13. Мінімізація витрат виробником. Ізокоста, Правило найменших витрат

Витрати виробництва – це затрати ресурсів на виробництво продукції, виражені у грошовій формі. У двофакторній функції фірма використовує два ресурси- працю і капітал. Кожний ресурс має свою ціну. Для мінімвзацій витрат потрібно порівняти

МРк з Рк , а також МРL з РL .

Правило найменших витрат (Least Cost Combination Rule of Recourses) - це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, коли кожна грошова одиниця, що витрачається на кожний ресурс, дає однакову віддачу - однаковий граничний продукт (МР) - МРк/Рк =МРL /РL

Правило найменших витрат забезпечує рівновагу виробника. Коли віддача всіх факторів однакова, зникає проблема "їх перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які могли б принести більший доход. Виробник знаходиться у стані рівноваги, коли досягається оптимальна комбінація факторів виробництва, при якій забезпечується максимізація випуску.

Правило найменших витрат має важливе значення для раціонального ведення господарства в умовах об­межених ресурсів.

Ізокоста – це графічне зображення виробничої функції з двома ресурсами.

І зокоста – це лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад праці та капіталу). Рівняння ізокости : ТС = L*P_L +K*P_k . Ізокоста – лінійна функція. Ціни факторів розглядаються як незмінні тому незалежно від зміни обсягів виробництва її графік завжди має вигляд прямої. Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k. Він визначає ринкову норму заміщення однієї одиниці капіталу додатковою одиницею праці. В залежності від зміни обсягу нашого виробничого бюджету ми збільшуємо або зменшуємо величину ТС. В цьому випадку ізокоста буде зміщуватись геть від точки відліку координат або навпаки наближатись до неї. При цьому кут нахилу ізокости буде залишатися постійним, тому що як вже зазначалося він визначається співвідношенням цін на ресурси, а вонов цьому випадку не змінюється. Див малюнок: При зміні цін на один з ресурсів при незмінному розмірі виробничого бюджету відбувається зміна кута нахилу ізокости. У випадку, що зображений на малюнку відбувалася зміна ціни на робочу силу (L). При збільшенні ціни на робочу силу графік зсунувся вліво, оскільки в межах данного бюджету ми вимушені наймати меньше робочої сили. При зменшенні ціни графік зсунувся вліво, бо тепер при тому ж бюджеті ми можемо найняти більше робочої сили.

14. Досконала конкуренція. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.

Досконала конкуренція означає такий стан на ринку товарів або послуг, коли вплив кожного учасника економічного процесу на діяльність ринку настільки малий що він не впливає на загальні умови функціонування ринку та на ціни.

Ринок досконалої конкуренції — це ринок, який відповідає умовам досконалої конкуренції.

Умови формування ринку досконалої конкуренції :

1. Ринок складається з великої кількості продавців, кожний з яких продає стандартизовану продукцію великій кількості покупців.

2. Кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції, що поступає на ринок, і ця частка не перевищує 1% загального продажу.

3. Фірма не цікавиться рішеннями своїх конкурентів. Вона не розглядає конкурентів як таких, що можуть обмежити її ринкову частку продажу.

4. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що дозволяє гнучко реагувати на зміну ринкових умов.

5. Входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує повну мобільність у використанні ресурсів.

Мета фірми — максимізація прибутку.

Прибуток — це різниця між сукупним доходом (ТR) і сукупними витратами (ТС) за період продажу.

Прибуток = ТR - ТС.

Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТК) і валовими витратами (ТС).

Максимізація прибутку — це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами: ТК -ТС.

Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (О);

ТR= Р * Q. Оскільки конкурентна фірма -- це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.

Тому конкурентна фірма може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.

Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR— ТС).

Основні підходи до визначення максимізації прибутку

Сукупний аналіз - використовує зіставлення сукупних величин.

Граничний aналіз - використовує зіставлення граничних величин.

Графік 18.1. Максимізація прибутку конкурентною фірмою.

TR— валовий доход;

ТС — валові витрати;

Q— обсяг випуску продукції.

Максимізація прибутку досягається, коли відрізок між ТR і ТС найбільший (відрізок АВ (ТR >ТС), обсяг випуску Q*). Точки С і D — точки критичного обсягу випуску продукції, коли (ТС = ТR) (див. графік 18.1).

Коли обсяги виробництва менші, ніж О1, або більші, ніж О2, виробництво стає збитковим (ТС > ТR).

При випуску О*, що відповідає mах прибутку, нахил кривої валових витрат (ТС) дорівнює нахилу кривої валового доходу (ТR). Оскільки нахил кривої ТС — це граничні витрати (МС), а нахил кривої ТR— це граничний доход (МR), то рівність нахилів цих кривих у точках, що відповідають обсягу виробництва

О*, означає і рівність їх граничних витрат і граничного доходу (тобто МС=МR).

Граничний аналіз

Графік 18.2. Максимізація прибутку конкурентною фірмою

Обсяг виробництва Q*, який максимізує прибуток, визначається при умові рівності граничних витрат (МС) і граничного доходу (МR) в точці Е (точці максимізації прибутку). (Див, графік 18.2).

МR = МС; Умовою для фірми, що максимізує прибуток на ринку досконалої конкуренції, буде: Р=MС.