертикальної інтеграції тощо.

За територіальним критерієм виділяють м спеціалізацію і м кооперацію: окремих країн. груп країн, регіонів світу.

11. Передумови участі України у МПП. Участь Укр. у МПП і її інтеграція у світ госп-во великою мірою залежить від наявних рес-сів країни, які є осн елементом ек потенціалу. Ек потенціал: 1. вугілля, заліз і марганцеві руди, сірка, ртуть, титан, уран, мінеральні солі → акт розв-к металургії, хім пром-сті, важкого машинобуд; 2. лісистість країни 14,3% → деревообробна, целюлозо-паперова пром; 3. родючі грунти і клімат → с/г →95% власних потреб у с/г прод забезпечується власним вир-вом; 4. рекреаційні зони – Крим, Карпати, Шатські озера→туризм; 5. висококваліфіковані кадри – 30% усіх труд рес-сів (21,11 млн. чол 2004 р.)спеціалісти з вищ і сер вищ освітою; 6. вихід до моря, вигідне геополіт становище, географ положення → Укр.- важливий учасник МПП.

Укр. приймає участь у МПП і завдяки прир-клім факторів і завдяки новим які привніс НТП (передова технологія, наук розробки, розвинута вир інфрастр-ра) →розв-к аерокосмічного будув, літакобуд, напівпровідники.

Укр. приймає участь у м кооперації. Передумови – єдина вир база з СНД, особливо з РФ. Укр.. пром-сть – частина вир комплексу колишнього Рад. Союзу → необх-сть підтримувати зв’язки з СНД.

На регіональному рівні Укр. співпрацює у будівництві трубопроводів з перегону нафти і газу, транспортних коридорів, спільних електромереж.

12. Сис-ма факторів розв-ку МПП, їх вплив на сучасну зовн-ек політику України.

Серед факторів розв-ку МПП треба відзначити:

прир-кліматичні та географ умови (клімат, прир рес-си, розміри території, чисельність насел, ек-географ розташування);

технічний прогрес (науково-техн досягнення, передові технології, розвитнута вир інфрастр-ра);

соціально-економічні умови (досягнутий рівень ек і науково-техн розв-ку; механізм організації нац вир-ва; механізм організації зовн-ек відносин).

Раніше Україна спиралася на перший вид факторів при визначенні профілю своєї економіки та позиції на світ ринку. Укр - ек-ка з розвинутими добувними галузями, АПК, металургією, важким машинобуд. НТП додав нові фактори, що переорієнтували Укр на вир-во високотехнологічної продукції (аєрокосмбуд, літакобуд, напіпровідники, легкозварювання, розв-к технопарків).

Якісні зміни у МПП змушують Укр брати до уваги такі фактори:

1. осн орієнтири укр виробників: технологічний фактор, світ норми, ємність ринку, виходячи з яких і визн-ся розміри, продуктивність підприємства, якість прод, рівень затрат.

2. вимога іти в ногу з НТП і керування світ стандартами (особливо для експортно-орієнт сектора економіки)

3. недоцільність розв-ку багатогалузев економіки і самозабезпечення країни – м спеціалізація і кооперування з країнами, що мають чіткий профіль у м ек співроб-ві. Для Укр осн сфери м спеціалізації: гірничо-металургійна промисл, окремі галузі машинобуд, с\г вир-во і туризм.

4. пошук власого міся у світ госп структурі

5. прийняття до уваги нових факторів МПП

Укр може претендувати на участь у МПП завдяки таким факторам: геополіт становища моста між Зах Європою та азіатським континентом, наявність дешевої та освіченої роб сили, с/г ресірсів та рекреац-турист можливостей, великого ринку товарів та послуг, спільного географ та ек простору тощо.

Програма `Україна - 2010` - стратегічний прогноз входження Укр у сис-му МПП: нарощення Е і одночасне зменшення промислов І, відновлення внутр попиту на експортну продукцію, розв-к режиму вільної торгівлі з СНД, вступ до СОТ, ↑ експортної частки машинобуд і високотехнолог прод, співпраця з розв країнами, удосконалення закон-ва, вирішення проблеми енергетичної залежності.

На сучасному етапі вплив перших двох факторів на МПП вирівнявся, а відміннсті в соц-ек умовах різних країн набувають вирішального значення.

