4.Політичне середовище та політична стабільність, міжнародні конфлікти.

Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики). Взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш чітко, ніж у рамках національних економік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, надавати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого - використовувати тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або блокади.

Для суб’єктів МЕВ важлива політична стабільність в країнах, де вони займаються економічною діяльністю. За сучасних умов досягнення абсолютної політичної стабільності неможливо, тому учасники МЕВ можуть стикатися з ризиком експропріації свого майна, припинення торговельних і валютно-фінансових операцій, загальною нестабільністю в тому чи іншому регіоні.

Підприємці, які виходять на зовнішній ринок, повинні враховувати правові норми, які регулюють підприємницьку діяльність в межах конкретного зарубіжного ринку; норми екології, контроль за дотриманням стандартів якості і безпеки товарів тощо.

Тобто основною метою виокремлення політико-правового середовища як такого є визначення політичного ризику та розробка стратегій по його зменшенню. Умовно можна виокремити такі складові політико-правового середовища: законодавство ( норми, закони, накази, структура законів), правова система, структура інститутів, політичні традиції країни, політичний клімат, впливові групи населення, стабільність. Насамперед аналізується політичне середовище та можливі дії країни, яка досліджується, а також дії власної країни.

Політичний ризик у міжнародної діяльності — можливість, вірогідність мати збитки внаслідок економічних дій уряду зарубіжної країни, зумовлених політичними цілями або непередбаченими політичними обставинами (революціями, страйками, війнами тощо). Класифікація політ. ризиків: 1)ті, що пов’язані із питаннями власності, володінням (експропріація, націоналізація, конфіскація); 2)операційні (пов’язані із поточною діловою активністю); 3) трансфертні ризики розрахунків; 4)загальної нестабільності (війни, страйки); 5)форсмажорні обставини (аварії, війни, заборони, ембарго). Методи оцінки рівня політичного ризику:  аналіз дій держави у минулому,  аналіз точки зору експертів,  побудова моделей, заснов-х на вимір-ні нестабіл-ті.

Варто зазначити, що в своїй діяльності держава керується не комерційними інтересами, а національними. Тому уряди країн використовують свої методи для досягнення політичних цілей. Серед заходів які може застосувати уряд для досягнення свої політичних цілей можуть бути: неформальне втручання в бізнес, обмеження типу «купуй у своїх», нетарифні бар’єри, субсидії, умови діяльності, умови власності, бойкоти, конфіскації. Основні цілі, якими керується держава у здійсненні регулювання: захист фірм одна від одної, захист споживачів, захист суспільства.

Політична стабільність. Надзвичайно важливий фактор, інколи уряди змінюють один одного , а зміна курсу може бути дуже вагома, але й без цього дії можуть бути досить радикальними.

Конфлікти виникають в тому разі, якщо відносини між країнами не відповідають рівню розвитку та характеру їхніх продуктивних сил. Це може виражатись у перерозподілі сфер впливу. Наприклад причини першої світової війни були в тому, що вплив різних розвинених країн на залежні території був непропорційним. Так Німеччина, що була достатньо розвиненою в промисловому плані на світову арену вийшла пізніше за інші країни, а тому мала недостатню кількість колоній (відносно свого потенціалу до їхньої експлуатації). Це змусило її вирішувати цей конфлікт силовими методами.

Інший випадок – Іран. Тут вся справа полягає в тому, що після того, як у країні була розвинена достатня інфраструктура для видобутку нафти, уряд відчув значну невідповідність у відносинах з зовнішнім світом, а таким чином і виник міжнародний конфлікт. Формою його прояву є політика релігійного ізоляціонізму. Завдяки достатнім ресурсам від продажу нафти країна може успішно здійснювати свою політику незалежно від волі інших.

Японія є прикладом відносно мирного розв΄язання конфлікту. Хоча зараз політична вага цієї країни не відповідає її економічному потенціалу, але це зумовлено багатьма чинниками, що зумовлюють стабільність цієї ситуації. Перший з них (як визначає Бзежинський) – відсутність у Японії достатньої кількості природних ресурсів, тому вона вимушена проводити зважену політику стосовно багатьох країн-постачальників ресурсів. Хоча її імпорт сильно диверсифікований, але вона не може здійснювати такий сильний плив як США на інші країни. Ще одина причина є те, що в після воєнний період їй довелось наново входити на іноземні ринки, де вже були причутні США, через що Японія могла розраховувати лише на те, щоб йти в фарватері цієї країни, бо будь-які спроби самостійної діяльності болісно сприймались США. Вирішення конфлікту було знайдене у тривалому співробітництві та певних поступках американців. Так США фактично здали японцям свій ринок у багатьох його аспектах, японська власність у США набула гігантських розмірів. Разом з тим є певні передумови, що спричинятимуть у близькому майбутньому поступову втрату японією конкурентних переваг у сфері високих технологій. Так можна навести приклад, що через заборону на експорт зброї (на цьому наполягли США), Японія втратила шанс нормально розвивати своє літакобудування та її космічні програми носять обмежений характер. Тому у перспективній галузі вона все частіше повинна звертатись за послугами до фірм інших країн.

\5.Дискримінаційні та преференційні режими в міжкраїнових взаємовідносинах.

