5. Ординалістська концепція корисності. Правило максимізації корисності.
Ординалістська концепція корисності.
Представниками цього підходу вважаються відомі економісти В.Парето, Дж.Хікс. Замість абсолютного вимірювання граничної корисності перейшли до відносного аналізу. Необхідно визначити перевагу одних наборів товарів споживачів іншим наборам.
Функція корисності при порядковому підході - спосіб надання кожному можливому набору споживача деякого чисельного значення. При цьому, більш переважним наборам приписуються більші чисельні значення, ніж менш переважним. Тобто, набору (Q1,Q2 … . Qn) споживач надає перевагу по відношенню до набору (Q’1,Q’2 … . Q’n) тоді і тільки тоді, коли корисність першого набору більша за корисність другого набору. За допомогою приписування корисності чисельного значення рангуються товарні набори. Розташування товарних наборів у певному порядку визначає порядкову корисність.
Аксіоми ординалістської концепції.
1. Аксіома повноти. Будь-які два набори можна порівняти між собою.
2. Аксіома рефлексивності. Будь-якій набір не гірший, принаймні, за самого себе. Споживач здатен порівнювати та впорядковувати можливі набори благ. Результатом порівняння може бути лише надання переваги або байдужість.
3. Аксіома транзитивності. Якщо набір А для споживача не гірший за набір В, набір В не гірший за набір С, то набір А не гірший за набір С.
4. Аксіома ненасичення (монотонності). Для споживача кращим є той набір, в якому набір А має кількісну перевагу принаймні за одним товаром по відношенню до набору В.
Правило максимальної корисності благ для споживання при обмеженому доході логічно витікає з другого закону Госсена, який можна б було сформулювати наступним чином, щоб отримати максимум корисності від споживання заданого набору благ за обмежений період часу, потрібно кожне з них спожити в таких кількостях, при яких гранична корисність усіх споживаних благ дорівнює одній, і тій же величині. Методологія, використана Госсеном, допомагає сформулювати правило споживчої поведінки. Його суть в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну корисність. MU1/P1= MU2/P2
Правило, відповідно з яким можна максимізувати задоволення потреб, заключається в такому розподілі грошового доходу, споживача, при якому остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукції, приносила б однакову граничну корисність.
6. Бюджетне обмеження споживача та чинники, що на нього впливають.
Споживач обмежений фінансовими ресурсами і це не дає йому можливості задовольнити усі свої потреби.
Припустімо, що є деяка множина товарів, у межах якої споживач може здійснювати свій вибір. Для економічного аналізу доцільно розглядати два товари, оскільки зручно досліджувати поведінку споживача графічними методами. Позначимо споживчий набір даного споживача через (Q1, Q2). Припустимо, що ціни на ці товари (Р1, Р2), а сума грошей, якою обмежений споживач - R. Тоді бюджетне обмеження споживача записується у вигляді: Р1 Q1 + P2 Q2 R. Оскільки споживач є людиною раціональною, то він повністю витрачає свій доход. Бюджетне обмеження набуває вигляду: Р1 Q1 + P2 Q2 = R.
Множина досяжних споживчих наборів при цінах (P1, P2) і доході R називається бюджетною множиною даного споживача (мал.7.1).
Q2
B
Бюджетна Бюджетна лінія
множина
0
A Q1
Мал. 7.1. Бюджетна лінія та бюджетна множина.
Точка B - точка перетину з вертикальною віссю; її координати: (0, R/P2).
Точка A - точка перетину з горизонтальною віссю; її координати: (R/P1, 0).
нахил бюджетної лінії= -P1/P2
Бюджетна лінія - множина наборів, які коштують точно R: P1 Q1 + P2 Q2 = R.
Точки перетину з горизонтальною і вертикальною осями показують кількості товарів, які міг би одержати споживач, якщо б він витрачав усі свої гроші відповідно на товари 1 та 2. Для проведення бюджетної лінії, достатньо нанести ці дві точки на відповідні осі графіка та з’єднати їх прямою лінією.
Чинники впливу на бюджетну пряму: зміна в доході, зміна цін, (вплив зміни рівня цін), знаряддя економічної політики (податки, субсидії, раціоновані обмеження).