8. Етапи перехідного періоду та особливості ринк трансформації економіки України

Істотним чинником проведення реформ в Україні є струк­т перебудова її економіки. Програма структ перебу­дови економіки України, запропонована КабМіном, розрахована на 20 - 25 років, початок 1993, включає такі три етапи:

• І етап, стабілізаційний, 2-3 роки. Мета: зупинити інфляційні про­цеси і падіння вир-ва, зберегти науково-техн потенціал і створити умови для виходу економіки з кризо­вого стану. Хар-ні риси: відлагоджування державного регулювання структурної перебудови, зупинення цінової хвилі, реформування по­даткової сис-ми й оплати праці, розблокування "тромбів" у фін-кред сис-мі, нарощування вир-ва конкурент-тоспроможної, а отже високотехнолог продукції, в тому числі і за рахунок підтримки держави. На сьогодні основні завдан­ня цього етапу вже виконані.

• ІІ етап (8 - 10 років) мета: активізація ек розв-ку: відродження позитивних тенденції у ви­р та інвестиц діяльності, а також у науково-технічній перебудові вир-ва. Хар-ні риси: встановлення міцних госп зв'язків за новою ефективною схе­мою, збільшення експортного потенціалу, переорієнтацію капіталів зі сфери торгівлі у вир-во, остаточне за­вершення майбутньої моделі економіки.

• ІІІ етап, найтриваліший (10-12 років) - становлення раціон структури економіки. Наук-техн потенціал держави повинен піднести НТП до світ рівня. Необхідно впровадити рес-соз­берігаючі технології, подолати паливно-енергетичну кри­зу.

Програма має два головних гасла: "енергозберігання на базі нових технологій" (особливо паливно-енергетичних), а також "соц орієнтація економіки".

Об'єктивним змістом перехідної економіки Укр є форму­вання дійсних (а не формальних) ринкових відносин. Формально елементи цих відносин існували і в плановій економіці. Але зов­нішні форми їх існування не були наповнені адекватним змістом.

Особливості ринкової трансформації економіки України:

1) вихідний стан ринк перетворень — антипод ринку — планова ек-ка. Тому перехід до ринк відносин здійсню­ється шляхом глибоких якісних перетворень попередніх від­носин;

2) глоб характер трансформаційних перетворень. Зміні підлягає все: відносини власності, спосіб розподілу рес-сів, мотивація, цілі і засоби ек розв-ку, елементи над­будови;

3) зростання ролі неек факторів розв-ку. Це на­самперед стосується правильності вибраного курсу ек перетворень і засобів їх здійснення;

4) трансформаційний ек спад, зумовлений значною мірою прорахунками у виборі курсу перетворень і засобів його реалізації;

5) необхідність налагодження принципово інших ек відносин із країнами колишнього СРСР;

6) складність інтеграції України у світ господарство;

7) затяжна тривалість трансформац періоду порівняно з рядом інших постсоціалістичних країн;

8) високий рівень тіньової економіки (понад 50 % ВВП) та за­силля олігархічно-кланових структур.

13. Питання м ек-ки у теоріях ек розв-ку.

Меркантилізм – осн джерело багатства сфера обертання капіталу а не сфера В. ЗТ спрямована на одержання золота, срібла, інших коштовних металів. Гол завдання держави – максимальне обмеження імпорту через митно-тарифні бар’єри.

Теорія абсолютних переваг А Сміта – відмова від В товарів, за якими країни не володіють абсолютн перевагами. Роль держави – абсолютне невтручання у ЗТ.

Теорія порівнял переваг Рікардо – країні є вигідним реалізувати ті товари, витрати на В яких є відносно меншими ніж по іншим товарам і купувати ті товари, витрати на які в даній країні відносно більші. Теорія Хекшера-Оліна – країна має поірвняльні переваги у В тих товарів які ефективно використовують фактори, якими володіє країна.

Парадокс Леонт’єва – дослідження ЗТ США спростували теорії Хекшера-Оліна і показали, що експорт США на 25% більш працемісткий, а імпорт на 30% більш капіталомісткий (хоча в США капітал є домінуючим фактором)

Неофакторні моделі в теорії МТ пояснювали парадокс Леонтєва.

