3. Начальні підручники і посібники.

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М., 1977.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - СПб.: Питер, 2001.

3. Выготский Л.С. Дефект и компенсация/Полное собрание сочинений. Т. 5. - М.,1983.

4. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости. - М.: Педагогическое общество России, Изд. дом “Ноосфера”, 1999.

5. Губачёв Ю.Н., Макиенко В.В. Гериатрические проблемы семейной медицины. - СПб., 2000.

6. Зейгарник Б.Ф. Патопсихология. Под ред. А.С. Спиваковской / М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО - Пресс, 2000.

7. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000.

8. Краева М.А., Тарасова Т.О., Чижова Е.А. Тренинг познавательных процессов лиц пожилого и старческого возраста (на опыте работы отделения медико-социальной реабилитации) /Под ред. И.М. Никольской. - Санкт-Петербург, Речь, 2003.

9. Моргун В.Ф., Ткачёва Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. - М., 1981.

10. Мануйлова Л.С. Личностные особенности пожилых людей как фактор их адаптации в посттрудовой период. Дипломная работа. Петрозаводск, 2002.

11. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2003.

12. Психология старости и старения: Хрестоматия/Сост. О.В. Краснова, А.Г. Лидерс. - М.: Академия, 2003.

13. Психология старости. Хрестоматия./Под ред. Райгородский Д.Я. – Самара: БАХРАХ-М, 2004.

14. Сапогова Е.Е. Психология развития человека: Учебное пособие. – М.: Аспект Пресс, 2001.

15. Славин М.Б. Как прожить долго. Рецепты долголетия. – М.: Рипол КЛАССИК, 1997.

16. Тульчинский М.М. Психология позднего возраста. - М., 1993.

17. Харевен Т.К. Последний этап: исторические аспекты зрелости и старости. //Социальная геронтология: современные исследования. - М.: РАН ИНИО, 1994.

18. Холостова Е.И. Пожилой человек в обществе. – М.: Социально технологический институт МГУС, 2000.

4. Методичні рекомендації.

В ході знайомства з підопічним студент вивчає його біографію, трудовий шлях, історію життя. Для цього практикант повинен ознайомиться з особистою документацією пенсіонера, що знаходиться в Центрі, організувати і провести орієнтувальну бесіду с підопічним. В перечень питань рекомендується включити наступні: вік, освіта, сімейний стан і умови проживання, стан здоров’я, хобі і захоплення, жалоби і проблеми психологічного характеру під час вивчення, найближчі життєві плани. Відповіді підопічного заносяться в протокол бесіди. Після чого студент планує і проводить діагностичну роботу з підопічним пенсіонером з врахуванням його самопочуття і привичного розпорядку дня. Проводимо дослідження спрямовано на виявлення і вирішення конкретної психологічної проблеми підопічного.

5. Форми і методи контролю.

Студент також веде щоденник проходження практики, де кожний день відзначає зміст виконаної роботи і свої враження. Щоденник допомагає студенту організувати свою роботу, а керівнику практики - оцінити роботу практиканта. Робота студента під час практики, оцінюється викладачем університету, якій є керівником практики. Оцінка виставляється студенту на підставі оцінки роботи під час практики, а також на підставі звіту з практики.