МІКРОЕКОНОМІКА-2010-2011

1. Функція ринкового попиту та її детермінанти. Індивідуальний та ринковий попит.

Попит – це бажання і готовність економічних агентів придбати благо. Попит визначається максимальними можливостями покупця або його максимальною готовністю заплатити за даний товар.

Величина, або обсяг, попиту визначається максимальною кількістю блага, яке може придбати покупець за певний період часу за даних умов.

Функція попиту в загальному випадку записується Qd=f(P). Якщо залежність між змінними має лінійний характер, рівняння прямої попиту записується наступним чином: Qd=a-bP. Від’ємний кутовий коефіцієнт -b показує, що між рівнем ринкової ціни та кількістю продукції, на яку пред’явлено попит, існує обернена залежність. При зміні величини a відбувається зсув прямої попиту, а при зміні величини b змінюється нахил прямої.

До детермінантів попиту відносять: ринкову ціну товару;

Нецінові детермінанти: кількість покупців на ринку; смаки і переваги покупців; доходи споживачів; рівень цін на сполучені товари.

Ринковий попит обчислюється додаванням показників індивідуального попиту всіх покупців за кожного значення ціни. Графічно крива ринкового попиту визначається як сума горизонтальних відрізків обсягів індивідуального попиту всіх покупців даного товару за всіх можливих значень ціни (рис. 5.6).

Нехай на ринку деякого товару є лише два споживача, попит яких представляють криві і . Висота кривих індивідуального попиту показує готовність споживачів купувати за даною ціною певну кількість блага. Перший споживач починає купувати за ціною, нижчою за , а другий купує за значно вищою ціною, нижче рівня . В проміжку від до крива ринкового попиту співпадає з індивідуальною кривою попиту другого споживача. За ціною ринковий попит складається з відрізків . Ламана крива і є кривою ринкового попиту.

Якщо скласти попит значного числа покупців, то крива ринкового попиту буде плавною лінією з від’ємним нахилом. Вона має ті ж самі властивості, що й крива індивідуального попиту і може зміщуватись внаслідок дії нецінових детермінант. Дослідження кривих ринкового попиту мають практичне значення, надають важливу інформацію про рівні попиту в різних регіонах, у різних демографічних групах споживачів.

Звичайно криві індивідуального попиту утворюються виключно на основі смаків і уподобань певних споживачів, а попит інших покупців ніяк не впливає на попит окремого споживача. Проте попит на деякі товари однієї особи іноді залежить від того, скільки ще людей придбали цей товар, що в свою чергу чинить вплив на величину та еластичність ринкового попиту.

2. Еластичність попиту: сутність, види, розрахунки, застосування.

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.

У мікроекономіці застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища – попиту, пропо­нування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

• еластичність попиту за ціною

• перехресну еластичність попиту

• еластичність попиту за доходом

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Він обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням , або у випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту:

або

Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності по­питу в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за середніми величинами ціни та обсягу:

або

Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два відрізки: верхній, в межах якого попит є еластичним, і нижній, в межах якого попит стає нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності. Для нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не виконуватись.

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є визначення цінової стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг продавців (TR=P·Q), одночасно є видатками покупців, тому зв’язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Теорія еластичності і пристосування ринку також має важливе практичне значення для аналізу і прогнозування наслідків зміни ринкових умов, визначення наслідків державного втручання у ціноутворення. Важливою сферою застосування концепції еластичності є політика оподаткування.