1. т. урахування різної інтенсивності факторів. Оскільки Леонтьєв робив розрах-ки по продукції, що заміщувала імпорт, а не по факт витратах заруб вир-ків, то і імпортозаміщуюча і експортна амер. продукція були більш капіталомістк, ніж та, що вироблена в інших країнах.

2. т. врахування особливостей попиту. Американці споживають в середині країни капіталомістку продукцію, тому на експорт – працемістка

3. т. урахув-ня неоднорідності факторів. виділення фізичного і людс капіталу, обґрунтувала значущість кваліфікованої роб сили тощо.

4. т. додавання нових факторів (природні ресурси, кваліфікація, з/п).

Неотехнолог моделі МТ.

Осн засади неотехнологічних моделей є:

- відмова від ряду теоретичних уявлень моделі Хекшера-Оліна

-фактори: витрати на дослідження і розробки, з/п, % від в-сті продаж, питома вага висококваліфікованої роб сили;

- конкретні позиції фірми або галузі - новаторські.

Осн елемент - технології., концепція внутр-галузевої торгівлі.

Модель наукомісткої спеціалізації - об'єктивність спеціалізації індустріально розвинутих країн на В та експорті наукомістких і технологічно складних товарів, а КЩР мають спеціалізуватися на В та експорті переважно рес-сомістких товарів.

Теорія технолог розриву пояснює торгівлю між країнами існуванням відмінностей у рівнях їх технологічного розвитку. Наявність імітаційного лага, який складається з лага попиту (часу, необх для формування попиту на новий продукт) і лага реагування (часу, необх вир-кам країни-імпортера для налагоджування нац В аналогічного товару). Різниця між цими лагами пояснює передумови МТ (експорт до іншої країни можливий, якщо лаг попиту коротший за лаг реагування).

Теорія життєв циклу продукту ґрунтується на теорії життєв циклу продукту. Сутність: один і той же товар в один і той же час знаходиться в різних країнах на різних стадіях свого життєвого циклу. Із часом країна-новатор з осн експортера товару перетворюється на його імпортера, а країна-послідовниця - з імпортера стає осн експортером на світ ринку.

модель економії на масштабах В у країнах, які мають місткий внутр ринок, повинні розміщуватися такі В, що забезпечують зростання ек ефекту при ↑ масштабу В. Осн припущення: розвинуті країни наділені факторами В приблизно в однакових пропорціях, тому торгівля між ними доцільна якщо вони спеціалізуються на В товарів різних галузей, що дозволяє знижувати витрати за рахунок масов В.

Модель внутр-галузев торгівлі

Найбільш ефект буде ЗТ з країнами які мають однаковий рівень ВНП на душу населення (схожість попиту), рівн рівень тарифн регулювання, однакову ступінь диференціації конкуруючих товарів, близькість цін факторів і витрат В.

Заг теорії м ек інтеграції

В світі превалюють теорії відкрит ек-ки. Вони ефективно працють в зрілих ек-ках. Для КЩР, необх селективні підходи. Для перехідних ек-к необх певна поступовість та етапність у лібералізації та переході до відкрит ек-ки. Види пол-ки: Вільна торгівля, лібералізм (розширення свободи ек дій, скорочення кіл-ті та зниження рівня обмежень у торгівлі з іншими країнами), протекціонізм, неопротекціонізм (суч обмеження на МТ, які застосовуються країнами як доповнення до традиц форм обмеження небажаного імпорту або замість них), обґрунтований (селектив-ний) протекціонізм (захист окремої галузі ек-ки, групи під-в, а не всього нац В, або протекціонізм у торгівлі з окремими країнами і за окремими групами товарів). Автаркія – пол-ка ек відокремлення країни, спрямована на створення замкненої, незалежної ек-ки, здатної забезпечити себе усім необхідним сам-но.

14. Наук значення ек теорії марксизму.

Марксизм виник у 40-х рр. XIX ст. як напрям класичної ПЕ, що претендував на вдосконалення методу теорет досл-нь і створення нової соц картини світу. Засновники Карл Маркс та Фрідріх Енгельс були сучас­никами і свідками утвердження кап-них відносин. Форму­вання маркс ек вчення відбувалося тоді, коли поступальний розв-к кап-зму зазнав 1-их глибоких криз. Цей процес супроводжувався загостренням сусп суперечностей, про­явом яких були заворушення, повстання, соц-ні потрясіння. Маркс та Енгельс розпочинали свою діяльність як ре-волюційні демократи та теоретики революційної бо-ротьби, але згодом створили власну теоретичну сис-му, яка охопила всі соц-ні науки.