Міжнародні взаємовідносини регулюються на таких рівнях: корпоративний, національлний, міждержавний, наднаціональний, глобальний. Відносини між країнами, що не є членами інтеграційного угрупування ( саме міждержавний рівень) можуть будуватися на засадах лібералізації або, навпаки, протекціонізму, що можуть мати як двосторонній, так і односторонній характер. В данному випадку проявом лібералізації є преференційний режим , а протекціонізму дискримінаційні режими. Взагалі Міжнародний торгівельний режим - це комплекс правил, регламентацій та звичаєвих норм, що утворюються на базі міжнародних угод та встановлюють передумови міжнародної господарської діяльності та спів­робітництва щодо МТ това­рами та руху факторів вир-ва.

Преференційний режим – особливий пільговий режим, що надається іншій без поширення на інші країни. Це можуть бути знижки, або повне скасування миних зборів, пільгове страхування, кредитування, спеціальний валютний режим, надання фінансової та технічної доомоги.

Дискримінаційний режим – юридичним і фізичним особам однієї країни надаються в її зовнішньоекономічній діяльності на території країни, що проводить дискримінацію, гірші умови ніж ті, які надані на цій самій території іншим фіз і юр ос інших країн. До них можна віднести ресторосії ( обмежувальні заходи, що застосовуються у відповідь на аналогічні, що завдають шкоди; мають бути пропорційними і припинятися із зникненням преценденту) та репресалії ( примусові заходи, що застосовують у відповідь на неправомірні дії іншої держави). Інколи такі заходи можуть спричинити торгівельну війну між країнами. За визначенням СОТ всі нетарифні методи світової торгівлі відносяться до дискримінаційних. До проявівдискримінаційного режиму млжна зарахувати як відверто аґресивні як ембарго (акт репресалій стосовно стосовно руху золота, грошових коштів, товарів та послуг, інформації з та в іншу країну, а також стосовно майна та прав на нього іншої країни), бойкот (форма боротьби, що полягає у тимчасовому припиненні зносин з певною державою однією чи групою інших держав), так і відносно “м΄які” підвищені митні ставки (що можуть часто всановлюватись на забороняючому рівні), нетарифні методи (ліцензування- генеральне (автоматичне) та разове (індивідуальне, неавтоматичне), квотування, контингентування, мінімальні імпортні ціни, імпортні податки, імпортні депозити, валютні обмеження, компенсаційні податі, антидемнінгові податі, адміністративні формальності, технічні бар΄єри). Взагалі то торгівля без дискримінації передбачає що країни не повинні надавати будь-кому країщого торгового режиму в порівнянні з тим, який вони надають всім іншим країнам, а також не повинні надавати крашого режиму своїм національним товарам в порівнянні з іноземними. (визначення СОТ).

Національним виробникам держава може сприяти- стимулювання експорту у формах: державне кредитування експорту, змішане кредитування, пряме субсидування, державне страхування експортних кредитів, надання податеових пільг, фонди розвитку експорту, прискорена амортизація, інформаційно-організаційне сприяння експортерам (система ЕШЕЛОН, дії дипломатичного корпусу, політичний тиск, тощо).

Варто і не забувати про режими МЕД:

Національний – іноземні суб’єкти госп діял.ті мають такі самі права та обов’язки, як і нац.ні суб’єкти господарської діяльностіті. При цьому режимі відсутні торгівельні, торгово-економічні угоди і домовленості між країнами. Крім підвищеної ставки оподаткування у торгівельних відносинах за умов цього режиму застосовуються жорсткі інструменти рег-ня товарних потоків – кількісні обмеження, амін формальності, звичайна система оподаткування імпортних товарів... В Укр. нац режим застос до всіх видів госп д-ті іноземних суб’єктів цієї д-ті, пов’язаної з їх інвестиціями на тери­торії Укр., а також з експортно-імпортними операціями іноземних суб’єктів госп д-ті тих країн, що разом з Укр. входять до екон союзів.

Найбільшого сприяння – інозем суб’єкти госп д-ті мають права, преференції та пільги в галузі податей, зборів та податків, якими ко­ристується суб’єкт госп д-ті б.-я. інш країни. Цей режим передбачає, що держави, які домовляються про такий режим, на взаємній основі надають одна одній привілеї і пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнторг операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з гол принципів д-ті країн-членів ГАТТ-СОТ. Це правило зобов΄язує поширювати на треті країни всі пільги та привілеї, що надаютьяс одному з торгових партнерів. Ця фундаметальна для багатостороньої торгової системи вимога СОТ спрямована проти дискримінації товарів та послуг в міжнародній торгівлі на основі країни її походження або країни призначення. Вийнятки - можливі за згодою СОТ якщо країна є членом інтеграційного об΄єднання, якщо країна партнер проводить несправедливу торгову практику, яка завдає шкоди національним виробникам. Виключення з режиму найбільшого сприяння робиться лише для країн, що розвиваються в торгівлі з розвиненими. Це проявляється в покращенні умов торгівлі для цих країн.

Спеціальний – застос до територій спец екон зон, а також до територій митних союзів, в склад яких входить Укр., та у випадку встановлення б.-я. спец режиму у відповідно­сті з м/н договорами за участю Укр. СЕЗ – це території, на яких відмінний режим МЕД. В СЕЗ надаються такі пільги: зовнторгівельні (спрощений порядок Е-І операцій, зниження чи скасування мита і нетарифних бар’єрів), фінансові (низькі ціни на комунальні послуги, низька орендна плата, зниження податків за землю, надання субсидій...), фіскальні (податкове стимулювання визначених видів підп-ої д-ті СЕЗ), адміністративні (спрощення процедури реєстрації підп-в, іноз інвестицій, надання ін форм послуг...).