Теорет джерелами марксизму, крім класич англ ПЕ, були німец філософія і франц утопічний соціалізм. Марксистська увібрала в себе всі методи досл-ня, доповнивши їх новим підходом — ви­зн-ням ек процесів як фази соц- ек розв-ку, ек сили котрого визначаються мотиваціями та боротьбою протилежних, конфліктуючих інтересів. Сус-во розглядається з погляду боротьби класів.

Марксизм і сучасність Визнаним вкладом в ек науку є теорія реалізації Марк­са, яку було сформульовано з позицій труд. теорії в-­ті. Не наполягає на абсолютизації в-сних показників, він указує лише на те, що вони відображають тенденцію, котра є об'єктивною і, здійснюючись, спричиняє обов'язкові наслідки на макроек та мікроек рівнях. Пояснює природу циклічності, криз надВ, визначає фази циклу, аналізує наслідки цих явищ. Усе це високо оцінюється суч ек наукою.

Схеми реалізації сусп продукту, в яких відображено рух усіх частин в-сті створеного продукту, є значним внеском у до­сл-ня проблеми пропорційності, тбт рівноваги сусп В. Його висновки узяли на озброєння не лише ортодоксальні марксисти, вихідними для багатьох су­ч (особливо кейнсіанських) теорій.

На основі теорет абстракцій створив широку за­г картину кап відтворення та його чинників. У межах теорії розширен відтворення капіталу зробив ряд ви­сновків стосовно нагромадження, його визначал ролі та факто­рів, висновків, що є актуальними і сьогодні, коли йдеться про проб­леми ек зростання і його джерел, про роль ефект попиту та інвестицій.

Висновки з теорії будови капіталу, що розглядала зростання органічної будови капіталу як наслідок наук-техн прогре­су й розв-ку прод сил, повторюються в суч неокла­сичних та кейнс теоріях ек зростання.

Маркс і його послідовники у своїх досл-нях відштовхува­лись від труд теорії в-сті, критикуючи теорію граничн кор-сті, теорію факторів В. Та в суч макро­ек аналізі ці теорії посідають чільне місце саме тому, що марксистс труд теорія в-сті не може бути базою для при­кладних досл-нь, не дає змоги простежити з допом к-с­них показників і зобразити у вигляді лінійн моделей процеси нагромадження, розподілу сусп продукту, ек зро­стання, закономірності й фактори ціноутворення, тбт процес від­новлення ек рівноваги. Визн-ня в-сті легко пов'язується з визн-­ням ціни та доходів, оск грунтується на визнанні лише 1-го фактора В, а суч ек думка базується на багатофакторному аналізі. Серед цих факторів — праця, капітал, зем­ля, під-цькі здібності. Тому в центрі досл-ня опиняєть­ся вже не в-сть, а ціна та її зміни під впливом змін у розв-ку факторів.

За кап-зму рух товарів відбувається за ціна­ми, які постійно відхиляються від в-сті. Визнав це у 3-у томі «Капіталу», сформулювавши вчення про ціну В, у якому стверджував, що ціни формуються під впливом ін­ших, ніж в-сть, фак-торів, а в-сть є лише 1-єю з хар-к природи цін. Цю закономірність ураховує суч ек наука, яка позитивно сприймає висновки маркс теорії цін, але досліджує фактори їх формування з позиції теорій граничної ко­рисності та факторів В.

Теза про держ форму власності також є неоднозначною. Писав, що бюрократія «має в своєму володінні державу, ...це і є її прив власність». Розглядаючи державу як механізм диктату одного з класів сус-ва, Маркс звичайно мав на увазі, що її існування є тимчасовим, от­же, держ форма власності також є скороминущою.

Висновки Маркса щодо проблеми трансформування сус-ва були неоднозначними, залишали великий простір для вибору форм соц перетворень та значну можливість для різ­номанітного їх трактування. Однозначним і категоричним був лише висновок про об'єктивну необх-сть цих перетворень. Ортодок­сальні послідовники марксизму тільки це і взяли на озброєння і зро­били все, аби втілити в життя. Проте ідеї Маркса-пол-ка виявили­ся значно менш життєздатними, ніж ідеї Маркса-ек-ста. Внесок маркс ек теорії в науку визнано ек-стами всіх поколінь і всіх наук напрямків. Багатьма аспектами теорет-ек концепції, запропонованої Марксом, науковці корис­туються й досі, бо ця концепція є логічною, побудованою з допом методу, який базувався на принципах діалектичності та істори­чності, поєднання теорії та практики, зіставлення та порівняння, використання стат-ки та моделювання. Маркс був провісником суч ек теорій. Тому маркс ек теорію можна вважати плідним напрямком роз­в-ку ек думки.

15. суть та еволюція маржиналізму

В останній 1/3 XIX ст. в ек теорії виникла нова те­чія — маржиналізм, яка стала визначал напрямом роз­в-ку ПЕ. Об'єктивна зумовленість її появи поля­гала в глибоких змінах, що стались у цю добу в сусп-ек житті розвинутих країн Заходу під впливом НТП: перехід ек-ки в монополістичну стадію розв-ку, формування складніших форм госп-ня та взаємовідносин між виробником і спож-чем, інтенсивний процес розширення ринку поза нац межі. Якісні зрушення, що мали місце в хар-рі та стр-рі В, методах управління ек д-стю на мікро- та макрорівнях, у сфері спож-ня, потребували переоцінювання багатьох теоретичних поло­жень «класичної школи», формування нової парадигми для пояс­нення процесів та явищ сусп-ек практики.

Цю ф-цію в певній мірі виконав маржиналізм. Основна ідея —досл-ня граничних ек величин як взаємозв'яза­них явищ ек сис-ми на різних рівнях — фірми, галузі, на­цї ек-ки. Такий підхід уможливив застосування нових методів аналізу, що дали змогу визн-ти граничні величини для хар-ки змін, що відбуваються в ек житті.

Виникнення теорії граничних величин було виз-нано «маржинальною революцією» в ек науці

Формування неоклас. традиції в ек теорії. Австрійс, кембрідз, Амер школи.

У 70-ті рр. 19ст. виникла австрійс школа. Засновник Карл Менгер; представни-ки Бем-Баверк, Візер.

Предмет ПЕ - поведінка і суб’єктивні мотиви госп суб’єкта, оцінка ним явищ госп життя. Об’єкт досл-ня - окреме госп-во, яке виділялося як найпростіша од-ця, типовий елемент кап сус-ва. Ідеал такого госп-ва - госп-во ізольованого суб’єкта – Робі-нзона. Кап госп-во розглядається як сук-сть таких окремих госп-в; вважали, що для досл-ня ек-ки в цілому, виявлення закономірності її розв-ку достатньо проаналізувати їх на прикладі 1-го ізольованого госп-ва. Такий метод досл-ня отримав назву “робінзонат”. Осн ек відносинами представники австр. шк. вважали відносини обміну (ринкові). Центральною в ек теорії була проблема цінності.

Теорія цінності– теорія граничної корисності. Визначний фактор цінності – кор-сть мат благ. Кор-сть - заг властивість мат благ щодо задоволення потреб. 2 види : 1) абстрактна –кор-сть блага взагалі, к-ть яких необмежена; 2) конкретна – кор-сть благ запас яких обмежений, а їх зменшення навіть на 1 відбивається на добробуті індивіда. Розрізнялися такі цінності : 1) суб’єктивна – визначається оцінкою блага госп суб’єктом. Вирішальне значення для її визн-ня має гранична кор-сть, тобто границя останньої од.; 2) об’єктивна – утворюється в обміні, вона є рез-том вирівнювання суб’єктивн оцінок на ринку в процесі стихійного співвідношення попиту і пропозиції. Осн методолог особивості : 1) ідеалістичне відображення процесів і явищ ; 2) гол обєкт досл-ня є індивідуальне госп-во; 3) визнання першості обміну над В.

Кембрід. шк. Створили цілісну теорет сис-му. А. Маршалл (матем апарат) неоклас напрям.. запропонував замість понят­тя «ПЕ» поняття «економікс» і дав власне визна­чення цієї науки: ПЕ, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона розглядає ту частину індивід або сусп дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням і спож-ням мат атрибутів добробуту» . Гол проблема – задоволення потреб людини.

Визначаючи цілі ек науки неокласики говорили про вплив різних факторів на ек добробут. На 1-ий план висували кор-сть благ і попит на ці блага з боку спож-ча. Виходили з того, що ек з-ни є однаковими для будь-якого сус-ва, як для індивід госп-ва так і для суч складних ек сис-м.

Централ ідея ек рівноваги, яка досягається завдяки механізму ціноутворення у ринк госп-ві. Неокл. напрям не є однорідним. Теорія неокл. не являє собою єдиної завершеної концепції, хоча й виробила апарат заг понять та спирається на деякі принципи, які визнаються більшістю її представників. Ек-ти-неокл. займаються розробкою різних проблем і являють практично не 1-ну, а різні школи зі своїми теоріями. Вони розрізняються за сферою інтересів, глибиною аналізованих проблем, висновками, рекомендаціями.

теорія розподілу. Головні моменти: кожний із фак­торів В — земля, праця, капітал і під-ка д-сть — підлягають дії попиту і пропозиції. Використання факторів визначається заг умовами попиту щодо пропози­ції, виходячи з того, що кожний з них використовується тільки до моменту, коли його гранична прод-сть стане = його граничній в-сті. Кожний фактор В має ціну по­питу, яка встановлюється його граничною прод-стю, і ціну пропозиції, яка встановлюється граничними витра­тами на нього.

Важливим чинником орг-ції та ефект управління ек-кою є людс капітал. Дотримував­ся думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби В, як і будь-який інший вид капіталу. Визнання освіти, фахової підготовки, навичок та здібностей капіталом дало йому змогу по-іншому трактувати рікардіанську динаміку капіталу, що базувалася на неухильному спаданні граничної прод-сті капіталу. Кін­ц рез-т залежить від способу застосу­вання знань.

Диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної прод-сті капіталу він зв'язував із його уречевленою формою і стверджував, що ця тенденція спо­стерігається в тих галузях і видах В, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної пром-сті, в яких значну роль відіграє людина, діє з-н зрос­тання віддачі капіталу.

амер. шк. Засновник Джон Кларк Спираючись на методолог принципи австрійс школи, стверджував, що осн факторами розв-ку ек-ки є технолог і моральн, її основа - окреме ізольоване госп-во. Розробив власний метод. За аналогією з теоре­т механікою поділив ек-ну науку на 3 розділи: універсальну ек-ку; ек-ну статику; ек-ну динаміку. 1-а вивчає заг універсал з-ни розв-ку ек-них явищ. Ек статика аналізує їхню дію за умов перебування організованого госп-ва у нерухомому стані, в якому виключа­ються будь-які зміни, тбт є постійними к-ть і соц склад населення, маса капіталу, соц орг-ція, техніка і по­треби населення. Осн з-ни сус-ва - саме статичні з-ни. Динаміку трактував як рез-т дії зовн сил, що ускла­днюють розв-к і порушують рівновагу.

На відміну від своїх попередників розглядав 4 фактори В:

І) капітал у грош формі: 2) капітальні блага (засоби В і земля); 3) д-сть під-ця; 4) праця робітника.

1-а з гол теорій— теорія граничної про­д-сті —грунт на ідеях Т. Мальтуса і Тюнсна.

З-н спадної прод-сті праці й капіталу - кожний новий внесок праці у В за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою прод-стю, ніж попередній. Кожний наступний приріст капіталу за незмінної к-ті робітників хар-ся мен­шим обсягом виготовленої продукції - нижчою ефективністю, ніж попередній.

Теорія розподілу бе­ре за вихідну точку отримані від кожного фактора рез-ти.

Не обійшов увагою і процес монополізації кап ек-ки. Ви­значає як засіб грабунку сус-ва та гальмування прогресу.

16. Ек сутність кейнсіанства та його значення для сучасн ек науки.

Дійсність спростувала ілюзії неокласиків про здатність автоматично забезпечувати рівновагу на ринку товарів, праці та капіталу. Свідченням цього був циклічний хар-р розвитку капіт ек-ки. Із зростаючою силою повторювані кризи супроводжувалися зниженням рівня В, інвестицій, зайнятості, ЗП, серйозними труднощами при збуті товарів, розладом всього механізму розвитку капіт ек-ки. Ек думка не могла рекомендуват шляхи подолання криз. У ХХ ст. монополії рішуче підривають можливість вільної конкуренції на ринку як регулятора кап госп-ва. Найбільш гостро нездатність капіт ек-ки до планомірного розвитку проявилася під час світ ек кризи 1929-1933 рр. та наступної депресії 30-х років. Вимагається планомірне регулювання ек-ки в заг-нац масштабах. Це призводить до зростання ролі держави, посилення її ек ф-ції.

Зростаюче втручання держави в ек життя випливало з практичних міркувань. Книга “Заг теорія зайнятості, % та грошей”: Кейнс став ідеологом нового напряму в буржуазній ек науці, що дає обгрунтування неможливості саморегулювання капіт ек-ки на макрорівні та вказує на необхідність держ втручання в ек процеси.

Досягнення: розгляд нац кап госп-ва в цілому – макроек напрямок в ек науці; заперечення автомат механізму регулювання ринку товарів, роб сили і капіталу; неможливість безмежного зниження нормів % для стимулювання інвестицій; механізм автомат зрівняння попиту і пропозиції – утопія; осн психолог закон – людина схильна споживати менше із зростанням її доходу; три мотиви заощадження грошей: Трансакц (бажання мати готівку для непередбачених платежів), мотив остороги і спекулятивн мотив; рівень рівноваги нац доходу – сук витрати сус-ва (сук попит) = нац прибуток (сук пропозиція), за іншого рівня нац доходу плани покупців не будуть співпадати із діями вир-ків; для уникнення витрат від криз – акт макроек регулювання сук попиту з боку держави через грош обіг і грош Пол-ку нагромадження капіталу і інвестування і реалізацію виробл товкарів; концепція дефіцитн фін-ня або штучного накачування грошей в ек-ку для компенсації недостатнього попиту і прискорення зростання нац доходу; держава – безпосередній капіталовкладник; мультиплікаційний ефект - ↑ інвестицій автомат веде до ↑ зайнятості та до пропорційного ↑ нац доходу, а коеф-том пропорційності є величина мультиплікатора (ΔY=ΔI*(1/(1-r)), Y – приріст доходу; I – приріст інвестицій, що викликав приріст доходу; r - “гранична схильність до спож-ня”;1/ 1-r – величина мультиплікатора, що виражена через “граничну схильність до спож-ня”.

США – за Нового курсу були запозичені ряд заходів кейнсіанства: організація сусп-громад робіт, фінансування держ будівництва ряду госп об’єктів, курс на дефіцитне фінансування, ряд заходів для забезпечення планов розвитку ек-ки.

Гол мотивом заходів ек політики була загроза кризи або криза. Амер ек-сти діячі у боротьбі з кризами розраховували на автоматичне застосування податкової та бюдж політики для врегулювання циклу.

Досвід ІІ пол. 50х показав, що антикриз заходи не забезпечують тривалого піднесення, високих та стійких темпів ек зростання. Необхідно концентрувати увагу на заходах щодо стимулювання зростання, які одночасно спрямовані і проти криз. Осн вплив на ек-стів, що створили концепцію зростання, якою керувався амер уряд, здійснило неокейнсіанство, теорії ек зростання та праці Кейнса.

Німеччина проблем контролювання інфляції, антикризові заходи (дефіцитне фін-ня, помірна інфляцію, маневрування ставкою %). Панівним напрямом ек думки - синтез неолібералізму з кейнсіанством, з визначенням необхідності держ регулювання ек-ки.

Великобрит заходи для забезпечення максим використання труд ресурсів шляхом підтримування на високому рівні урядових видатків з метою забезпечення попиту, переведення під контроль держави ряду галузей госп-ва.

На рубежі 70-80-х років кейнсіанська теорія і заснована на ній концепція держ регулювання ек-ки зазнали серйозних випробувань. Глибока світ криза 1974-1975рр. показала слабкість і уразливість практ рекомендацій кейнсіанства. Кризу пережила концепція широкого держ регулювання ек-ки.

Кейнсіанство і його модифіковані версії – неокейнсіанство та посткейнсіанство – не дали тих рез-тів, на які вони розраховували. Заходи держави, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та гармонійних темпів розв-ку, виявилися марними.

Нині кейнсіанство як теоретична сис-ма і як концепція ек політики втратило минулі. Але кейнсіанська школа створила сис-му категорій та взаємозв’язків, без яких сьогодні не можна уявити ек теорію і ек політику Заходу.

17. Заг хар-ка. еволюція і рекомендації монетаризму.

Амер варіант неолібералізму – монетаризм, розв-к 40-50 рр. ХХ ст., реакція на тривале ігнорування ек наукою грош факторів і їх вплив на розв-к інфляц процесів. Монетаризм Фрідмена – сук-сть кількох неокласичн теорій які мають самост значення але об’єднуються кількісною теорією грошей: 1. теорія орієнтована на практичне використання; 2. враховує дію психологічного фактора (при інфляц очікуваннях); 3. ек свобода – шлях до всіх інших свобод; 4. вільна конкуренція – умова автоматичного саморегулювання ек-ки; 5. невтручання держави в ек-ку. Осн принцип монетаризму – аль­тернативи ринк механізму не існує. Фрідмен спирався на емпіричні і статист досл-ня, критикував кейнсіанство. Так як причиною інфляції може бути форсована емісія грошей за доп якої держава може сприяти ринк стабілізації, то втручання держави в ек-ку є порушенням ринк рівноваги.к-сть грошей у обігу визначається рівнянням обміну (заг ціна створеного в межах країни продукту = розмір грош маси* швидкість обороту). Ставка % встановлюється сам-но через регулювання державою грош емісії, коливання безробіття – наслідок коливання інфляції, тому потрібно боротися з останньою. Концепція прир безробіття – 4-5% - резерв роб сили. Розмір ЗП встановлюється ринком → у період криз ЗП падає →росте безробіття → падають ціни → вихід з кризи. Отже, ЗП стабілізатор ринк рівноваги. Критикує додатк емісію як шлях фін-ня дефіциту бюджету → рестриктивна Пол-ка (зменшення держ витрат). Держава не повинна реагувати на дестабілізацію за доп ставки %, дотацій, вал інтервенцій, а має лише не допускати коливань грош маси і підтримувати стабільний темп її приросту.

Він екстраполював висновки своєї монетарної доктрини на всі складові ек розв-ку, доводячи, що закони грош обігу не визнають кордонів і діють в усьому ринк просторі.

Ек модель капіталіст сусп-ва Фрідмена має всі ознаки неолібералізму. Діяльність держави обмежується, по-перше, створенням умов для вільного функціонування ринку, а не для його регламентації; по-друге, забезпеченням безпеки грома­дян; по-третє, законод функцією та контролем за дотриман­ням законодавства.

Фрідмен визнає, що ринк госп-во має великий внутр потенціал самоврівнова-жування. Лише надмірне зовн втручання в ек-ку держави викликає диспропорції, тому втручання необхідно обмежити макроекономічною сферою, зокрема контролем за грошовим обігом.

Кількість інструментів держ регулювання (адмін методів впливу) треба скоротити, від­мовившись від бюдж засобів впливу на ек-ку, від спроб перерозподілу доходів, у т.ч. через прогресивне оподаткування.

Соціальна сфера не мусить бути пріорит напрямом діяльності держави. Індивідуалізм і свобода передбача­ють нерівність. Засуджує «соц компроміс», «колективне планування» та інші форми «сповзан­ня до соціалізму». Стабільна ек-ка забезпечує високий рі­вень життя у сусп-ві, але кожен громадянин повинен сам дбати про одержання своєї частки сусп продукту.

Тому, монетаризм, продовжуючи традиції клас ринк лібералізму, відкинув гасла соц справедливості, у т.ч. й підтримки повної зайнятості, як такі, що не можуть бути проблемою держави, оскільки їхня реалізація зв'язана з дестабілізацією ек процесів. Натомість заходи щодо жорсткої грош і стабільної фіскал політики, підтримки бюдж рівноваги та забезпечення законності і порядку моне­таризм визнав важливими умовами функціонування вільної ринк ек-ки.